Сон 080223 "Хто має бути?"

060223 - Приїжджаю на територію підприємства, на якому маю поставити на "паркінг" підйомник, а для цього перешкоджають певні конструкції. Це означає, що вище тих конструкцій без перешкод не піднімеш! Отже, проблема. Але треба так зробити. Поки все вирішилось, отримали дозвільні документи, почали підніматися на висоту в місцях, де це можливо. Проблема з подальшим розкладанням вище й вище. Отже, роботи все одно треба зробити, значить, так і будемо мучитися, поки не зробимо. 0210'

080223 - Подорожуючи туристами, потрапляю з дружиною в цікаве краєзнавче музейно-розважальне місце. Доставили нас туди водною артерією. Саме місце побудувала якась багата людина, яка вже відійшла в засвіти, а його маєток став історичною гордістю самого міста. На її території розташовувалась копія статуї Свободи, яку було видно вже наближаючись до місця призначення, а біля неї одразу непримітно статуя її батька, яку називали "статуя Отця". У мене ця статуя більш асоціювалась з метафорою "Бога", де "Свобода", як донька, постає більшою за Нього. На території цього комплексу головна споруда (маєток) є основним музеєм. Так як приїхали туди вже під кінець дня, першим ділом почали оглядати архітектуру, фонтан, а в самому домі якісь перші виставкові експозиції. Йшла розмова за якусь пані. Наче конкретно не ми за неї питали. Фігурувало її прізвище, щось на зразок Ригель, яке асоціювалось у мене з якимось предметом, а не людиною. На одній рухомій виставці, на якій їздили іграшкові машинки за певною крученою траєкторією, вирішив щось поправити, а вийшло, що частково розсипались з трьох два транспорти. Цікаво, що сконструйовані були на магнітах і елементи, які розпалися і тепер лежать одна від одної, трималися за рахунок магнітної сили. Приходить якась інтелігентна і поважна жіночка, одразу було ясно, що старший працівник музею, і каже: чи не шукали "Ригель"? - а я знову думаю про якийсь предмет, а сам майже знаходжусь ув обширі тієї виставки і ще думаю, як зібрати до купи ті "магнітні" машинки. Тепер "доходить", що вона і є "Ригель", а дружини десь немає, щоб з нею поговорити, як і тих, хто про неї питав. Дивлюсь на цю пані, а вона вагітна. Ніби животик гострий, як кажуть "має бути дівчинка", а разом із тим "великий, отже - хлопчик". Починаю так і філософствувати: хто в неї буде. Так у розмові й не встигаю зауважити, що я зробив їм школи щодо виставкового об'єкту. 0500'

Сон 311021 "Немає ходу"

Мешкаю в незнайомому мені домі на два поверхи (певна асоціація з нинішнім помешканням). Чомусь в терміновому порядку збираюсь у школу, хоча оцінюю себе, як особу старшу - не шкільного віку. Цілий час думаю за те, що маю встигнути. Виходжу на двір, сідаю в свою машину, разом зі мною сідає батько, має підійти мати, вивертаю з парковочного місця і раптом пригадую, що з дому щось забув взяти. (Цікаве спостереження, яке вже не раз спостерігав за собою, сидячи за кермом: натискаю, як здається, глибоко на педаль гальма, але не відчуваю миттєвої реакції. Мозок каже: "ти вже мав би зупинитися!" - лише по "сказаному" ефект відбувається за секунду, дві). Повертаюсь, дивлюсь на годинник. Відзначаю 7:00 і розумію, що уроки вже почались, а я все ще не зібраний. Піднімаюсь сходами з першого поверху на другий і раптом для себе відзначаю, що в проході на кухню обвалилась підлога. До мого виходу з дому все було в порядку. Як би не хотів, далі вже не зможу зайти. Така поламаність вражає у поєднанні, що все навколо має свіжий ремонт. Раптом здогадуюсь, що те, що шукаю, знаходиться у ванній кімнаті на першому поверсі. Спішно спускаюсь, заходжу у ванну, біля пральної машини починаю пошуки... (На цьому просинаюсь). 0445'
P.S. Завдяки тому, що перевели годинник на зимовий час, я спав більше на годину. Видно тому, як наслідок, наснився цей сон. Перед відходом до сну усвідомлював і те, що маю вчасно проснутися. Можливо, з огляду на це і виникає відсилання моєї уваги протягом сну на годинник. Разом із тим я знав, що в Європі цей перехід годинника має бути остаточним.

Сон 290520 "Поламані предмети"

Взяв чиюсь дерев'яну стрем'янку, аби щось із неї доробити. По ходу праці виявив, що одна половина зламалась посередині і її варто відчепити, залишивши другу частину - повноцінну. Одразу цього не зробив, поки не зрозумів, що діла не буде. Заходжу в магазин... (Щось у ньому було не так: пустий? Нагадав один знайомий мені з дитинства гастроном). Поки працював далі, виявив, що я вже зі ще раз поламаною драбиною: відпало пів частини, що тримали щаблі від долу до середини. (Поглядом від мене - зліва). Чомусь знову із такою драбиною переходжу на нове робоче місце, хоча було ясно, що з неї нормально не працюватиму. Там і покинув. Тепер я на вокзалі. (Таке відчуття, що недалеко мене є дружина). У правому вусі білий блютуз. Щось слухаю, як раптом звук у ньому переривається сповіщенням: покинути приміщення вокзалу. Я ж до кінця ще не можу уяснити: як це так, що сповіщення почув у блютуз-навушнику, а в реалі, наче його й немає. Кручу в пальцях гумову частину навушника, як раптом вона відпадає і котиться до горизонтального ескалатора, який не працює, і западає десь убік, так, що можна все ж таки дістати пальцями. Помічаю, як вокзал спорожнів. (Подібне враження, як від магазину). За мить повертаюсь забрати ту ґумову частину, а ескалатор уже працює. Переходжу з рухомої частини на клаптик підлоги, акуратно дістаю і вже збираюсь іти, як раптом бачу людину. Перша думка: поліцейський! Нікого немає, а я - один! Виявився: негр, турист, який так само, як і я затримався на території вокзалу. Вийшов на двір, а там імпровізований базарчик, за асортиментом якого зрозумів, що "заточений" під іноземців, адже продають великі солом'яні капелюхи, плетені кошики, пофарбовані у різні кольори декоративні віники (фіолетові, пастельночервоні, кавові, зелені), зрізані стремпахи зеленої малини, зібрані у великий пучечок, на яких навіть виднілися ягоди (подумалось: навіщо? може, на чай?). Дивлюсь трохи далі, а за базарчиком наче службовий вхід у театр, до якого заходять дівчата в українському національному одязі. 0720'
P.S. Цікаво, що в усьому прочитується поламаність: драбини, блютуз-навушника, звиклих стереотипів: раптово спорожнілого вокзалу, людини з незвичним кольором шкіри, стремпахів малини, так само зрізаних рослин, із яких роблять декоративні "віники", асиметрія сприйняття: вокзал-екобазар-театр. Єдиний образ, упізнаваний із реалу: блютуз-навушник, з якого дійсно перед сном знімав і одягав гумову частину.

P.S. Вдруге передивився анімаційний мультфільм ("Подорож - філосовська драма | Євгенія Кіракосян"
https://youtu.be/DUSbbU2p3TA), який перший раз побачив кілька тижнів тому, і примітив образ із поламаною драбиною, подібною, як уві сні.