Сон 040625 "Мистецтво позбавлене простору"

Я з дружиною і донькою в якомусь офіційному культурному закладі, який містить у собі ще й виставку художніх робіт. Я вже тут раніше був, можливо, й кілька разів, адже художні роботи, які висять на стінах, мені знайомі (явно, повтор сну). Тепер мені відкрилось розуміння сенсу цих картин та інтуїтивне прагнення художників, які свідомо відійшли від класичної форми зображення і пробують реалізувати себе в сучасних формах мистецтва. Сама філософія полягає у прагненні представити на полотні простір не в традиційній формі сприйняття світу. Зокрема це було видно в одній із праць, де на білому полотні яскравими різнокольоровими мазками була зображена жирним контуром людина. Наче наївне дитяче мистецтво, але вся сила сенсу якого була в тому, що тут людина справді позбавлена простору, залишався лише контур і то у мерехтливому "світлі" кольорів. Вже перед самим виходом з будинку (прямо перед нами майоріло світло парадного входу), побачили зліва відчинені двері. Першим ділом привернув увагу доньки, що йшла праворуч, адже невідоме дещо інтригувало. Вона не була проти. Згадали, що дійсно раніше туди не заходили. І дійсно, там також було продовження виставки художніх робіт. Звернули увагу, що праці об'єднує спільна тематика, де головний герой дещо в мультиплікаційному стилі зображений головне в синіх кольорах з довгим дзьобатим носом, так, наче в маскарадній масці. Роздивившись приміщення навколо, побачили справа за нами стіл із якимись дітьми у творчій роботі. Підійшли ближче. З побаченого та підслуханої розмови зрозуміли, що це творча студія для дітей. Керівник студії якраз показував на відео згаданого героя, який мені узагалі не був знайомим.

Мультфільм також. Раптом цей герой починає співати пісню, яка видалась мені доволі знайомою. Донька і дружина підтвердили, що десь вже її чули.

P.S. Схоже, що цей сюжет виник під впливом відеоролику, який трапив перед сном, де художних пальцями малював лисицю, яка більше була схожа на лева. Хоча в кінцевому підсумку робота не тяжіла до абстракційного малюнку.

Сон 070824 "Мистецькі твори"

Йду з донькою коридором якогось закладу, схожого на навчальний. Наче супроводжую її до якогось викладача. Вздовж нашої дороги на стінах висять якісь художні роботи, але я на них не акцентую свою увагу, помічаю якби "краєм ока". По праву сторону заходимо в конкретні двері та зустрічаємо чоловіка, який сидить за столом. Вітаємось. Кімнатка невелика, але тут моя увага раптом і міцно натикається на малярську роботу виконану олійними фарбами у оригінальному, якомусь авторському імпесіоністичному стилі. Сюжет: в центрі полотна річка, яка наче розділяє образ надвоє, мазки лягають наче прямі короткі лінії згори донизу, а з обох боків впритул до неї мало не ідентичні одноповерхові будинки, які б у реальному житті видалися б банальними, написані мазком горизонтальним, а на цій картині, разом із річкою, що їх розділяє, набувають якогось глибокого філософського смислу. Більш узагальнено: небо і трохи дерев на краю полотна і дещо за будинками. Лише згодом роздивляюсь по стінах і бачу інші полотна в цьому ж стилі. Розумію, що для такого малого простору для таких робіт буквально мало місця і це "невелике" потребує реально щось більшого.

P.S. Після сну спробував зрозуміти стиль художнього мазка. Виконаний ніби так, що на мазок світлішого кольору згодом накладався другий мазок - більш темний, отож, тим самим створювалась глибина і немовби рух у просторі.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 240923 "Подорож за відповіддю"

Беру участь за якимсь великим столом, до якого люди підходять і їдять. Все виглядає на "общепіт". Після їжі, кожен має за собою поприбирати і залишити чисто. Наче сідаю щось їсти (конкретно, щоб їв - не зауважую). Тепер пробую прибрати за собою і трохи більше. За моїми рухами прибирання совається скатертина і падає якийсь фужер із недопитим зеленим напоєм, що більш схожий на желатин. На столі залишається присохлий слід зеленого, який варто було б стерти. З-за далекого кінця столу, а вірніше, за окремим невеликим столом, як завершення одного довгого, роздається незадоволений тон: "Хто це дозволив собі перекинути мій напій?". Мене це вкрай зачіпає і я не лінуюсь піти в кінець столу і вилити всю свою лють: "Ах ти ж сука..." (подумки: це вже в мене було, але нічого, згодиться і в друге)... - і далі почав його, замість преамбули до головної думки, покривати жахливими словами, завершуючи: "Ти не можеш за собою поприбирати?" - і далі щось в цьому дусі про чистоту і акуратність. (Цей мій гнів нагадує інший сон, де я також сильно лютився). Той чоловік якось все це вислуховує, вскипає і замість відповіді тільки й видає: "Все, я пішов щось собі робити!" - якби натякаючи тим самим на суїцид. (Цей фрагмент маніпуляції нагадує якийсь призабутий сон). Тепер цей чоловік на дворі і виглядає цілком інакше як зовнішністю, так і вбранням, одягнувши на себе біле. В руці тримає гітару, на якій, тримаючись за деко, починає злітати. Я ж схоплююсь за гриф тієї ж гітари. Дивлюсь уважніше вправо, а з нами по другу сторону гітари висить ще одна людина, так, наче гітара має другий гриф у іншу сторону. (Для досвіду щось ірреальне). Летимо бозна куди. В руках відчувається оніміння, тримаючи їх догори. Цей чоловік летить у конкретне місце незвіданого нами. Це місце сповнене містикою і відповідями на усі питання. Починають з'являтися образи художніх картин, що змінюють одна одну. Ось воно, ось... - наче очікую на готову відповідь. Але все не те. Дві картини були написані в стилі Босха - образи без тіней. Хоча мимохідь, але доволі оригінальні. Летимо ще трохи, поки не з'являється якесь велике полотно-сцена. Підходимо ближче і бачимо живу картину (буквально), де герої рухаються і живуть своїм життям. Через цю картину можна дивитися в минуле, ставити до героїв питання і черпати звідти інформацію та відповіді. На питання розв'язання проблеми, озвученої героєм зі згаданого столу, відповідь торкалась третього чоловіка, який прилетів разом із нами. (Як виявилось - це мій колега по роботі - туркмен). Відповідь адресовувалась до нього, зокрема - його сина: "Проблема вирішиться тоді, коли твій син одружиться!". (Цікаво, що його старший син ще ходить у п'ятий клас, хоча одружуються там рано). Туркмен погоджується з такою відповіддю, щось звично притакує. Мені з його схвалення нічого не ясно, але у мене з ним таке вже бувало. Отже, питання закрито! Герой "зі столу" не наклав на себе руки, хоча на себе вже не схожий - відбулось якесь преображення. Тепер вирушаємо з поверненням. 0000'

Сон 300623 "Художні образи"

Чорно-білий образ дерева, намальований так, що його галуззя направлені вправо, наче від потужного вітру, продовжуючись тонкими лініями високовольтної мережі.

Якесь святкове місце, облаштоване наче фонтан-стіл каскадами води по великому колу, де рухома вода піднімається вверх, а де вниз, навколо якого і по-середині ходять люди. По течії пливуть у тацях-корабликах різні страви та напої. Люди підходять і беруть з такого "шведського столу" невідомі та улюблені страви. (З огляду на розуміння фізики плину рідини, це щось ірреальне, адже таці не можуть переміщатися рівномірно з одного рівня на другий, не перекинувшись у воду).

Сон 310822 "Практичне мистецтво"

Переглядаю короткі ілюстровані мультфільми. Більшість з них відзняті спеціально англійською мовою, деякі озвучені українською (для внутрішньої авдиторії), а деякі німецькою. Зауважую дружині, що за цими мультфільмами добре вивчати німецьку мову (дружина її знає і хотіла б викладати). Поринаю в зміст мультфільмів. Головним персонажем є чоловік ув українському національному одязі, схожий на гуцула. Він йде по дорозі та щось розповідає. Придивляюсь, наскільки цікаво та з любов'ю намальовані ці анімаційні твори. І це не просто аніме, а повноцінні сюжети від руки. Таким чином, слідкуючи за подіями, потрапляю до одного двору з багатоповерховим будинком, навпроти якого є стіна, розмальована так само цікавими творами. Я пам'ятаю цей двір із дитинства (таке переконання уві сні, може, уривок із забутого сну - в реальности маю інші асоціації). Цю стіну закривали старі гаражі, сараї. Їх поволі демонтували, а на їх місці, на оголеній стіні, що за ними, починали малювати цікаві образи (зі сну залишились лише враження). Далі також іде стіна, прикрита старими дерев'яними сараями. Зауважив, що вони доволі малі та вже давно трухляві. На вільній від них території, навпроти мальованих образів, посаджена якась городина. Якоїсь миті міркую, що маю в кишені насіння гарбузи, а як весна, добре їх зараз посадити, поки не пізно.

Візія 300419 "Експресіоністичний хронотоп"

Красивий морський коник у експесіоністичних кольорах. Разом із тим, ще два рази виникали подібні картини, але вже без сюжетної конкретики, які хвилеподібно переливалися різнобарв'ям яскравих дрібних плям.
P.S. Сну, як такого не було. Всю ніч провів у дорозі. Слухав джазову музику та незвичні (нові для себе) українські пісні патріотичного характеру. Подібні візії поставали зі спостереженням за власними духовними роздумами та відкриттями.

Сон 220319 "Знеславлений праведник"

У лазні є два басейни. Один - теплий, другий - змерз у лід, має високу кригу синього кольору. Розтоплюю той лід, але в основному - не виходить. Працюю довго. Басейн частково наповнюється водою, та крига не сходить. (Колір синього льоду вже був у якомусь забутому сні). Мій бригадир каже, що пояснить керівництву ситуацію, що нічого не можна зробити. Насамкінець з'являється професор, який завідує першим басейном і каже, що все, чим може допомогти, він зробить. Відкриває поличку, а там різні ґумки і засоби для чищення. Але побіжно продивившись, розуміємо, що питання того розкресаня криги він таки не вирішить. Зі слів керівництва: обіцяють, як зробиться перший басейн, перейдемо до другого. 0308'

Виявилось, наче для конкурсу, в моєї доньки немає необхідних художніх робіт: були, а як треба - немає. Поїхали родиною до якогось житла, яке уві сні є нашим, і там, серед складених речей знаходимо її роботи. Кажу дружині, що вони інші, аніж ті, які шукали, але не гірші, можливо, кращі за ті.

Сюжет сну - це суміш періодів середньовіччя і нашого часу, можливо, десь і майбутнього. Якісь елементи схожі з художнім фільмом "Час".
Головний герой грає праведника: просить у людей милостиню на благі справи. Раптом він зачіпає одного хлопця, який впізнає в ньому колишнього злочинця і брехуна. Все б нічого, якби цей праведник не говорив за чесноти і щодо них не чіплявся до людей. Той, хто в ньому впізнав нечестивця, почав так само, вголос, перед усіма на вулиці, говорити: це ти той, хто кинув мою сестру, обкрутив голови трьом дівчатам і зробив їх вагітними, втік від відповідальності... І далі, щось у такому дусі. Тому хлопцеві нічого не залишалось, як вислухати все про себе в повному мовчанні. Можливо, щось і хотів сказати, але бачив, що тут слова будуть спрямовані проти нього. 0500'

Сон 151118 "Фотокомпозиція з картиною в лівиці"

Дуже динамічний сон. Незвичний.
Я з кимось не одним бився на мечах.

Святковий стіл. Відчуття: перебування "серед своїх", хоча з усіх кого знаю - донька. Американець тримає картину сидячи з кимось у шафі. Я стою з картиною, тримаючи її в лівій руці. Донька робить знімок, перебуваючи справа від мене. У її кадр потрапляю я, картина, яку тримаю, американець, який сидить у шафі не сам. Потім донька просить американця протерти картину, що висить на стіні, губкою, змоченою спеціальною олією. Я бачу на цій картині рельєф полотна, на якому вона намальована. Картина за таким доглядом "оживає", набуваючи яскравих рис. Сам американець наче вчиться у моєї доньки акуратно поводитись з подібними творами мистецтва.

Сон 220818 "Дорога з прихованим потенціалом"

Коробочка розміром ~ 5×5×5 зроблена з каменю. Крізь стінки просвічує візерунок з натяком на арабський стиль, переважно з прямокутниками та трикутниками. Таке враження, що коробочку спочатку зробили з м'якого матеріалу, наче з пластиліну, а потім склали у відповідну закам'янілу форму.

Ярина дивиться на вертикальну частину сходів. На них намальовані якісь різнокольорові смуги та мініатюрні картини.

Міст крізь залізничні колії. Я питаю: чи хто-небудь його переходив на іншу сторону? Виявилось, що я буду першим. Інтрига: чому ніхто так і не пробував перейти? - залишилась відкритою. Це при тому, що я бачив, як інші люди ходили тим мостом у обидві сторони. Переходжу його на інший бік колій. Там є будинок, у якому маю замешкати разом з колегою по спільному об'єкту. Виявляю, що помешкання в дечому є незручне: існують прохідні двері крізь нашу кімнату, якісь незнайомі мені люди заходять у цей дім. Разом із тим довідуюсь, що має бути стороння перевірка від винаймача, щодо якості нашого проживання в такому домі.

Я привіз із-за кордону п'ять коней. Двоє з них були привезені під замовлення, двоє з них маю продати новим клієнтам. Не можу вигадати: що робити з п'ятим?

Сон 030618 "Хата. Руда-Руса"

Надвечір їду в село. Дорога, поле, хата на два господаря. Одна з половин цієї хати, наче отримана мною у спадок, або ж я маю до неї якийсь безпосередній стосунок, і така ж друга рідня, що мешкає в одному дворі, але має інший вхід до того ж дому. У дворі є ще один дерев'яний будинок (сарай), що має двоє дверей, нача на такі ж дві родини, але вони належні до кожного з наших сімей. За тією хатою, до якої я приїхав, доглядають, але важко було второпати чи свої ж родичі з двору чи інші, що мають стосунок до нього. У тій половині дому, до якої я приїхав, "чергувала" дівчина, яку вже зустрічав раніше. (Знайома вона мені не з реальності, а з якогось давнього сну). Молода, руденька, з тендітними рисами обличчя. Я пригадав, що ще минулого разу мав їй сказати, що схожа на одну з героїнь однієї картини, що зветься "Русалії" або ж "Русалки". Вона в тій хаті не сама, а так, наче з малою сестричкою. Та рудовлоса дівчина сидить і щось шиє (вишиває, зашиває), так, наче на простирадлі, що має великі жовті малюнки. Я в цій хаті тимчасово - лише на вечір, і маю скоро їхати. Ловлю момент і розповідаю їй про те, що вона схожа на образ зі знайомої мені картини. Виходжу на двір обійстя, а, повертаючись, висловлюю ідею, щодо її вишивання. Питаю, як її звати, і пробую записати на білому між жовтих малюнків її ім'я і прізвище. На що вона щось каже, а я змушений перепитати, щоб повторилась. Така гра з затягуванням відповіді на моє можливе вгадування, зі словами: "А моє прізвище легко запам'ятовується!" Я вперто очікую відповіді і розписую ручку в цяточці, що пише жовтим. Ловлю себе на думці, що це не зовсім надійний колір "для пам'яті" після наступних прань, але записую... не з першого разу. На що дівчина спочатку каже ім'я, а згодом і прізвище: Ірина Варинарка. Наприкінці прізвища прозвучало додатковий склад "ра", що, на моє прохання, вона повторила, таке собі: Варинаркара.