Сон 040825 "П'ятиголова жінка"

Наче в своєму домі (насправді образ дому батьків у майстерні на першому поверсі, де стоїть газовий котел). Бачу в заглибленні (де мав би бути котел) жабу, равлика і кота. Всі вони якісь однакові за розмірами і значенням. Знаю, що дружина в відрядженні і полишила на мене це господарство, за яким маю доглядати. Минає якийсь час. Дивлюсь на ці створіння знову, а жаба і равлик якісь змарнілі та нещасні. Кіт десь втік і зрозуміти його стан не можу. Невже не догодував, недогледів?..

Гуляю містом і бачу п'ятиголову жінку. Образ настільни незвичний і вражаючий, що сам би не придумав. Якби знаю, що є двоголові і чомусь переконаний, що бачив триголових людей, а тут - п'ятиголова. Хоча це мене дивує, але не лякає і дещо з того, що таке можливо, розумію. Образ приблизно такий: якби звичайна жінка, але зі східними рисами обличчя, але над головою від плеча до плеча великий ореол (не кокошник, а наче східна вирізьблена округла арка) з інших живих та привітних голів. (Нічого подібного не бачив у реалі, навіть у формі мистецького образу чи метафори, але вбачаю максимально спільне з індуїзмом, зокрема образом Шіви: якщо чотири руки можливо, то чому б не більше голів? Чогось спільного зі слов'янською мітологією: образом Змія Горирича, не вбачаю). Намагаюсь придивитися уважніше і бачу, що всі обличчя жіночі (більш усвідомлене після сну), а між собою їх об'єднують спільні риси індійської зовнішности. Найбільш красивою голова була справа зверху (зі сторони мого погляду). Раптом приходить якась однозначна думка: це ж їх всіх мали колись відділити від тіла, аби зробити таку "красу"? І ці жінки мали би на це погодитись?.. Наскільки уві сні все сприймалося більш логічно та природньо, після сну почали почала діяти інша конкретика: як це узагалі функціонує?..

P S. Чомусь останній сон нагадав мою нещодавню думку, яку до речі і перечитував серед інших перед сном: "Для того і живемо в цьому світі, аби відчути та навчитися контрастам. Можливо, саме так душа готується до чогось більш багатогранного, але вже в іншому світі". Так, наче познайомився з ймовірним життям на іншій планеті.

Сон 110323 "Пошук головного. Навспак не повернути"

Детективна пригода у кінематографічному стилі, де головному герою допомагають пригадати забуту історію з майновими операціями в чужій країні. Як виявилось, розмотуючи клубок багатьох непорозумінь, прихованих фактів, фінансових операцій, йшло про країну його походження, зокрема родинний дім, спроданий батьками в далекому минулому, в якому і приховується відповідь на основне питання. Головний герой летить зі слідчим у ту країну, аби потрапити у той дім. Як виявляється, це не просто дім, а мало не величезний маєток, який нині новими власниками преоблаштований на готель. На диво для всіх головний герой дістає з кишені якийсь чарівний ключик, яким підводить до певної архітектурної форми у вигляді стовпа при вході до головного входу того дому, що фантастично оживає і з нього випадає у його долоню якийсь золотий символ-ключ об'ємної форми, щось на зразок знака вічности у вигляді уявного куба, що складається з двох символів N або Z. Відчиняються двері, зустрічає дворецький і запрошує ввійти без жодних питальних сумнівів. Головний герой поводить себе наче людина, що була тут не раз. Хоч у той же час всі до останнього переконані, що він тут уперше. Хтось, йдучи слідом за ним, так само мав при вході подібний ключик, але ним не скористався. Далі образ цієї людини зникає, адже не він є кінцевою метою пошуку. Головний герой піднімається широкими сходами, як у справжньому маєтку, на третій поверх. Заходить у кімнату, обшиту килимами та ковроліном. Як на мене, для кінематографічної сцени зроблено явно нашвидкоруч: хоча зовні виглядає на багато, а придивившись на "руку майстра", як це прибито та пришито - вже не вражає! Зустрічає в тій кімнаті якогось грузина, з яким врешті-решт нормальний діалог чомусь не складається... 0200'

Аби не згубити думку, швидко записав її на першій ліпшій чернетці, що лежала на столі. Дописавши, зауважую для себе, що це не просто чернетка, а один із перевірених зошитів студентської групи, який залишила дружина відкритим на столі. Ясно, що їх доведеться повертати. Міркую, як врятувати ситуацію? "Згубити" випадково сторінку не вийде: там якраз стоїть оцінка, ще й "5 балів"; переписати? - це вже з "галузі" фантастики. Кажу дружині за смішну та водночас прикру ситуацію, але зауважую, що студент не образиться, як не побачить своїх "5 балів"... І аби не дати відповісти, доволі сміливо обіймаю та цілую. 

Дивлюсь, а їжак - з хвостом щура.

Хтось старший вчить молодшого читати текст на порізаному на квадратики пісочному печиві. Якоїсь миті, поки старший десь відволікся, молодший чомусь вирішує скласти порізані дольки так, аби найкраще (гіркою) лежали на тарілці. Старший повертається увагою до процесу та обурюється: і як тепер той планує читати, а він учити!?

Сон 190622 "5+5+5"

Читаю різноманітні новини, натрапляю на таку, що Великобританія поставила в Україну найбільшу кількість зброї... Відволікаюсь на інші хатні справи. Виходжу на вулицю, прогулююсь якось дорогою, якою заходжу глибоко в ніч, так, що коли виринув з внутрішніх роздумів, помітив, що віддалився від дому так далеко, що треба повертатися назад, а дім, у глибині дороги - це єдине джерело світла посеред суцільної темряви. Від такого образу ночі виникла нотка страху, зосередження на тому, щоб повернутися обережно, не наступивши в темряві на незрозумілі речі, які раптом можуть опинитися під ногами. Дійшовши додому, застаю дружину з розмовою за телефоном. Обговорює якраз політичні теми, зокрема і прем'єра Великобританії Бориса Джонсона. Тут я пригадую інформацію про нього, яку читав ще на початку короткої подорожі. Кажу дружині: чи знала вона, що його ще називають "три п'ятірки"? А звучить це, як "чі чі чі",  записується у формі "5+5+5"? Як виявилось, саме як "чі" у старослов'янській мові називали цифру п'ять. І все так, що мої знання на цю тему почерпнуті виключно зі свіжопрочитаної інформації. Виявилось, що чує від мене про такі речі вперше. У ту ж мить пригадується, що Джонсон (в реалі з гумором називають Джонсонюком, наче подібна форма так само спливає в новинах уві сні) має аналогічний образ у вигляді зірок, які формують доволі оригінальну симетричну форму на небі (сузір'я?). Якщо обмалювати контури, віддалено нагадає образ метелика. Поки про це розповідав, стояли біля порогу і перезирались крізь вхідні двері. У підсумку виявив кардинальне бажання піти спати. Чомусь тематика війни, образ такої пережитої ночі мене спровокував на внутрішню втечу в якийсь закуток. Очікувано уявив образ свого ліжка, куди і сказав, що йду до сну. 1220'

Незнайомий ліс, десь посеред нього закинуте виробниче приміщення. Усередині технологічна криниця наповнена водою, а в ній якесь давнє та не діюче, велике, округле устаткування, виконане з нержавійки, видно, що в усю глибину. Кажу з гумором до якоїсь співрозмовниці: он, достатньо відкрутити з люка пару гаєк, і вже якась користь, здавши на металобрухт.

Якісь чоловік і жінка в цивільному затримують громадянку, садять у авто і ведуть слідчий діалог. В результаті якого виникають дивні та кумедні формулювання, зокрема: "За тобою жабки сумували, причавкуючи хлібом".

Сон 060620 "Викриття внутрішньої сутности"

Сюжет сну побудований наче одна з серій фільму "Беверлі Хілз". Присутні колоритні за характером герої, зокрема два хлопця і дві дівчини. Одна з дівчат такої ж зовнішності, як і у фільмі (Шеннен Марія Догерті). Оригінальний образ одного хлопця (переконання, що я його вже бачив уві сні, а в реальному житті - ірреально): неймовірно кучерявий, має підвищену волохатість, особливо зі сторони спини, довгі коси, що разом розвіюються на вітрі з метр, а зі спини прозирає своєрідний хвіст темно-сірого кольору, що стоїть сторчма, як у півня, але красиво окреслений, як у глухаря. У сюжеті присутрій ще один герой, який підлаштовує цих хлопців на якусь аферу. Все затівається таким чином, щоб дівчата не володіли правдивою та вичерпною інформацією. Діалоги чоловічої сторони до жіночої подаються під соусом "вір мені!". Одна з дівчат підбурює іншу (ту, що схожа на Ш.Догерті) підслухати їхні розмови, що й трапляється. Хитромудрі плани хлопців руйнуються, наче картковий будиночок: оголюється вся сутність кожного в тій справі. Причаївшись на віддалених ліжках, дівчата чують справжню суть намірів. У вирішальний момент скидають із себе ковдри і мовчазним виглядом показують: що-що, а ви нас не чекали! Закінчується діалогом, як дівчата сидять на передньому плані, а хлопці стоять на задньому (справа від глядача), на певній відстані один від одного. Цікавою обставиною є те, що всі вони були голі, хоча тієї миті моє ставлення, як глядача, було нейтральним. Дивлюсь на того кучерявого хлопця, а його коси по всьому тілу так і розвіваються по вітру. Поглядом вивчаю його образ: рослий, з ситим животиком, рослинність на животі суттєво менша за ту, що має за спиною, хвіст надає виразної статусности у порівнянні з іншим хлопцем, який виглядає поряд із ним доволі скромно.
P.S. Ані фільм "Беверлі Хілз", ані "Всі жінки - відьми", ані фантастичних сцен з нереальними персонажами за останній рік не дивився, що, як варіант, могло б лягти в основу цього сну. Тільки можна здогадуватися за причини виникнення таких героїв із певною мірою простим сюжетом. 0230'

Я серед учасників літературного форуму. Таке відчуття, що сам процес розпочато з моєї з дружиною ініціативи, хоча сам у ньому беру участь більше, як спостерігач за процесом і слухачем того, що читають. Багато спілкування і обміну літературними набутками. Асоціативно, сам захід відсилає мене до вечорів від ГО "Смолоскип". Ось автори зачитують по колу короткі філософські сентенції. Аби врешті-решт долучитися самому, згадую свою, але пригадування дається не одразу. Сентенція звучить так: "Тут питання ставлю я... До себе!". Поки пригадував, всі, хто хотів, вже прочитали і з легкістю перейшли до наступної літературної частини.

Заходжу в аптеку, довго думаю: що купити? - і вирішую взяти "Клотримазол" ("Klotrymazolium"), хоча думаю за "Синафлан", за ціною в 10 злотих. Беру гаманець і дістаю з нього дві монети по п'ять. У розрахунку дають сертифікат на володіння монетою в 5 злотих. Поки видавали, зі столу здмухнув якийсь округлий шматочок срібної фольги, яка невідь-звідки там опинилась. Виходжу на двір, дивлюсь на сертифікат, а він вигинається від вітру, дивлюсь на монету, а вона з отвором посередині. Отже, те, що я змів рукою з прилавку, і було серединкою цієї монети! Подумалось: як то вони (монетний двір) дивно її відчеканили, що внутрішня частина аж витоншилася до розміру фольги! 0435'
P.S. Насправді, образ 5 зл приснився викривленим: серединка монети мала б бути золотистою, як у реалі, а не срібною, як уві сні.

Сон 270220 "Заплутана історія"

На території підприємства з'являється чоловік. Ставить він свою чорну машину в непримітному місці. Разом із ним із машини виходить його партнер. Вони розходяться в різні сторони. Партнер заходить в одне з адмінприміщень, видно, що побудоване ще за радянщини. За якимось дивним розвитком подій потрапляє в пастку шафи, де його притискає скло зі сторони горла. Десь тієї ж миті в те приміщення заходить невідомий чоловік, який зобачивши його, радіє і офіційно звертається по імені й батькові, типу: "Сан Санич, якими шляхами?.." І підходячи до нього так, що "глядач" думає, що має ось-ось допомогти, прижимає його голову до шматка битого скла, яким був затиснутий, і з його горла тече кров. Кадр міняється і тепер "глядач" біля першого героя, який пробує знайти свого партнера, але трапляє у інші ситуації. У нього хтось переганяє машину в інше місце. Він її шукає. Щоразу "глядача" вражає його спокій і емоційна збалансованість. Бачимо, як на територію цього підприємства приїжджають люди в лазню. Одні автобуси з жінками - в одну, інші - з чоловіками - в другу. Заходжу, навіть перевіряю, як одна з них працює. Дивлюсь на басейн, який нагадує батьківський. Відзначаю, що в ньому мало хто купається. Перевіряю на палець свіжість води. Добра! Виникає бажання покупатися самому, але відкладаю намір, аби з'ясувати: чи підуть гості купатися перед святковим столом, які окремо приїхали на народини давньої колеги О.К. Дзвоню до неї, вона відмовляє. Зазначає, що за святковий стіл ось-ось вже всі будуть сідати. Тепер на цьому святі головний герой спілкується з однією дамою. В розмові виникає заплутана історія, в якій він спробував розкрити, дещо театрально, свій "секрет": "Тільки не розповідайте, що я пра-пра... правнук Пушкіна". Це він так про ймовірні стосунки до іншої жінки, хоча виглядало це, як загравання до співрозмовниці. Потім увесь цей клубок стосунків якось хитромудро розплутується. Головний герой шукає свою машину і не знаходить. Дивується, кому ж вона треба: непомітна, невиразна, чорного кольору?.. Я ж виходжу з приміщення і зустрічаю колишнього директора. (До слова: в штаті якого працювала згадана колега). На його прахання намагаюсь розповісти всю ту історію, але одразу попереджаю в її заплутаності, з "дохлим фіналом", подібну до сучасних художніх сценаріїв російських серіалів, в яких, після того, як старі сценаристи "зійшли з дистанції", нові наступають на "одвічні" граблі: не знаючи характери героїв і всіх перепетій, в які вони портапляли до цього, зокрема їхні образи, лексику, вчинки. Для того варто було б переглянути все, що було відзнято дозараз!.. Тому мій переказ, оповіданий йому, є зібганий і нецікавий, хоча, певною мірою, інформативний. 0150'

Переїжджаємо на новий об'єкт, все домовлено, квитки куплено... а речі то не зібрано! З'ясовую, що на місці залишається один колега, до якого ще має хтось з нас приїхати і все забрати. Сам колега малого зросту, хоча дорослий. Посеред всієї цієї "пісні" спілкуюсь з полькою на тему польської мови. Зокрема наводжу приклад почутого "в народі" від однієї жіночки цифру "5" з числа "125", як "piąć" замість "pięć", що мене подивувало. Про себе міркую: хто б вичитав у мене переклад моїх віршів? Осяває, що на "бюро" працює співробітниця з філологічною освітою. 0430'

Сон 020219 "Пора ставати на лижі!"

Замовили лижі. Стоять в рядок близько 6 штук: 5 однакових, а 6 для мене - особливі, старі, добротні, професійні. Пора на них ставати.

Хтось дивиться по електронній мапі список розташування польських магазинів Biedronka. Називає польські міста і Львів у тому ж числі. Хтось ловить на слові і каже: ого, як же вони примудряються завозити в Україну товар?!

Сон 220818 "Дорога з прихованим потенціалом"

Коробочка розміром ~ 5×5×5 зроблена з каменю. Крізь стінки просвічує візерунок з натяком на арабський стиль, переважно з прямокутниками та трикутниками. Таке враження, що коробочку спочатку зробили з м'якого матеріалу, наче з пластиліну, а потім склали у відповідну закам'янілу форму.

Ярина дивиться на вертикальну частину сходів. На них намальовані якісь різнокольорові смуги та мініатюрні картини.

Міст крізь залізничні колії. Я питаю: чи хто-небудь його переходив на іншу сторону? Виявилось, що я буду першим. Інтрига: чому ніхто так і не пробував перейти? - залишилась відкритою. Це при тому, що я бачив, як інші люди ходили тим мостом у обидві сторони. Переходжу його на інший бік колій. Там є будинок, у якому маю замешкати разом з колегою по спільному об'єкту. Виявляю, що помешкання в дечому є незручне: існують прохідні двері крізь нашу кімнату, якісь незнайомі мені люди заходять у цей дім. Разом із тим довідуюсь, що має бути стороння перевірка від винаймача, щодо якості нашого проживання в такому домі.

Я привіз із-за кордону п'ять коней. Двоє з них були привезені під замовлення, двоє з них маю продати новим клієнтам. Не можу вигадати: що робити з п'ятим?

Сон 160518 "Руді та сині"

Я живу з убогою світлокосою дівчинкою, хоча з нею не маю жодних родинних зв'язків. Разом поїхали в дитбудинок, щоб подивитись на дітей, аби їх або всиновити, або вдочерити. Ця дівчина колишня вихованиця дитбудинку, тому її серце щемило за таких, як сама. За ким їхати ми не знали, вона більше схилялась усиновити двух хлопчиків. Дитячий будинок до якого приїхали був схожий радше на приміщення навчальної майстерні. На одних дверях, пофарбованих у синє, було написано доволі смішне прізвище вихователя і під ним значилось: 5 хлопчиків, на інших дверях, один в один з цими, таке ж прізвище вихователя і: 1 дівчинка. Спочатку ми постукали до хлопчачої кімнати, але до нас довго виходили і ми пішли до дівчачої, там відчинили нам одразу. Дитина, років восьми, яка з'явилась у тих дверях, одразу зіцікавила ту дівчину, з якою я приїхав. Я стояв зі сторони і в першу мить спостеріг подив здивування. Після першої миті знайомства прозвучали двері в хлопчачу кімнату і з неї визирнув хлопець. На що дівчина одразу йому відповіла: дякую, не треба!.. Що мене подивувало, адже намір був приїхати на оглядини хлопців. Ми попросились до цієї дитини до кімнати. Коли дівчина, з якою я приїхав, і менша сіли разом, я зрозумів, чому миттєвий вибір був таким: вони були схожі, але різного віку. До того ж пасували одна одній, як молода мама і її дитина. Якби дівчина, з якою я приїхав, захотіла б колись стати мамою, то вона народила б таку дитину в 17-18 років. Для себе проводжу візуальне порівняння між ними: в обох світлі коси, обличчя покрите веснянками, худорляві, вилицюваті... Навіть виник сумнів, чи не випадково ми приїхали в цей дитбудинок? Хоча вони не мусили мати родинні коріння, але в мене склалось таке враження, що вона приїхала до власної кровинки. 0327'


Святослав Вакарчук показує свої налаковані в синє нігті, на яких намальовані різні личика у вигляді ":" - очок, "-" - носиків, ")" - ротиків. На кожному пальці - інше личко. Показуючи їх, просить вибрати пісню...
Цікаво, що про цей сон нагадав наступний, який так і не пригадався, але наприкінці якого мені хтось каже: ти ж не забув сон про Вакарчука?