Сон 081225 "Оманлива небезпека"

Опиняюсь на фронті. Доїжджають новобранці (протягом сну в кілька заходів). Ще не встигаємо познайомитися, як починається перший обстріл наших позицій. Хтось зі старших каже про брак людей. Тепер відбувається друга атака. Над землею з'являється рій іграшкових дронів (суджу за кольором і смішним виглядом), які нас не атакують. Приходить думка, що це наші. Хоч і наївно виглядають, але є небезпечними для ворога. Відбувається новий обстріл. Мені, як новобранцю ще мало що зрозуміло. Біжимо дорогою, як коло нас в полі вибухає снаряд. Я падаю, мене це дещо глушить. Далі біжимо до машин, з яких виходять інші новобранці. У цьому інтенсиві подій мені важко щось миттєво розуміти. Всі біжать до озера, що поряд, аби переховатися там. Далі надходить тиша. Всі зупиняються на його схилі, аби відпочити та зібратися з думками. Я окунаю босі ноги у воду. Вона тепла і приємна. Над водою бачу білі квіти, що схожі на кульбабки, також їх продовження у воді, про які хтось каже, що вони палять шкіру, адже хтось вже тут купався і має наслідки.

P.S. Під враженням від прочитаної статті про події на фронті та відео з Олегом Ляшком, що підсилило враження про брак машин на фронті.

З'являється голова дракона (на вигляд доволі загрозлива). Спостерігаю далі, а вона повільно пропливає у воді, наче велика риба. Спочатку цього не розумію. Спостерігаю її повільність: так, що можу розгледіти всі хребці, аж до риб'ячого чи майже акулячого хвоста. Виникають змішані почуття та асоціації. Що це мені нагадує: китайський дракон, лохнеське чудовисько, дракони із сучасних фільмів, щось із мультиплікацій?.. (Пробую знову заснути). Тепер виникають чорні тіні на сірому у вигляді музейного скелета динозавра (у зовсім іншому стилі).

Сон 011024 "Переплетіння"

Якась історія про війну, в яку вплетено будівництво чогось, що подібне до написаного в "Слові о полку Ігоревім" - "розтікашеся мисію по древу", як порівняння з реаліями, де "мисію" є не просто "вивірка", а "мислі" подібні до "мишей". І у випадковій ситуації хтось просить висловити старшому по війні та старшому по будівництву цю думку. І знайомить їх між собою. А один із них каже майже подібне: "Ай да ж сукін син - такий мудрий! Ніхто не здогадався, а він зміг все зробити одним словом".

P.S. Так як сон снився майже о 12 ночі та був записаний у навівсонному стані (як правило добре записувати, коли сон зрозумілий і ясний!), схоже, що собою являє принцип формування чіткого сну, у якому може видаватися відчуття повторів або чіткої алюзії на щось (поки не дослідив до кінця), але за ним видно набір розкиданих образів, наче пазлів, які свідомість під час сну прагне зв'язати в щось цілісне. Яка може бути логіка в тому, що будівництво має нагадувати цитату з твору? Думки - до мишей? Іронія, яка звучить, наче банальність?

Психологи намагаються в домашній атмосфері мене переконати що дитина (син) неправильно розвивається. Наводять якісь аргументи. Хоча й слухаю, але майже все сприймаю критично. (Схоже, що з реалу, коли перед сном повчально спілкувався з сином).

Роблю комусь стрижку за стрижкою. Тепер має бути каре... Поряд мене весь час занудно працює вентилятор, а я в процесі роботи міркую про себе про якісь складні філософські речі. (Перукарська справа - це це є моя спеціалізація. Макса, що коли небудь для когось робив, так це стриг сина, рівняв коси донці та дружині, пару разів на прохання колегам).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 240924 "Кардинальні зміни"

Я в рідному місті. Ходжу якби по знайомих вулицях, але їх не впізнаю: наскільки все змінилось з корекцією на війну - не в ліпшу сторону. Йдучи по сходах якогось будинку наче хтось мені розповідає подробиці, так наче слухаю радіо: міста в Україні без світла, без тепла, без каналізації, без того числа людей, як колись... Виходжу на вулицю, хочу потрапити в магазин, а з боку дверей сітка, аби ніхто не ходив, вхід не з парадного входу, а сам заклад починає бути схожим на базар: не так, як колись, а без самообслуговування і кас при виході.

Приходжу в чужий приватний дім (жодних асоціацій з реальністю), а там повна хата працівників. Я знаю, що все починалось з чотирьох людей, які тут колись оселилися разом зі мною. Міркую: достатньо було не прожити тут трохи часу (конкретика відсутня), як фірма заселила таке число, що й не порахуєш! Починаю зустрічати багато знайомих облич - людей, з якими колись працював разом то на одному, то на іншому об'єкті. Вдивляюсь і розумію, що навіть не пам'ятаю, як їх звати. Питаю себе: невже у фірми зараз немає інших помешкань, що всіх нас зібрали до одного місця? На додачу помічаю не лише працівників із Центральної Азії, що для мене вже звично, а явно й з африканських країн - це вже щось нове. Тепер зауважую, що деякі з них не просто приїхали до праці, а притягли ще й свої сім'ї: жінок і дітей. Пробігають темношкірі діти, граючись між собою. (Повтори сну, що створюють ефект нагромадження). Питаю себе: нащо мені така робота, тим більш, коли тут немає де буде спати? Тепер з'являється відома голлівудська акторка, що своєю присутністю справді всіх раптово спантеличила. (Образ уві сні був ясний, а як прокинувся, не зміг хто був насправді. Схоже, що образ акторки виник із розповіді колеги, який любить переказувати всілякі історії, зокрема й із сімейного життя: коли його донька в дитинстві захопилась творчістю Патрісії Кас, запитала свого батька: "А якщо буде коли вона раптом з'явиться в нашій квартирі?.."). Тепер хочу зняти відео, аби відіслати на керівництву на офіс, в яких ми маємо жити умовах. На мої питання, реагують однозначно: "Ти ж у нас бригадир!" Моя реакція: "Який я вам бригадир?" - але всі кого не побачу, дивляться на мене саме так з очікуванням, що саме я розв'яжу цю проблему. Заходжу в одну з кімнат, а там ремонтують підлогу, заливаючи основу бетоном. Міркую: одразу видно, що у власника з'явились гроші, але тим ремонтом створює більше незручностей. Заходжу в другу кімнату - то само: підлога розібрана, найняті працівники активно мішають бетон і так само, як у першій - бетонують підлогу (повтор, характерний снам).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 050523 "Движ"

Двоюрідний брат М. повертається на коротку відпустку з армії, зокрема - воєнних дій. Долею певних обставин у ній затримується. Це дозволяє йому більше відпочити. Згодом називає причини, які наче свідомо прагнуть залишити його вдома якнайдовше. Разом із тим події відбуваються вже у моїх батьків, де живе баба Євдокія. Разом із тим фігурує образ баби Марії. Всі збираємось у гості до згаданого брата М. Присутні якісь хитросплетені мотиви, пов'язані з організацією простору в домі, здоров'ям баби Дусі, комунікацією один із одним. Дв. брат розповідає, як активно ведеться поповнення в рядах збройних сил, що на "нулі" втратили сімох побратимів. Іронічно сміється до себе: може, за усіма цими перипетіями і про мене так забудуть..

Сон 100123 "Зберегти душу"

Йду з матір'ю по вулиці та збираю з кущів чорної смородини, що ростуть обабіч шляху, їх зелене листя. Роблю певного роду букетик. На якомусь етапі навіть пробую його листя на смак. Знаю, що ми йдемо в лазню, тому пахуче листя для парної має бути в пригоді. У другій руці несу чорний дипломат. Міркую: як так, йду купатися, а рушника не взяв? Дивлюсь у свій дипломат, а там так би мовити "набір джентльмена": льняний кухонний рушник, присушений бутерброд, складений із чорного хліба. Пробую і його гризнути, але більше для оцінки їстивности. Отже, так-сяк покупатися буде можна!

Беру участь, як цивільний, у гущі військових подій, які нагадують Першу світову війну. (Так суджу за одягом і зброєю). Якісь солдати заходять в моє селище (таке переконання уві сні) і ведуть прицільний розстріл, можливо, й мирного населення. З шумом розстрілів чую, як рухаються від околиці в центр і розповзається по вулицях. По мірі наближення я тікаю далі. Якоїсь миті в моїх руках опиняються дві рушниці, так, наче десь їх підхопив, або хтось дав у руки. Не маю наміру стріляти, бо не вмію. Переконаний, що зброя в руках одразу вказуватиме на того, кого обов'язково треба знешкодити. Біжу. В одному з дворів бачу священника (пізнаю за одягом) та його помічників, видно, приватний дім святого отця, забігаю на його обійстя, кидаю зброю в траву, бо чую: вже ось-ось вороги в "кількох кроках від нас"...

Повторний перегляд фільму у стилі фентезі, в якому я мало не беру участь. Початок мені не подобається: він мені знайомий і чимось нудний. Кажу це тому, з ким сів дивитися, а це - головна героїня. Тепер її бачу в місячному сяйві, голою, босою, біля берега, на гладкій поверхні замерзлого озера. Спочатку не розумію, що вона тут робить, а згодом бачу, як "звільняє" від невидимих пут чиюсь душу. Коли душа отримує свободу, я її врешті-решт бачу, адже починає світитися посеред ночі наче маленький ліхтарик. Вона піднімається у небо, а там з'являються вже сонми таких самих, виказуючи своєю об'явою велику радість.

Сон 161122 "Смерть в ім'я правди"

Криміналістична реставрація фрагментів воєнних подій невеличкого населенного пункту з кількома танками та жертвами. В ході слідства дуже важливою є деталізація подій. На якомусь етапі з'явилась суперечка: що робити зі знищеною військовою технікою (з примітного: мали рештки двох танків): як ставитися до факту її існування? Дійшло до сварки на підвищених тонах: представник старшого покоління хотів усе закопати в пісок, прямо на тому ж місці де вони й були - така "консервація" минулих подій для нього була б більш правдоподібною, а представник більш молодшого покоління: артефакти мають бути детально вивчені тут і зараз, без втрати жодного правдивої деталі, поки це можливо. В процесі сварки останній виходить на місце колишнього бою і, аби довести правоту та гостроту проблеми, скляною пляшкою розбиває собі голову, а від різаних ран помирає. 0245'

P.S. Перед сном пройшла в новинах інформація, що по Україні відбувся безпрецедентний масований обстріл ракетами з росії по критичній інфраструктурі, до ста одиниць, близько 70-ти збило ППО. Дві ракети впали на території Польщі. Разом із жертвами в Україні (влада не оприлюднює дані), в Польщі загинуло дві людини.

Сон 060722 "Новий досвід"

Якби доля не складалась і не прагнув трапити до війська, але виявилось, що став максимально оперативно мобілізованим і опинився на острові Зміїний. Перше випробування: потратити до своїх, які вже є на цьому острові, під активним вогневим обстрілом. (В реальності: острів, як з тиждень звільнено від російських окупантів!). Нові відчуття, як все рахується на секунди, коли треба переміститися з точки А в точку Б. Беру участь в активній фазі. Новий досвід утримування ворога на мушці. Усвідомлення: наскільки нарапт необстрілювані секунди дарують тобі життя. 0100'

Потрапив на будівництво, на якому, для виконання висотних робіт задіювали пожежників (мнс). У роботі залучали всіх підряд, а я тиняюсь таким чином, аби мене ніхто й не зачепив. Керує роботою якийсь дядько, який за манерою та методом чомусь нагадав мені батька. 0200'

З'явилась така інформація, можливо, переконання, що Зеленський вирішив мене нагородити таким чином, що дав керувати двома взводами. Для цього навіть почесно проїжджав вулицею, по якій я йшов. Міркую собі: "Вже навіть не знаю, який бродик від гордости маю виростити у себе на грудях". 0322'

P.S. "Бродик" (неологізм під час сну), як свіже враження від світлини із неголеним обличчям президента.

Сон 240422 "Оптимістичненько!"

Опиняюсь у ситуації розмови, в якій обговорюється проблема: чому для виконання робіт біля бібліотеки на території навчального закладу не було вчасно куплено трактор для копання ровів? Тепер доводиться всім констатувати факт: люди, для виконання робіт є, а копарки - немає. Найбільш мене дивує, що цією темою більш перейняті працівники бібліотеки. Тепер я переповідаю якусь давню історію відвідання однієї родини пенсійного віку, які мали якесь родинне свято (видно, забутий сон), а я з кимось прийшов до них із привітаннями. Тоді так трапилось, що відбулось це не настільки спеціально, як співпадіння: мав доремонтувати їх телевізор, чим і зайнявся, разом із тим спостерігаючи, як вже не самотня компанія перебуває у святковому настрої. Тепер комусь розповідаю про перебіг війни в Україні, знаючи про те, що слухачка старшого віку є громадянкою Росії. (Схоже на продовження діалогу, який прослуховував в реальності на Ютубі, між російськими полоненими, їхніми родичами та українськими журналістами). Спостерігаю за своєю розмовою і відзначаю: перед якою стіною пропаганди, вкладеної в голову опонентці, я опинився, і те, наскільки варто стримувати власні емоції, коли мова заходить за загибель мирного населення, зокрема дітей. Тепер перебуваю на якомусь святковому заході, в якому беру участь в ролі учасника танцювального колективу. За сцену слугує відкрита площадка на рівні з глядачами, на яку вибігають як танцори, так і танцівниці. Серед них і я. Починаємо виконувати веселий танець під німецьку пісеньку. Я намагаюсь рухатися в такт і підспівувати, але розумію, що чоловіків у два рази менше за жінок, рухів толком не знаю, у слова пісні не потрапляю, адже не німецькомовний, як вони. Відбігаю кудись у сторону, де мене ловлять і роблять зауваження: "Що, знову в бутах?.." (Насправді мав бути в чешках). Далі іде зауваження щодо червоного верхнього одягу. Я ж розумію, що це не все, вони забули зауважити на них мої крила. Подумки співставляючи свій випадковий образ з образом нечистої сили (в червоному та з крилами), сміюсь, "аби не плакать", над іронічною ситуацією, в якій опинився [воєнний стан - танець під виконання німецької пісні - дивна розвага під час війни - образ, як "із чортом на балу"] та коротко констатую: "Оптимістичненько!".

Сон 060321 "Баба Яга"

Опиняюсь в такому місці, в якому поряд мене знаходиться дивна жіноча постать, яку для себе визначаю як Баба Яга. Вона хапає мене зубами за руку, наче звір, а я у ту ж мить приймаю рішення схопити її тією ж рукою за язика, який виявився, як і сама вона сухим кавалком, наче сучок дерева. Тієї миті я опиняюсь над нею у повітрі. Відчуваю, як завдання моєї сили перемагає її угриз. Вона слабшає. Від хвилювання просинаюсь.

P.S. Певною мірою на внутрішній стан, зокрема якесь дивне заціпеніння, суттєво впливають події війни Росії проти України.

Сон 050322 "Звуки та тріск змін"

Опиняюсь у великому багатоповерховому будинку, схожому на недобудовану школу. Маємо якусь свою роботу, але перший день ходжу між поверхами і зауважую, що цей будинок видає дивні звуки. Намагаюсь локалізувати їхнє походження. І ось я знаходжу якесь перекриття, недалеко від сходових поворотів із поверху на поверх, яке на третину не лежить нормально в стіні. Дивлюсь і розумію, що таких ґанджів із бетоном у цьому місці багато. Подумалось, що на якомусь етапі будівництво стояло просто неба і всі ці стіни вимило із часом погодніми умовами, а згодом, десь так, за років двадцять, нагнали зверху ще не один поверх, а тепер все під вагою тріщить. Підходить якийсь будівельник і так само зазначає на тій стрьомній конструкції, так, що все насправді може завалитися, а тут всі працюють. Тепер на цьому ж об'єкті я з якимось іншим молодим колегою (незнайомий в реалі) підходжу до неогородженого широкого балкону. Дивимось униз, а там до нього приїхали його батьки з братом і сестрою. Я ж розумію, що не просто так. В Україні війна, а вони біженці. Питаю, чи знайшли житло? Ще ні! Вирішую кинути усі сили на вирішення цього питання. Спілкуюсь з його мамою і пропоную варіанти. Заторкую тему пошуку для неї роботи. 0750'

Сон 020122 "Логіка досягнення цілей"

З тимчасовою зміною місця проживання, у зв'язку з новим об'єктом на роботі, опиняюсь на півночі Польщі. Мало не те ж саме місто, в якому колись мешкав (в реалі). Живемо в будинку, який обріс певною містикою. (В реалі сон забувся, але за подальшим сюжетом я просинаюсь уві сні і починаю записувати його в усіх подробицях. Таке трапляється не раз. Дарма, що не можливо уві сні зазирнути в такі щоденники). (Цікаво, що сон наступного дня відсилає мене спогадами в те саме містечко на півночі Польщі, в якому доводилось працювати з одним із колег, який, чомусь, час від часу зринає у моїх снах. Цікава вибіркова пам'ять!).

01.02.22

Мешкаємо родиною в будинку (асоціація з реальністю), в якому є ще перший поверх і ще одна кімната, в яких час від часу навідується господар дому та ще один мешканець. (Деякі асоціації з реальністю, але віддалені, зокрема архітектура та інтер'єр дому). З ними настільки мало діалогу, що про особисте мало що знаємо. Якогось разу розповідаємо, що на даху або на горищі було чути два рази у різний період сторонній і доволі голосний шум. (Асоціації з реальністю, але для мене: з переповіданого членами родини). Десь з'являється ще якийсь чоловік з порадами, може сусід, але настільки досвідчений, що добре знає цей будинок і його можливі шуми. Піднімаємось разом на горище, втрьох. Вхід по розкладний драбині. Я озираюсь на можливі прояви того шуму. Помічаю прикріплену до даху ізсередини якісь в'язки з насінням (зерно, боби, квасоля). Доволі мистецько, можна сказати навіть: містично, виглядає. Зроблено у вигляді двох наповнених рам. Я знаю (досвід із забутого сну), що минулого разу хтось розповідав, як колись такий спецзапас приготував господар і він не випадковий. Далі на підлозі насипано трохи картоплі. Ближче до стіни, в рядок і трохи навішано на дошки - голівки гарбузи, ще якась поживність. Хтось із присутніх каже, що бачить причину. Я ж припускаю, що могла звалитись гарбуза, адже одні лежали, а інші висіли нерівно. Спиняюсь на тому, аби вислухати іншого дослідника. Хтось щось каже і починає робити не доказуючи суті, а я бачу, що варто допомогти: розкрити додаткові ворота назовні, підставити драбину і ще одну дощечку. Логіки не зрозумів, а в причині розчарувались самі пошукачі. Коли полинуло в приміщення додаткове світло, стало примітним, що в тій стороні, де лежать овочі та гарбузи, присутня вологість у вигляді конденсату. На стінах, ягодах, підлозі утворені крапельки води. Посеред заготовленої поживи в підлозі утворилась дірка, а під нею видно ще одну підлогу, і схоже під нею інші запаси їжі. (Образ із отвором в підлозі, саме так і в такому ж місці, мені вже снився - забутий сон). Так і не осягли до кінця причин ймовірного шуму в минулому, отож, покинули дах. Перед тим: вихід на вулицю до драбини закрили.

Я в групі осіб, які беруть участь у бойових діях, але все виглядає не так жахаюче, як здавалося б на фронті. Ось хлопці другий раз повертаються з роботи, щойно зробили кілька залпів з важкого озброєння. Я відчуваю себе частиною такого колективу, але прямої участі у виїздах не беру. Разом із тим у місці збору присутні члени моєї родини, зокрема син, колишня однокласниця Л.С., яка сильно змінилася. Найбільш мене здивувала її на мить мила усмішка. Чомусь я її знаю, але з роками навчання про неї забув, ще більш: скільки то було років тому! А вся причина в тому, що вона на довгий час суттєво розповніла, а зараз її бачу на диво стрункою і саме з тими рисами, про які давно забув, що вони існують. (Я б назвав таку усмішку ім'ям Джоконди, але вона зовсім інша. Чомусь вона не пригадується з реалу, видно, що досвід почерпнутий із забутого сну). Члени воєнної бригади є моїми давніми колегами по роботі. Деякі з них оновилися ще не знайомими мені людьми. Отже, половину пригадую по обличчю, по колишньому об'єкту і часу, коли вони заїжджали на нього і виїжджали, чи знали когось особисто, я за терміном давности, наче знаю всіх, хоча не по іменах. (З реалу узятий досвід з різних місць праці на об'єктах, зокрема містечка М.(Б.), С/Г.). Ось вже хлопці заходять у будиночок по виконаному завданню. На питання розповідають, що ворог знаходиться доволі далеко. Називають корективну різницю в пострілах. Я ж все одно в цьому не розуміюсь. На плечах у них автомати. Питаю: ви ж з важкої зброї, навіщо вам їх? Кажуть, що стріляють з гармат здалека, а під кінець обстрілюють трос, на якому трималась гармата. (Наче зрозумів, але не до кінця). Далі сідаємо їсти. Кожен розповідає різні речі. На якийсь діалог я пригадую живу історію переповідану знайомим нам колегою І.Д. Чомусь деякі не одразу могли його згадати. Але одному колезі, який працював із ним у парі, далося швидко. Без цього живого моменту моя історія виглядала б більш вигаданою. Але, як стверджував оповідач, вона була реальною. Історія така: "Відгуляли проводи в армію. Тепер цього хлопця везуть на місце призначення. Раптом йому захотілось вийти з машини справити маленьку потребу...". Хтось обриває мій монолог і наче пригадує продовження: "його знудило!". Кажу: "не так!". Прошу завершити і доповідаю: "Виходить в поле, розтібає штани, дістає свого цюприка... І треба ж, саме в цей час, у цьому ж місці, падає на землю маленький кавалок метеорита і зачіпає того піструнчика!". Всі дивуються, сміються кумедності та нереалістичності історії, про яку стверджував, що є реальною! Син перепитує, чи дійсно зрозумів так, як оповів. Я стверджую. (Подумалось уві сні: треба ж, не зміг пригадати в реалі, так пригадав уві сні! Насправді, в реалі, не пам'ятаю, щоб мій давні колега І.Д. розказував подібну історію. От інших було досить, хоча теж не маю певности до легкого пригадування).

Щоб пригадати сон, я уві сні намагаюсь розв'язати загадку снів. Тієї миті я опиняюсь перед різними коробками, складеними одна на одну в кілька рядів. Міркую, що за цим принципом побудовані сни. Кожну з них можна відняти від інших, але разом із тим вони мають свою послідовність.

Сон 091018 "Іскончилась війна"

Дивлюсь кліп. Звучить гарна пісня. По завершенню вирішив її переслухати і подивитися уважніше на виконавця, який їде у військовій машині з відкритим фургоном. Сам виконавець фігурує лише на початку кліпу, їде мовчки, сидячи на лавці, приставленій до борту та хитається від руху авта. Камера повільно наближається до його обличчя так, що можна чітко роздивитися його риси, які навряд чи б вказували на творчість: ніс припіднятий і загострений, перенісся йде заглибинкою, лоб відкритий, очі округлі, ледь посаджені вниз, заразом обличчя якесь "сплюснуте", а зачіска нічим не примітна, від інших чоловічих. Звучать слова: "Іскончилась війна".