Сон 271124 "Кісточка в грудях"

Прийшов час збирати вишні. Підходжу до дерева й починаю міркувати на тему кісточок у них. І в цих же міркуваннях пригадую, що я вже тут був і все це мені знайоме (або повтор, або пригадування забутого сну). 

Цікаво, що десяток днів тому (141124) приснився подібний сон:

"Підходжу до сливи, яку вже знаю, а на ній яблука. Дивлюсь уважніше: таки є сливи, але зосталось небагато і на іншій гілці. І чого це я раніше не зауважив, що це дерево на іншій гілці має яблука, хоча б малі й зелені? Зриваю сливу і бачу, що вона переспіла, ще й на ній вже є цяточка, отже, всередині сидить хробачок. І на всьому цьому тлі повертаюсь спогадами до цієї ж сливи, яку пам'ятав раніше, як тільки поспіли (так, наче це забутий сон)."

Наче в якомусь фантастичному фільмі. Головний герой після активних подій знімає з себе верхній одяг, шкіру на грудях і знаходить під нею датчик в міліметр-два розміром, що відслідковує його перебування для якихось злочинців. Наче, для експресії, як у кінофільмах, датчик відсвічує чи зеленим, чи синім мигтінням. Коментує, щось на зразок: "Он ти який!" Цієї миті уві сні цей фрагмент щось мені нагадує, наче цього головного героя вже бачив, а от ідею з датчиком - ні. 

Після сну вловив подібність: "кісточка в грудях".. а мо' (відсилання на минулий сон) "хробак"?

Сон 030923 "Політ янгола"

Гуляю великим містом і все в якійсь справі. Якоїсь миті виникає переконання, що я знаходжусь у Франції. Заходжу, як турист, у один доволі красивий і великий храм. Взагалі не відзначаю тут якоїсь маси людей. Проходжу зали храму, архітектурно побудовані на зразок традиційних українських (не візантійського стилю) - "вагончиком", але в рази більші за розмірами. Минувши першу залу, потрапляю у другу, в якій олтар для молитви знаходиться по ліву сторону входу. Біля наступних дверей на стіні намальоване одиноке зображення янгола у людський зріст, який наче летить у повітрі з сурмою в руці, лицем до олтаря. На вигляд, малюнок зроблений наче у доволі давні часи, бо не був написаний професійною рукою художника, а щось у стилі примітивізму. У наступній (третій залі) - більший олтар, а там вже присутні біля нього люди в молитві. Я підходжу до тих людей і вже сприймаю так, що знаходжусь в Україні, адже біля мене стоять два чоловіки - українці. Вони приходять сюди часто, але в кожного своя мотивація. Один з них починає розмову: чи немає тут при храмі духовних зборів "за інтересами". Другий чоловік відповідає так, що він тут з іншої причини і не належить до жодних місцевих громад. Чомусь я знаю ту причину: він є батьком дівчини, яка померла прямо тут, біля цього олтаря. Він приходить сюди лише з цієї причини. Приносить квіти, наводить при них лад.

Тепер, продовжуючи подорож містом, я опиняюсь на залізничному вокзалі. По дорозі бачу кінематографічний образ, може поринаю у спогад, як дівчина танцює з манекеном. Його лице доволі реалістичне і подібне на живу людину, кольору волосся блонд. Переїжджаю з вокзалу одного міста на вокзал іншого. Образ про дівчину з манекеном повторюється так, наче вона з ним усюди. Чомусь цей образ мені нагадує кліп, або короткі відеоролики, які проріджують наше життя відвертанням нашої уваги. Спочатку вона з ним танцює, потім сидить на якійсь каруселі, який їх крутить по колу, як у тому ж танці. Тепер вони танцюють наче в повітрі. (Після пробудження чомусь нагадав образ намальованого янгола в храмі. Уві сні майнула думка, що в чеській мові дівчина-модель називається "манекенка"). Тепер наче показують, як цей "кліп" знімався на відео "в реалі": показують двох чоловіків, менший з них раз похожий на образ дівчини, а другим - того манекена. Дивлюсь уважніше, але справді - це не дівчина, а якийсь смуглявий хлопець. Здивувало й те, як справно вони в парі танцювали. Раптово той хлопець припиняє танець і йде геть.

Сон 150723 "Нова кінематографія"

Кінематографічний погляд, зовсім інший, аніж традиційне кіно. Режисура побудована на на розвиткові подій, а на фіксації плину часу, де об'єктом події стають предмети, які потрапляють у не традиційні (позастереотипні) події. В основу ідеї узято суть видіння (образ зі сну):

Кінооператор зображує у звичному темпі часу наростання сили вітру фіксованою камерою, спрямованою об'єктивом до крони дерева. Зближуючись до галуззя, фіксує, як від шквального вітру зривається листя. Цієї миті час наче зупиняється, сповільнюється настільки, що притишується звук, листок дерева, що зірвався, повільно пропливає в просторі, спочатку покидаючи галуззя, потім крону дерева, насамкінець дерево цілком - фіксуючи мить "розставання" у цілком іншому сприйнятті часу: сповільненому, відірваному від організованого простору "бути і залишатися на дереві до самої осені". Лейтмотив може повторюватися й у інших обставинах, з іншими предметами. Головною ниткою сюжету може слугувати той самий листок, що так і не знайшов спокою на дереві.

Сон 011121 "Надзвичайні події"

Є свідком будівництва якогось громадного розважального центру у вигляді хмарочосу. Все відбувається, як у кіно. Час від часу дивлюсь на події або зі сторони, або очима головного героя. Ось уже завершальні етапи. Багато ігрових кімнат оформлені в незвичному для мене стилі: стіни обшиті тканинами. Ось зараз знаходжусь у подібній з таких, вся в червоних кольорах. Тканина, за задумом, висить вільно і рухається силою прихованого вітру, створюючи змінність образів, які доповнюються характерною музикою. Така зала завершується заглибленням у вигляді прихованої сцени. Я ж пам'ятаю, як тут ми заносили певне обладнання, коли ще все будувалось, і воно знаходиться прямо-таки за незвичними для мене рухливими кулісами. Тепер я покидаю цю залу і опиняюсь десь на свіжому повітрі. За логікою подій - на даху, який облаштований так само в рекреаційну зону. Всюди багато відвідувачів. Час від часу головний герой допускається банальних, але великих за значенням помилок, які роблять сюжет трагікомедійним. (Настрій присутній весь час, аж до певної пори). Ось його просить начальник зробити банальну робочу справу, пов'язану з інструментами, а він допускається якоїсь примітивної помилки, яка торкається справної роботи одного з нових обладнань. Навіть розуміє, що зроблене не залишиться без наслідків. Тепер він дивиться на небо, з іншої сторони - я (кінематографічно) його очима, а там летить громадна балістична ракета. Чомусь видається вона мені знайомою, навіть емблема та пару написів. Головне, що виразно на емблемі виділяється число "7", а виглядає так наче число із буквами, які мають складати гру слова. Щось на зразок "7-рі" (в реалі існує подібна упаковка, до чого? - не пригадаю). Шеф від видимої сторони того, що я роблю, сповнений радости. Видно, у нього такий сьогодні особливий день! Він знає, що сьогодні за кулісами тієї червоної зали має задіяти нове розважальне обладнання. Раптом для себе бачу (очима героя), що та громадна ракета поволі спустившись до цього розважального хмарочосу, так само спокійно влітає в згадану залу і занурюється вглиб сцени. Я ж, відчуваючи щось недобре, поспіхом сідаю в ліфт, в якому опиняється згаданий шеф, вкотре щасливий від розвитку усіх сьогоднішніх подій, і ми "летимо" додолу. Разом із тим знаю, що під час надзвичайних подій користуватися ліфтом небезпечно. На якомусь етапі виникає відчуття, як будинок починає поволі нахилятися... Шеф перебирає якісь свої дрібні інструменти, які більше нагадують манікюрний набір і не зауважує на зовнішніх змінах. Розумію, що на верхньому поверсі щось уже відбулось кардинальне, але нижче це ще не так відчутно... 0410'

Їду на місці водія якимось доволі старим автобусом. Везу людей. Раптом на панелі швидкостей, наче на сучасному моніторі, пролітають кругові іскри. В той же час чую, як щось недобре відбувається з роботою мотора. Вирішую стати десь на зупинку і спробувати запустити мотор наново. Як тільки став, так і не зміг вже зрушити з місця. Ще на місці водія чути, як під капотом тре та іскрить якийсь маховик, у чому мені важко розібратися (уві сні своя логіка, закрема в даному випадку, технічної сторони транспорту).

P.S. Напередодні, виїжджаючи з роботи, намертво заглох дизельний легковик. Так, що довелось ще з ним помучитись, аби запаркувати його в доброму місці, взяти новий транспорт, розвезти колег та приїхати пізно додому.

0715'

Сон 110519 "Видовження зіниць"

Уривок з якогось сюжету, який виводить головного героя на простір городу, подібного до батьківського обійстя. Його погляд керується припнутими до зіниць прямими, тонкими та надзвичайно довгими тросами, які дозволяють йому бачити навколишній світ у кращому "світлі": більш кінематографічно та комп'ютеризовано. Головний герой розуміє, що від нових можливостей виникатиме певний дискомфорт у зіницях і побоювання, що так він може взагалі згубити зір. Найбільш насторожує некерованість тих прямих тросів, так, наче він потрапив у їхню залежність, наче риба, яка хотіла їсти, а він - бачити.