Сон 190720 "Бджолина висота"

Працюю на будівництві майбутньої школи. Робота наближається до завершення. Залишилась година до кінця робочого дня. Останнє, що треба зробити: закрити стелю армстронгами (касетонами). Робітники, із ким працював, пішли кудись на перекур. Залишився зі мною один молдовець (образ із реального), який почав розповідати якісь свої історії, цікаві лише для нього. Приходить до нас незнайома на перший погляд жіночка, яка звертається до мене по допомогу. Починає з того, що розповідає, як не вперше спостерігає за моєю роботою. Називає мені попередній об'єкт, на якому, на відміну від теперішнього, я виконував завдання неакуратно (так на тому об'єкті було всюди), а тепер оцінює з кращої сторони. Дивлячись на її чорнявість, дещо її пригадую. Пропонує мені нову роботу і запрошує за собою. Приходжу з нею в аудиторію, а там сидять студенти (переважно студентки). Показує мені на стелю і каже, що там треба вилізти нагору. Дивлюсь на декоративно оформлені дошки, з яких викладена стеля, і не бачу люка. Питаю в неї: "А де ж вхід?" А якісь студентки показують рукою в конкретне місце: "Десь там!" Я ж питаю: "Чому ж не дати було в тому місці наклейку, щоб бачити: де воно?" А вони відповідають, що наклейка, яку я пропоную, буде завелика. Тоді ж показую невелику за розміром: склавши між великим і вказівним пальцями невеликий кружечок.
Тепер, будучи наодинці, цікавлюсь: хто є ця жіночка, яка пропонує мені роботу і має професійний інтерес спостерігати за чужими працівниками? Знаходжу на Ютубі її акаунт з власним відео, на якому вона інспектує в альпініському костюмі інсталяцію чілера, що висить, наче зовнішній блок кондиціонера, на стіні будинку, на самому краю і значній висоті. Все, що робить, записує на відеокамеру, наче встановленій на селфіпалицю. Те, що бачу, мене просто вражає: по-перше, без страховки; по-друге, стрибає на блокові, повисає на трубах, і все задля того, аби перевірити якість інсталяції... і все на тлі значної висоти!

Йду садом і хтось мені розповідає, що в українській політиці поява Зеленського, як президента - це проміжний варіант. "Просто на той час не було сформовано сильного кандидата на цю посаду!" Проходжу далі і бачу, як у квітах одного дерева, схожого на магнолію, з білих великих лялечок "вибрунькуються" бджоли, більше схожих на джмелів. Проходжу далі й помічаю свою дружину, яку, за переконаннями, залишив дочекатися на мій прихід. Дивлюсь на її спину, а на її футболці, серед гілочок вишитого дерева оселилися живі бджоли, які почали утворювати стільник і викладати мед. Я прошу обережности і починаю зганяти рукою їхню зграю. 0606'

Сон 250418

Я зустрічаюсь із людиною, з якою маю поїхати до роботодавця. Я трохи знаю ту фірму, яка свого часу розпалась на дві частини.
Приїжджаємо до тієї фірми, заходимо в одне з приміщень у форматі лекційної зали. Таких, як я з десяток-два. При вході ми мали зняти взуття. Своє взуття поставив у шафу, що була біля дверей в аудиторії. В аудиторії була лекторка, яка почала нам розповідати про благодійність для певного фонду. У мене виникло питання. На незручне питання вона відповіла питанням на питання. Я прошу відповісти однозначно. Тепер вона говорить з інтонацією, що взагалі не лічило б волонтерам. Я звідти йду, вдягнувши куртку і взуття. Сівши в машину, якою приїхав зі знайомою людиною, вона в мене питає: а де твої сандалі? Наче я забув їх на тій зустрічі.
Я повертаюсь у те ж приміщення, в якому проводиться інформаційна робота про благодійність. Я приодчиняю двері і прошу в тієї ж самої лекторки забрати з шафи своє взуття. Вона ігнорить. Потім підходить до мене і зачиняє двері. Я захожу з принципу в аудиторію, бо не виношу ігнорів, і дивлюсь чи є мої сандалі. А їх немає. Помічник (дівчина) цієї лекторки каже, щоб я подивився при вході в іншій шафі. Я пішов дивитися там і на взуття інших, які стояли біля дверей. Ніде їх не знайшов. Подумалось про нелогічне: які можуть бути в мене сандалі, якщо я був у туфлях весь час? Просто тому, що мені про це сказали?.. Я повертаюсь до чоловіка з яким їхав у машині, і який за них запитував, і кажу, що їх не знайшов, бо їх могло й не бути.

Проходимо різної висоти проходи: для когось нормальна висота стелі, а для когось замалі. Мені - комфортно, у мене стеля під мій зріст.

Паровоз-жінка. З м'якими частинами, як груди, що мають приєднатися до іншого паровоза, який відвіз її в якусь сторону. Ті груди відпадали від злучення на повороті під час зрушення з місця. Але на наступному повороті все пішло добре.