Сон 071026 "Поза контекстом змін"

Приїжджаю якби з відрядження до батьківського двору, а там багато родичів, а вони всі з'їхалися на день народження баби Марії (давно померла). Я тут давно не був. Половина хати зазнала ремонтів (так само в реалі, але знаю лише по світлинах). Отож, заходжу в гості, як і самі родичі з цікавістю та здивуванням. Вітаю бабу М. з днем народження. Вона хвалиться, що їй зробили різноманітні подарунки та показує монети різного номіналу, різних країн та навіть якісь нумізматичні, яких я ще не бачив. Мені зараз немає, що їй дати. Міркую, що треба подивитися в машині, там можуть бути євроценти, аби поповнити таку колекцію, але в той же час вибачаюсь, що прийшов без подарунка. Баба М. навіть не ображається, вона щаслива як дитина, не так від "презентіа", як з нашої присутности. Я обходжу гостей, вітаюсь та по ходу оглядаю дім, як він змінився після ремонту: кухня, велика кімната (узагалі з тим, що мені відомо, сон конкретно все "домалював"), за вікном помічаю двоюрідну сестру, як вона звідкись виходить із-за рогу будинку, а зі слів матері пригадую, що там вони зробили туалет; кухня завершується наступною кімнатою з котлом і майбутньою ванною кімнатою. Далі я чомусь не можу ув'язати логіки перебудови кімнат, так, наче одна увійшла в простір іншої (викривлення часопростору, як то завжди буває уві сні). На цьому завершую екскурсію. Подумки про себе є сильно здивованим подібним ремонтом, хоча більшість із того, що побачив, виглядає пристойно, а дещо навіть зручно. Приємно вражений зустріччю з багатьма родичами, що як колись, так само збиралися в її хаті. Загалом усі ці зміни зроблені для б.М., хоча відлалено розумію, що до всього цього безпосередньо прикладась у роботі моя мати (з реалу: ремонтні роботи робила вона для себе та мого батька).

Ключові слова: відрядженя, баба Марія, дім, кімнати, монети, подарунок, родичі, ремонт, зміни, простір, приємне, разом.

Аналіз :: Сон повертає мене в минуле, а заразом транслює цей досвід у майже реальний. Реконструкція спогадів (знайомий досвід, коли ми всі збиралися в б.М.) переплетена з незвичною модернізацією будинку. Найбільше подивувало: щасливий, дещо дитячий образ б.М. "Монети" - це якби вартість всього: ніколи велика рідня (дядьки, тітки, двоюрідні) не зберуться разом в одній хаті. Як не міняли "обличчя" дому зсередини та дещо ззовні, все буде варте копійок, хоч би екзотичних чи навіть рідкісних; є завжди щось, що залишиться в минулому та ніколи не відтвориться в найближчому майбутньому. Вже майже немає всього, що було колись, а є щось нове, яке уві сні також недооцінюю, міркуючи, що на подарунок до свята може стати рівнозначне за умовною вартістю доповнення "за залишковим принципом" - якісь "євроценти, що лежать десь у машині" - повна профанація свята. На цьому тлі - щаслива баба Марія (давно померла) - як іронія над нашим майбутнім. 

P.S. Дещо перегукується цей сон із попереднім: "Зустріч із минулим у новому форматі". Там так само присутня "вартість речей", "їх цінність", "зустріч (крізь спогади) з минулим", але в контексті одного - житлове питання та облаштування дому, а (дещо іронічне) щасливим є той, хто не залежить від спогадів, а лише від факту присутности найближчих.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 040926 "Зустрічі"

Домовились про неформальну зустріч одногрупників (без конкретики). Довго не думаючи, постановили: "Прямо завтра".

Приходжу в парк, а там, окрім нас також, як ми, збираються інші групи колишніх / не колишніх студентів (в цьому місці моє переконання уві сні було, як не колишніх). Деякі з наших підійшли й ми разом пішли до дому. (Цікаво, що дім нагадує приватний будинок біля магазину з мого дитинства, в якому був так само давно, може раз, на замовлення поремонтувати телевізор. Як для сну, доволі несподівана локація). Підходимо до дому, а всі дівчата зазирають досередини через вікно. Якась мить і ми вже в цьому домі. Лише тут я розумію, що всі підліткового віку, адже деяких дівчат навіть привели мами, які хвилюються, а їхні дівчата їх соромляться. (Тепер ця думка чи висновок творить наступний образ). Одна дівчина прийшла з мамою, що мала на обличчі якусь хворобу шкіри, а її дитина якби соромилась не так її присутности, як та виглядає. І тут я розумію, що я для всіх є тим, хто все це організував і несе моральну відповідальність. Мама цієї студентки починає мені щось говорити уривчасто та не прямо, чомусь посилаючись на себе, вік, якісь життєві труднощі. Я з повною повагою до співрозмовника вислуховую та зі співчуттям підсумовую: "Старість - не радість". (Хоча це звучить , як іронія, але вві сні воно сприймалось усе на повному серйозі та взаєморозумінням). Тепер проходжу цим будинком, і помічаю, як кімнати зроблені "вагончиком". В одному з найбільших починають "тусувати" всі, проходжу далі й в останньому зустрічаю одну студентку з дитиною, віком - до року. Хочу присісти на край дивану, а на тому місці зауважую дрібні предмети: шпилька до волосся, делікатні окуляри. Починаю спілкуватися з цією студенткою, яка вже є мамою. Показую, що такі предмети узагалі небезпечні для дитини, яка тут бігає, тому подібне варто краще роздивитися по кімнаті та від неї сховати.

Я в групі людей, які вивчають розклад авіарейсів, зокрема за принципом пошуку більших на раз вільних місць. Хтось поміж нас, голосом поважного професора, каже: "Кожний знайде місце під сонцем!"

Сниться, як подумки уявляю виготовлення певного брелка з однієї гайки, двох просверлених в ній упоперек отворів та двох оригінальних виточених зі сторони "шляпки" болтів, що нагадуватимуть уперехрест два молота.

Аналіз :: Сон виразний, наче спогад про неіснуюче минуле. Мій вік якби вказує на те, що маю бути студентом університету, хоча на початку сну відсутня конкретика, що це за студенти, навіть без упізнавання знайомих облич. Сон записаний трьома частинами. Перший - снився вночі, два наступні - вдень. Ключові слова: зустріч, парк, студенти, дім, мами, розмова, дрібні предмети, дитина, вивчати, авіарейси, брелок, творча діяльність. Одразу можна помітити, що сниться про певні нюанси ("деталі") нашого життя. Якби кожного разу вказуючи: вивчи, подивись, зосередься, проаналізуй, зроби. Знаходжу тут певний відгомін з реальним життям, зокрема - поточною роботою. Цікава також тема "дівчина - мама" - у двох сценаріях подій, коли ще за дівчину хвилюється її мама, а згодом подібна дівчина вже є нею та має хвилюватися за свою дитину. Тут можна виокремити слово: відповідальність. Ще цікавий момент у снах, коли з'являється якась конкретна фраза, а їх тут було дві: "Старість - не радість", "Кожний знайде місце під сонцем!". Тут можна виокремити питання часу та місця. Та сама тема часопростору, що виникала вві сні напередодні. Мотив двох: не так він / вона, а вона /вона (за віком). Десь тут можна побачити й тих два однакових елемента в саморобному брелку.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 300326 "Заплутані переконання"

Збіг і конфлікт двух давніх снів, змішаних зі сном сьогоднішнім і реалом. Один точно знаю, що записував доволі давно та з подробицями. Отже, після покупки квартири (в реалі; менше, як рік тому), приснилось (сьогодні), що у попередніх хазяїв хоча і розглядали квартиру, але все ж таки купили заміський дім. Про останнє вони згадали випадково, а для нас це виявилось як доволі гарна пропозиція. Дім був дещо схожий на той, про який записував раніше: дещо нагадував дачу (з реалу, в Україні), а дещо таку дерев'яну будівлю, яку варто було б зносити, адже вітер на даху там гуляв сміливо (давній сон). Заразом у іншому сні цей дім, як і сьогодні, був доволі надійним, хоча і старим, із відремонтованим горищем, де я зберігав свої речі. Так от, конфлікт полягає в тому, що уві сні я усвідомлюю, що насправді ми у них купили не дім, а квартиру, а свої речі, зокрема рукописи та матеріали для майстрування, залишив на горищі того будинку, який мали намір купити, і це стає для мене великою та непоправною втратою. Усвідомлюю, що мав би для тих речей зорганізувати місце в підвалі (так, як у реалі)... Так уперше вві сні виникло настільки хибні та заплутані переконання, що від того усвідомлення аж проснувся.

P.S. Схоже, що сон дещо навіяний з реалу, адже за день із робочою екіпою маю переїхати з квартири на квартиру, поки працюємо в Нідерландах.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 040825 "П'ятиголова жінка"

Наче в своєму домі (насправді образ дому батьків у майстерні на першому поверсі, де стоїть газовий котел). Бачу в заглибленні (де мав би бути котел) жабу, равлика і кота. Всі вони якісь однакові за розмірами і значенням. Знаю, що дружина в відрядженні і полишила на мене це господарство, за яким маю доглядати. Минає якийсь час. Дивлюсь на ці створіння знову, а жаба і равлик якісь змарнілі та нещасні. Кіт десь втік і зрозуміти його стан не можу. Невже не догодував, недогледів?..

Гуляю містом і бачу п'ятиголову жінку. Образ настільни незвичний і вражаючий, що сам би не придумав. Якби знаю, що є двоголові і чомусь переконаний, що бачив триголових людей, а тут - п'ятиголова. Хоча це мене дивує, але не лякає і дещо з того, що таке можливо, розумію. Образ приблизно такий: якби звичайна жінка, але зі східними рисами обличчя, але над головою від плеча до плеча великий ореол (не кокошник, а наче східна вирізьблена округла арка) з інших живих та привітних голів. (Нічого подібного не бачив у реалі, навіть у формі мистецького образу чи метафори, але вбачаю максимально спільне з індуїзмом, зокрема образом Шіви: якщо чотири руки можливо, то чому б не більше голів? Чогось спільного зі слов'янською мітологією: образом Змія Горирича, не вбачаю). Намагаюсь придивитися уважніше і бачу, що всі обличчя жіночі (більш усвідомлене після сну), а між собою їх об'єднують спільні риси індійської зовнішности. Найбільш красивою голова була справа зверху (зі сторони мого погляду). Раптом приходить якась однозначна думка: це ж їх всіх мали колись відділити від тіла, аби зробити таку "красу"? І ці жінки мали би на це погодитись?.. Наскільки уві сні все сприймалося більш логічно та природньо, після сну почали почала діяти інша конкретика: як це узагалі функціонує?..

P S. Чомусь останній сон нагадав мою нещодавню думку, яку до речі і перечитував серед інших перед сном: "Для того і живемо в цьому світі, аби відчути та навчитися контрастам. Можливо, саме так душа готується до чогось більш багатогранного, але вже в іншому світі". Так, наче познайомився з ймовірним життям на іншій планеті.

Сон 020625 "Білі кури"

Дивлюсь на батьківський будинок, над тією половиною дому, де жила баба Марія, на даху опинилися дві білі курки, а біля них - кіт. Мене це дивує: кіт на даху - я ще розумію, а звідки там кури? Чомусь уявляю чи думаю, що там мало б бути якесь для них гніздо. Чомусь виникає ідея, що одну курку можна було й зарубати... Якась мить і за другим поглядом на той же дах там вже не дві курки, а десятки таких же білих. І всі якісь активні, масово повзають по тому даху. Мене це більше дивує: як таке взагалі може бути? Дивлячись уважно на них, подумалось: а чи є серед них півні? Але так їх і не побачив. 

P.S. Відбулась певна трансформація образів з реалу: на віхідних мати в телефонній розмові розповіла, що в домі, який будується, з'явилось голубине гніздо, а на порозі того дому сидить невідь-звідки прибулий кіт. Ще в реалі я подумав відредаговано саме на бабину половину дому (мій спадок), а гра слів: "у твоєму домі" - першим ділом проасоціювалось не з новою хатою, що будується, адже з нею практично не маю спогадів і асоціацій, навіть уві сні. Можливо, голуби в моїй асоціації в'яжуться з курами з тієї лише причини, що на смак їх м'ясо майже однакове (їв лише раз в житті десь у десять років).

Сон 210224 "Втрати та можливості"

Під час засинання думки переносяться в напівсон. Ненав'язливо міркую над тим, що кожне місто завжди має свою чарівність, навіть якщо воно й буденно промислове. Наприклад, останні роки я довгий час живу в місті, в якому переважно його обличчя формують склади, адже знаходиться в чудовому місці перетину автострад. Навіть його назва та історія пов'язані з дорогами. Якщо Вроцлав позиціонує себе, як "місто гномів", чому б Ґлівіце не "місто складів"? (Десь на цих міркуваннях потрапляю в сон. Де в сновидінні виникає цікава ідея для реалізації в реалі). Зробили в центрі міста мистецьку комп'ютерну інтерактивну анімацію, де будь-який перехожий може на пульті пересунути на великому моніторі (у вигляді телевізора для сцени) "сценарні" кубики (рівнозначні технічному поділу, адже великий монітор складається з багатьох менших), де стихійно за тим починаються діяти усілякі з'яви: водовороти, ріст квітів, втеча веселих іграшок, коні, дороги абощо. Якщо ніхто не підходить до пульта і не тисне на кнопки, життя на моніторі міняється за алгоритмом випадкових чисел. (Туди ж можна задіяти і ШІ).

Якось незвично облітаю доволі старий дерев'яний дім, хоча під дахом, але без вікон і дверей. Дерево, з якого цей дім складений, настільки старе, що набуло темно-коричневого кольору. Невідь-звідки отримана мною інформація (переконання), що дім аварійний, спонукає бачити в тому дереві не просто давнину, а мало не трухлявість. Така уява спонукає відчувати цей дім мало не на дотик, зокрема й підлогу, що сиплеться під ногами. Раптом пригадую (можливо, забутий сон), що колись я був у цьому будинку і розглядав його, як варіант проживання для своєї родини. Невже тоді я не все розумів і не бачив стан цього дому? Такий необдуманий тоді крок був би жахливим...

Приготування їжі з картоплі. (Цікава історія, що забулась).

Якась дивна логіка, пов'язана з порядковою послідовністю в предметах. Одна з таких дій: прокладання кабелів, де перший стане останнім, а вискочить на місці кнопки до управління...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 250125 "Втрата контролю"

Опиняюсь у ситуації, коли бачу, як горить дім баби Марії (успадкована власність). Усе почалось з даху і доволі-таки стрімко. (Можливо, від тижневого враження з перегляду відео, як горіли міста Голівуду - від сильного вітру жаринки перелітали з даху на дах і ніхто не міг урятувати своє майно). Якесь дивне відчуття: ступор і мовчазне спостереження, наче бачу якесь не своє, немов у кінофільмі. З'явилась думка якось це почати гасити, але як? Відрами - цьому вже така кількість води не допоможе... Уже бачу "скелет" на чому був побудований дах... (Цікаво, що друга половина дому, де живуть батьки, уві сні навіть і не привертала мою увагу).

Я опиняюсь у дивній ситуації поміж людей, де хтось виявляється безпідставно звинуваченим у злочині. Раптом ця людина опиняється з лівої сторони від мене, а люди, що його звинувачують - праворуч. У хвилі ненависті хтось хоче його вбити. Я стою поміж "двох світів", простягаю в сторони руки, вказуючи знаком долонь "стоп", аби зупинити критичну ситуацію, але в цей же час чую постріл і того чоловіка хтось із того натовпу вбиває. Він похиляється і падає. Я в шоку, що це трапилось мало не за моїм "посередництвом".

Сон 081224 "Перейти межу страти"

Віддалений образ рідного міста з річкою, до якої я з якоюсь знайомою роблю прогулянку. (Фактично уві сні єдине, що правдоподібне - це річка). Пройшлись до греблі, постояли, подивилися. (В реалі більш красиво виглядає, якщо дивитися з долу, а тут ми дивилися з висоти рівня води, яка стікає. В реалі стежка йде по ліву сторону току річки, а уві сні ми йшли по правій). Якийсь чоловік запитав, чи бачили щось підозріле? - Що саме? - Потопельника!.. (Запитання прозвучало так, наче він пропливав і махав нам рукою). Повертаємось назад, але іншою дорогою, яка під кінець, коли мали її перейти, перетворилась у багатоколійну залізничну дорогу. І це все виглядало так, що йшли весь час понад річкою, а як вирішили її перейти, виявилась багатоколійка (уві сні ця трансформація навіть не здивувала, не виникло жодних сумнівів: щось тут не так). На прощання кажу знайомій, яка вже більш нагадує конкретний образ (можливо, виник у подібності схожої подорожі в реальності десь у парубоцькі роки): "О то можна тут прогулюватися так чи сяк!" - і за тими словами чую їх смішний повтор, наче її відповідь: "Чяк чи шак".

Наче я в домі баби Дусі та діда Григорія, який більше нагадує прохідний офіс з перевалочним складом. Я з колегою прийшов до праці, згодом він кудись відволікається і повертається дивно вдягнений з якихось підручних засобів так, що вийшло доволі смішно, особливо на голові якась химерна конструкція з двох різних пластиків, яка мала б відігравати роль каски. Чекаємо на вказівки до праці. Працівниці з офісу носять якісь речі та роблять їх переоблік. Тепер хтось приходить з робітників, а я його не знаю (таке переконання уві сні), певною мірою схожий на гопника (на тому просинаюсь).

Фрагмент :: Я пишу текст не в ел. "Блокноті", а прямо на сторінці сайту, який після якогось внутрішнього оновлення "злизує" мій текст і переді мною залишається біла сторінка. Виникає така глибока прикрість по проробленій праці... Цієї миті я згадую (забутий фрагмент сну), що так само я писав спогади про свого діда і бабу, і чому забув цей сумний досвід: два громадних текста просто зникли і все, так само - біла сторінка, а на ній - зеро спогадів. Невже знову, як по колу, маю пригадати про когось те, що навіть важче, як про себе.

Я у якомусь буддийському храмі. Бачу багато народу. Мені треба запалити вогонь і я беру якусь двокомфорну річ (без конкретики: чи то такий подвійний балончик, чи така дивна, але велика подвійна запальничка, не ясно) і запалюю на ній два вогні шоколадного кольору. Так продовжую тримати її в руках. Підходить до мене хрещена моєї сестри (сусідка і подружка матері довгі роки) і жаліється, що якось тут не було вогню, а вона разом з дітьми (її чоловік помер у цьому році) сюди приходять часто. Далі формулює завуальовано так, наче: не міг би я поділитися з нею вогнем? - а без підтексту ті ж слова можна було зрозуміти простіше: чи не міг би й мені запалити вогонь? Хоча в руках так нічого й не триймала. Ми мали б піти ближче до святині, де начебто стоїть образ Будди, і там для неї мав би запалити якусь кадильну паличку, свічку абощо, але тут я прикидаюся відстороненим, адже пригадую: скільки цілей за рахунок інших вони (їх сім'я) досягали протягом життя. І на цій хвилі мовчазного зависання підпалюю якийсь патичок, а виявилось, що це довгий тонкий і сухий корінчик червоного буряка, який принесли прихожани чи то для продажу, чи як пожертву. Звісно, він довго й не погорів, а розчаровано потух. Так і треба, подумав я, але знайома почала вже продовжувати розмову про білий борщ, який робиться з "білих карасів"... 

Сон 031224 "Прихильність і неухильність"

Виходжу з двору батьківського обійстя і йду в сторону дороги. Ще не перейшовши дорогу до зупинки, озираюсь і помічаю, що до воріт двору підходять якісь люди і прямо там на місці роблять якісь вимірювання електронним пристроєм, якісь записи в свій журнал та щось фотографують. Я розумію, що це з газової служби. (Найцікавіше, що дім і двір, який мені часто снився, як і є в реалі - в Україні, тепер уві сні опиняється в Польщі, адже газова служба - це польські службовці, а в подальшому спілкуюсь з ними - польською). Коли помічаю, що вони вже хочуть зайти у двір, я пригадую, що ми маємо два лічильника газу, один зовні, що можна й не входити до двору, а другий - у іншій половині дому, де живе баба Марія. Від зупинки повертаюсь додому і заходжу за ними до бабусі. Вона зустрічає їх з порогу (в реалі - давно померла), вітається, а я продовжую з ними діалог. Спілкуюсь ще всередині дому, але тут відбувається який перехід в інший сюжет, наче відволікаюсь на працююче телебачення. (Сам перехід уві сні видається доволі логічним, після сну - не зовсім, адже самого телевізора там не пригадую). Отже, тепер з'являється якась пригодницька історія, де пара молодих людей, схоже, що закоханих один в одного, роблять певний поступок, який недооцінюють в тому колективі, в якому вони перебувають. У відповідь для них роблять показовий пісенний виступ, з доволі цікавими музичними мотивами, зі зміною "кадрів", навіть у приміщенні якоїсь великої приватної бібліотеки. І все це заради того, аби цій молодій парі показати моральну сторону через прекрасне. Далі ця картинка морального протилежно міняється, це при тому, що вже виникає довіра і приязнь: цей же колектив бере їх із собою і наче веде на якусь екскурсію, де в останню мить їм кажуть: "За непослух ми вам покажемо як треба!" - і починають з дівчини. В якомусь підземному тунелі, будучи по пояс у воді, окунають її у воду, а за мить вже видно, як з води її піднімають на чотирьох гаках, причеплених за шкіру спини так, що вона опиняється висіти в повітрі. Те саме, з технічним "урізаним кадром" швидкого перебігу подій, то само бачу з її хлопцем. Подумки проєктую на себе їхні відчуття, зокрема, як у такі моменти натягується на всьому тілі шкіра?.. і від того просинаюсь.

Бачу культові місця на лоні природи, спочатку ходжу сам. Потім з кимось поділився враженнями, після чого пішли вдвох, потім долучився третій - індіанець. Прийшли до культового місця, яке вигоріло, і там же уві сні пригадую, що це мені вже снилося. Потім ходимо якимись печерами і спорудами схиляючись від низьких стель і переходів, а там на поворотах знаходжу затоптаними в землю ножі, плоскогубці, інший дріб'язок. Дещо практичне беру з собою, з думкою почистити і уживати далі.

Сон 051124 "Запізніле усвідомлення"

Приїхав фурою (ніколи нею не їздив) разом із дружиною на короткий час до батьків. Поїздка була організована на чиєсь велике прохання. Кінцеве призначення якого - у Криму. (На цей момент сну взагалі відсутнє переконання, що в'їзд на територію півострова в умовах нинішньої війни нереальний. (Таке враження, що уві сні я перебуваю в мирний час). Знаю, що по дорозі можна буде заїхати до двоюрідної сестри. (В реалі - "по дорозі" навряд чи можливо, адже живе на ПБК). Отож, у батьків вирішив дещо взяти з собою в якості подарунків і їхати далі. Вдома застав лише матір, яка вирішила допомогти в організації речей. Опинившись у дворі, перейнявся деякими побутовими справами, навіть вирішив пересадити вазон. Начебто усе, що маємо взяти з собою, підготовлене. Залишилось занести речі до фури та їхати далі, як раптом чую ще з вулиці, як лунає в домі телефон, який стоїть одразу в прохідній, при вході в дім (ніколи там його не було). Заходжу та піднімаю слухавку. Чую голос батька, який каже мало не командно-рекомендаційним тоном. Перше, на чому наголосив: "За тобою дивляться!", "За воротами вже ходять люди", "Зараз має пролунати від них дзвінок, але на нього в жодному разі не реагуй"... І лише в цей момент я усвідомлюю, що знаходжусь в Україні (не в мирній Польщі - як би почувався в реалі) за умов військового стану. Моє пересування територією обмежене браком ряду юридичних документів. Ті, хто дивиться за мною, це можуть бути навіть і сусіди, які готові сповістити військові органи про моє тут перебування, вони чи хто інший просто так мені з дому не дадуть вийти. Маючи ще й такий примітний транспорт, так це точно! Непомітно не вийде...

Ліг спати якби у своїй квартирі (без конкретики), а проснувся на шум, якби вже у чужій. До якої почали входити відомі мені люди з творчих кіл (добре запам'ятався В.В.: письменник, колишній редактор, колишній чиновник, директор...), а з ними і їхні знайомі. Дещо незручно вийшло: зайшли, коли ще спав. А мене одразу заспокоюють, що все добре, висловлюючи розуміння: втома, після роботи, з ким не буває?!

Купив собі новий телефон, а після покупки подумав: які ж у нього функції? Чи не такий самий процесор, пам'ять, що мав? Чи ліпше за ті ж гроші купити уживаний із кращими функціоналом?

Сильно змінилась дорога після ремонту біля батьківського дому. Таке враження, що розширили та якісно поліпшили для транспортної прохідности. (Мотив із цим відрізком дороги біля дому не раз з'являвся у снах. Том знаходиться пішохідний перехід, яким я весь час ходив до школи, автобусні зупинки). Для з'ясування якихось справ переходжу з однієї сторони дороги на іншу, без дотримання правил дорожнього руху, але з критичної необхідности. (За відчуттями цей уривок має якийсь віддалений перегук з початком сьогоднішніх сновидінь. Можливо, раптове усвідомлення змін, що відбулись навколо).

Сон 240924 "Кардинальні зміни"

Я в рідному місті. Ходжу якби по знайомих вулицях, але їх не впізнаю: наскільки все змінилось з корекцією на війну - не в ліпшу сторону. Йдучи по сходах якогось будинку наче хтось мені розповідає подробиці, так наче слухаю радіо: міста в Україні без світла, без тепла, без каналізації, без того числа людей, як колись... Виходжу на вулицю, хочу потрапити в магазин, а з боку дверей сітка, аби ніхто не ходив, вхід не з парадного входу, а сам заклад починає бути схожим на базар: не так, як колись, а без самообслуговування і кас при виході.

Приходжу в чужий приватний дім (жодних асоціацій з реальністю), а там повна хата працівників. Я знаю, що все починалось з чотирьох людей, які тут колись оселилися разом зі мною. Міркую: достатньо було не прожити тут трохи часу (конкретика відсутня), як фірма заселила таке число, що й не порахуєш! Починаю зустрічати багато знайомих облич - людей, з якими колись працював разом то на одному, то на іншому об'єкті. Вдивляюсь і розумію, що навіть не пам'ятаю, як їх звати. Питаю себе: невже у фірми зараз немає інших помешкань, що всіх нас зібрали до одного місця? На додачу помічаю не лише працівників із Центральної Азії, що для мене вже звично, а явно й з африканських країн - це вже щось нове. Тепер зауважую, що деякі з них не просто приїхали до праці, а притягли ще й свої сім'ї: жінок і дітей. Пробігають темношкірі діти, граючись між собою. (Повтори сну, що створюють ефект нагромадження). Питаю себе: нащо мені така робота, тим більш, коли тут немає де буде спати? Тепер з'являється відома голлівудська акторка, що своєю присутністю справді всіх раптово спантеличила. (Образ уві сні був ясний, а як прокинувся, не зміг хто був насправді. Схоже, що образ акторки виник із розповіді колеги, який любить переказувати всілякі історії, зокрема й із сімейного життя: коли його донька в дитинстві захопилась творчістю Патрісії Кас, запитала свого батька: "А якщо буде коли вона раптом з'явиться в нашій квартирі?.."). Тепер хочу зняти відео, аби відіслати на керівництву на офіс, в яких ми маємо жити умовах. На мої питання, реагують однозначно: "Ти ж у нас бригадир!" Моя реакція: "Який я вам бригадир?" - але всі кого не побачу, дивляться на мене саме так з очікуванням, що саме я розв'яжу цю проблему. Заходжу в одну з кімнат, а там ремонтують підлогу, заливаючи основу бетоном. Міркую: одразу видно, що у власника з'явились гроші, але тим ремонтом створює більше незручностей. Заходжу в другу кімнату - то само: підлога розібрана, найняті працівники активно мішають бетон і так само, як у першій - бетонують підлогу (повтор, характерний снам).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 020924 "Набуття нового досвіду"

Таке враження, що я перебуваю у Франції (переконання - з реалу, так само було, коли протягом трьох тижнів перебував у Румунії). Донька має свій дім, з якого зробила мистецьку майстерню. Час від часу я приїжджаю до неї, аби забрати (можливо, додому - конкретика відсутня). Поряд з її домом, якби в одному дворі, знаходиться ще один дім. Він завжди був непримітним, адже його хазяїн ніколи не з'являвся ззовні і життя проводив так, що його не було видно. Так і сьогодні я приїхав до доньки, аби її забрати, але тепер я знаю, що сусід виїхав десь в Америку і там помер, а в заповіті написав, що залишає свій дім моїй доньці. За своє життя накопив стільки, що такий подарунок можна розглядати як добрий жест, адже його рідні дістали в рази більше. Після такої інформації починається активне пригадування: що я знаю про цей дім? Від таких "заглибин" у себе, навіть згадав, що один раз бачив цього сусіда. (Яскравий образ, схоже, що з забутого сну. Можливо й так, що це пов'язано з повторами). Він тоді просто стояв у вікні і дивився у двір, а я якраз проходив повз і, повернувши голову вправо, вперше і востаннє побачив його обличчя. Він лише зараз мені нагадав якогось знайомого американського письменника, так, що доведеться пошукати в Ґуґлі (що дійсно зроблю в реалі - див. P.S.), адже імен якби не асоціювалось і не звучало від когось зовсім. Я вже сприймаю цей дім, як нездійснений музей, у якому вже є довірена особа (жіночка), яка має передати в спадок те, що залишиться в ньому. Тепер я з донькою виходимо з двору, але бачу відкриті ворота зі сторони згаданого сусіда. Знаю, що завжди вони були закриті. Підходжу до них, аби зрозуміти, як вони зачиняються. (Асоціації з реалу, коли вдень пробував відкрити незнайомі ще досі ворота, що відкривались і замикались автоматично). В цей момент виходить та жіночка з дому (конкретика образу відсутня) і просить доглянути за однією з кімнат, у якій є піч. Мені щось уявляється, наче я вже щось про таку кімнату чув і дещо знаю. Погоджуюсь і заходжу до будинку. Мені там нічого не знайоме. Після першої кімнати проходжу вліво і зазираю у наступну, а там раптово починає рости прямо на очах гора білих камінчиків, кожна розміром з квасолину, так, що частково посипались до першої і на тому процес росту зупинився. Я наче підозрював, що цей письменник є фантастом, але так, щоб магом і чародієм, навіть після смерті, ще ні. Скільки ще сюрпризів готує для мене цей дім? - подумки запитую себе. Іду в кімнату, що знаходиться по праву сторону, аби знайти далі ту, в якій має бути піч. Знаходжу цю кімнату, а вона якби вся зроблена так, що вся вона - це піч-лазня. Я такого ще не бачив! Таке переконання, що відвідувачі-шанувальники творчости цього письменника мали б приходити до неї на відпочинок. Також довірена особа нагадує, щоб я не забув, що за цією є друга кімната, яка називається "Кімнатою чотирьох царів". Заходжу туди і бачу не чотирьох, а п'ять чи шість дивних чоловіків, що сидять навпочіпки на своїх ліжках і щось старанно пишуть і пишуть. Зауваживши мене, навіть не бажають відволікатися на мою присутність. Серед них помічаю жіночку, яка так само була "в образі". Схоже, що спочатку сприйняв її за особу чоловічої статі. Кажу до них слова привітання, але чомусь російською, але одразу повторююсь українською:

- Добрий день!

- Жига! (наче саме так і почув) - лише відповідає мені одна вона й усміхається.

Я ж розумію, що тут щось не так, або гумор, гра слів, або іншомовне товариство. Так само відповідаю з гумором:

- Салам! (Асоціація з реалу, коли перед сном мав можливість поспілкуватися із майбутніми колегами з Туркменістану).

- Пернесса! - так само усміхнено відповідає жіночка.

Я з таких слів трохи "прифіґіваю".

Чоловіки ж від здивування лише піднімають від роботи голови і дивуються кожному такому слову. Я помічаю їхні обличчя, вони не типові, а дещо нагадують, хоча не буквально, коней. (Раптом мені здається, що я ці образи людей конкретно десь бачив, можливо, у якомусь забутому сні, адже більше тижня мені якби щось снилось, але з того нічого не запам'ятовувалось).

Розумію, що діалог у мене з ними наразі не складеться і на цьому просинаюсь. Записую першим ділом наш дивний діалог, а згодом і решту тексту.

P.S. Подивився в Ґуґл-перкладач. "Жига" з сербської означає "товарний знак". Якщо далі з сербської мови, якої не знаю, слово "перне" - перекладається, як пір'я. "Пернесса" в кириличному варіанті нічого не тлумачить. Цікаво, що латинкою слово "jyga" (джиґа) - перекладається вже з туркменської - "це важко" (якщо Ґуґл-перкладач дійсно тлумачить правильно). Хоча наче почув слово через український звук "h" - "jyha", який знову ж таки ніяк не тлумачиться. Можливо, почув не "Жига", а "Шига" - це якби "Şeyha" - Шейх у жіночому роді. (Не дарма ж "кімната чотирьох царів"!?). Якщо з мов, які я знаю, то з польської "rzyga" (od słowa "rzygać": on co robi? - rzyga) - це "ригати", але до настрою уві сні - це б не пасувало, хоча з сарказмом, цілком можливо. Загалом, фантазувати можна скільки завгодно. Слово "Пернесса" - узагалі не тлумачиться, але існує таке прізвище. Хоча я останні два місяці опинився у французськомовному оточенні, це слово могло б читатися й по складах, як окремі слова, але вони знову ж таки не перекладаються, отже, сон просто-напросто міг запропонувати звичайну гру слів.

Також спробував знайти портрет, на якого письменника був схожий герой сну, якого побачив у вікні. Обличчя було доволі статичним і зануреним у себе. Ясно, що сон оперує певними знайомими нам образами, які бачимо в реальному житті, можливо, навіть і не запам'ятовуємо. Так от, більшою мірою пригадав мішаний образ між Стівеном Кінґом і Террі Пратчеттом, але зі сивою борідкою невеликої густини - це так, якби перший був більш худішим, а другий менш бородатим. 

Руан (Korny - Frenelles-en-Vexin, Rouen), Франція 

Сон 190624 "Втручання в особистий простір"

Зустрічаю малознайомого колегу (знайомого лише в обличчя), який наче з гумором, але на повному серйозі мені каже: "Ти взагалі недалекий: не знаєш, що ми будемо до тебе підселятися". Ці слова я мав би зрозуміти так, що бригада працівників може бути підселена до співжиття з моєю родиною. Місце проживання уявляю в рази більше, ніж маю. Після цих слів я починаю пригадувати, що в моєму договорі з власником присутній формальний пункт, що якісь метри квартири він може використати для своїх цілей. Тепер на ці асоціації накладаються нещодавні спогади з розмовою зі ставленим шефом фірми, в якій працюю. Така людина малокомпромісна і теоретично припустити, що не упустить нагоди використати щось у своїх цілях, навіть, якби таке й трапилось, пішов би на співпрацю з власником квартири. (Подібний досвід є з винаймом дому). Хоча це виглядає доволі химерно, навіть така ідея мене вже пристрашила. 

P.S. Насправді, в реалі таке неможливе, але мозок зумів утворити таку комбінацію, як "втручання у особистий простір". Таким чином деякі факти і досвід з реалу склали пазл доволі правдоподібно, аби уві сні мені справді стало ніяково від почутих слів про ймовірний намір.

Сон 040624 "Сонне царство"

Комусь розповідаю про переваги латинки, наголошуючи на нюанси. Pokazuü osoblyvosti napysanná, riznycú užyvanná liter.

Пізній вечір. Вдома всі полягали спати. Виходжу пізньої ночі з батьківського двору, біля сусідської огорожі справляю малу нужду. Раптом чую за огорожею і бачу поверх штахетин голову, чи майже лисину сусіда. Шифруюсь: наче він мене не бачить, хоча ніби й не помітив. Пішов ближче до дороги. Вирішив повернути вліво і пройтись уперед, але пройшовши трохи, передумав іти далі. Затримавшись біля іншого сусідського двору, вирішив повернутися. Здаля бачу знайому з різноманітними пакунками (сама - з літературних кіл), що стоїть на початку перехрестя, від якого тільки-но відійшов. Подумки: коли вона там раптом з'явилася? Схоже, що вона тримає якісь подарунки. До неї підходить інша знайома, врешті підходжу до них і я. Сходу до них жартую. Лише зараз зауважую, що через дорогу стоять високі атракціони, зокрема колеса огляду, і дуже святково світяться. Подумки зауважую, як сильно змінився мій мікрорайон, де я народився і виріс: коли тут встигли розбудувати парк розваг? Ще бачу колегу (узагалі зі сфери іншого зацікавлення, якби література - електрик), який мене не помічає і цілеспрямовано йде до мого дому з пляшкою горілки. Те, що ми будемо пити, раптом бачу в машині іншого знайомого (зі сфери журналістики). І всі вони наче сильно знайомі між собою, а сьогодні так, наче змовились. Раптом приходить усвідомлення, що в мене день народження. На зауваження вже йти до мене, я із сумом віджартовуюсь: "А в мене вдома сонне царство!"

Сон 050124 "В образі ксьондза"

Будинок-вулиця, в приміщенні якого є інші архітектурні споруди, зокрема житлові будинки, історична споруда та храм. Знаю про проблеми цього великого "дому", спостерігаючи за потребами інших, пробую їх вирішити та налагодити життя для його мешканців. Поміж інших дрібних проблем виникла така, що в храмі певний час немає ксьондза. Аби провести на прохання однієї мешканки обряд (чи то за здоров'я, чи за благополуччя конкретно для когось з її родини), беру на себе його роль і виконую навіть таку місію (цікаво, що недавно я вже снився собі в подібному образі). Подробиці проведення богослужіння відсутні, хоча добре запам'ятав себе в обрядовому одязі пошитого золотистими візерунками.

Сон 291223 "А що ви тут робите?"

Вечірній або майже нічний час. Обходжу обійстя батьківського будинку і так, якби для себе, зачитую вголос на пам'ять якийсь вірш чи то уривок з поеми. Проходячи повз огорожу і ворота, якась жіночка з вулиці чує уривок без повного контексту і в неї виникає підозра. В Україні ж військовий стан! Раптом диверсанти? Чомусь вона вирішує зайти в чужий для себе двір, що й робить. Я це помічаю, але вона цього не бачить. Дім уві сні виглядає трохи інакше, вхідні двері до дому розміщені зі сторони, яка дивиться на сад. Жіночка доволі інтелігентна: стримана хода, на підборах, з манікюром. (Цікаво, що в темряві я бачу всі ці деталі). Двері до дому відкриті. В домі, на відміну від далекого вуличного ліхтаря, цілковита темрява. Обережно заходить у мрак дому... Цієї миті я підходжу до тих дверей і з двору крізь тишу ночі кричу до неї: а що ви тут робите? Цієї миті вона лякається так, що дає драпу. Вона кричить від переляку, я ж у слід кидаю ще якісь фрази. Разом із тим відчуваю, що мій артикуляційний апарат якийсь неслухняний і мої фрази більше нагадують скавуління і виття. Цієї ж миті просинаюсь і дружина каже, що її крізь сон злякав своїм завиванням. Вже на ранок розповів нічну "пригоду".

Також у дворі батьківського дому. День. Маю відвезти родичів, що приїхали з Ізраїлю на Польову (район Житомира), де вони колись жили. У дворі стоять дві машини, одна перешкоджає другій, отже, трохи маневрую аби виїхати... Тепер у дорозі. Мікрорайон виглядає трохи інакше і завожу їх до багатоквартирного будинку, який вже якось фігурував у моїх давніх снах, але за інших обставин, відмінний від того, в якому жили, але недалеко від нього.

Адаптація до нової ролі, в якій я є ксьондзом. Хрещусь перед довгою дорогою, але відзначаю, що по-православному.

Сон 031123 "Дивись уважніше"

Фрагмент: донька стоїть біля будиночка над якоюсь водоймою (не ясно: річка, озеро) і питає в мене: чи цей будинок в скорому часі стане її власністю? - і мрійливо починає планувати, як буде тут жити. Більшою мірою залишаючи ці мрії своїм небагатослівним емоціям.

Разом із дітьми їду дорогою понад лісом, у якому розташований коксохімічний завод (koksownia). Як і в реальності: видовжена технологічна споруда та димить на повну. Дивлюсь уважніше, а біля цього заводу горять дерева, які ростуть вряд, як частина колишнього лісу, і передбачувано за вітром: ця загроза пожежі може піти далі. Цю картину зустрічаю з дороги, якою їду машиною. Зупиняюсь. Терміново дістаю телефон і дзвоню на загальний польський номер 112, щоб викликати пожежних, разом із тим уточнюючи, чи хтось це вже зробив? Заявка прийнята. Кажу дітям, що подивимось, за скільки часу приїдуть гасити вогонь? Десь за десять-дванадцять хвилин, вже з'явилась перша машина. Почали тушити з другої сторони заводу, там де нам не було видно, отже, десь звідти вогонь міг би і початися... Дивлюсь у ряд дерев, які горіли першими, а вогонь вже пішов по кронах далеко-далеко. (Певна асоціація з жовтою осінню). Тепер уже видно, що, починаючи з офісних приміщень, полум'я потушене. Заходжу з дітьми до головного управління заводу і розумію, що вогонь більшою мірою зачепив архів, а дивлячись на його полиці, схожий він був на той, що зберігав якісь манускрипти, наскільки в грубих старовинних палітурках лежали (не стояли) на полицях книги. Чомусь місце архіву нагадало мені колегу І.К., який (таке переконання уві сні) приходив сюди в бібліотеку (моментом архів сприймається, як її частина) до своєї знайомої, до якої мав романтичні почуття. Його знайома нагадала мені якусь вчительку моїх дітей ще з України, можливо навіть класного керівника сина в початковій школі. Інтересу до тієї теми не проявив і разом з дітьми пішли до виходу від тих офісів заводу. По дорозі була заборона входити в певні приміщення, адже почали прибирати наслідки пожежогасіння. Нас там нічого не тримало і не цікавило, тим більш дітей. То й пішли без інтересу до подальших тут подій.

Тепер з групою людей іду містом і заходимо в кав'ярню, в якій я беру символічно трохи морозива. Цікаво, що продавщиця наче іронічно набирає мені це "трохи" у невелику тарілочку, ще й пропонує присипати цукром. Я ж такий: мені ж і так пофіґ, я його й не хотів їсти - це так "за компанію", адже з іншими посидіти треба! У відповідь жартую, що можна й з цукром.

P.S. Цікаво відзначити, що реальність із тематикою коксовні, потрапила в сон приблизно за місяць праці на такому підприємстві.

Сон 270823 "На порозі"

На мить закунявши, пригадався фрагмент сну:
Мені подають стільчик, який розкладається в залежності від статусности гостя: якщо високоповажна особа для того місця - розкладається стільчик із високою спинкою, а ні - звично. Мені розклали той стільчик звично.
26.08.23

Фрагменти:
1. Заводський цех, поділений на три частини. (Певна філософія у числі "три").
2. Після якоїсь глобальної катастрофи, я вдруге повертаюсь на велику лісову ділянку, яку попереднього року проріджував від заростей лише половину. Цього разу маю зробити другу. В тому ж місці натрапляю на будиночок, на порозі якого стоять два саджанці дерев. (Питання: чому вони стоять і хто їх поставив? - якось уві сні не виникло). Дивлюсь на них і міркую, що варто було десь тут посадити. Який сенс забирати з собою? Разом із тим: який сенс садити їх біля дому, в якому вже ніхто не живе?
3. Тепер я знову опиняюсь у цьому ж місці, підходжу до цього ж порогу, а тим сидить сімейна пара похилого віку: старий і стара. Міркую: як же так, що після великої катастрофи їх ніхто звідси не виселив? Ось так удвох посеред лісу залишились доживати свого віку? Міркую їх забрати зі собою, але розумію, що фізично для мене одного це буде важко, але це треба зробити!
27.08.23

Сон 050823 "Прихований підтекст"

У якомусь домі знімаю панель до електричного обладнання. Пригадую, як тут колись робив монтаж кабелів. Хтось поряд підтверджує спогади, адже тоді був свідком подій. Питаю в нього, чи бігає в нього до цієї пори мишка на ім'я Мишик? Вирішуємо зазирнути за стіну і подивитися нижче, а там видніється якась живність. Придивляємось, а це зайчик із молодняком. "А хто разом із зайчиком?" Придивляємось уважніше, а це котик. Ще постоялець цього дому стверджує, що цей кіт - місцевий. Я жартую: ах он звідки беруться біля цього дому зайчики, які насправді є котиками..

Дивлюсь, а з неба звисають стальні линви. Піднімаю голову вище і бачу, що їх тримає величезний кран. В одному епізоді він піднімає і перевозить люстру, у другому - манекен гіпервеликої скульптури в образі балерини, але дещо пошкодженої.

До дому, в якому живу (нічого спільного з реальністю), навідується хлопчик циган зі скромними потребами. Приютивши, за короткий час виявилось, що вся його скромність кудись ділась, а почали проявлятися нахабство і безвідповідальність. Міркую: нікуди дух свободи, який сидить у крові, просто так не дінеться! Насамкінець вирішую, що з ним варто розпрощатися, поки з дому не почали зникати цінні речі.

Сюжети пов'язані з фарбами, плямами на руках, обличчям, медичною маскою.

Сон 180723 "Дивне наповнення"

Якась мистецька акція. Стою з групою людей перед дверима ліфта і чекаємо на його приїзд. Двері великі, наче в солідному готелі. Якось зі сторони звертаю на себе та інших навколо мене увагу: усі стоять голі, а я в труселях і ще хтось, відзначений якоюсь незначною убраністю.

Спостерігаю, навіть апелюючи в думках на пройдений час, за будівництвом дому. Вже завершили зведення стін. Час будувати дах. Міркую: стіни викладені з цегли так, що мають у простінках порожнину. Як тепер маємо "запихати" туди утеплювач?

У великому домі, де зупиняються люди на перепочинок (готель? - але сприймається, як більш приватне), присутня велика делегація науковців-туристів. Займаюсь організаційними справами, навіть готую страви. Як насамкінець підійшов до кухні, звертаю увагу на охолоджену воду в каструлях, у яких плаває розтоплений твердий сир, що набув, кожен шматок по-своєму, дивної форми. (Так, наче хтось ворожив свічками на воду). Здивувався побаченому, адже не міг пригадати, щоб я робив якусь подібну страву.

Якась довга свіжовикопана траншея. Мені сказали, що щойно похоронили три бджілки. Потім кажуть, щоб я їх перепоховав правильно. Сприйняття ситуації, що їх просто кинули з листям і притрусили зверху чим-небудь, що рахується землею. Тепер я намагаюсь знайти ці "три бджілки". Хтось інший робить мені вже зауваження: "Та як ви хороните? Вони вже точно не житимуть!" (Можливо, обіграна фраза "пережити три смерті"). Отже, шукаючи їх, перепоховав так, що "воскресіння" їм не судилося.