Сон 22-230126 "Незручне місце"

Якийсь многолюдний захід. Тепер з кимось із незнайомого мені міста виїжджаємо на велосипедах за його межі. По прямій дорозі доходимо до кругового перехрестя, на якому видніються напрямки подальшої дороги: Писковіце, Пижовіце, (третє забув). Розумію, що обрали неправильний шлях. Повертаємось, аби визначити маршрут. Вивчаю мапи виїзду з міста в різних ракурсах: зблизька, здалеку, на паперових носіях та на GPS. (Цей момент сну доволі цікавий, адже почав розуміти, що звичними дорогами на велосипедах нам їхати просто буде невигідно довше; наприклад, одна головна дорога йшла в ліс, там розверталась мало не до того ж місця, звідки треба було визначитись після згаданого перехрестя). Тепер довга розмова хто з нами їде ще. Утворився цілий "консиліум", який перетворився в повний бардак: багато лишніх розмов, незадоволеність, люди, яких узагалі не знаю, що впливало на процес прийняття рішення. Аби покинути це місто, мені вже не ясно чи взагалі я повертаюсь чи вже їхатиму не велосипедом, а якимсь автом.

22.01.26

Я в якійсь лікарні, що має актову залу, де відбуваються зібрання незнайомої мені релігійної громади. Подумки відзначаю незвичне поєднання таких структур. (Іронія буквальна). Зазираю до зали, що має вигляд амфітеатру, де починають збиратися люди, а десь там по середині зліва (поглядом від мене) сидить моя дружина. Прошу, аби вона мене побачила і підняла руку. Чую чийсь впізнаваний мені голос-вигук: здивування від моєї тут присутности. Раптом пригадую, що якраз десь вчора тут був із інших причин. (Схоже, на уривок забутого сну). Піднімаюсь, аби сісти поряд дружини, а там - малі та вузькі парти-лавки, так, що я зі своїм зростом міг би сидіти лише боком, зайнявши два місця. Думаю сісти біля неї на ряд нижче...

23.01.26

Сон 200126 "З гумором до деталей"

Щось пов'язане з ліфтом, яким постійно їжджу верх-низ. Тепер ремонт авта, де її звуки в дорозі подібні до звуків її ремонту, якби вказуючи на недосконалість. Тепер якийсь чоловік каже: "То новий Мустанґ", - показуючи на свою машину, яка була презентована виключно для нього. Він є якби спеціалістом, який виявить і вкаже всі недоліки ще до того, як авто набуде серійного виробництва. І тут я його бачу, як змінює дизайн сидіння для своєї машини, зокрема підголівника. Процес підбору бачу якби в дизайнерських версіях на моніторі, але з непокидаючим відчуттям, що ця машина "на яву". Найсмішніша версія була на початку: у вигляді Чебурашки. Уявіть підголівник на сидінні з великими вухами.. Завершилось на версії, я б назвав: об'єднаних вух у вигляді колеса. Це на думку суперспеціаліста мало б бути "проривом". Тепер дає сісти за кермо і мені. Дорога. Світлофор. Не можу зупинитися на червоний колір... Якась бабка переходить дорогу, інша бабка за нею ще й піднімає з пішохідного переходу якусь монету, зауважує мене і в останній момент ховається в темряві.

Приходжу на зустріч однокласників, а там сидять лише пару людей. Все тільки на старті: готуються страви до столу. Вирішую долучитися тим, аби спочатку почистити картоплю. Що й роблю. Робота нудна, але виконую десь із невелике відерко. Десь відволікаюсь і другим моментом починаю його шукати. Якийсь хлопець робить суші розміром з пів столу (справжній витвір мистецтва) у вигляді малюнку японської гори Фудзіяма (так собі думаю). Поки шукаю почищеної картоплі, за іншим столиком бачу однокурсницю І. (не зі школи, якби не за логікою подій, а з училища). Сиділа сама і "в собі", тому вийшло так, що вона мене не зауважила і я з нею не привітався. Повертаюсь шукати далі... потім займаюсь іншим: розповідаю, що минулого разу для нашої спільної зустрічі чистив рибу оселедця. Хтось мені розповідає про різні види ножів для чищення риб, з чим я був незнайомий, і розширює думку про звичайні ножі, де вже я роблю уточнення про таку форму ножа, що вже рахується як холодна зброя. Тепер на тій зустрічі бачу давню однокласницю М.. Звернув увагу, коли почув від неї вирвану з контексту фразу: "Я теж...".

- Притіт, Наташа... та що Маша! - кажу я.

Моя реакція відбулась під впливом візуального каламбуру: дві поряд дівчини стоять ув однаковому за кольором светриках - синьому. На що вона теж віджартовується, де я впізнаю її давню усмішку та гумор...

Сон 12-130126 "Увиразнення"

Живу в якомусь конкретному будинку, приблизно на п'ятому поверсі, хоча (з реалу) ніколи б не сконкретизував де це. Архітектура будинку та передбудинкової території уві сні доволі виразна. Хтось каже, що я маю переставити машину на інше місце, адже чомусь чи комусь вона заважає. Спускаюсь на перший поверх, виходжу на двір (доволі комфортний: у затишку високих дерев і невеликим майданчиком для дітей), а своє авто практично немає куди переставити...

12.01.26

Міський парк (без конкретики). Іду в його глиб і бачу якийсь натяк на свято: багато хто їсть морозиво. З наближенням ще більше чую однотипні постріли. До кінця не розумію, що значать ці звуки та ще не бачу причини святкування. Якась виникає підозра на злочин... Йдучи стежкою, ті звуки стають голоснішими. В центрі парку зустрічаю велике застілля. Тепер все стає більш-менш ясно: свято пов'язане з роздачею морозива, яке кожному на прохання наливають у ріжок. А звуки долинають від автоматизованої системи по його виготовленню.

13.01.26

Сон 090126 "Дослідити неочікуване"

Пішла новинами інформація, що в росії виникли осередки зараження землі. Наче у пошуку чогось екологічного, я на великому кораблі беру участь у дослідженнях Півночі (точніше: Північний полюс, - але уві сні так не промірковується). Підпливаємо до якогось білосніжного берега, а там лежить брилами сіль, такими кавалками, як "чиста сльоза", розмірами з дині. (За логікою: на "Півночі" серед снігів, яка сіль?). Беру одну в руки. Думаю: як звідси хоча б її взяти? У відповідь чую фразу: "І Татарстан став каталізатором..." (домірковую: змін у росії).

Перший раз наснилася куплена квартира, в якій живемо з минулого року. Але як завжди уві сні щось не так: вона має продовження до ряду інших (в реалі: неіснуючих) кімнат, які більшою мірою не торкнуті та закинуті. Раптом з посеред одних, звертаю увагу на таку, до якої раніше не заходив, а там із закинутого (затканого речима) вікна віє холод. Переоблаштовую, аби було більш тепло. Міркую над архітектурою будинку: як так виходить, що ми живемо в трьох кімнатах, а маючи доступ до інших, навіть їх не "обжили"? Тепер роз'яснюю доньці про те, як тут влаштовано: що великий будинок поряд нашого дому (в реалі такого узагалі немає) із цілим поверхом пустих кімнат і є продовженням нашої квартири. Також міркую вголос: що варто вийти вночі на вулицю і подивитися на цей будинок уважніше: чи не світяться де-небудь вікна, отже, чи живуть ще хто в ньому на інших його поверхах?

Прийшло з фірми завдання, що всі мають вивчити касовий апарат. Де електромонтаж, а де послуги на касі? - помумав я. Тепер ми стоїмо біля якогось закладу: не магазин, не агенція і не бюро, а там, крізь прозорі шиби, видно за столом якусь особу без визначеної статі, яка нас має цьому навчити.

Сон 080126 "Діставати - доставлено..."

Невелика кімната ("котельня" / майстерня) в батьківському будинку. У кутку стоїть умивальник (доволі ранній спогад з дитинства). (Там він був демонтований із-за високого рівня ґрунтових вод і непродуманої організації стоку води). Сестра біля того умивальника допомагає якомусь чоловіку діставати з носа каміння. Вийняла пару штук. Наче лікар-асистент я допомагаю їй збирати це каміння в жменю. На тому початковому етапі вона втомлюється, а я беру справу в свої руки. Тепер я виймаю каміння з його носа один за одним, а сестра складає до руки. Спочатку в одну, а потім почала в другу: вийшло неповних півтори жмені...

(У вчорашньому сні також присутній акцент на "випинання" зовнішності).

Опиняюсь із кимось у Криму, але з такою підозрою, що мені тут не місце, адже щось може тут бути не так із моїм правом. Мене не покидає підозра до оточуючих і до того, що мені кажуть. Я із кимось у ролі журналіста. Якийсь чоловік дає нам інтерв'ю про те, що в Крим доставлено кораблем 400 людей. У мене подумки виникає підозра: росіян?..

Сон 070126 "Випинаюча зовнішність"

Хлопець був музикантом, працював там де я жив...

Сидячи на стільчику у позиції обіймання, сплю на дружині (сон уві сні). Але сплю так, що все чую (так само). Приходить давній керівник літстудії В.Г. (давно померлий), щось порається з паперами (знайомий стиль поведінки). Другим моментом я вже не сплю, а спостерігаю, який він - худий на обличчі, на якому густо висипало чи то веснянки чи якісь мало не чорно-червоні прищі (не так хворобливо, як незвично). З'явилась якась його "пасія" (будучи старим за віком, полюбляв опікуватися молодими поетками), яка практично не звернула на нього увагу. Формально привіталась, пройшла повз, навіть не дивлячись йому в очі. Подумки здивувався: а як він раніше "підтримував" таких дівчат!

Я зазираю до поштової скриньки, а там від сусіда стирчить край рахунку на газ: 3456 злотих. Нереально велика цифра, - подумав я. Беру в руки рахунок, роздивляюсь, щось міркую і кладу на місце. Піднімаюсь сходами і в той же час чую, як згаданий сусід спускається від себе вниз.

Дивлюсь телевізор. Ведучий у студії знайомить з якоюсь творчою людиною, яка носить бороду на пів обличчя (по лівій стороні, з поглядом на нього). Тема розмови узагалі не його зовнішність. Дивлюсь уважніше, а він має не просто бороду, а ще довге волосся, яке зв'язане в пучок і вплетене в бороду так, що заважає узагалі роздивитися зовнішність. Кажу комусь, хто сидить поряд біля мене та його коментує, що він не перший раз на екрані. (З'являється таке стійке переконання, що я його уві сні бачив вже не раз, але лише зараз спробував його розгледіти та запам'ятати для запису).

Крізь сон подумалось: "Чи справді ми бачимо образи такими, якими вони є, чи тільки так хочемо?"

Сни 01-030126 "Політ у минуле"

Як майстер, повертаюсь на знайоме мені місце, ставлю валізку з інструментом так само, як і попередього разу. Беру з неї лише три знаряддя до праці. Відходжу, аби доробити те, що не зміг, а якимсь другим поглядом бачу, що моя валізка насправді стоїть не так на чомусь статичному, а на гойдалці.

01.01.26

У якісь невеликі лотки (не для кабелів) заливаю якусь суміш, щось на зразок страви з желатину "бите шкло", але якесь відсутнє переконання, що це конкретно страва, а можливо, якийсь будівельний процес з бетону та каміння різного кольору. Більше переконання таке, що доводиться до цієї роботи час від часу повертатися. Одним моментом помітив, що не всі лотки заповнені, а іншим разом, що узагалі цю творчість роблю на стелі.

-//-

Денний сон ::

Бачу сюжет (погляд зліва), наче під час перегляду короткого відео, де легкова машина свідомо стоїть тилом на краю прірви і поволі з'їжджає в неї. Все так, якби кимось задуманий сценарій. Виникає питання: куди вона впаде? Тепер бачу таку ж картину з висоти пташиного лету та розумію, що впаде в море, але це ще не все... Комусь коментую, що вона стоїть не просто на рівній поверхні гори, а частково на природній водоймі, що знаходиться на ній, і фактично падатиме так само у воду. Ділить лише невелика окрайка скелі, що творить для великої площі якби природний басейн. Тепер бачу вже з другого боку (погляд справа), як ця машина (в цьому сюжеті вже передом) падає і летить у повітрі, але поряд неї пролітає, якби на обгін, ще одне авто. Два водія, що сидять там, озираються між собою: хто кращий? Задаюсь питанням: але це ж ще хтось знімає на відео? І тепер я знову дивлюсь на цей сюжет, як на початку: з висоти пташиного лету, - і, о диво, в повітрі падає зі швидкістю цих машин оператор, який їх фільмує. Цієї миті хтось перебиває мій сон (фактично: сон уві сні) якийсь якби знайомий мені чоловік; заходить до кімнати (без конкретики: де ж я сплю?), одягнений щось між шотланським строєм а ля новорічною ялинкою і веселим голосом каже: "Побууудка!" Я наче просинаюсь (насправді все ще уві сні) і міркую: я це розумію, саме так просинати людину! Тепер згадую себе у спробах спілкування з клієнтами щодо інвестиції грошей для торгівлі на валютних біржах, і те, як для прикладу мені розповіли про людину, який умів "забалакувати" інших, що це вигідна справа, і що "немає, що розмірковувати, коли гроші вже можуть працювати на тебе"; усвідомлення, що не є такою людиною, а в роботі більше мені подобалася організація реклами, спілкування, щодо співпраці поза клієнтом. Раптове усвідомлення, що насправді мені подобався маркетинг, але без ідеї "впарювання" товару, тим можливо - виключно продажі: я просто люблю спілкуватися з клієнтом, якісно представляючи продукт, де вибір лишатиметься виключно за клієнтом. Десь посеред цих роздумів згадав знайомого, який міг би проінвестувати, але в нього були сумніви. Як висновок: якщо клієнт не хоче купувати такий продукт, проблема не так у маркетингу, не так у клієнті, як у самому продукті. Не варто думати, що клієнт дурніший, тому має його купити, або має лишні гроші та не знає куди їх діти. Сучасний маркетинг, хоч і орієнтується на клієнта, він мислить категоріями "конверсії" (пропустити найбільшу їх кількість) без справжнього інтересу: а що ж клієнт хоче, дивлячись на твій продукт? Яка проблема буде розв'язана, а чи не виникнуть з ним нових?..

03.01.26