Сон 15-170325 "Іронія в поміч!"

У містах, аби мусульмани не молилися, зроблено все так, що немає де покласти килимок, аби встати на коліна. Ці ж самі труднощі зазнали й християни. Єдине місце, де можуть це зробити - за містом. Головна думка: поля - не лімітовані, а от місто - так!

15.03.25

Як і 14 березня снився сон, так і цього дня надавав уві сні якусь допомогу старому немічному діду.

16.03.25

Якийсь виступ КВН. Хтось виступає на сцені в штанах, з під яких в районі щиколотки почала прозирати піжама. У якийсь момент пів штанини рветься і на всю публіку подія стає більш драматичною. Усі можуть "оцінити" навіть малюнок піжами. Міхалков (російський режисер і шовініст) чи в ролі журі, чи ведучого починає критикувати виступаючого. Тепер наче він розповідає про себе і свій досвід, проєктуючи його на виконаця. Тепер якби з його розмови, що ілюструється прямо в образ, виникає театральна сцена з чорними кубами политими водою. Він на них ковзає, падає з одного на інший куб, врешті-решт десь там піднімається, але підсумомує так, що це недопустимо! До ілюстрації додає уривок з фільму, де в лівому верхньому куті прочитую в дивному шрифті його назву: "Грусть Устëнка". Ще уві сні подумки сміюсь з цієї назви.

P.S. Що КВН, що Міхалков, що назва фільму - для мене це шизофренія окультурена словом "мистецтво" - без права на життя, що ясно відобразилась крізь призму мого гумору вві сні.

Раптом доходить до мене інформація, що мій давній колега по праці О.С. написав книгу. (Навіть у реальному житті ніколи б такого не подумав). І той, хто це мені розповідає, каже її назву: "Біблія". На що жартома коментую, не сприймаючи цю інформацію поважно: "Який сенс, коли вона вже написана?" Але в подальшому все навколо цієї теми звучить і виглядає так серйозно, що мене це починає дивувати. Разом із тим довідуюсь, що якась моя знайома, редагувала йому цю книгу, а при всьому тому, за іронією долі, вона є його сусідкою, а вони навіть про це й не знали... 

17.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 120224 "Впертість і розчарування"

Дружина отримала в подарунок куртку, яку за чужою рекомендацією вирішила пофарбувати. Усе б майже нічого, але коричневий колір куртки вважався не відповідним, поки не почала фарбувати (на має здивування) у той же колір, але на тон інший... Питаю, чи є в тому щось добре? Але бачу, що намір сповнений впертістю довершити справу з цим експериментом до кінця. Наступний крок узагалі мене здивував: якщо спочатку пробувала нанести "новий" колір мало не спреєм, то тут я помічаю, як куртку вже починає окунати в посудину з фарбою. За цією дією слідує наступна, яка ще більше викликає в мені здивування: одягає її на себе... Я коментую про хибність всього цього наміру, але до останнього спостерігаю невпинну та непохитну впертість. І як очікуваний наслідок: одразу бачу, як жива фарба на куртці стікає і переноситься на нижній одяг... Лише після цього зауваження прислухається до того, що кажу і скидає її з себе.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190724 "Місце має значення"

Щось формально прикопую у пісок (була конкретика, але на ранок не згадав, що саме прикопав). За відчуттями - річ неважлива. Цієї ж миті з-під землі обок вилазять мурахи і кидаються до того місця. З іншого кутка з'являються менші мурахи, зовсім інші, і так само масою кидаються до тієї ж локації. Починається якась дивна "битва" за "місце" між великими мурами і тими, що з макове зерня. Ще мить і з'являється третій вид комах, які ще однією масою сунулись на решту, до того ж самого місця. І в усіх них видно стежки, як доходять до "битви" нові й нові сили. Мертвих мурах не відзначаю, але те, що між собою товклися і витискали кожен своєю масою, так однозначно... і щоразу відступаючи, повертались до однієї і тієї ж точки "неповернення для інших".

Йде назустріч донька, одягнена у простору спідничку гофра з двух смуг: синього та червоного кольорів. Ці барви мені нагадують чомусь росію, а ще Словаччину та балканські країни, де ці кольори ужито на державних стягах. Широкий чорний пояс усе ж таки змінював сприйняття. Від верху одягнена у якусь світлу сорочку, можливо й з українським орнаментом. Подібне вбрання чомусь мені нагадало польський національний одяг. Коли подивився зразки в реалі, зрозумів суттєву віддаленість: спідниця у горизонтальні смужки зустрічається рідко, більш грубого пошиву, ніж бачив, обов'язково з фартухом, а там-таки - ні.

Опиняюсь наче в давніх часах. Це розумію за формальними ознаками. Маю намір опуститися з невисокої гори, але поки не знаю як. У тому місці, де я зараз, стоять великі білі кам'яні колони, а під ними з витесаного дерева лежать важкі сходи, десь віддалено це можна було б назвати драбиною. Міркую: навіщо ті сходи опустили на землю, коли ними ще доведеться скористатися? (Схоже, що тут криється первинне моє бажання, знайти рішення, як зійти з гори?). Дивлюсь уважніше на тесані колоди тих сходів, а вони, при тому, що неймовірно грубі, так неймовірно гладкі і рівні. Деякі колоди із цікавими завертами, якби збільшенням до підніжжя сходів. Міркую: так неможливо в ті далекі часи вручну витесати нарівно такі великі поверхні та важкі для монтування!

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 160424 "Повертаю до почуттів"

Приходжу в гості, якби у форматі відвідин "зайшов провідати і піти", до однієї з "твітерських" підписниць, хто морально і виразно підтримує чоловічу частину ЗСУ. Раптово у неї бачу давнього знайомого (один з примітних письменників Житомира), який був у лавах збройних сил ще за АТО (нині про його долю мені не відомо). Показує, що йому якось погано і мовчки лягає на канапі. У той же час "твітерська" лежить у своєму ліжку і свідомо показує, що захворіла, аби привернути до себе увагу. (Присутній, як завжди у моїх снах, повтор, наразі: "захворіти"). Я ж почуваю себе настільки зайнятим, що вважаю "місію виконаною" - отже, відвідав, показався, а тепер можу йти! (На тому намірі просинаюсь).

Колега згубив голову, буквально. А тіло без голови я вирішив реанімувати. (Можливо, події відбувались у лікарні, адже мав переконання, що по моїй допомозі йому пришиють ту голову. Логіка: як і які при тому мають бути (вже є) складності? - взагалі відсутня). Що ж я роблю з тілом без голови: впевнено повертаю до почуттів, сильно б'ючи п'яткою по носку ноги того "тіла". Згадалась (з реалу) жива історія колеги, як він повернув до почуттів випадкову жіночку, яка втратила на вулиці свідомість, міцно стиснувши їй пальці на долоні (мав такі теоретичні знання). На моє раптове здивування тіло ожило, відчувши в його донедавна м'яких м'язах силу тримати себе на ногах. Від таких нервів і переживань виходжу на двір і навіть вирішую закурити. Вишукав у бардачку машини більшої половини пусту пачку цигарок, дістав одненьку і почав її розминати в пальцях, так і не приклавши до вуст (на тому проснувся).

Сестра пішла вчитися на військового експерта криміналіста. (Узагалі неправдоподібно, з погляду реальности). Приходжу провідати її до військової академії і зустрічаю у відповідному строї. Відзначаю для себе, що їй пасує військовий одяг. Вітаюсь, роблю комплімент, а у відповідь вона каже: "Коли розширюються почуття, тоді з'являється вікно можливостей".

Сон 110324 "Артикульований подих"

На городі вирвав до однієї разом із корінням напівзрілу петрушку, з думкою, що треба вже їсти, а батько дивиться і натякає, що могла б ще рости, а для того достатньо було обдерти листя.

Беру участь у зборах вивчення польської мови. Чомусь події відбуваються у подвір'ї батьківської садиби, яка згодом видозмінюється. Читати лекції має М.Ш.(Ф). (колишня колега дружини). Чомусь для цього треба обов'язково роздягнутися до спіднього. Я та ще хтось за лазнею скидаємо одяг і думаємо куди його діти. Іду в якесь приміщення малознайомої споруди і вже з впевненістю знаю куди кластиму. На місці розумію, що двері наприкінці дня можуть бути замкнені і я вже не вдягнусь. Разом із тим міркую: яка користь із такого вивчення, коли ліпше за новачків знаю польську мову і з першого заняття подивую всіх швидким читанням?

Якась проблема з транспортом, яким приїхав. Хтось приїжджає на замін іншою машиною і я пересаджуюсь до неї. Відзначаю, що авто не кращої якості, але на заміну згодиться. До авта сідає хрещена моєї сестри і її син. Під'їжджаю якби недалеко до їхнього дому (відмінне від реалу). Висаджуючи, домовляємось, що завтра їх заберу в той же час у тому ж місці.

За направленням іду в поліклініку на інгаляцію. Приходжу до кабінету, а там нікого нема. Заходжу, та щоб довго не чекати, обираю сам собі інгалятор і вмикаю його. Одразу з неї на мене віє сильна пара. Зменшую потужність, але все одно видається загустою, хоча прийнятною. Приходить медсестра, разом із нею заходить до кабінету ще один пацієнт. Потім ще одна медсестра. Перша каже, дивлячись на мене, приблизно таке: "Які тут славні чоловіки у зрілому віці!" Далі нахиляється до мене і пробує на губах протестувати ту "зрілість", щось додатково коментуючи. Якось для мене це виглядає не сильно нав'язливо, адже "люди в білих халатах" мають викликати довіру, і якось несподівано та невимушено цілує мене в уста, навіть затримавшись на кілька секунд. Як пацієнт і чоловік, трохи залишаюсь під враженням. Від глядацької публіки на такий інцидент лунають задоволені вигуки та аплодисменти.

Сон 050124 "В образі ксьондза"

Будинок-вулиця, в приміщенні якого є інші архітектурні споруди, зокрема житлові будинки, історична споруда та храм. Знаю про проблеми цього великого "дому", спостерігаючи за потребами інших, пробую їх вирішити та налагодити життя для його мешканців. Поміж інших дрібних проблем виникла така, що в храмі певний час немає ксьондза. Аби провести на прохання однієї мешканки обряд (чи то за здоров'я, чи за благополуччя конкретно для когось з її родини), беру на себе його роль і виконую навіть таку місію (цікаво, що недавно я вже снився собі в подібному образі). Подробиці проведення богослужіння відсутні, хоча добре запам'ятав себе в обрядовому одязі пошитого золотистими візерунками.

Сон 080823 "Корекція образу"

Бачу дружину у вигляді неймовірно тендітного мотиля, який має неймовірно видовженні крила, складеними у вигляді напівпрозорого савану. Дивлюсь уважніше, а поміж крил якимось чином заплутались напівживі мухи та інші комахи. Їх небагато, але доволі сильно резонують із загальним образом чистоти, ніжности, трепетности. Образ мухи мене певною мірою вражає... Просинаюсь і у роті відчуваю неприємний присмак, такий, наче там побувала муха.

Якась подія завершується накритим столом, за яким серед інших присутніх сидить чоловік, якому маю внести певні корективи до обличчя. Він знімає своє лице, наче шкіру. Беру її наче напнутою на дошку (тут може бути асоціація з художнім полотном або тим, як обробляють після вичинки шкіру, але віддалено). Чомусь пригадується, що я маю до цього чоловіка якусь давню образу. Користуючись нагодою його беззахисности обличчя, наношу молоточком, наче докористовуючи образ в художніх цілях, пару шрамів біля правого ока.

Сон 290323 "Пригоди в дорозі"

У батьківському домі. Гості з рідні. Зайшла мова, що двоюрідному брату В. немає робочих штанів. Тепер я маю йти по справах. Йдучи від дому, зауважив: наскільки багато випало снігу. (Схоже, під враженням вчорашнього дня - з реалу). З'явилась ідея, що варто запропонувати, аби брат приміряв дещо з мого одягу, поки мене не буде вдома. Озираючись на сніг та ожеледицю, звертаю увагу на дорогу поза мною. Якась фура, що їде по трасі, втрачає керування і її починає заносити прямо в мою сторону, навіть тоді, коли знаходжусь ще далеко і на тротуарі. Шукаю в який найближчий двір хутчій звернути так, аби вся та маса прийняла на себе силу сторонніх перешкод: стовпчики огорож, ворота. Наче все обходиться добре: фура зупиняється ще на дорозі, але вже не може їхати далі. За нею починає утворюватися корок. Тепер це вже не заламана на трасі фура, а великий грейдер: із ковшом і лопатою. Починає робити такі акробатичні рухи, наче краб-термінатор, що всіма зусиллями "клешнів" і "хвоста" пересуває своє тіло вперед, у напрямку центра міста. 0300'

Я у групі незнайомих людей, але об'єднаних спільною історією зустрічей, перебираємося як туристи з міста в місто. Кожного разу виїжджаємо на трасу так, що потрапляємо на туристичну линву, яка веде високо над річкою. Але щоразу забуваємо, що з нами є дівчина, якій цей маршрут незручний, адже гірше добиратися їй до власного дому. Нам уже прикро і гірко водночас: усі затупили і вкотре навіть вона. Повертаємось в центр міста, аби врешті-решт вийти на автовокзал і сісти на автобус, без пригод "на свіжому повітрі". 0400'

Звертаю увагу, що на вулиці біля стовпа лежать дрібні дитячі іграшки. Вирішую їх зібрати... А як зібрав - покласти в коробочку, яку ще треба знайти. Тієї миті помічаю, що це день, коли люди виносять увесь млох із домів. Намагаюсь оцінити хоч якусь пристойну річ поглядом антиквара, але не знаходжу варте уваги, як і хоч-якусь коробочку. 0500'

Сон 171122 "Моя команда"

Сюжет дещо кінематографічний. Опиняюсь у товаристві людей, серед яких, як виявляється, одна жінка дуже схожа на короля. За образом і поведінкою, належить якщо не до середнього класу, то до певної інтелігенції. (Отже, за логікою, події відбуваються в королівстві). Разом із цим гуртом людей перебуваємо в якомусь замку. У нього є господиня, якої зараз немає вдома. У групі цих людей вигадується злочинна схема з перевдяганням, де ця жінка, яка так схожа на короля, зіграє його роль. Як виявляється схожість з його величністю не випадкова, вона є далекою його родичкою. Такі події додають трохи інтриги та куражу. Тепер ми всі вдягнені відповідно до статусу королівського двору. Ідемо всі до виходу. Я трохи затримуюсь, і цієї миті повертається додому хазяйка. Події розвиваються з ними так, що вона їх не бачить, а помічає лише мене. Виказую незначним поклоном голови своє до неї шанування і допомагаю при вході зняти їй пальто. В образі стриманої інтелігенції не виражаю своєї розгубленості у компроментуючій для всіх ситуації. Хозяйка йде, а я заходжу до покою, в якому зібралась наша команда. Аби бути оперативними я бачу зворотнє і мене це трохи дратує. Розклали на столі якісь подарунки. Мене здивували пластикові округлі коробки, як для тортів. Відповідь проста: "Не йти ж у гості з порожніми руками?"... Навіщо це робити? Нам звідси треба швидко йти, аби хазяйка замку не встигла нас у чомусь запідозрити!

P.S. Все більше розкриваються фактів, як "Моя команда" нинішнього президента займається злочинністю, не гребуючи воєнним станом в Україні. Перед сном читав деяку інформацію з цього приводу.

Пост із виборчої реклами Володимира Зеленського 

Сон 230922 "Чому все не так?"

Другий раз намагаюсь пройти маршрут до бані з точки А в точку Б. По дорозі виникають перешкоди, які треба долати правильно. Перший раз, користуючись чужою порадою, пройшов до кінцевої мети вірно. Так і повернувся. Цього разу дійшов до будинку без проблем. Для цього треба було здолати якесь джерельце, яке перетікало через дорогу, пройти по камінчиках, аби не підскознутися. Сам похід виглядає так, наче з екранізації казок, в яких усе навмисно гіперболізовано, а предмети наче театрально відтворені у рівній площині. Так би мовити "обведені жирною лінією". Заходжу в будинок, який іменується лазня. Маю потрапити на самісіньку гору, але правильним маршрутом наприкінці дороги, аби зайти в необхідний кабінет і вже з нього повернутися назад. Вже на вході в лазню розумію, що щось пішло не так, як попереднього разу. Я мав роздягнутися не десь у першому приміщенні, а далі. Тепер я стою голий і думаю, що на себе вдягнути. Поряд лежить велика купа одягу і всіляких дрібних речей. Перше, що трапилось: окуляри для плавання - не підходить, жіночий спідній одяг, бюстгальтери - не підходять. Маю таке, що прикриє мою голість. Вже чую, як до виходу хтось йде, а це загальне приміщення. Якось прикривають, тримаючи згаданий одяг перед собою. Проходять якісь дівчата, зацікавлено дивляться на мий дивний прикид. Йдуть. Знову шукаю і бачу в тій купі речей труси сина, а за ними свої. От, перший порятунок! Але в цій історії, за цим пошуком, я спізнився у кабінет, де мала відбутися зустріч. Дивлюсь на свій план підйому вгору і розумію, що за часом усе рушиться. Питаю себе: чому все не так, як було першого разу? 2330'

Сон 020722 "Випадкове весілля"

Наче так, що йдучи з кимось мимо, опиняюсь на якомусь весіллі. (Далі відчуваю себе самостійно). Потрапляю у велику масу святково вдягнених і настроєних людей. Увага всіх зосереджена на основних подіях. Раптом недалеко від себе помічаю наречену, поглядом пробую виявити серед найближчого згромадження судженого, але не в силах когось конкретизувати. Користуючись з наближення до центру подій, дістаю невідь-звідки фотоапарат (можливо, смартфон) і починаю шукати ракурс, аби зробити пару знімків. Згромадження людей, динаміка подій не сприяє зробити хоч один кадр. Звертаю увагу, що подію фіксують інші фотографи, завчасно розташовані в правильних для такої роботи місцях. Далі помічаю, як наречену, підводять до великого намету, в якому складено багато різноманітних речей: скрині, килими, подушки, посуд тощо. Одразу навіть і не зрозумів: що це? Це був її посаг! Цілий намет!!! Десь з'являється наречений і вони разом у якомусь цікавому танці, окутаному килимками (можливо, хустками), які тримають у руках із п'ятеро жіночок, по сходинках униз, починають виконувати якийсь танок, який синхронно доповнюють навколо згадані жіночки. Десь там і зникають із поля мого зору. У процесії подій починаю міркувати: хоча це і Польща, але за національними строями переважно вказує на українську вишиванку західних регіонів. Це трохи мене розгублює з ідентифікацією, сильно зачаровуючи вишитими квітами в одних та з домінантою на орнаменти в других.

P.S. Цей сон можу розцінювати, як відбиток попереднього дня: побував у двох музеях, в яких бачив шикарну скриню для посагу, оздоблену сусальним золотом, польський одяг, весільні строї тощо, по дорозі зустрів молодят, які, за місцем події, видимо готувались до фотосесії. Взагалі, весь день, як на мене, був ознаменований уважністю до деталей, та спостережливістю за емоціями різних людей.

Сон 180821 "•Прихований• зміст"

З родиною, або групою осіб маємо піти в храм. Має відбутися якась урочистість або ж святкова літургія. Я ж уже зібраний, отож кажу, що "йду, а зустрінемось там". Дивлячись на метушню зборів, вирішив перепитати: чи почули мене? Так, наче почули. Приходжу в храм (на вигляд костьол). Заходжу й одразу сідаю на першу лавку справа від дверей. Недалеко від мене, зліва, якась молодь богонатхненна, а разом із тим десь із гумором і сміхом (у доброму розумінні слова). Зліва від мене стоїть дівчина з розгубленим поглядом. Зауважив для себе її темно-чорний колір очей. Підходить ксьондз і рекомендує їй сісти. Дехто прочитав це, як зауваження. Таким же нефіксованим поглядом на конкретних предметах, пробує сісти. Лише тоді розумію, що вона має проблеми з зором. Розвертаючись, звернув увагу на її одяг, зокрема на тому, що прийшла дивно вдягненою: є верх, є якісь чорні модні панчохи на ногах, але в трусах. І вся якось так, що зі спини і збоку не скажеш, що "гола", а подивившись прямо, "немає слів". Акуратно вказую цій дівчині на одяг, а вона наче і не знала цього. Звісно ж, що незрячою не подивиться на себе в дзеркало. Поряд жіночка пропонує так само коректно відійти в сторону і вирішити це питання. І надалі спостерігаючи за поведінкою цієї дівчини, відзначаю присутність її мами, яка сиділа окремо від неї. Дівчина відходить зі згаданою жіночкою і вже в нормальному образі повертається до свого місця, нарапт кидаючи репліку до своєї мами: "Навіщо взагалі така ти в мене є?". Дівчина сідає так само недалеко і зліва від мене, а її мама, у пару кроків справа, від почутого починає займатися словесним самобічуванням. 0450'

Сон 280321 "Преображення"

Під час якоїсь творчої зустрічі знайомлюсь із дівчиною, яка має в собі ряд комплексів, загалом пов'язаних зі спробами подолати внутрішні стереотипи. Моя смілива поведінка є уособленням її протилежности. В якійсь не суть важливій розмові виходимо на тему: а слабо... прийти на вечірку до друзів у спідньому (майці і трусах)? Мені - ні, а для неї - це виклик. Домовляємось, що вона переступить себе і прийде. Знайомі були якісь її, що надавало б для неї більшої сміливости. От вже той день, я збираюсь із дому мало не в домовленому образі, в якому їхати треба буде крізь все місто. Біля мого дому (багатоквартирний будинок, який не викликає жодної асоціації з реальністю) місце зустрічі. Вона ж приходить у верхньому гламурно-вишуканому одязі та капелюсі, а під низом показує, що має, як і домовлено: спіднє. У мене вже виникають сумніви: може і мені вдягнутися краще, як виходити в місто? Вона погоджується і я повертаюсь у квартиру. Вдягаю джинсові штани, щось на верх. Тепер опиняюсь у місті, але сам. Знаю лише, що маю встигнути за годину побути десь там із нею і гайда додому - до дружини. Така поведінка явно викликатиме питання і підозри. Йдучи містом, бачу Бетмена, який в театралізованому образі на окремій платформі машини, яка їде, показує акробатичні трюки. Мене осяває: мені ж сьогодні показувати із ним спільний номер!.. А підготовка до нього мало не зараз. Хтось просто на вулиці дає мені каву і розповідає про її різну властивість, що пов'язана із міцністю і різний час дії. Та ж людина з натовпу кличе Н.М. (знайома, образ якої взагалі не має нічого спільного з театром, лише зі журналіським спортом, літературою та викладацькою діяльністю). Я поспіхом іду перевдягатися для участі у виставі. Місця для цього немає і я підходжу до якогось вуличного туалета, а у зв'язку, що він був зайнятий ізсередини, поспіхом починаю перевдягатися біля нього у новий одяг. 0545'

Сон 240121 "Додаткові набутки"

Я з дружиною мешкаємо в одній із квартир п'ятиповерхового будинку нового планування. Несподівано для себе виявляємо, дивлячись на вікна сусідніх будинків, що геть близько від нас мешкає давня знайома (поетка, літераторка-науковиця з Чернівців) І.К. Вирішили несподіаано для неї завітати в гості. Розбалакавшись, вона ж зацікавилась і нашим житлом. Протягом сну архітектура і наближення квартир змінювалися настільки, що в результаті наші помешкання опинилися мало не поряд ("стіна в стіну", за посередництвом одних сусідів, але в різних під'їздах).

Дружина вирішила провести наше спільне ювілейне весілля. Для цього треба було дізнатися в ювелірному відділі єврейської культури (!): як відреставрувати одну підвіску (квадратну за розміром (~7х7), з дорогоцінним камінням та вісюльками), яка втратила одну з них (друга справа) та придбати інші дрібні прикраси. До цього відділу в магазині пробував підійти два рази. Перший раз когось довго обслуговували, в другий - мене. Напочатку почала вивчати моє питання рудоволоса кучерява продавчиня, потім під'єднався молодий чорнявий хлопець. На моє прохання: оцінити ту підвіску? Продавчиня довго розглядала і, вислухавши мене остаточно, прокоментувала коротко: "У вашої дружини хороші смаки!". Як довідався, ця підвіска вшивається у весільний одяг нареченої. Поцікавився: позаду? попереду?.. Як подумалось перше: позаду! - і здивувався. Для цього в одязі спеціально залишають вшитою певного розміру "кишеню" зі сторони шиї. Мене ж цікавила вартість реставрації і придбання всіх інших святково-ювелірних аксесуарів. Продавчиня озвучує на все свою ціну, але не спрощено, а деталізовано, так, що згодом у своїх записах не зрозумів: скільки це разом коштує? - аби переповісти дружині. Між усіма цими питаннями щоразу повертаюсь до швейної майстерні, де перебуває моя донька, а я їй щось допомагаю. Цього разу складаю до торби наші (її) речі, які залишила вона тут свого часу: клубки ниток, якась із них вставлена одна в одну, якісь телескопічні антени, одна з них у вигляді ялинки, яка стояла на підвіконні. Прийшов чоловік до цієї ж майстерні, в якій донині працює його давня вчителька з пошиття одягу. Звернувся до неї: Чи пам'ятає його? Вона: "Звісно ж! Таких учнів важко забути!". Починає він розповідати, що шукає роботу, а на стару фірму його не приймають на незвичній підставі: "Колишньому доступу до внутрішньої (секретної) інформації". Він же коментує для своєї вчительки: "Якою ж інформацією про фірму може володіти звичайний робітник підприємства?". 0525'

Працюю на такому підприємстві, де час від часу в сміттєвому контейнері одного цеху з'являються цікаві речі для творчости. Нещодавно лежали потрібної мені форми металеві бляшки, а сьогодні там виявив хутряні устілки з заячої шкіри, але невеликого (дитячого, підліткового) розміру. Подумав, що добре пасувало б з них виготовити сережки.

Я маю четверо дітей. (В реальности: тільки двоє). З двома першими добре знайомий, а двома другими доля склалася в мене так, що росли непомітно для мене, поки був далеко від родини (на заробітках). Приїжджаю додому із замовленням для третьої дитини (доньки), щось із одягу. Пригадую, що звати її Валентина, але виходить до мене ще менша донька із хлопчачою зачіскою (дрібним ірокезом). Вражаючись від себе самого, дивлюсь на неї і не можу згадати її ім'я. Придивившись уважніше, відзначаю, що вона не схожа ані на мене, ані на дружину. 0740'

Сон 271220 "Комфортний матеріал"

Я знаходжусь в якомусь регіоні з теплим кліматом. Із двома чоловіками на човні пливемо екзотичною річкою. Допливаємо до такого місця, де вже кілька днів перебуває у воді жінка одного з цих чоловіків. На якомусь етапі вони зупиняються, а мені видається, що вона пливе до нас назустріч. Це розтягується так у часі, що вирішую їй допомогти. Пливу до неї. На місці виявилось інше: бачу її у воді такою, що стоїть зануреною з головою у воду з мікрофоном на стійці та співає. Я дещо зрозумів, адже чув цей спів ще тоді, як ми пливли до цього місця. Скільки не дивлюсь на неї, якось так, перебуваючи над поверхнею води, дивуюсь: вона геть не перешкоджає їй дихати, набирати повні груди для співу. Якось перепитую: скільки вона співає? Виявляється, вже не перший день. Тепер я в якійсь гардеробній розглядаю національний одяг мешканців цього регіону (чомусь асоціації з Амазонією та індіанцями, які зазнали впливу цивілізації). Дивлюсь на жовту жіночу сукню з дивною вставкою на спині. Хтось поряд (колега-незнайомець) почав розглядати першим і трохи його надрізав, а я продовжив, аби зрозуміти матеріал із якого виготовлена та вставка. В розмові з ним та в роздумах про цей матеріал, мене переносить у якісь джунглі, до екзотичного дерева. Спочатку з коричневою присерцевинною корою, а згодом до дерева з суцільною білою серцевиною, яку, як і попередню, можна навіть їсти. Що я і зробив як у першому, так в другому випадку. З білою корою мені сподобалось більше: нагадало заварний крем, але трохи підсушений, наче бізе, та, властиво до дерева, трохи твердуватий, хоча легкий, як коркове дерево. Тепер із кимось ділюсь міркуванням, щодо гідропоглинальних властивостей такого дерева. Раціональністю використання такого матеріалу в одязі в спекотному регіоні, де тіло, зокрема спина, постійно пітніють, а таке дерево в одязі дозволяє спині мати постійний комфорт. 0900'

Сон 231220 "Тестове випробування"

Направляюсь річкою моторним човном на якийсь засекречений військовий об'єкт. Спочатку нас було троє, пізніше залишився я з якоюсь незнайомою військовою провідницею. Потім, окремим фрагментом, якийсь річковий пісочний і доволі розлогий берег, на ньому я в команді працівників як жінок, так і чоловіків. Всі одягнені по пляжному, а я в своїх трусах. (У яких сплю). Скромно, але пасує. Тепер я роблю відео про новий літак. На кожному черговому етапі здійснюється нове випробування. Моя задача: фіксувати усе на відеокамеру. Разом із тим записую коментарі одного з розробників, який відповідає за якусь частину роботи, наприклад: кліматизацію та вентиляцію. Робимо короткі відео. Раптом пропоную йому зробити повноцінне, в якому розкаже про сам літак. Він на те бере дозвіл у директора, який виявився моїм колишніім шефом (з реальности: ком.: ЕК). Він його вислуховує, ставить зустрічне питання про терміни випробування. Обурюється коротким: "по 10-15 хвилин?" - і вимагає повноцінного: на 3 години (безперервної роботи літака в тестовому режимі - на землі). 0428'

P.S. 1). Почалися снитися літаки відтоді, як почав працювати в аеропорту. 2). Видно, образ із операторством навіяний зв'язком із реального: колишньою роботою маркетологом та переглядом перед сном документального фільму про японського режисера Акіру Куросава.

Сон 121220 ''Випадковості бувають різними''

Як попередньо домовились, зустрічаюсь у справах,  прямо в центрі рідного міста, з давньою знайомою, опосередковано завдяки дружині, по творчих та літературно-видавничих справах - О.Р. (нині вона мешкає в Ізраїлі). Маємо щось спільно купити,  видається, щось із сувенірної продукції. Підбираємо разом, а я оплачую. Перед самою зустріччю відзначаю, що забув удома гаманець. За якийсь час навіть змирився із такою ситуацією. Маємо зустріч у конкретному місці. Чомусь це недалеко від входу в будинок облдержадміністрації, окремий вхід з лівого боку. (Це місце не вперше з'являється в снах). Випадково шарпаю себе по кишенях, можливо, у пошуках хустинки і натрапляю на добрий кавалок складених купюр у гривнях. Як чудово! - подумав і зрадів випадку: ситуацію врятовано (і без зайвих слів на тему). Тепер розговорилися про різне. Виявилось, що вона не одружена. Як?.. Але ж до останнього, за її давніми дописами в фейсбук, відзначав для себе протилежне? Ділюсь своїми хибними переконаннями. У підтвердження навіть перепитую за її зміну свого прізвища на подвійне: ''Що це означає?''.  Тепер, по ходу нашої розмови та подорожі, проїжджає недалеко від нас одна жіночка, потім друга, на якихось дивних візках, з натяком на сноуборд. Спочатку це видається смішно, але виявилось, що надійно і впевнено. Тепер я вдома. Лягаю спати, а просинаюсь від того, що хтось лізе до мене в ліжко та лягає поряд з правого боку. (Спальна кімната нагадує дитячу з дитинства). Навпроти мого ліжка друге, на якому спить донька. Що за приколи? - дивуюсь я. Незнайома жіночка перебиває сон і хоче від мене конкретики... Від шуму прокадається донька, розплющує очі та ''фіґіє''. Без слів показую і своє здивування. А та жіночка виявилась без комплексів. Як одразу встав на підлогу, вона ще залишилась у ліжку. По ходу відчув у ногах ще гарячу праску. Так, вона в цьому домі щось на зразок покоївки, має доглядати за одягом: прати, прасувати. Жартую, але лише з інтонацією в голосі: ''То ти небезпечна дівчина, любиш гострих відчуттів''. Виходжу з кімнати, по дорозі вирішую взяти зі шафи труси. Примітив, що на поличці вони свіжі, видно нещодавно відпрасовані, разом - дитячі смугасті шкарпетки біло-помаранчево-зеленого кольору. Одразу зрозуміло, що людина, яка клала, не знайома з організацією речей у шафі.  Виходжу з кімнати, за мить і вона за мною. Дивлюсь при світлі на неї і намагаюсь пригадати обличчя, але бачу, як вперше. Певною мірою симпатичне: засмагла шкіра, фарбоване волосся в контрасті чорного з червоним. По якійсь паузі кажу до неї: ''Якби я був ''самотній чоловік'', може щось і було б,  але не в цьому випадку!''. 

Сон 031219 "Розгойдані герої"

Героїня дізнається про розробку літальних апаратів у вигляді тарілок. Потрапляє в інститут, у якому представлено пару робочих зразків. Проявляє до них давній інтерес. Сідає в найменший і вилітає на вулицю, опановуючи машину. Її бойфренд біжить за нею зі словами, що цей зразок експериментальний. Тепер вона намагається рухатися в ньому по вулиці. Її розгойдує, але, в цілому, летить поволі на висоті людей більш рівномірно. На якомусь етапі бачу події вже її очима. Вона рухається містом у яскраво-червоному костюмі, що схожий на згадану тарілку. Він незручний, руки приховані, незвично обвисає з двох сторін. Заходить в храм. З порогу бачить, як перед нею йдуть два священники, один трохи доганяє другого, перший рухається якось незвично: зі сторони в сторону. Вона міркує про себе: п'яний? Цей батюшка стає біля проміжного вівтаря і починає читати молитву. Проходячи, вловила запах спиртного. Таки "так"! - подумала про себе і пішла далі, розправивши на плечах диво-"одяг", надавши йому первинного вигляду. Чує, як батюшка починає щось коментувати російською мовою, згадуючи Москву, а потім раптом обриває свій монолог вигуками: свят, свят, свят! Хрестячись на "дивний" вигляд героїні, яка полишила їх стояти позаду себе. 0500'

Сон 171019 "Місце "зайнято"!"

У мене є трохи вільного часу. Заходжу в торговий центр, у відділ де продають дитячий одяг та ще певний асортимент товарів, який більше міг би зацікавити жінок, аніж чоловіків. У відділі проходять якісь внутрішні збори серед продавців. Як зрозумів: розповідають про сервісний етикет та комунікацію з покупцем. Я проходжусь колом, зазираючи на товари та шукаючи дещо своє: "а раптом побачу!" Аби не було відчуття, що згаяв час, вирішив дещо купити: невеличку пляшечку мастила (видно зготовлену для швейних машин) та пару дитячих речей (з одягу) для сина. За час мого розглядання товару підійшла до мене продавець, аби проконсультувати. Насправді, поки я очікував, коли до мене хтось підійде, вибрав те, що хотів. Міркую собі: оце знову, як є гроші, купую все, що треба, без упину, а насамкінець стається: "Стоп машина! Ще трохи і грошей буде катма". Але те, що беру, в той же час є затребуваним! Іду на касу розраховуватись. Дістаю товари зі свого рюкзака. Показую, що нічого лишнього не взяв: товар доводилось, або тримати в руках, або класти в кошик, якого у них не було, тому - рюкзак. Явно, що сервіс до клієнта пасе давніх. Тепер я з колегами по роботі. Один з них схожий на актора Сергія Сівохо. Дістаю з рюкзака якийсь наїдок, термос із чаєм, даю йому, з приблизними словами: це краща їжа, аніж незрозуміла, якою доводиться запихатися на обіді. Він їсть, я відходжу. Як приходжу знову, бачу схвальний вираз обличчя на пропозицію мого варіанту обіду. 0230'

Офіс, у якому дівчина облюбовує робоче місце. Лунає дзвінок. До неї телефонує директорка. Чути короткі слова: "так", "зрозуміло"... Закінчуються раптовим: "А може я хочу на ваше місце?" Пауза. Щось вислуховує по телефону. Тепер встає і йде до згаданої керівниці. Інтрига тримається до кінця. Заходить у кабінет... У таких паузах міркую собі: всяке може бути, може шефиня хоче піти ще вище, а тут така нагода, коли на її місце вже підросли кадри?.. Директорка сидить за комп'ютером, напівбоком до візитерки. Просить підійти ближче. Каже: "Ти знаєш слова "такої-то" пісні?.. Нашого корпоративного гімну?" Бачить, що можлива "наступниця" посвяченою не була. Починає цитувати, паралельно набираючи слова на комп'ютері. Дівчина стоїть за нею і уважно дивиться на монітор. Раптом обриває спіч вигадкою, що "ваша сумочка у щось замастилась". На що власниця бере її до рук і коментує, як несерйозну подію, чомусь перекладаючи її з лівої сторони на праву: ближче до підлеглої. Зачитуючи слова гімну начебто засинає. Опускає голову на груди. Цієї ж миті спішно і справно дівчина залазить у її сумочку і виймає щось округлої форми, що вміщується в долоню. Як глядач, наче помічаю, як у пів ока директорка фіксує факт крадіжки, але незмінно залишається спати. Дівчина-"наступниця"-підлегла-візитерка-крадійка покидає кабінет. На обличчі вираз успіху: "На роботу можна вже не виходити! Пора шукати нове завдання!" Ця історія плавно перетікає в наступну розповідь, про любителя садомазо. Таке враження, що хтось читає/розповідає/показує мені документальну кримінальну хроніку. Новий "мініфільм" починається зі слів: "Він не знає у що ув'язався! Від неї живим ніхто не уходить". Картинка, де відкриваються розсувні ворота вгору. З'являється повнувата жіночка, обвішана всілякими ритуальними атрибутами, із певною пофіґістичністю на обличчі та жуйкою в роті... Десь за одягом віддалено нагадуючи ромку. Тепер кадр, де показують скрученого чоловіка, з довірливим поглядом, зі свіжо проколотим носом у двох симетричних місцях, крізь які стирчать серповидні палички. Продовжується кадр із німою сценою героїні, яка обриває мовчання словами: "Ну, почнемо!..". 0405'

Людина сідає позаду водія, в другому ряду буса. Займає місце, на яке розразовував хтось інший. У когось виникає питання: чому так? Другий аргументує, що це не випадково, адже це пов'язано з тим, що щойно було придбано в магазині, а людина, яка сидить на тому місці, тримає це в руках. Розвіюючи таким аргументом необґрунтовані обрáзи, й тим самим закриваючи питання. 0500'

Сон 041019 "Погоня припинилась. За нами приплив великий човен!"

Я з сестрою перебуваю на острові-замку, який знаходиться посеред води (море? океан? - важко оцінити). За нами йде погоня. Ми піднімаємось на горище тієї споруди. Відповідно до архітектури, світло сонця потрапляє до середини приміщень. Усе доволі просторо, але заставлено якимись давніми речами. Я іду вкінець зали, помічаю якийсь свій одяг, який носив  доволі давно. Одні речі були складені, інші - лежали  розвішаними на якісь предмети, наприклад, чорне пальто, в якому відходив не одну зиму. Вирішив за ним заховатися, а там так гарно, відкрите вікно з простором на водний простір. Минає трохи часу й до мене підходить сестра. Інформує, що погоня припинилась. За нами приплив великий човен (катер? корабель?), але на ньому, як для нас - одне місце. І тут вона починає жалітися: як то буде? Їй же треба бути обов'язково в четвер на якомусь заході! Що робити? Я ж заспокоюю, що не треба хвилюватися. Невже на тому човні не буде хоча б місця, аби я міг там принаймні постояти? 2343'