Сон 270326 "Солодкий сон"

Пляж. На березі якісь мої знайомі. Йду до річки та стрибаю з високого берега у воду. Якось мені цього видається недостатнім і хочу показати більше, на що вмію: починаю злітати в небо на висоту найбільшого дерева. Дивлюсь, що хтось теж хотів би як я полетіти, але не вміє. Бачу, як на мене дивляться, а я все піднімаюсь та піднімаюсь. (Момент падіння у воду відсутній, хоча виникає внутрішнє відчуття здійсненого бажання). Тепер німець К. (з реалу: давній бригадир з об'єкту п'ятирічної давности) пропонує провести спільну зустріч, "як в старі добрі часи". Хтось висловлює пропозицію: в центрі міста, а найкраще - давня локація Р.З. (з реалу: давній знайомий з літературного кола). (До слова: в центрі Житомира, який наснився, Р.З. не мав такого місця, хоча за архітектурою будинків мала б бути вул. Пушкінська). Хтось пропонує мені узяти з собою І.Р. (знайома, з того ж кола). Позиціонується такою, що мене знає краще, а я її "приховую" від товариства. (Також цікаво, що уві сні це коло знайомих сприймається не зовсім як літературне, а таке, хто певною мірою знає про спільне існування). Хтось сумнівається, чи можна буде там зустрітися, адже минуло багато часу від подібної зустрічі. Весь цей час, незалежно від діалогу, який чую, я перелітаю від дерева до дерева (можливо, навіть від моменту, коли піднявся до верхівки, коли мав стрибнути у воду), знаходжу та їм солодкі абрикоси. Відзначаю для себе сонячну, незвичайно приємну погоду. Що може бути краще? Наступне, що починмю жувати, так це дольки гарбузи зі солодким білим підсушеним хлібом. Міркую, що в майбутньому, сидячи з онуками, буду пропонувати таке скуштувати, наскільки це незвично приємне та смачне. (Такий виявився "солодкий сон", що просинаюсь і відчуваю, як по моїй щоці тече слина, а підвушко під щокою мокре).

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 190925 "Головне - форма"

Іду рідним містом. Відбувається якийсь міський захід. На вулицях багато народу. Маю через плече якусь стильну сумку і в руці шкіряний портфель. Приходжу в бібліотеку, потрапляю на завершення показу фільму "Божевільний". За контекстом обговорення, що почався, стало ясно, що фільм за образом головного героя відображає росіян. Глядачам сподобалась закрученість сюжету та режисерський задум. Без перегляду самого фільму бути тут далі стало не цікаво, отож, пішов далі. По дорозі на сходах зустрічаю знайому пару, але не можу пригадати звідки. Вони мене бачать, вітаються, радіють, що знову зустрілися через рік. Питають, чи я їх пригадую. У мене на їхню реакцію присутнє якесь відчуття байдужости до розмови, хоча цього для них не виказую. Кажу, що так буває: "...мене багато хто знає в Житомирі". Виявилось, що ми йшли до одних і тих самих дверей. По дорозі побачив спільний портрет двох знайомих мені людей, знаю, що один з них помер. Подумки: от їх я знаю, а вас не пригадую. Заходимо разом і за присутньою там авдиторією розумію, що це збір директорів бібліотек области. Чому я тут: кожного року отримую SMSку, де мене офіційно запрошують, хоча давно не в темі: про що будуть говорити. Вирішую, що посиджу та послухаю. Лише тут розумію, що ця пара є з Новоград-Волинського (нині Звягель). Колись давно у них я виступав зі своїми поезіями. Пригадується, що хороший був захід, і лише зараз зрозумів, чому вони мені так зраділи. (В реалі там був не авторський вечір, а присвячений творчості Юрка Ґудзя. До слова: хто був від керівництва? - не пам'ятаю). Десь тут же, де сидів, знаходжу якусь неповну в'язку ключів ще з тих далеких часів. Починаю порпатися у своєму портфелі та шукати подібну в себе. Знаходжу і розумію, що сам маю повнішу в'язку ключів. Ще поряд мене виявилась якась рамка на підлозі обок стіни з іншим портретом. Вирішив її дослідити, а там, як її розвернути і почати розбирати, багато різних маленьких портретиків незнайомих мені людей, як на паспорт. Підходить директор і роз'яснює мені про всі ті ключі та світлини.

Приходить син, а на вигляд - малий за віком (років п'яти-шести), і каже, що "з ним не хочуть гратися, а він з ними хоче". Згадую, що в гостях у нас діти кума (хрещеного доньки). Іду з ним в сусідню кімнату і розумію, що його діти дійсно доволі старші в порівнянні з моїм сином (в реалі все навпаки). Син сідає за стіл і складає якісь пазли та кубики, а їм цікаво просто сидіти на дивані та "вивчати" свої телефони.

Дональд Трамп навпроти Капітолію. (З реалу: пройшла подібна інформація в пресі, а вже уві сні обігралась з цим кумедна історія, яка детально не пригадується).

Підходимо до дерева і хтось каже, що якась дитина їсть з під неї траву, а так не можна, адже росте в місті (абсурдний аргумент). Кажу (але вже тут проступає моя іронія у подібній формі), що їсти її можна, адже росте не на ґрунті, а на кавалку асфальту, бо висаджена дриновим методом у формі квадрату. 

P.S. Головне форма, а без неї не існуватиме наповнення, без останнього - не існуватиме змісту, а там і життя сповненого сенсом.

Сон 030825 "Хворобливість"

У центрі рідного міста, близько перехрестя вулиць Івана Кочерги і Великої Бердичівської зустрічаю двоюрідного брата М. Радію, бо вперше бачу в цивільному, знаючи, що наділі служить у ЗСУ. Вітаюсь, разом і ще з кимось, з ким від був із родини, сідаємо в автобус. Щось розпитую. Більше мене турбує його самопочуття і здоров'я. Сходжу сам на зупинці телерадіокомпанії.

Розглядаю занедбаний ставок. У мутній воді бачу гілля від дерева, що визирають з поверхні, багаторічне листя. Краєвид застою. Виникає питання: чому його ніхто не чистить, адже локація міста, де люблять ходити багато людей? (Без конкретики). Над ставом велике дерево, з якого ясно, що й падали поламані гілля та листя. Вирішую злетіти. На дереві бачу місце, де можна щось між гіллями класти, наче в гнізді. Підлітаю, а там, щось лежить. Щось тримав у руках, що й доклав до того. Спускаюсь на землю. Якийсь хлопець, що проходив мимо, вирішив мене прокоментувати: як я так вмію літати? Пояснюю, що для цього треба лише бажання і сила волі відірватися від землі. (Цікаво, що уві сні існує розуміння і відчуття сили гравітації та розуміння та відчуття того, що можна її подолати). Чому ніхто цього не розуміє та не вміє не знаю. (Пригадую, що начебто й не снилось коли-небудь, аби хтось літав разом зі мною, або бачив когось літаючим у полі видимости чи моєї присутности).

Поки літав біля того дерева, другим разом зустрів якогось фріка, подібного на російського співака Морґенштерна, але з хворобливим білим, якщо не блідим обличчям (подібний колір опухшої шкіри, мають алкоголіки). Чомусь у руках я мав великого кавуна (з реалу: якраз вчора такого купував у магазині), але чомусь із вирізаним углиб верхом. Вирішив віддати його тому фрікові, який тримав у руках торбу. Перекладаючи, кавун почав неприродно виливатися з отвора, якби з джерела, що мене здивувало.

Сон 061224 "Натворення на тілі"

Дружина після якогось тривалого відрядження чи поїздки з дітьми питає мене про зубну пасту, яку купував для неї та дітей, що був "схожий на форму зайця" (насправді ж, звичний невеликий тюбик, але в місці прямої спайки - вушка, що нагадують заячі). Напружую у відповідь пам'ять, щось з чимось асоціюю, але кажу щиро: "Багато що купував, але це не пам'ятаю!"

Приходжу до когось у гості. На столі присутній красивий невеликий торт. Хоча знайомого відчуття свята немає, наче звичайна зустріч. Я сідаю за стіл біля вікна. Сюди ж приходить у гості їх сусідка, яка відвідує ті ж курси, що і я (які? - дивне переконання), знайомить зі своїм сином. Зауважую їх подібність між собою: також міміка, жести, подібність розмов. Їй це спостереження подобається. Потім вони обходять стіл так, що проходять біля мене, а на її синові бачу шматки дерева, що в'їлися в шкіру і переважно в районі ніг та сідниць. Я питаю, що це таке? Вона відмахується, щось на зразок певних проблем, але спочатку без конкретики. Далі з'ясовується, що він дивний певно мірою тому, що їсть дерево. Подумки уявляю його в умовах, в яких живе тварина: що їсть, майже в тому і сидить. Спочатку жартую: таке дерево і я б їв! Подумки: а такі рештки наврядчи, адже сучкуваті місця реально вгризти було б важко - як я його розумію! Кажу вже серйозно: але ж не так, що воно в'їдається в шкіру і він так ходить? Пробую дати пораду. Проявляю ініціативу надати медичну допомогу. Дивуюсь якійсь її розгубленості в даній ситуації. Наче була в неї байдужість і вона себе виправдовувала, а тут щось почала усвідомлювати, але не знає, що з цим робити. Починаю потроху зі шкіри знімати ті шматочки дерева. Дивлюсь на його реакцію: не болить. Починаю віддирати глибші, але все без крови, а місцями мало не з гноїнням. Прошу принести якийсь крем ув основі якого наявний антисептик, хоча б з ромашкою, але не на основі спирту, адже йому може бути боляче.

Приснилось, що моя мета записувати сни - це скласти картину свого внутрішнього світу. Є те, що мені вже снилося, а є те, що трапляє, як певні асоціації з реалу. Якщо все скласти разом, окрім тих образів з реалу, що черпатиму з часом, я зрозумію свій світ краще.

Достатньо було вчора в реалі, поки стояв у черзі, побачити перед собою жвавого чоловіка з вибитим на потилиці татуюванням території Польщі у вигляді контура з рожевим або вицвівшим червоним кольором в нижній половині країни (лише після сну зрозумів, що без білого - це був прапор країни), як мені приснився сон про якогось чоловіка, який збирає колекцію з доступних йому предметів, пов'язану з Польщею.

Сон 271124 "Кісточка в грудях"

Прийшов час збирати вишні. Підходжу до дерева й починаю міркувати на тему кісточок у них. І в цих же міркуваннях пригадую, що я вже тут був і все це мені знайоме (або повтор, або пригадування забутого сну). 

Цікаво, що десяток днів тому (141124) приснився подібний сон:

"Підходжу до сливи, яку вже знаю, а на ній яблука. Дивлюсь уважніше: таки є сливи, але зосталось небагато і на іншій гілці. І чого це я раніше не зауважив, що це дерево на іншій гілці має яблука, хоча б малі й зелені? Зриваю сливу і бачу, що вона переспіла, ще й на ній вже є цяточка, отже, всередині сидить хробачок. І на всьому цьому тлі повертаюсь спогадами до цієї ж сливи, яку пам'ятав раніше, як тільки поспіли (так, наче це забутий сон)."

Наче в якомусь фантастичному фільмі. Головний герой після активних подій знімає з себе верхній одяг, шкіру на грудях і знаходить під нею датчик в міліметр-два розміром, що відслідковує його перебування для якихось злочинців. Наче, для експресії, як у кінофільмах, датчик відсвічує чи зеленим, чи синім мигтінням. Коментує, щось на зразок: "Он ти який!" Цієї миті уві сні цей фрагмент щось мені нагадує, наче цього головного героя вже бачив, а от ідею з датчиком - ні. 

Після сну вловив подібність: "кісточка в грудях".. а мо' (відсилання на минулий сон) "хробак"?

Сон 150723 "Нова кінематографія"

Кінематографічний погляд, зовсім інший, аніж традиційне кіно. Режисура побудована на на розвиткові подій, а на фіксації плину часу, де об'єктом події стають предмети, які потрапляють у не традиційні (позастереотипні) події. В основу ідеї узято суть видіння (образ зі сну):

Кінооператор зображує у звичному темпі часу наростання сили вітру фіксованою камерою, спрямованою об'єктивом до крони дерева. Зближуючись до галуззя, фіксує, як від шквального вітру зривається листя. Цієї миті час наче зупиняється, сповільнюється настільки, що притишується звук, листок дерева, що зірвався, повільно пропливає в просторі, спочатку покидаючи галуззя, потім крону дерева, насамкінець дерево цілком - фіксуючи мить "розставання" у цілком іншому сприйнятті часу: сповільненому, відірваному від організованого простору "бути і залишатися на дереві до самої осені". Лейтмотив може повторюватися й у інших обставинах, з іншими предметами. Головною ниткою сюжету може слугувати той самий листок, що так і не знайшов спокою на дереві.

Сон 150523 "Дерево"

Зображення: "Дерево в шахову клітинку із однотипним відбитком кошачої лапки на кожній білій клітинці".

Сон 250223 "Творче оновлення"

240223 - Стикаюсь із максимальною бідністю в матеріалах, з яких маємо щось робити. Цей "мінімалізм" під впливом зовнішніх сил - вимушений крок. Поволі-поволі і всі починають звикати, розуміти, що так можливо і врешті-решт виглядає хоч не "на всі сто", а "достатньо". 0100'

250223 - Приводжу дружину в театр ляльок, який розбудовується та модернізується на ново. (Певні асоціації з давнім досвідом, але більшою мірою доволі віддалені, зокрема уві сні атмосфера відвідання театру більш душевна). Поки йдемо до основної зали - піднімаємося на три поверхи дерев'яними сходами. Другі сходинки доволі круті. Коментую: явно, що людям похилого віку та з інвалідністю не передбачено відвідування цього театру. Найцікавіше, сам процес зміни та наповнення очікуваною атмосферою вистави, поки розглядаєш стіни та оформлення. Хоча все ще в ремонті, але відвідування відкрите і можна бачити це перетворення. До атмосфери дерев'яного будинку, додається дерев'яне різьблене оформлення в стилі бароко з використанням природньої структури натурального дерева, зокрема візерунчасті образи із кори. Також стіни прикрашені дерев'яними полицями з книжками, між якими сидять ляльки - герої різних вистав. Поки ведуться ремонтні роботи, ці стелажі частково прикриті тканиною. Десь дружина із-за цікавости заторкує край тієї тканини, книжки злегка посовуються. Якась відвідувачка, схоже, що вчителька класу, який вела за собою, а йшла за нами, вирішила нас насварити за лишню зацікавленість. На таку реакцію лише усміхнулись і пішли далі. Заходимо в залу очікування, в якому вже присутні майбутні глядачі, і знову звіряю завершення попередньої і початок нової вистави. Кажу, що саме та, на яку мали піти, вже завершується, а починатиметься зовсім інша і на неї доведеться трохи зачекати. 0500'

P.S. За пару годин до сну, їздив з дружиною до магазину, аби закупити матеріали для декупажу, зокрема ниток, для виготовлення декоративних банок, овечок... Видно, що свідомість вихопила також певні образи, закладені у прикладних для творчости матеріалах, що були в продажу, зокрема пов'язані з деревом і тканиною.

Сон 181122 "У тісному просторі"

Живу у такому домі, в якому багато людей  і всі щось шумлять, ходять. (Почуваю себе одинаком, без сім'ї). Вирішую знайти якесь інше помешкання. Тепер на вулиці, пораюся біля машини, помічаю якогось малого і жвавого хлопця, в якого вирішую запитати: чи не знає він, щоб у когось було житло, бажано на одну особу? Хлопець проявляє активність і каже, що знайде! Домовляємось, що я поки припаркую зручно авто біля будинку, поки він шукає. Побіг він ув одну сторону. Туди я під'їхав і, трохи помарудившись з паркуванням, поставив машину під вікнами незнайомого дому. Загалом, містечко виглядає як курортне, будинки набудовані тісно: одне біля одного, людей багато, весь час видається, що якщо не ти комусь заважаєш, то заважають тобі. Прибігає хлопець уже з іншої сторони. Каже, що знайшов. Треба йти пішки, адже не знає автомобільних доріг, знає лише, як зрізати вуличками. Отож, ідемо. По дорозі бачу якийсь кущ, який вирішую прибрати від сміття, а це виявляється два молодих дерева, що ростуть разом, один із них горіх (цей мотив колись був у моєму сні). Чомусь вирішую обламати гіллячки, які ростуть донизу: все одно з них у майбутньому не буде сенсу! По ходу про це й розповідаю цьому хлопцю. Ідемо далі. За пару кроків зустрічаємо когось із білим пухнастим песиком на руках. Я вирішую його погладити (в реалі: ніколи не проявив би такого бажання). Тепер чомусь зайшла з кимось мова за військові батальйони, їх комплектацію, шеврони, символи, загалом: суцільна військова тематика. 0430'
P.S. Перед сном замовляв квитки на перший день відкриття виставки трьох польських сюрреалістів. Так як особливо не люблю згромадження людей, як на базарі, про себе програв сценарій можливого розвитку подій. Схоже, що відчуття тісного міста іде звідти.

Сон 050222 "Несподівані миті"

Маю причетність до створення великих білих фігур (скульптури з дерева? глини? - детальність фрагменту сну не пригадується). Перебуваю між певною їхньою кількістю.

Опиняюсь у храмі, на якійсь чоловічій вечірці до десяти осіб. Усі вільно сидять за великим столом. Старший за статусом у кілька разів підходить до молитви. Хтось із молодих жартує, що таку вечірку можна перетворити у розвагу. Підтекст видає завбачлива усмішка. Головний (священнослужитель) встає і кудись відходить. За пару хвилин зі сторони "сцени" розкриваються куліси і храм перетворюється в театр: починає розігруватися веселе дійство, як на мене доволі душевне і на професійному рівні. За змістом далеке від храмових інсценізацій, більше схоже на дійство з елементами карнавалу... (Забута частина сну). Тепер я йду мокрою засніженою дорогою. Суцільна хляпа, але більше для автівок, що проїжджають поряд. Кожного разу по проїзду машини, з під її коліс розлітаються кавалки мокрого снігу і трапляють на мій одяг. На якомусь етапі дороги помічаю дерево з горобцями-синичками (важка ідентифікація). Починаю їх фотографувати. Перші світлини виходять вражаюче-гарними. Спочатку вибираю ракурси поодинокі, а згодом вмикаю безперервну фотозйомку і воджу рукою по межах галуззя дерева. Птахи спокійні, неполохливі. Якість світлин надихає до творчости.

Сон 220921 "Факти на стіл!"

Дерево спокус, на якому ростуть плоди і роблять героїв поведеними на сексі. Як правило, це дерево атакують повії і видно, яке воно здалеку. Так дерево навколо себе створює певну екосистему і виникає біля нього певний розклад дня зі своєю філософією. Вирішую і собі долучитися до його організації, спострігаючи за деталями того екоявища. (Цікаво, що моя обізнаність у даних питаннях відсилає мене до якогось попередньо набутого досвіду. Припускаю, що це міг бути забутий сон). Отже, потрапивши в орбіту такого дерева, побачив трансформації за собою, героями, які стали: дівчина - повією, хлопець - інфантилом. Виникла ідея змінити дерево зсередини, фізично опинившись у широкому його стовбурі. Починаю спостерігати деякі зміни... 2323'

Наче в якомусь фільмі. Дивлюсь на головного героя його очима, якого беруть на роботу в якості охоронця, не простого, а для виконання небезпечних завдань. Працюю певною мірою під прикриттям вигаданого образу. Наймає мене людина із загадковим кримінальним минулим, але мене це не обходить. Слово - діло: все полягає в тому, що я застосовую силу у здобутті певної інформації. Перший місяць добігає кінця, а я бачу, що в мого шефа не все так добре зі справами. Якогось близького дня відзначаю, що він уже спакував валізи зі свого офісу і тут-таки полишить мене і всіх працівників без зарплати. Треба з ним поговорити по-серйозному. Заходжу в двері його офісу, а він спілкується по телефону відео-онлайн з жінкою. Я до нього, а він не вдягнений: без спідньої білизни. Факти на стіл: на раз треба зарплата! А він, хитрий жук: всі гроші у конкретної особи, з якої він ще не добився відшкодування. (Не пам'ятаю чим завершилося, але пішов я із чимось, що забрав собі, як компенсацію, в замін зарплати, поки не виплатить: віддам з поверненням!). Виникає певна прикристь, адже, працюючи на нього, брав участь у відвертих бійках, які наражали на небезпеку, а тут таке, що хотів мовчки злиняти. Все вказує на те, що нічого іншого з нього не візьмеш. 

(Одразу за цим сном, наче продовження, другий сюжет, де я беру участь у ролі розчарованого, але кмітливого героя. Цілком можливо, що цього ж "м'ясоруба").

Так, наче маю відношення до кримінального відділу поліції, який збирає артефакти для зберігання предметів і встановлення за ними слідчих дій. Роздивляюсь нове місце праці. В результаті пропоную завести у відділку холодильник. У колеги викликаю ідеями спротив, а в підсумку все розставляю по поличках. Наприклад, артефактом є сало. Для слідства кілограмів три не потрібно, але для нього потрібен холодильник. Для слідчих дій використовується невеликий шматочок, а решта?.. Так-так, ось вже сидимо за столом і в закусь саме воно! Нас трьох, і третій колега, бачу, що вже на підпитку розщиросердився розповідати про своє здоров'я, але не буквально, а з певним п'яним гумором: "ось у мене, друзі, п'ята точка, ага? А на ній, ви знаєте, цяточка... (Обводить у повітрі пальцем і всі розуміють правильно). Так ось, лікар сказав, що потрібен пінцет і я його маю... Маю піти до лікаря... (Новий кадр. Той же стіл, за який приходить цей герой і переможно кидає на стіл зажатий пінцет, а на ньому якийсь шматочок м'яса). Зі словами: то артефакти? (Наче тема про сало йде й донині). Ось... це - артефакти! 0120'

Сон 030921 "Живий конверт"

Вирішив із дружиною зробити доньці подарунок у вигляді "живого конверта". На сайті замовили текст привітання, мелодію, пісню, виконавців, одяг у якому вони виступатимуть. Тепер я на роботі в якомусь приміщенні виконаному виключно з дерева. Маю із собою інструмент (якісь певні асоціації з інструментом для моделювання на тому сайті, на якому робили згадане замовлення). Приходить сповіщення від виконавця: просить схвалити один із кількох варіантів виконання замовлення. У мене виникає думка: те, що вони вже пропонують - це кінцевий варіант чи тільки "сирі" номери? - адже те, що я бачу мене не зовсім подобається: статура актора, одягнений наче Дід Мороз, поряд дівчинка на підтанцьовці викликає асоціацію нікого іншого, як Снігуроньки. 0330'

Сон 310821 "Складна дорога"

Будинок у якомусь селі, який потребує відновлення. Видно, колись він належав доволі заможному пану, з яким у цьому ж домі навіть мешкала прислуга. Тепер цей дім потребує ремонту і певною мірою я відчуваю його своїм або ж маю якесь внутрішнє зобов'язання його відремонтувати і довести до ладу. Сьогодні біля цього дому стоїть висотний кран і має виконати якусь роботу. Дивно, але кран стоїть якось боком та ще перегороджує тривалий час вулицю. Кілька разів обходив дім сусідніми вулицями, виходячи крізь різні внутрішні ворота обійстя, і щоразу не міг зрозуміти, чому мені важко запам'ятати, як повернутися правильно назад, на свою ж вулицю.

За вирішенням якихось паперових справ маємо поїхати в Київ. Чомусь дружина з донькою обрали поїздку потягом, але одну зупинку вирішили пройтись пішки і, видзвонивши мене по телефону під кінець мого робочого дня, разом рушити далі. Взагалі, я надіявся, що все вирішать вони самі. І навіщо було прогулюватися цілу зупинку, протяжністю для потяга. Але є, як є і я тепер разом із ними йду залізничним шляхом, наступаючи на шпали. Практично, дорога вела крізь ліс і ліс. Ось вже дійшли до першої зупинки, а біля нього певні архітектурні споруди доволі давнього зразка, зокрема один в один склади, як з мого дитинства, що біля батьківського дому (асоціація з реальности), видно, що побудовані за типовим проєктом. Навіть на тому зауважив своїй дружині. По другу сторону вже звиклої дороги, яка пролягала поряд колій, якісь старовинні туалети з неймовірно цікавою архітектурою. Чомусь мені нагадують архітектуру споруд на цвинтарях: склепи - не склепи (якесь дивне зауваження мистецької сторони будівництва під час сну). (Таке враження, що ці туалети, за формою, снилися мені й раніше). Нижня частина вибудувана з червоної цегли, а верх (друга половина з даховою частиною) зроблений з цілісно литої форми металу. До одного з тих туалетів вирішила зайти донька. Так само й успішно вийшла. Зауважила тільки на справдженні очікуваних вражень. Звернув увагу, що саму конструкцію, разом із бетоном, на якому він був залитий, трохи повело в сторону, так, щоб донька мала зійти з підніжжя, я підтримав її рукою. Чомусь дружина припустила, що так само успішно ми можемо прогулятися і до другої зупинки. Я ж словесно зупинив її, переконавши, що це не буде таким коротким шляхом, як донині. (В розмові фігурували назви цих зупинок, чомусь важко їх відтворити, але один із них мав подібність до слова Козятин. Серед аргументів моєї розмови була згадка про далекий особистий досвід пішого шляху по рейках "від Фастова до Києва" - "більше я цього не хочу" (таке переконання уві сні). Десь перебуваючи в цьому ж районі, зайшли на одну лісову галявину з урізаним пагорбом, на якій знайшли багато грибів, спочатку якихось неїстівних, або ж не знали, що то за вид, а інших: трохи бабок, а решта решетняки; траплялися й мухомори з коричневим капелюшком. Гриби збирала дружина, а я лише показував де і які вони. Десь посеред трави знайшов диво-фрукт, схожий на ягоду, бо ріс на землі, але величезних розмірів - з яблуко, а насправді нагадував нереально велику рожеву аличу (гібрид зі сливою), яка розрослась тут же, посеред лісу, але з не такими вражаючими плодами. Ділюсь враженнями з дружиною, показуючи "ягоду". (Чомусь уві сні присутнє переконання, що колись у дитинстві чи то юнацькому віці я був вже на цьому місці і, як нині, того разу теж росли тут гриби, але відтоді чомусь запам'яталися білі та маслюки). 0330'

Фрагменти снів 15-240621

Маю тісний стосунок з якоюсь жінкою
(образ не знайомий), із якою живу не один рік. На якомусь етапі спостеріг незвичне: це не одна, а дві різні жінки, буквально. Просто протягом тривалого з "нею" життя не звертав уваги на відмінності між ними. Міркую: і чому ж раптом прийшло до мене це прозріння? Виявляється для себе є однолюбом, а для інших дво? Фіксую за собою це незвичне враження.
150621

Відкрита неглибока туалетна яма при вході в незнайомий дім. Густина обгороджена дерев'яними перегородками, які в певний момент, як на них наступаю, починає проявляти видиму трухлявість. Згадую, що раніше цього тут не спостерігалось. (Видимо, що подібний сон уже снився).
220621

***
Маленький металевий синій птах, наче зроблений зі спеціальної фольги.

Кружевні орнаменти (так, наче вишиті ниткою) виконані в мармурі, або у неймовірно білому склі.

Стовбур дерева, який долає бетон, оформлений у картинну раму.
230621

Тесть (померлий, навіть не пригадую чи коли-небудь снився ще). Разом із ним вирішуємо спекти млинці. Я почав за своїм рецептом, а він вирішив переробити і удосконалив за своїм. У рецептурі була капуста, яйця, манка, панірувальні сухарі. Ліпилися довго, адже тісто було густе і виникали потреби то мені їх якось оригінально закрутити в капусту, то, врешті-решт, йому удосконалити їх по-своєму.
240621

Сон 271220 "Комфортний матеріал"

Я знаходжусь в якомусь регіоні з теплим кліматом. Із двома чоловіками на човні пливемо екзотичною річкою. Допливаємо до такого місця, де вже кілька днів перебуває у воді жінка одного з цих чоловіків. На якомусь етапі вони зупиняються, а мені видається, що вона пливе до нас назустріч. Це розтягується так у часі, що вирішую їй допомогти. Пливу до неї. На місці виявилось інше: бачу її у воді такою, що стоїть зануреною з головою у воду з мікрофоном на стійці та співає. Я дещо зрозумів, адже чув цей спів ще тоді, як ми пливли до цього місця. Скільки не дивлюсь на неї, якось так, перебуваючи над поверхнею води, дивуюсь: вона геть не перешкоджає їй дихати, набирати повні груди для співу. Якось перепитую: скільки вона співає? Виявляється, вже не перший день. Тепер я в якійсь гардеробній розглядаю національний одяг мешканців цього регіону (чомусь асоціації з Амазонією та індіанцями, які зазнали впливу цивілізації). Дивлюсь на жовту жіночу сукню з дивною вставкою на спині. Хтось поряд (колега-незнайомець) почав розглядати першим і трохи його надрізав, а я продовжив, аби зрозуміти матеріал із якого виготовлена та вставка. В розмові з ним та в роздумах про цей матеріал, мене переносить у якісь джунглі, до екзотичного дерева. Спочатку з коричневою присерцевинною корою, а згодом до дерева з суцільною білою серцевиною, яку, як і попередню, можна навіть їсти. Що я і зробив як у першому, так в другому випадку. З білою корою мені сподобалось більше: нагадало заварний крем, але трохи підсушений, наче бізе, та, властиво до дерева, трохи твердуватий, хоча легкий, як коркове дерево. Тепер із кимось ділюсь міркуванням, щодо гідропоглинальних властивостей такого дерева. Раціональністю використання такого матеріалу в одязі в спекотному регіоні, де тіло, зокрема спина, постійно пітніють, а таке дерево в одязі дозволяє спині мати постійний комфорт. 0900'

Сон 020920 "Яка ж вона актуальна!"

Звучить пісня, яку виконує головний герой фільму "Гості з майбутнього". Виникає думка: "Яка ж вона актуальна! І як я її забув?" (У реальності такої пісні не існує). Якоїсь миті, міркуючи на тему фільму, мене "осяває": відкидаючи негативи радянського минулого, ідея фільму має "чистий образ" майбутнього, або ж погляду в нього.
P.S. Крізь сон майнув образ літаючих тарілок срібного кольору.

Мешкаю в домі, в якому пісюари мають вигляд пральних машин із відкритими дверцятами, хоча за розмірами - з невисокий холодильник.

Обрізаю верхні гілляччя грушки, яка в нашій розмові має уособлення соцпартії, яку очолював Олександр Мороз. Хтось каже, що в мене не вийде це зробити, а я вперто дотягуюсь сікатором на довгому патичкові й обрізаю: раз, другий... Коли різав, не дивився вгору, а тепер піднімаю голову й оцінюю: моя робота виглядає примітно, побільшало неба, поменшало галуззя. А куди вони звалилися?.. Добре, що не на голову! Коментатори вимовкли. Дивлюсь, що залишилось обрізати ще одну галузку - центральну.

Сон 150520 "Екзотичні фігури"

Задивляюсь на екзотичність листя на дереві, яке має на собі безліч привитих свого часу щеп, які вже зрослися до хворобливого вигляду "кукси", в один кавалок різних видів і сортів. Це переносить мене до діалогу з японцями, які мають зовні кінематографічний вигляд високої аристократії, які, на моє прохання, починають навчати розуміти їхню мову, шляхом випадкових складів, які вже фігурують у мене на язиці, не відаючи про їх значення. Після кількох таких слів, наче в художньо-документальному кінофільмі, бачу історію тисячолітньої давнини. Як одна дівчина потрапляє в сомнамбулічний стан вічного сну, опинившись перед цим в капсулі з густого кисню, подібного до желе, яка почала захищати її від води, стрімко ущільнюючись під тиском морської глибини. Ця капсула змогла її, вдягнену в костюм дракона, "законсервувати" на тисячі років. От я її вже бачу на дні океану, як лежить у якійсь круглій глиняній чаші, з якої визирає лише її голова, зокрема обличчя з заплющеними очима. Візуально "уявляється", як прийде час, коли вона зніме з себе той чудернацький костюм і випливе з тієї посудини... Звучить голос із-за кадру: "Н е т у с л а б 00000000 г 0", - але чомусь я чую це словосполучення візуалізовано, у вигляді усного перекладу з японської, з нулями. 0330'

Розрізаю торт на вісім дольок. Пізніше виникає потреба розділити його на більшу кількість. Чомусь турботи за цей торт переносять мене на обрахування його периметру, знаючи радіус. Починаю "ламати голову". Чомусь це важливо. 0700'
P.S. Цікаво, що в реальному житті, під час однієї співбесіди, потенційний роботодавець поставив мені подібне питання. Попросив швидко обрахувати. Звісно, такого я не очікував, адже робота не мала стосунку до природничих наук, а лише до продажів. Співбесіда завершилась нічим. Потенційний роботодавець тим самим підвів мене до причини, чому я йому не підходжу: "ти - філолог!" А формула виглядає як S=2πR.

Сон 200420 "Абсурдна випадковість образів"

Звернув увагу, що хтось виставив на городі "ялинку" з чотирьох менших, а для симетрії, п'ятою, росла звичайна яблуня такого ж розміру. Припустив, що саме так "дивно" зробила мати. Уявив, якби ялинки були наряджені разом, то створювали б святковий новорічний настрій. Уявно почав вішати герлянду, міркувати: куди її краще увімкнути. Потім відбувається трансформація: ці всі ялинки та яблуня - це один стовбур дерева, обмотаний "об'явлено-уявною" гірляндою (розуміння і образ - на межі), якою стає баба Марія. Вона прив'язана до нього, але якось дивно: паралельно контуру рук, які обіймають дерево, злущена по колу кора, а вони припнуті на дюпеля. (Важко уяснити логіку цих переходів: гірлянда-руки-гірлянда). Спочатку б.М. стоїть обличчям до дерева. Але ж то не гарно! - подумав я. Почав міркувати: як розвернути? Видно, що "підвис" від алогічности образу та абсурдности подальшого наміру. Пішов до матері, аби спитати: що робити з б.М. (...)
Якийсь новий перехід (перебіг сну), в якому виникає усвідомлення, що під землею щурі. Чимось "жахнув" (ударив) по залізному казанку. Злякав їх так, що всі вибігли з нори і зупинилися на кущах і дивляться на мене великими чорними колами очиськ. Я ж подав голос, схожий на тявкання цуцика і вони всі, але не одразу, почали за мною повторювати. Дивлюсь на них уважніше, а писочки, які мали неприємні риси, почали від того завивання преображатися. Тієї миті я усвідомив, як своєю дією впливаю на їхню волю. Як проснувся, почув, що в реальності такий скавучий голос подає якась ранкова пташка. 0430'

Уві сні пригадується пісня "Курчатко" у виконанні Антіна Мухарського і гурту "ГраБля". Цитата крізь сон: "А ти братішка / бєлогвардєєц...". Далі чую чудернацьку фразу: "Чи вольно видобувати з суден "косацьки" (під прапором Казахстану), японську рибу?" (у значенні "японцям). 0445'

Сплю далі, залишилось 15 хв до дзвінка. Спостерігаю не перший раз, що з'ява сну починається за якоюсь абсурдною випадковістю образів, які між собою починають витворювати сюжет.

Сон 101219 "Авторські роботи"

Я з двоюрідним братом Ігорем оцінюємо якісь мистецькі роботи, за якими простежується добра якість та індивідуальне авторство за відмінними художніми мазками. Тепер минаємо одне місце, що привертає мою увагу. Як виявилось - це свого роду "кладовище". Дивлюсь, а це так в Ізраїлі на могилах роблять "надгробки", якщо їх так можна назвати. Проходимо з братом це "кладовище", а там могили зроблені доволі дивним чином. Замість каменю, зверху поставлені дерев'яні фігури, або навіть конструкції зроблені з фанери. Наприклад, побачили могилку з дерев'яними санками. Цікавою рисою всіх складених фігур: насипана в них земля, перетворена в клумби. Але більш за все мене дивувала наявність тієї землі, від якої трухлявіло саме дерево. Якийсь чоловік каже: "Це надійно взагалі так робити?" - звертаючи увагу, як фанера розшаровується від погодніх умов. Я пояснюю все сучасністю, яка є штампованою та спрощеною у виготовленні для масового споживача. Пояснюю принцип виробництва дерев'яних фігур із готових форм. Співбесідник доповнює розповідь знаннями про лазерну висічку з дерева. Все тому, що всюди зустрічаються рівні краї. Пропоную знайти давні надгробки, аби побачити не заводський почерк, а авторську руку. Знаходимо моноліт дерева, на якому намальована "баба Яга" у вигляді мавпи, перевдягненої в казковий одяг. Дивимось на фарбу і шви. Все вказує на те, що це давня, повнісю авторська робота. Виникає питання: хто тут похований? - навіть якщо й символічно. Мені розповідають про єврейські квартали, в яких мешкають вихідці з колишнього СРСР. Більшість розмовляють російською, але є й ті, що українською. Зустрічаючи людей, вітаюсь "Добрий день!", що незвично виглядає для ізраїлітян. Тепер приходжу до дому де мешкає двоюрідна сестра на ім'я Марина (? - дивна невідповідність). Вона середнього зросту, чорнява, має своєрідну південну привабливість. Спілкуюсь із нею. У неї вдома багато різних хлібних фігур, зроблених у вигляді тварин. Так, як сьогодні свято Різдва, я напрошуюсь взяти з собою паску (?) у вигляді черепахи. (Дивне поєднання великоднього символа на Різдво). Потім разом із нею (швидким кадром) перелітаємо в Україну, до мого дому, який нагадує батьківську хату. Перерозповідаю весь день. Кажу, про співпадіння, що цього дня таке велике релігійне свято і разом з тим мій день народження (? - чергова невідповідність, навіть якщо це Різдво або ж Великдень). Дивлюсь в пакет, в якому лежить велика паска у формі черепахи. Дивлюсь на сестру і розумію, що це хлібне творіння з тіста є в неї одним з найулюбленіших, а я так просто вибрав його і взяв із собою. Продовжую монолог тим, що зараз організую щось на стіл. Вирішую розповісти їй увесь день із перелітами в Ізраїль, спілкуванням з братом, відвідуванням своєрідного кладовища, розмовами про виготовлення фігур, знаходженням надгробку з малюнком у вигляді намальованої мавпи, перевдягненої у бабу Ягу, зустріч з нею... і це все протягом одного дня. 0250'
P.S. Поствраження від сну викликало дивну асоціацію з побаченими дерев'яними конструкціями над "могилами", що то були певного роду "колиски"... наповнені землею. Символічна паралель!

Сон 081119 "Із варіаціями пішим ходом"

Вирішую піти в місто, когось попередньо попередивши телефонним дзвінком. Залишив машину під деревами, трохи далі від п'ятиповерхового дому, до якого направився. Біля нього вирішую пішки "зрізати" маленьку ділянку дороги між високими кущами. Натрапляю на дерево, з плодами більше схожими на щось середнє між аличею та аґрусом. Починаю пробувати та смакувати. Трохи кислуваті, але смачні. Із-за куща підбігає мешканець цього дому і починає завалювати мене якимсь віником, просто з-поміж кущів. Коли я впав, він помітив хто це і почав сильно вибачатися. Іронія в тому, що я йшов саме до нього. Не маючи відчуття злости й образи, заспокоїв його у скоєному: слабкості неволодіння поривами власних емоцій. 0036'
P.S. Пригадується останній сон, в якому також було дерево, на якому смакував абрикоси.

Знайомий (таке переконання вві сні) питає: "Де можна випити кави у давньої знайомої?" Я ж називаю адресу, доволі від нас віддалену. Тим часом спустились із ним до озера понад яким проходить прогулянкова доріжка (асоціація з Мронгово). Питає: "А хіба ближче немає попити кави?". Відповідаю: "Звісно ж, у центрі міста!" Тим часом він вказує на свої гумові чоботи, які варто було б помити від незначного бруду. Пропоную пройтись понад згаданим озером: помиються самі. 0500'