Сон 16-180825 "Система виховання"

Синхронний танець поміж продуктовими рядами так, наче це виглядає на роботизований колектив "Ванька-встанько" або американські неастільні ігри у футбол ("Неваляшки").

16.08.25

З дня в день (схоже сон із повторами) всі повертаються з дітьми із садочка, але розходяться не по одному, а одночасно. Якось на цю системність як у інших, так і в мене навіть не виникало питань. Якимсь разом аж забулася першопричина, а тепер подумалось про це по-новому. І от підняли це проблемне питання. Керівник (наче вихователь) всієї групи роз'яснив: "Ми (батьки) не можемо забирати дітей раніше: виключно о 8:00". Хоча, як завжди, уві сні події відбуваються по-своєму логічно. Описуючи після сну час, це не міг бути ранок або пізній вечір (20:00). За візуальним сприйняттям та відчутями дня: біля 17:00-18:00.

-//-

Бачу дивні сімейні пари: мами, як перевдягнені чоловіки, а неголені татусі - одягнені, як мами, які тримають своїх дітей на руках.

17.08.25

Якби відео. Садочок, стіни зі цвіллю, підвал. Я коментую цей сюжет і тут ми в нього потрапляємо. Я з дітьми дивимось на стару миску на кухонній плиті, на якій готують дітям їсти. Син гидує, а донька з моїм специфічним гумором припускає, що все можливе. Раптом з'являєтся двоюрідний брат з дружиною. Вони приїхали з Польщі на тимчасово в Україну і почали працювати. Перший день праці. Показую, як до неї підготуватися. В результаті: трава між пальцями...

P.S. Схоже на внутрішнє налаштування перед ранковою поїздкою в Освенцім (меморіал-музей Аушвіц-Біркенау). Цікаво й те, що сюжет із садочком повторився два дні підряд.

18.08.25

Сон 081121 "Мати вигоду"

Десь на приватній території, схожій на підприємство, стоїть гойдалка-атракціон. Кожного разу, аби змінити функціонал дії, змінюється в ній плата. З часом виявилось певне непорозуміння, я знав про її можливості більше і тому використовував її "справнішу сторону" під свої потреби, а хтось не міг з неї мати такий зиск і вона рахувалась для них наполовину несправною. Цей секрет я носив до останнього, отримуючи з того максимальну для себе (своїх інтересів) вигоду. 0035'

Стоять рóботи в рядочок і озираються один на одного, спостерігаючи який у кого настрій. Зокрема мають по-особливому проявити себе ті, хто має чоловічий характер.

Так склалося, що задармо я поїхав до України, але, як бонус, із зобов'язанням: разом із маленьким тракторцем, щоб особисто доставити його замовнику. Цей сценарій доїзду розв'язався так швидко, що я навіть здивувався. По приїзді, зійшов із цим тракторцем (жовтого кольору) на вул. В.Бердичівській рідного міста, біля зупинки, що навпроти міської лікарні. Якийсь інший спецтранспорт в'їхав на нього так, що перекрив його своїм кузовом, але сам процес не примітив, лише наслідок. Скочив до кабіни того водія, але миролюбно домовились, що він допоможе мені доставити тракторець до адресата. Починаю пригадувати адресу: Піонерська?.. Пробую знайти в GPS, але не виходить. Врешті розумію, що пишу не кириличними буквами. Заїжджаємо на якийсь об'єкт, а я ще бавлюсь з інтернетом і адресою. Пам'ятаю точно, що точка доставки є готель на тій вулиці. По іронії долі чую, що про цей готель щойно йшла мова, начебто впізнаю пару хвилин тому його власника, портрет заґуґлюється в смартфоні, а вулиця пишеться як Raciborska. Вирішую не гаяти часу і голосно кричу: чи тут присутній власник готелю на Рачіборскій? 0530'

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'