Так, як початок сну загубився, залишилось відчуття концертної або театральної паузи: наче щось відіграли і ведеться підготовка до нової програми. Дівчата у певному наряді, зокрема і моя дружина, хваляться, що до свята завчили багато українських пісень, зокрема різдвяні. Спробували заспівати колядку. Але парадокс у тім, що уві сні жодного натяку на зиму. Хтось каже дружині, що я замовляв квитки на Стаса Михайлова. Навіть прозвучала певна сума. Я віднікався, адже такі співаки взагалі не в колі моїх музичних смаків.
Якийсь чоловік заносив і виносив з відвалу, до якого йшли круті сходи, різних дрібних тварин. Чи вони там мешкали, чи просто він їх так носив із собою - було неясно. На якомусь етапі того чоловіка я уявив собою і виніс птаха (качура), якого сховав у районі грудей. Голова цього птаха визирала назовні з розкритого коміру. Я звернув увагу на людей і зрозумів, що вніс моду носити на собі птаха. Ходять люди з двома головами: своєю і тендітною, що з дзьобом.
Я на місцевому телебаченні даю інтерв'ю після тривалої відсутності в Україні. Знайома телеведуча О.С. ставить питання про складність вивчення українцями польської мови в Польщі. Я наводжу приклади з кола тих людей, хто тривалий час мешкає в польському середовищі, а мову так і не зміг освоїти. Навожу й позитивні приклади, зокрема посилаючись на власний досвід. На якомусь етапі продовжую розмову польською, аби наочно підтвердити сказане. Оповідь перед камерами спокійна і впевнена.
