Сон 22-230126 "Незручне місце"

Якийсь многолюдний захід. Тепер з кимось із незнайомого мені міста виїжджаємо на велосипедах за його межі. По прямій дорозі доходимо до кругового перехрестя, на якому видніються напрямки подальшої дороги: Писковіце, Пижовіце, (третє забув). Розумію, що обрали неправильний шлях. Повертаємось, аби визначити маршрут. Вивчаю мапи виїзду з міста в різних ракурсах: зблизька, здалеку, на паперових носіях та на GPS. (Цей момент сну доволі цікавий, адже почав розуміти, що звичними дорогами на велосипедах нам їхати просто буде невигідно довше; наприклад, одна головна дорога йшла в ліс, там розверталась мало не до того ж місця, звідки треба було визначитись після згаданого перехрестя). Тепер довга розмова хто з нами їде ще. Утворився цілий "консиліум", який перетворився в повний бардак: багато лишніх розмов, незадоволеність, люди, яких узагалі не знаю, що впливало на процес прийняття рішення. Аби покинути це місто, мені вже не ясно чи взагалі я повертаюсь чи вже їхатиму не велосипедом, а якимсь автом.

22.01.26

Я в якійсь лікарні, що має актову залу, де відбуваються зібрання незнайомої мені релігійної громади. Подумки відзначаю незвичне поєднання таких структур. (Іронія буквальна). Зазираю до зали, що має вигляд амфітеатру, де починають збиратися люди, а десь там по середині зліва (поглядом від мене) сидить моя дружина. Прошу, аби вона мене побачила і підняла руку. Чую чийсь впізнаваний мені голос-вигук: здивування від моєї тут присутности. Раптом пригадую, що якраз десь вчора тут був із інших причин. (Схоже, на уривок забутого сну). Піднімаюсь, аби сісти поряд дружини, а там - малі та вузькі парти-лавки, так, що я зі своїм зростом міг би сидіти лише боком, зайнявши два місця. Думаю сісти біля неї на ряд нижче...

23.01.26

Сон 15-170325 "Іронія в поміч!"

У містах, аби мусульмани не молилися, зроблено все так, що немає де покласти килимок, аби встати на коліна. Ці ж самі труднощі зазнали й християни. Єдине місце, де можуть це зробити - за містом. Головна думка: поля - не лімітовані, а от місто - так!

15.03.25

Як і 14 березня снився сон, так і цього дня надавав уві сні якусь допомогу старому немічному діду.

16.03.25

Якийсь виступ КВН. Хтось виступає на сцені в штанах, з під яких в районі щиколотки почала прозирати піжама. У якийсь момент пів штанини рветься і на всю публіку подія стає більш драматичною. Усі можуть "оцінити" навіть малюнок піжами. Міхалков (російський режисер і шовініст) чи в ролі журі, чи ведучого починає критикувати виступаючого. Тепер наче він розповідає про себе і свій досвід, проєктуючи його на виконаця. Тепер якби з його розмови, що ілюструється прямо в образ, виникає театральна сцена з чорними кубами политими водою. Він на них ковзає, падає з одного на інший куб, врешті-решт десь там піднімається, але підсумомує так, що це недопустимо! До ілюстрації додає уривок з фільму, де в лівому верхньому куті прочитую в дивному шрифті його назву: "Грусть Устëнка". Ще уві сні подумки сміюсь з цієї назви.

P.S. Що КВН, що Міхалков, що назва фільму - для мене це шизофренія окультурена словом "мистецтво" - без права на життя, що ясно відобразилась крізь призму мого гумору вві сні.

Раптом доходить до мене інформація, що мій давній колега по праці О.С. написав книгу. (Навіть у реальному житті ніколи б такого не подумав). І той, хто це мені розповідає, каже її назву: "Біблія". На що жартома коментую, не сприймаючи цю інформацію поважно: "Який сенс, коли вона вже написана?" Але в подальшому все навколо цієї теми звучить і виглядає так серйозно, що мене це починає дивувати. Разом із тим довідуюсь, що якась моя знайома, редагувала йому цю книгу, а при всьому тому, за іронією долі, вона є його сусідкою, а вони навіть про це й не знали... 

17.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 210224 "Втрати та можливості"

Під час засинання думки переносяться в напівсон. Ненав'язливо міркую над тим, що кожне місто завжди має свою чарівність, навіть якщо воно й буденно промислове. Наприклад, останні роки я довгий час живу в місті, в якому переважно його обличчя формують склади, адже знаходиться в чудовому місці перетину автострад. Навіть його назва та історія пов'язані з дорогами. Якщо Вроцлав позиціонує себе, як "місто гномів", чому б Ґлівіце не "місто складів"? (Десь на цих міркуваннях потрапляю в сон. Де в сновидінні виникає цікава ідея для реалізації в реалі). Зробили в центрі міста мистецьку комп'ютерну інтерактивну анімацію, де будь-який перехожий може на пульті пересунути на великому моніторі (у вигляді телевізора для сцени) "сценарні" кубики (рівнозначні технічному поділу, адже великий монітор складається з багатьох менших), де стихійно за тим починаються діяти усілякі з'яви: водовороти, ріст квітів, втеча веселих іграшок, коні, дороги абощо. Якщо ніхто не підходить до пульта і не тисне на кнопки, життя на моніторі міняється за алгоритмом випадкових чисел. (Туди ж можна задіяти і ШІ).

Якось незвично облітаю доволі старий дерев'яний дім, хоча під дахом, але без вікон і дверей. Дерево, з якого цей дім складений, настільки старе, що набуло темно-коричневого кольору. Невідь-звідки отримана мною інформація (переконання), що дім аварійний, спонукає бачити в тому дереві не просто давнину, а мало не трухлявість. Така уява спонукає відчувати цей дім мало не на дотик, зокрема й підлогу, що сиплеться під ногами. Раптом пригадую (можливо, забутий сон), що колись я був у цьому будинку і розглядав його, як варіант проживання для своєї родини. Невже тоді я не все розумів і не бачив стан цього дому? Такий необдуманий тоді крок був би жахливим...

Приготування їжі з картоплі. (Цікава історія, що забулась).

Якась дивна логіка, пов'язана з порядковою послідовністю в предметах. Одна з таких дій: прокладання кабелів, де перший стане останнім, а вискочить на місці кнопки до управління...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 280125 "Вороже очікування ззовні"

Я з другом на початку дня спостерігаю в місті хімічний викид в атмосферу. Тепер я з дружиною виходимо на закупи. Супермаркет за архітектурою схожий на давній храм. Коли з нього вийшли, раптом побачили руйнування цієї споруди, а зокрема починаємо розуміти причину: стався якийсь неймовірний вибух десь за ним. Високо до неба почала підніматися чорна хмара, що стала видовжуватися в нашу сторону, набуваючи подіби лисиці, зокрема виразно проглядались риси голови. Це нас страшенно лякає і ми починаємо втікати. На шляху виникають довжелезні та широкі сходи вниз. По якій дорога вела кудись у парк. Зустрічаємо якогось чоловіка, який, як ні в чому не бувало, йде на закупи до того ж супермаркету. Всі біжать, як і ми, а він безтурботно йде "проти течії". Це нас трохи дивує. Прибігаємо додому, аби зібратися і виїхати з міста. Дізнаємось, що з транспортним сполученням починається колапс. Навіть для літаків скасували всі рейси, настільки небо зчорніло після того вибуху. Люди починають формувати мінігрупи для захисту. Дехто коспірологічно доходить до того, що одягає "маскарадні" маски аби приховати своє обличчя. У мене виявилась маска у вигляді малюнку приспущеної медичної маски, як то дехто носив при ковіді, де наче було видно лише ніс. У колеги (без конкретики), який з'явився біля нас знову - маска була з намальованими чорними вусами. В суспільстві наростає ворожість. Ми виходимо з дому тікаємо через вікно, а про ходу починаю пригадувати вулиці міста, як краще покинути місто в такий непевний час.

Колега (без конкретики), як знавець довго щось розповідає і доходить до такого висновку, що "зараз все більше колекціонери купують довгі літаки. І чим довші - тим краще користуються попитом". Зі сказаного підсумовує: "Напрошується висновок, що у чоловіків зараз щоразу стає менший пеніс".

Фрагментарно: опиняюсь на даху ангару для невеликих приватних літаків і вирішую ще раз поправити сигнальні червоні лампи. (Незаперечний повтор з реалу, але поправок на думку начальства начебто не потребували).

Готується літак. Групою маємо летіти до Франції. (Очікування поїздки - з реалу, хоча атотранспортом). Помічаю, що колега чомусь узяв із собою багато помідорів. По дорозі зустрічаємо групу з району, яка починає до нас кидати понти. Як продовження: показувати ставлення, розтираючи на асфальті умовний окурок. Один з них вирішує публічно в нашу сторону справити малу потребу. Я його заламую і веду в поліцію. Минає час і я отримую телефонний дзвінок, де той же колега раптом інформує: "Сьогодні ми нікуди не їдемо - я ще не вивіз з городу всі помідри!"

Сон 080924 "Сталість і умовність"

Монтажні роботи в приміщенні складу (асоціації з реальністю). Тепер надходять заверершальні роботи. Нас чомусь послали переробити зовнішню вивіску. Мала б бути "Intermarché". Дивлюсь, а з вивіски щойно здемонтували другу половину назви: "Merkury" прибрали, а "Inter" залишили. Дивуюсь: до чого тут був "Merkury"? Придивляюсь уважніше, а на місті існуючих букв залишився контур від старих і всеж-таки "мarché". Знову дивуюсь: як так? Роботу ще не розпочали, а вже цікаво: як так? а що цього разу? Було ж таке стійке переконання, що ми працюємо саме під однією вивіскою, а виявилось - повна несподіванка. Тепер хтось показує мені майстер-клас по монтажу: кріпить на відстані предмет трьома стрілами з лука. Це щось для мене нове! А "вишенькою на торті": четвертою стрілою збиває одним пострілом під корінь всі три попередні. Тим самим показуючи можливий монтаж предметів на відстані.

P.S. Снам притаманне знання з реалу, асоціативна умовність і алогічність, що конкурує з логікою. Отож, сон є чудовим джерелом натхнення для сюрреалізму, хоча для моїх снів, які запам'ятовуються, більш притаманна логіка подій. Аналізуючи подібні образи, можна чудово констатувати внутрішній стан "пацієнта".

Дивлюсь уверх і бачу стилізований образ актора, який віддалено нагадує чорта. Мить і я розумію, що він нагадує птаха. Дивлюсь уважніше і розумію, що бачу голову сови. Після пробудження зрозумів, звідки я знаю цей образ: з польського фільму для дітей "Академія пана Клякси" (дивився його мало не пів року тому). Цікаво, що уві сні не було жодних асоціацій, пов'язаних з фільмом.

Тепер я бачу красиве місто, що розташоване на схилі гори, над дорогою, якою проїжджаю, густо наповнене прямими вишуканими будинками в однотонних світлих кольорах пісочного кольору. (Однозначно, але не зовсім правдоподібно, образи виникли з реалу, після туристичних відвідин міст на півдні та півночі Франції: Арль, Марсель, Руан і всіх тих, що траплялись по дорозі). Міркую з кимось вголос: "Як же так? Місто має бути сейсмічне, а тут високі будинки, ще й зі щільною забудовою?" Хтось дає зрозуміти, що все це завдяки збалансованому укладанню підмурків до цих будинків, що складаються з правильних пропорцій піску і каміння. Особливе значення надається піску... Поки хтось це каже, я бачу групу студенток, що йдуть вулицею, оминаючи нас, вверх по широкій пішохідній дорозі. Далі той же співрозмовник додає: "А ви знали, що в Європі існують академії камінь?"

P.S. Подумалось, що з умовностей, які належать світу творчих ідей, формується світ сталих речей (прийнятних для когось, або більшості). Образи уві сні - це наче декорації та гра акторів на сцені, наповнення смислом із впізнаваною реальністю надається виключно життєвому досвіду глядача.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 290323 "Пригоди в дорозі"

У батьківському домі. Гості з рідні. Зайшла мова, що двоюрідному брату В. немає робочих штанів. Тепер я маю йти по справах. Йдучи від дому, зауважив: наскільки багато випало снігу. (Схоже, під враженням вчорашнього дня - з реалу). З'явилась ідея, що варто запропонувати, аби брат приміряв дещо з мого одягу, поки мене не буде вдома. Озираючись на сніг та ожеледицю, звертаю увагу на дорогу поза мною. Якась фура, що їде по трасі, втрачає керування і її починає заносити прямо в мою сторону, навіть тоді, коли знаходжусь ще далеко і на тротуарі. Шукаю в який найближчий двір хутчій звернути так, аби вся та маса прийняла на себе силу сторонніх перешкод: стовпчики огорож, ворота. Наче все обходиться добре: фура зупиняється ще на дорозі, але вже не може їхати далі. За нею починає утворюватися корок. Тепер це вже не заламана на трасі фура, а великий грейдер: із ковшом і лопатою. Починає робити такі акробатичні рухи, наче краб-термінатор, що всіма зусиллями "клешнів" і "хвоста" пересуває своє тіло вперед, у напрямку центра міста. 0300'

Я у групі незнайомих людей, але об'єднаних спільною історією зустрічей, перебираємося як туристи з міста в місто. Кожного разу виїжджаємо на трасу так, що потрапляємо на туристичну линву, яка веде високо над річкою. Але щоразу забуваємо, що з нами є дівчина, якій цей маршрут незручний, адже гірше добиратися їй до власного дому. Нам уже прикро і гірко водночас: усі затупили і вкотре навіть вона. Повертаємось в центр міста, аби врешті-решт вийти на автовокзал і сісти на автобус, без пригод "на свіжому повітрі". 0400'

Звертаю увагу, що на вулиці біля стовпа лежать дрібні дитячі іграшки. Вирішую їх зібрати... А як зібрав - покласти в коробочку, яку ще треба знайти. Тієї миті помічаю, що це день, коли люди виносять увесь млох із домів. Намагаюсь оцінити хоч якусь пристойну річ поглядом антиквара, але не знаходжу варте уваги, як і хоч-якусь коробочку. 0500'

Сон 270123 "Потужна ракета"

Працюю на заводі у польському місті Домброва Ґурніча (в реалі: працював менше місяця наприкінці минулого року). Раптом на територію того заводу прилітає потужна ракета та вибухає. За якусь секунду бачу цей вибух, шарпаюсь за якийсь край рогу, аби сховатися. Відчуваю сильний удар звукової хвилі, якесь гостре відчуття з правої частини тіла... Тепер я в іншому місці, чую, читаю та оцінюю ситуацію, що трапилась: серйозний політичний та військовий інцидент, росія випустила ракету по Польщі. Так трапилось, що саме по тому місту і поряд того місця, де я став тому учасником і свідком.

Сон 230123 "Містичні справи"

210123 - Події, пов'язані з містикою. Наодинці з дружиною. Якесь показове спостереження доньки.

220123 - Беру участь у весіллі. Наречений отримує в спадок дуже великий маєток, майже замок, але в занедбаному стані. Я ж міркую: з чого він почне його відбудовувати і з якого покою почне жити його родина?

230123 - Місце-мрія будь-якої дитини, але в масштабах, що перевищують уявлення навіть дорослого. Усе побудовано з великих корзин, куль, коробок солодкого та смачного. Приїжджаю з групою туристів у подібне місце, в якому можна не лише їздити, ще й літати як разом, так і поодиці. Останній день перебування: усі вже ностальгійно дивляться навколо, міркуючи, що взяти зі собою на довгу згадку. 0215'

Потрапляю у студентську авдиторію. Маю взяти участь у лекції. На початку проходжу рядами і прибираю якесь сміття. В кількох місцях відзначаю поламану підлогу. В одному з них: крізь цілий поверх. Згодом приходить лектор. З кимось лагідно його вичитуємо. Домовляємось, що лекцію він читатиме не тут. 0344'

Якісь паперові справи, а поміж тим бачу на стіні збірник законів, де на палітурці фігурує прізвище голови Верховної ради таке ж, як і моє. Дивуюсь: як я таке міг пропустити? Беру ту підшивку, роздивляюсь уважніше: отже, то було в ті часи, коли я займався громадською діяльністю! Комусь коментую побачене. 0500'

Сон 080123 "Невдала форма"

Потрапляю в оточення путіна. (На днях снився сон, де так само трапив ув оточення Гітлера... але є серйозна відмінність). Перебуваючи десь "у полях", путін дає інтерв'ю для мас-медіа про якусь технічну установку. Я ж стою поряд нього з лівої сторони. Слухаю і дивлюсь на нього, а він якийсь лишнє рухливий, лишнє говіркий, якийсь трохи не такий, яким звик його сприймати. Дивлюсь уважніше і помічаю, що він молодший за віком, у нього інша форма очей, яка більше нагадує Мєдвєдєва. Явно, якась невдала версія двійника! Стою і дивуюсь: і як люди такого не помічають? Хоча може й помічають, і знають, але за зовнішньою серйозністю зберігають офіційну форму кедебіської "пристойности": не виказувати на публіку свої сумніви, а вірити "формі подачі" "спущеної згори" беззастережно.

Як у телевізійних новинах, проходить інформація про круїзне містечко, яке не було застраховане, адже не могло знайти таку страхову компанію, з якою можна було б домовитись, і з причини серйозної несправности ходової частини змушене стати на безтерміновий ремонт. Дивлюсь на цю машину-місто і сам в певному шоці. Це не монолітна споруда, як один дім, а комплекс різних будинків. Що з того, що виконані з архітектурною різноманітністю, а вночі світяться, як будинки Лос-Анджелеса? Це ж комусь прийшло в голову зробити подібність до круїзного лайнера, але на суходолі!? А якими дорогами воно мало б їхати? Що за сучасна мода на дивні мегапроєкти?

Сон 121222 "Відкриті обличчя"

Я з дружиною опиняємось у містечку, в якому, випадком долі починаємо жити. Щовечора вирішуємо робити прогулянки містом. Тривають якісь святкові дні і більшість людей просто тримають свої будинки відкритими. То одного, то другого вечора якось невимушено, кличучи ще з порогу хазяїв, заходимо то в один то другий дім. Саме там і знайомимось з мешканцями цього містечка. Переважно це старі люди, які обросли домом, зручностями, достатком, віком, а їхні діти роз'їхались по всьому світу. У кожної такої родини є багато фотоальбомів, якісь місця, переважно за домом, у окремо відведеному місці, де висять роботи, постери, плакати виготовлені їхніми дітьми, коли ще жили тут, у цих домах. Я намагаюсь зрозуміти цих людей, їхній світ, дітей, що покинули цей дім, самотність цих батьків, переважно жінок. Вдивляюсь у їхні рухи, емоції, риси обличчя. Інформація про наші "походеньки" дивним чином розлітається по містечку між тими людьми у яких ми були. Про це виявляється у подальшій розмові з ними. На згадку про наші відвідини, вони щедро дякують за подібне знайомство: пропонують узяти або залишити собі те, про що йшла мова, до чого проявили ми інтерес, зацікавлення. З однієї сторони дещо незручно, щось неочікувано, за огляду на вік співрозмовників - вражаюче. 0050'

Сон 191122 "Як повідомити про катастрофу?"

Йде велике цунамі, яке накриє хвилею великі міста. Про цю подію треба сповістити людям. Керівництво якоїсь країни і мас-медіа пропонують це зробити в один спосіб: офіційна особа, а нею є якась жінка - не зовсім урядова, на тлі екрану, на якому показано, як іде велика хвиля, має звернутися до громадськості. Наче вона вже тут, на місці, хоче оголосити промову, але ідея з візуалізацією жаху, яка йде за її спиною, їй не подобається і вона відмовляється це робити. Вносить пропозицію зробити запис в другий спосіб: у сімейній атмосфері. Тепер події відбуваються так, як вона хоче, але все ще всі бачать осіб, які займаються приготуванням до медійного висвітлення. Цікавий сам настрій: я, як і суспільство, починаю розуміти цю катастрофічність ситуації не одразу. За настроєм неспішности нас сповнює впевненість, яке виражають офіційні особи країни, настільки всі їм довіряють. Тепер в приватній атмосфері особи, яких я бачу, наче в кінематографі, виражають один одному свої невеликі побажання, які виглядають більше на пустощі або дивні мрії, які давно хотілося б їм здійснити, але гарний тон цього не дозволяв: кинути подушку свого колеги на підлогу, зазирнути до чужого ноутбука... 0400'

Сон 181122 "У тісному просторі"

Живу у такому домі, в якому багато людей  і всі щось шумлять, ходять. (Почуваю себе одинаком, без сім'ї). Вирішую знайти якесь інше помешкання. Тепер на вулиці, пораюся біля машини, помічаю якогось малого і жвавого хлопця, в якого вирішую запитати: чи не знає він, щоб у когось було житло, бажано на одну особу? Хлопець проявляє активність і каже, що знайде! Домовляємось, що я поки припаркую зручно авто біля будинку, поки він шукає. Побіг він ув одну сторону. Туди я під'їхав і, трохи помарудившись з паркуванням, поставив машину під вікнами незнайомого дому. Загалом, містечко виглядає як курортне, будинки набудовані тісно: одне біля одного, людей багато, весь час видається, що якщо не ти комусь заважаєш, то заважають тобі. Прибігає хлопець уже з іншої сторони. Каже, що знайшов. Треба йти пішки, адже не знає автомобільних доріг, знає лише, як зрізати вуличками. Отож, ідемо. По дорозі бачу якийсь кущ, який вирішую прибрати від сміття, а це виявляється два молодих дерева, що ростуть разом, один із них горіх (цей мотив колись був у моєму сні). Чомусь вирішую обламати гіллячки, які ростуть донизу: все одно з них у майбутньому не буде сенсу! По ходу про це й розповідаю цьому хлопцю. Ідемо далі. За пару кроків зустрічаємо когось із білим пухнастим песиком на руках. Я вирішую його погладити (в реалі: ніколи не проявив би такого бажання). Тепер чомусь зайшла з кимось мова за військові батальйони, їх комплектацію, шеврони, символи, загалом: суцільна військова тематика. 0430'
P.S. Перед сном замовляв квитки на перший день відкриття виставки трьох польських сюрреалістів. Так як особливо не люблю згромадження людей, як на базарі, про себе програв сценарій можливого розвитку подій. Схоже, що відчуття тісного міста іде звідти.

Сон 141022 "Потрапити на весілля"

Маю потрапити на весілля своєї хрещениці О.К. (в реалі одружена). Накупив подарунки, виїхав бусом в центр міста. (В реалі бусом ніколи не керував). Там маю зустрітися з давньою знайомою О.Л.: кумою, з якою хрестили. (За усіма новітніми реаліями, я вже й забув, що ми колись разом брали участь у тому обряді). Центр нагадує мені вулички того міста, в якому жив і міста, в якому живу нині, разом із якимись досі незвіданими дорогами. Характерною прикметою однієї з них - невисокий доволі давній вірменський храм, побудований з червоної цегли. Опинившись у тому центрі міста, задався питанням: а де ж насправді має бути весілля? Десь посеред тих вуличок заходжу в якийсь заклад для подібних святкових церемоній. Думаючи, що там. Хочу в когось спитати, хто тут одружується, але всі зайняті. Нарешті одна особа називає якісь інші імена. Тоді я зустрічаю там свою двоюрідну сестру з Ізраїлю. Несподівана зустріч! Кого-кого, а її точно не очікував побачити. Розговорились. Поділилась сумним досвідом, що проїзна пластикова картка містянина втратила актуальність із-за давности використання - поки її тут не було, закінчились окреслені терміни. Я ж пригадую, що подібну ситуацію розповідала її мама, коли приїхала в Ізраїль. Історії, майже один в один. Тепер у тому ж місті нарешті зустрічаю куму і виявляється, вона також не знає де буде весілля. Інформує: якщо дзвонити, наречена поза зоною досяжности. Пропоную сідати в бус і їхати в університет. На кафедрі, де працює (в реалі: працювала на початку своєї кар'єри), точно знатимуть і підкажуть адресу проведення весілля. 0500'

Сон 090422 "Інша назва, інше місце"

Дружина хвалиться, що отримала документи на проживання своєї мами в Польщі. Показує цей документ. Мене перше дивує зіркоподібні (квіткоподібні) закреслення порожніх місць жирним синім олівцем, а ще, як вчитатися, він має в собі згадку святого: "Данаїла Кримського". Я ж питаю: чи точно так має бути? Адже пам'ятаю, що по телефону з мамою говорили за якогось іншого Данила? З Торуня? Дружина згадує, що так, мав бути "Торуньський"... Підсумували, що насправді нічого страшного, може бути й "Кримський", але хіба є такий серед ліку святих? От мама і зрадіє, що отримали документ і здивується, почувши за свого патроната в Польщі! 0530'

Прогулююсь разом із сім'єю по рідному місту. Намагаємось реалізувати давній намір відвідати цікаве місце. Завертаємо за ріг вулиці і я пригадую, що недалеко звідси, якщо пройтись трохи вперед за цими будинками, є музей, який мені не раз сниться. (Розповідаю так, наче сам знаходжусь у реальності. Місце, яке пригадалось справді зі сну, але не знаходиться в рідному місті, просто час від часу згадується у снах, можливо, це спогад з дитинства, коли відвідував місця разом із батьками десь над Чорним морем). Аби завернути за ріг, трапляємо в театральне приміщення. Дружина інтуїтивно каже: "Я знаю, цей музей, він у сусідньому приміщенні!" Заходимо туди, але бачимо ще одну сцену з порожньою залою, яку використовує якась харизматична церква. На це натякає оформлення зали та сцени. Я ж стверджую, що все ж таки не це місце, бо й так видно, що не музей! (У реальності, будинок, в який ми потрапили, нагадує міський будинок офіцерів. Там дійсно в одній із актових зал відбуваються / відбувалися якісь веселі богослужіння). Виходимо звідти і проходимо трохи вперед. Намагаюсь відтворити маршрут реального знання вулиць у місті з тим, якими вони мені снилися, аби міг дійти до того музею, і розумію, що "пазли не складаються", про себе визнаю, що та друга реальність (уві сні), знаходиться в іншому вимірі. Висловлюю сумніви дружині. 1050'

Сон 281221 "Незвичні (в)сходи"

Підготовка та відзначення дня народження сина. Збираємось родиною кудись у міський парк, що має ознаки центру міста. Там знаходиться ресторан, де і відзначатимемо свято. (Всі локації не знайомі). Тепер ми опиняємось у потрібному місці, сповнені святкового настрою. Мене дивує внутрішня архітектура самого приміщення. Сходи, які ідуть уверх, і якими ми, за логікою, піднімалися уверх, зараз виглядають у формі ромба та, якоїсь миті (поглядом зі сторони), не мають сходинок до останнього поверху, наче третього, на якому знаходимось. 0110'

P.S. Форма ромба викликає асоціацію з недовершеною художньою роботою доньки. День народження сина відзначався менше, як за тиждень тому.

Сон 230421 "Дорога під автострадою"

Сідає дружина за кермо машини і ми їдемо містом, по прямій, але невеличкій вулиці. Питаю в неї: чи вже водила авто? Спокійним тоном дивує: перший раз! Тепер ми стоїмо, а я дивлюсь під капот, хвалю конструктивну простоту механіки авта. (Тут присутні роздуми про власний транспорт). Поряд стоїть донька. Тепер ми йдемо разом пішки. Виходимо на якесь перехрестя автостради, яка йде мостом, а під нею тихою вуличкою, що завертає вправо і веде прямо в центр міста. (Образ знайомий, видно, за якимось сном. Схоже, що й сьогодні з повтором: перший раз - коли їхали, другий - шли). Питаю дружину: а чи пам'ятає, де поставила машину? Каже: ні! - і в такому тоні, наче це вже не її клопіт.

Сон 101220 ''Житлове питання''

Я з великою групою творчих людей. Беремо участь ув одному спільному заході. Наостанок, як приїхали автобусом до місця проживання таких, як ми, виявилось, що об'єкт розташований у центрі Житомира (локація незнайома), директор видавництва "Смолоскип" (Ростислав Семків) висловлює незалежну думку: "А це місто доволі непогане для проживання!". Чомусь серед тієї групи, з'являється тітка Тамара, чия присутність мене трохи здивувала.  (Не серед такого кола людей очікував зустріти).  А тепер слухаю творчі розмови, стоючи на порозі власного будинку (в реальности - батьківського), своєю поведінкою натякаючи, що вже варто завершувати. 013o'

Мене по роботі закидають у якесь нове місто. Одразу ж з дружиною варто організувати нове помешкання. Чоловік, який допоміг щось із нашим транспортом, запропонував поселитися у нього, але його жінка виявилась проти, ще й її сестра, яка жила разом із ними. Але події з ними розгорталися у більш розтягненому часі. Уже погодили з господарем, що ми з'їжджаємо, адже іншого помешкання так і не знаходимо. (Навіть і не пробуємо. Чому?). Десь у проміжку приїзду та неочікуваного від'їзду виходимо в місто, стаємо свідками, як падають літаки носом у землю. Я навіть від того ліг до долу, аби звуковою хвилею не зачепили дрібні уламки. Хтось каже, що ''я покажу,  що насправді відбувається!'' Я вже подумав, що так вони сідають. Але...  Виявилось, що ми всі мешкаємо на висоті, так, що з високої кручі, яким є наш діл, можна побачити небо, а десь під хмарами землю. Але її вже не розгледів. На якомусь етапі подорожі причепилась до нас циганка. І так нав'язливо, що я пригрозив її ''вальнути'' і нехай хтось скаже про расову нетерпимість. Просто не треба бути такими нав'язливими людьми! Із-за неї мало не заблукав у незнайомому місті. Тепер ми знову в тому ж домі, а на нас вже дивляться вовком: коли ж ми поїдемо? Полька ліпить вареники і позирає ворожо. Вітаюсь зі старенькою жіночкою, видно, їхньою мамою.  Розумію, що варто перейти на польську, виправляюсь, а вона - глухувата. Повторююсь, і це виглядає виправдано. Вона усміхається у відповідь.

Кажу дружині: ''Повертаємось до Арнольда''. Отже,  нічого так не впевнено, як старе, перевірнне місце. 0335'

Сон 111120 "Цивілізація "з людським обличчям"

Міркую: до чого світ котиться! При мені хлопець випиває якусь хімічну рідину, аби зловити 10-хвилинний кайф і помирає. Якимось супроводом: падає фотографія з його образом і звучить фраза: а був він відомою людиною! - як на його роки, коли почав себе, як актор, реалізовувати, у кінематографі. Тепер виникає питання: що робити з його тілом? 0030'

Проїжджаю польським містом, у якому чисельно працюють заробітчани з України. Сьогодні день приїзду таких "нових старих" людей (ті, що наново працюватимуть на старому місці). Їду автобусом по довгій вулиці, дивлюсь на будинки, а на них цікаві краєвиди: кухні винесені на широкі відкриті балкони - лоджії. (Небачене раніше як у реалі, так і уві сні). Багато предметів із кухонного начиння має відтінок задавнености, виражений зеленим кольором цвілі та моху. Мені аж кортить сфотографувати такі оригінальні вуличні пейзажі, але так, як я в дорозі, їх проминаю. Приїжджаю на площу біля якогось храму, або урядової установи з цегли червоного кольору, а там українці тільки-но приїхали з України до праці на знайомий їм завод. Перший день. Не дораховуються одного учасника з дівочим ім'ям. Тепер шукають загублену дівчину. Десь поряд мене і дружини, яка також приїхала цим автобусом, мої діти. Тепер я в якомусь домі, в якому чоловік азійської зовнішності розповідає мені англійською, що він робить, а я його чомусь розумію:
- Зараз буду їсти смажену їжу! 0155'

Прийшло запрошення на культурний захід у вигляді висушеної дольки лимона, щось подібне до цуката, а на ньому - мокрої печаті, на якій містилася приватна інформація про сам захід. (Оригінальний образ, раніше не зустрічав). Я ж з дня в день, як на роботі, відвідую певний заклад, який за зовнішньою атрибутикою нагадує Народний Рух. Піднімаємось до офісу індивідуальним ліфтом (черговий і в той же час цікавий образ приватности), який урухомлюється звичним ключем, який ми вішаємо на ланцюжку в офісі. Сьогодні я вирішив поприбирати, позамітати і помити підлогу. В процесі прибирання і збору сміття, підлога почала нагадувати сарай, в якому вирощують тварин (образ із нутріями). Склалось враження, що решти згрібання почали нагадувати суміш мокрого сіна та відходів. Змиваю водою і, по спеціально зроблених бетонованих ринвах у підлозі, спускаю бруд у каналізаційні отвори. Сьогодні саме той день, коли я маю піти на очікуваний захід по згаданому запрошенню. До офісу починають потроху приходити люди: все починає оживати. То в одному місці якісь вирішуються завдання, то в іншому. Ось вже чую, як один гурт людей скандує військово-патріотичні гасла, співають патріотичних пісень. Міркую собі: такий мілітаристський дух має в підсумку закінчитися збройним конфліктом або ж війною. Хоч і не мирні віяння, але добре, що українці налаштовані себе боронити! Ось приходить чоловік і хвалиться таким самим запрошенням, як і в мене, і що скоро піде на той захід. Розповідає, що свою дольку лимона відіслав, як підтвердження своєї участи на вказану адресу. Слухаючи, розумію: я ж нічого такого не робив! Уточнюю: чи дійсно так має бути? Отримавши схвальну відповідь, дивлюсь на свою дольку лимона, а вона - в чаєві. Виймаю і остаточно розумію, що нікуду я не їду! 0610'

Інформаційний простір заполонило стільки текстів, що кожна публічна людина, залежно від статусу, отримує публікації про себе з певним відсотком правдивости: чим більша за статусом, тим більше вивіреної (достовірної) інформації. 0717'

Обличчя людини ховають від вірусів, наче інтимні органи... вже й забули для чого: сорому, спокус, фізичних ушкоджень, холоду... Так вдягнули все тіло! Залишилось зобов'язати людей, аби затуляли очі. 0730'

Стоять споруди. Приходить час, коли їх треба ремонтувати або зносити. Тоді наступає війна... І по ній все починає відбудовуватися наново. Це можна з сарказмом назвати цивілізацією "з людським обличчям". 0740'

Образ Асоціація Думка
             Образ Асоціація Думка
                          Образ Асоціація Думка
І нічого більше

Сон 070920 "Раптове преображення"

Побачив неймовірно шустру ящірку з красивими лапками. Бігла по землі з гнучкістю маленької змійки. Зміг роздивитися лише тоді, як спинилась.

Опинився у знайомому місті (таке переконання уві сні). Вразила відсутність всеосяжної деталізації, що можлива в побуті: всюди (зовні та всередині) голі стіни будинків, начебто навмисно вифарбувані в червоний колір (борщу). Тепер я розумію, що це все по великій катастрофі, що сталася в цьому місці.

Сон 150420 "Грандіозний ремонт"

Релігійне місце, нетипове для проведення молитовних зборів. Веде їх чорнява жіночка (знайома мені людина з реального життя, на відміну: я для неї). Навіть здивувався, коли її там побачив. Читала зборам, які стояли колом разом із нею, якусь проповідь. Все виглядало настільки серйозно, що відчув певний збій шаблонів, адже її трохи знаю, як чиновника середньої ланки з доволі раціональними поглядами. Серед того кола людей побачив ще кількох знайомих, серед яких відеооператора О.Ц., який знімував захід (знайома раніше робота, з подібним релігійний ухилом). Мені настільки це виявилось диким, що я розвернувся і пішов геть.

Виходжу на площу рідного міста, а там грандіозний ремонт. (За певними елементами архітектури нагадує мені Київ, а не Житомир). Історична частина. Нерівномірно, по неймовірно-великій території розкидані по піску масивні каміння, що розміром нагадують колишні стіни та підмурки будівель. Про себе міркую: як сильно змінилось місто! Присутні деякі ділянки відремонтованого, мені знайомого ще з минулого року (таке переконання уві сні). Виникає бажання все це засвітлувати. Певною мірою навіть прицінююсь у деяких ракурсах, але все настільки масштабно! (Цікаво, що вві сні я навіть не відзначив, що ремонт ведеться без огородження території, адже все можна назвати будівельним майданчиком, а проєкт - генеральним планом). На відремонтованому майданчику граються діти. Маленька дівчина просить з нею поприсідати, а сама голенька, лише має верхню сорочину. Я поряд з нею великий дядько.
- Ти думаєш, у мене це вийде? - питаю в неї. - Зумію, зумію! - заспокоюю її.
Взявшись за руки, на тому ж дитячому майданчику починаємо присідати, набираючи швидкість, яку задає сама дитина.
- У тебе є тато? - питаю в неї.
- ... (Мовчить).
Поряд мене стоїть моя донька. Я щось коментую за цю дівчину.
Потім образ дитини міняється: тепер це не дівчинка, а якийсь малий хлопець, якого можна навіть узяти на руки. Що і роблю. Щиро спілкуюсь, наче з власною дитиною. Дивлюсь на нього і прочитую за певними рисами обличчя майбутній характер, який мене насторожує. Аби проговорити з ним позитивні вектори в подальшому житті, кажу до нього:
- Обіцяй, малий, що будеш хорошою людиною!
Тріпоче головою у знак згоди і додає:
- Мені дуже сподобалось! - у значенні "батьківської" розмови, яку я з ним мав.
0455'