Сон 120426 "Загублене в пам'яті"

Згадав сон. Належить до перших днів перебування в регіоні Зілланд, Нідерланди. 

Виходжу на природу і, з наближенням до моря, починаю чути в просторі незвичний звук. Міркуючи щодо причин його виникнення, припускаю, його утворення із-за сильного вітру. Вертаючись колом вулиць додому, заважую, що відлаляючись від моря, звук поволі починає стишуватися, а з наближенням до місця проживання, майже зникає. Зайшовши в дім, вже не чути.

Спілкуюсь із давньою знайомою С.Ш. (Г). на тему роботи. (В реалі: колись вона працювала кадровим директором на заводі, на який мене затруднювала). Маю намір її змінити, тому зараз іду на співбесіду до іншої фірми. Називаю причини, чому роблю так, а не інакше. Хочу навести два аргументи. Поки висловлюю перший, другий губиться в пам'яті. Маю зосередитись, аби згадати. Цієї миті каже, що їй пора йти, прощається і прямує до офісного будинку, до якого якраз і я направлявся. Вирішую поставити свою машину на краще парковочне місце. Дивлюсь, а там всюди люди миють свої авта, зокрема як на станціях самообслуговування, так і поряд них. Дивлюсь уважніше, миють не просто так: усі авта з корою льоду, яку треба змивати теплою водою разом із брудом...

З'являється ідея, що я міг би створити біографічне відео про себе, використовуючи не так багатий відео матеріал. Почати розповідь з того, що "народився на день усіх святих 78 року минулого століття..." Розказати щось із дитинства. Далі показати шлях із перших поезій, участь у конкурсах, зокрема в обласному: "О мово моя, душа голосна України". Що журналістка з місцевого телебачення, як з переможцем, зробила зі мною цілий студійний сюжет. Що запис того відео лежить десь серед касет VHS... (Далі уві сні думки на тему власної біографії уриваються, а починаю міркувати про подальшу професійну реалізацію цієї журналістки). Згадую, що згодом бачив її на каналі УТ-1, як і надалі вела в своєму стилі молодіжні передачі, акурат з дітьми на той час мого віку. Що мала сина з певною косиною в очах, а її чоловік, як мені запам'яталось, був відеооператором. Чи дійсно змінила в подальшому професію, чи пішла вже її викладати - не знаю. Хоча для мене її творча доля так само загубилась з поля зору, як і в подальшому моя для інших.

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 110426 "Недовершеність"

Проходжу вулицею, а через дорогу на зупинці помічаю жіночку з пов'язкою на голові, що була незвично скомбінован, як чехол для окулярів від сонця. Міркую: гарна ідея! Приходжу до дому (без конкретики) і ділюсь враженням з донькою. (Події пришвидшуються). Якось одразу продовжую рух вулицею з нею і знову через дорогу, вже на пішохідному переході помічаю ту саму жіночку з пов'язкою. Вирішую разом із донькою до неї підійти. Розмова почалась так, наче ми були вже знайомі (вдруге уві сні цікава логіка "прискорення подій"), а маю лише представити дочку. Кажу її ім'я і розтлумачую "до слова" правильність вимови та письма в транслітерації латиницею...

Приходжу з групою колег на об'єкт, а нам кажуть, що сьогодні буде для всіх нова робота. Проходимо з меншого промислового приміщення в більше, а там багато народу і не ясно до кінця: чи це свято, чи збори, чи неформальна перевірка, навчання, підготовка до чогось нового? Всі одягнені не по-робочому, а переважно цивільно. Якийсь чоловік у одязі з натяком на медпрацівника відривається від розмови з кимось, підходить до мене і робить зауваження, щось у контексті охорони праці, а я, дивлячись на нього, роблю йому зустрічне зауваження, яким нівелюю претензію до мене. Далі з тими ж колегами, з яким приїхав, йду між неформальними рядами людей і зазираємо: що нового? По ходу пробуємо додзвонитися до когось з колег: де всі є? Так одразу потрапляємо на святковий стіл, де зустрічаємо декого зі знайомих, які розповідають, що цей фуршет зроблений виключно для нас. За логікою подій: такі столи могли бути накритими десь ще для інших працівників з інших фірм. Дивлюсь на страви, і якщо спочатку їсти не хотілось, з того, що там було, вже викликало апетит. Апетит - апетитом, а чистих тарілок - немає. Добре, можна їсти з тієї, де вже надібрали салат, а де взяти чисту виделку? Міркую, взяти ужиту та протерти серветкою. Тільки-но сідати за стіл, а половина страв уже "перекочувала" на інший. Цієї ж миті приходить колега, до якого хтось пробував додзвонитися, а в мене його контакту не було, і пропонує обмінятися телефонними номерами, аби мати в подальшому зв'язок. Вже записуючи номер, пробую пригадати його ім'я та прізвище...

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 040426 "Музей літератури"

Зорганізовую музей "з нуля". Поки без експозицій. Берусь його наповнювати...

Приходить чоловік, якому робив відео. Разом із ним ще раз переглядаю вміст. Висловлює здивування, як все це гарно в мене вийшло. Конкретика сюжетів дотичить також організації музею. (Тут логіка подій пришвидшується: не помічаю, коли музей набув виставочного вигляду. Ніби так, що перегляд згаданого відео трансформувався в реальність, таку що визнаємо під час сну). Приходять жіночки, починають оглядати експозицію. Маю переконання, зі здивуванеям до себе: я ж лише готував літературну частину, що буде представлена книжками? Деякі з них - по одному примірнику. (Тут накладається мій досвід видавничої справи). Деякі книжки навіть являють раритет, адже залишились по одному примірнику і не сказати скільки коштують. Поки ходять і роздивляються, виникає побоювання, а раптом хтось таку купить? Тепер, але до пори, я перейнятий не так виставкою, як своїм текстом, який редагую. Це нібито якийсь сценарій з діалогами, що свідомо мають "посипану логіку": слова не відображають зміст. Працюючи над цим текстом, приходять дві філософські думки, які записую окремо. Друга з них така, якби суголосся з тією, що записав напередодні ("Люди воюють за переконання в словах. Саме за ті слова, яких більше. От тварини їх не знають, отже, й не вміють вбивати один одного.

03.04.26"): "Спочатку люди придумали слова, як новітню технологію комунікації, що з часом була використана для пропаганди, аби підкоряти та вбивати. До чого призведуть ШІ-технології в майбутньому, про це тільки можна лише поціпеніти. Отже, сучасні літератори реагують завбачливо, коли пишуть текст без буквальної логіки, аби словом не зашкодити, аби слово не набуло рис однозначности та пропаганди". Тепер сюжет доповнюється: по центру найбільшого приміщення музею стіл із п'ятьма порціями різних видів пельменів, виготовлених власноручно мною. Присутні запрошуються на неформальну урочистість.

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 300326 "Заплутані переконання"

Збіг і конфлікт двух давніх снів, змішаних зі сном сьогоднішнім і реалом. Один точно знаю, що записував доволі давно та з подробицями. Отже, після покупки квартири (в реалі; менше, як рік тому), приснилось (сьогодні), що у попередніх хазяїв хоча і розглядали квартиру, але все ж таки купили заміський дім. Про останнє вони згадали випадково, а для нас це виявилось як доволі гарна пропозиція. Дім був дещо схожий на той, про який записував раніше: дещо нагадував дачу (з реалу, в Україні), а дещо таку дерев'яну будівлю, яку варто було б зносити, адже вітер на даху там гуляв сміливо (давній сон). Заразом у іншому сні цей дім, як і сьогодні, був доволі надійним, хоча і старим, із відремонтованим горищем, де я зберігав свої речі. Так от, конфлікт полягає в тому, що уві сні я усвідомлюю, що насправді ми у них купили не дім, а квартиру, а свої речі, зокрема рукописи та матеріали для майстрування, залишив на горищі того будинку, який мали намір купити, і це стає для мене великою та непоправною втратою. Усвідомлюю, що мав би для тих речей зорганізувати місце в підвалі (так, як у реалі)... Так уперше вві сні виникло настільки хибні та заплутані переконання, що від того усвідомлення аж проснувся.

P.S. Схоже, що сон дещо навіяний з реалу, адже за день із робочою екіпою маю переїхати з квартири на квартиру, поки працюємо в Нідерландах.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 290326 "Переймання та відчуження"

Я з кимось обстукую стіни аби перевірити звукоізоляцію. Але усе почалось з того, що готується вистава, для якої пишу сценарій. Головною виконавецею є акторка (в реальному житті: літераторка та викладачка К.М., якось їй видавав окрім колективної ще й авторську поетичну збірку). Сценарій пишеться не перший день. (Пригадування забутого сну. Таке враження, що цей мотив вже снився пару днів тому, і як зараз, я так само працював над сценарієм, безпосередньо залучено до сцени). Дещо ця вистава нагадує за ідеями ту, яку робив для себе, як моновиставу: "Барикади на Хресті" за творчістю Юрка Ґудзя. Задум цього сценарію полягає в тому, що менша частина тексту читається не зі сцени, а іншими учасниками - з зали. Я також беру участь і зачитую певний уривок тексту: якби зачинаю першим апелювати до сценічного образу. На сцені переживається доля однієї жінки. Тлом стоїть певне багатоголосся інших (із зали), хто минає, бере участь, проходить повз в її житті. Працюючи над сценарієм не перший день, лише сьогодні усвідомив - цікаво, що саме в той момент, коли обстукував стіни на звукоізоляцію - що повного тексту я так і не маю, і всі учасники вистави фактично не мають на руках реплік, за якими вони б знали, коли беруть участь. Далі моя робота перетворюється на творця декорацій, якби завершення логічного продовження мого задуму. Тоді чомусь виникає необхідність вибудувати конструкцію двох зігнутих стел, що візуально мали б сприйматися якби з бетону. Для мене все це мало одне безперервне та зв'язне в єдине творення.

Знаходжусь в системі якоїсь структури, щось на зразок навчального закладу, але за віком не відчуваю себе парубком. Приходить команда, що всі ми маємо їхати на військове навчання, яке триватиме два тижні. Кожному хлопцю роздали папірці з нумерацією автобусів, якими кожен буде їхати. Наступного дня узяв свій наплічник і пішов до місця збору. Цікаво, що наснився саме Житомир, а місце - тролейбусна зупинка, що недалеко від облвійськомату, хоча за всіма іншими ознаками - це мала б бути Польща. Спостерігаю, як хлопці сідають у автобуси, як від'їжджають та під'їжджають один за одним чергові - зі системним інтервалом у часі. Спочатку уважно дивлюсь на їхню нумерацію, а згодом починаю відволікатися на інші речі, зокрема людей та їх поведінку. Так минає час, а я "пробуджуючись" з усвідомленням, що треба дивитись далі на ті автобуси. І раптом приходить усвідомлення: а чи був мій? Наступної миті приходить інше "осяяння", що я фактично не узяв необхідних речей: це ж поїздка не на один день, а на два тижні! Стою до тієї пори, поки не констатую, що людей як і автобусів більше не буде. Іду до головного, хто давав нам завдання їхати, та питаю в нього: чи був мій автобус, бо я так і не поїхав? Щось собі подивився і відповів, що начебто був, а про мене, схоже, забули. А коли буде щось відомо? Відповів:

- Jutro, rano nie będzie. 

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 280326 "Культурні розмови"

Я з кимось відвідуємо якусь бабку в її квартирі. Запрошує нас до столу. Не ясно звідки виникає підтекст, але ведеться між нами культурна розмова. Якимось моментом звертаю увагу, що її квартира незвично маленька. Найбільш здивувало, що прохід до кімнати, де ми сиділи та до туалету обок заміняє душову кімнату, зокрема в підлозі знаходився отвір для стоку, що на це вказувало. Хоча загалом усе видавалось акуратним та задбаним. Приходять її донька з чоловіком. Вже за столом помічаю, що в її зовнішності, щось віддалено говорить про південні народи, а її чоловік має оригінальну борідку зі закрученими вусами. Хоча я про себе зауважив ці риси спільної схожости, раптом в контексті розмови ця жінка цікавиться моїм походженням. Відзначаю, що бачу в спільних рисах: очі, баньки, ніс. (Схоже, що це - відбиток спостереження з реалу за однією жінкою, що працює у їдальні, куди я заходжу на обід, явно не нідерладської зовнішності). Далі ведеться побіжна розмова про родоводи. Я озвучую, які риси обличчя між нами є спільними. Поцікавився, звідки сама бабка родом і чи не з її сторони є щось подібне? Відповіла коротко і однозначно, що родом з Ленінграду. Подумки про себе: як опинилась в Україні та нині ведемо розмову в Польщі... Додаю, що і моя бабуся родом з росії, але з Ржева. Раптом вирішуємо разом виїхати в місто. Поїхали машиною згаданого чоловіка. Під'їжджаємо до входу якогось ресторану, а він щось коментує, з чого розумію, що долучався до ремонтно-будівельних робіт цього закладу. Поставив машину так, що до нього могли б виникнути претензії, а він дає нам зрозуміти, що йому буде дозволено. Всі раптом виходять із авта разом із ним, а я відчуваю, що машина поволі починає котитися вперед. Тільки-но вирішую схопитися за ручник і потягнути догори, як заскакує водій і робить це швидше за мене. Поки вийшов, усі вже розбіглися, а в масі народу важко було зрозуміти: хто де? Місце відпочинку: парк у центрі міста - культурний центр - з рядами торговців сувенірами. Чомусь пригадую, що в мене була коробочка з цукерками, які одразу не міг знайти. Облапую свою зимову куртку, оцінюю, що з приходом весни в ній справді стає гаряче. Врешті-решт знаходжу - у внутрішній кишені.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 270326 "Солодкий сон"

Пляж. На березі якісь мої знайомі. Йду до річки та стрибаю з високого берега у воду. Якось мені цього видається недостатнім і хочу показати більше, на що вмію: починаю злітати в небо на висоту найбільшого дерева. Дивлюсь, що хтось теж хотів би як я полетіти, але не вміє. Бачу, як на мене дивляться, а я все піднімаюсь та піднімаюсь. (Момент падіння у воду відсутній, хоча виникає внутрішнє відчуття здійсненого бажання). Тепер німець К. (з реалу: давній бригадир з об'єкту п'ятирічної давности) пропонує провести спільну зустріч, "як в старі добрі часи". Хтось висловлює пропозицію: в центрі міста, а найкраще - давня локація Р.З. (з реалу: давній знайомий з літературного кола). (До слова: в центрі Житомира, який наснився, Р.З. не мав такого місця, хоча за архітектурою будинків мала б бути вул. Пушкінська). Хтось пропонує мені узяти з собою І.Р. (знайома, з того ж кола). Позиціонується такою, що мене знає краще, а я її "приховую" від товариства. (Також цікаво, що уві сні це коло знайомих сприймається не зовсім як літературне, а таке, хто певною мірою знає про спільне існування). Хтось сумнівається, чи можна буде там зустрітися, адже минуло багато часу від подібної зустрічі. Весь цей час, незалежно від діалогу, який чую, я перелітаю від дерева до дерева (можливо, навіть від моменту, коли піднявся до верхівки, коли мав стрибнути у воду), знаходжу та їм солодкі абрикоси. Відзначаю для себе сонячну, незвичайно приємну погоду. Що може бути краще? Наступне, що починмю жувати, так це дольки гарбузи зі солодким білим підсушеним хлібом. Міркую, що в майбутньому, сидячи з онуками, буду пропонувати таке скуштувати, наскільки це незвично приємне та смачне. (Такий виявився "солодкий сон", що просинаюсь і відчуваю, як по моїй щоці тече слина, а підвушко під щокою мокре).

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 170326 "Оціночне судження"

Дивлюсь якийсь відеоогляд, і тут мені потрапляє сюжет, в якому розповідається про українську діаспору, яка у ХХ ст. (без значної конкретики в датах) зняла фільм про українське підпілля. Сюжет ілюструють уривком. Події відбуваються в такому місці, де все зроблено так, начебто однозначно маєш розуміти, що це сцена, але в масштабах великого павільйону. Початок сюжету починається з лісу... Багато зеленого кольору. Перше, що вражає, так це робота оператора, який працював реально цікавим рухом камери у просторі. З якогось моменту розповідається про українську дівчину, яка не здалась на відміну від російської, що виявилась чекісткою (конкрртно у сні - "кадебісткою"). І десь у тому ж контексті фільму подається інформація про них, як про акторів, зокрема їх часткова біографія. Підходжу до дружини і розповідаю, що є реально цікавий фільм, який варто було б подивитися...

Підходжу до дружини, а вона перевіряє якісь учнівські роботи. Каже мені: "Я не думала, що ти міг допустити таку помилку!..". Все подається так, наче я написав таку роботу (не ясно в якому статусі та коли) і здав її своїй дружині на перевірку з іншими. Продовжує, зачитуючи питання на тест з того зошита: "Наведіть приклад спошлення XIX століття" (уві сні звучить саме таке слово "спошлення"), - "І ти даєш відповідь: "Костюм Івана Франка"." Після цього мовчки замальовує колами таку відповідь ручкою з зеленою пастою, тим самим гостро виражаючи свій протест.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 09-100326 "Неочікуване ~ пошук, приховування, наслідок"

Мало бути одне, а народилось три дитини. Врешті-решт себе питаю: так я є багатодітним батьком?

09.03.26

Купив баян з дизайном коробки, оформленій кількома російськими піснями. Зокрема читалась назва "Золотоє кольцо". Дивлячись на упаковку, подумалось: явно придумане для новачків, так, якби купивши нове приладдя до кухні, до того долучається інструкція з додатком кількох пробних рецептів. Поставив той баян під стіл, навіть не розпаковуючи. Дивлюся, а там під ним вже стоять два монітори: один великий, як за 90-х - 2000-х з променевим кінескопом - сірого кольору, а інший - менший: чорний і плаский. Пригадую, як їх теж колись купив і так само залишив, не маючи наміру за ними працювати.

P.S. Колись мене розсмішила фраза, почута від колеги-білоруса: "Зачєм казє баян?". Можливо, цей сон - це іронія на той спогад?..

Зупинка. Сідаю в маршрутку, а там вже сидить моя донька. Перед цим гукав її на зупинці, як сідати. Сів позаду. На останньому сидінні побачив блокнотик, який впирається в спинку. Перепитав у дівчини, що сиділа поряд, чи не її? Далі продовжую коментувати за безпеку, зокрема для спини, адже цей блокнотик був засунутий у сидіння акурат у поперек хребта того, хто там сидітиме. (Так, наче я сам). З цим погоджуюся інша сусідка, що сиділа навпроти та все чула.

Як формується сон (приклад сновидіння) :: Стежка зроблена з бруківки. Чомусь вона зеленого кольору. Розумію, що покрита тонким мохом. Йду нею і виходжу на два великих стовбура від дерев, що корінням підпирають цю стежку по ліву сторону. Стежка вихиляється вправо й потім іде прямо... а в очах починає та бруківка мерехтіти клітинками, у короткому триванні якого напрошується якийсь новий образ.

P.S. На днях записав думку, наскільки мені було б цікаво вловлювати та розуміти переходи між образами. Так можна збагнути: звідки виникають ідеї. Зокрема, можна вивчити, чи в силах людина самостійно та дещо свідомо генерувати їх за поточними образами.

10.03.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 040526 "Спільне за невпізнаваністю"

Головний герой, аби його не впізнали на великому святковому заході, кардинально змінює свій вигляд: волосся фарбує в чорне, змінює стиль одягу, додає певний макіяж, але трапивши на сам захід, відбувається неочікуване... Підходить до святкового столу та помічає запитальний погляд незнайомого чоловіка, який виказує для себе певне непорозуміння того, що бачить: навпроти нього сидить така саме людина - і це все якби про одного і того ж героя, який від початку не хотів себе ви́казати, а насправді - прийшов на "зустріч" із самим собою. (Мотив абсурдальности, як для реалу, хоча уві сні - така зустріч цілком можлива). Що саме буквально виказало головного героя? - так це група світло-коричневих родинок на щоці, у формі сердечка, наче реально намальованих від руки (дещо не так, як тату): у обидвох були як "під копірку".

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 270226 "Як впало - підняти"

Повертаюсь з дачі до дому, а в руках несу, як не смішно звучить, і сам собі називаю: зброю і наркотики (візуальна конкретика відсутня). Далі та за інших обставин - повтор того, що несу а руках...

Ранок. Після сну. (Сон уві сні). Збираюсь їхати. За плечима рюкзак. Мав зайти за донькою. Пішов за будинок. Знаю, що через вікно мене могли бачити, адже звернув на себе увагу, зокрема у мить, коли дитина їла за столом.

Маю їхати на весілля. Виходжу в сад, ближче до дороги і збираю яблука. Семе дерево огороджене тепличною фолією. Там збираю перші падані плоди, більшою мірою розбиті. Беру все в оберемок. Несу додому, де хазяйнує теща... Чомусь всі подумали, що я поїхав сам.

Вивчаю будинок в якому живу, зокрема підлога - стара. Навіть бачу, як бігають мурахи. Ця споруда - це частина території заводу де живу та є ще тут інші об'єкти, які для декого є екскурсійними. Бачу, як велика група людей рухається в сторону головної вулиці, а починають вони свою екскурсію з того, що заходять і йдуть по промисловій трубі, потім виходять горищем на дах будинку і спускаються з іншої сторони споруди на згадану дорогу, що врешті-решт є для них прямою та широкою. Спостерігаючи за вервечкою тих людей, що певною мірою нагадують мурах (оціночне судження після сну), з погляду безпеки все це виглядає жахливо: ось бачу, як двоє дітей бавляться на висоті згаданої труби, одна з них падає, а я кричу... хтось теж, а хтось інший ловить її на землі. (Певний стрес). Тепер бачу якби сусідку, яка живе на цій самій території. Якийсь захід, а я сиджу у притул її дверей. Вона заходить раз, за нею хтось другий і залишає привідчинені двері... а я так і сиджу на стільчику зовні будинку і бачу, що в домі - пухнастий килим і велика іграшка у вигляді декоративної білої пухнастої вівці. Бачу сусідку, що сидить на канапі, а на ній рель'єфно на светрі вишитий пес. Я навіть починаю розуміти певну пухнасту символічність між овечкою та собачкою...

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 250226 "Неспокійне"

Двері, замки́, вулиця, перебігання з місця на місце... Інтернет. В контексті усього з'являється кіт-убивця з інтелектом людини. Погоня...

Якийсь динамічний сюжет, де мене задушили дверима до автобуса. Проснувся від того, як калатає серце, наче при перегляді фільму жахів.

Виходжу з дому в магазин. Купую солодке та дольки тортика. Касирка каже, що все по 5. Заходжу в кав'ярню, п'ю чай. Якась дівчина проявляє до мене інтерес. Якийсь діалог, який без відповіді обриваю і йду по-англійськи. Подумки: до чого це все? - у мене ж сім'я! Обходжу квартал та поветаюсь, аби забрати куплений тортик, а там моя дружина... Хтось питає за чашечку...

Події відбуваються у першому домі, який знімали сім'єю в Польщі. Приходять гості-працівники, а я в кімнаті, що нагадує майстерню. Вона широка, трохи недомітана з останнього разу. Берусь поприбирати грубе, а дрібне попилососити. Тепер ми на вулиці. Колега (без конкретики) каже, що немає де замонтувати елекричну коробку. Дивлюсь уважніше, а мова йде про дивну округлу споруду, виконану з бетону, що дещо нагадує льох. (Тут виникає спогад про забутий сон). Знаю, як його робили на замовлення клієнта, з бетонованим дахом, що складається з двох частин. Саме там колега виявив локальну проблему для замонтування електричної коробки. Бетон у тому місці був крихкий та осипався. Пригадую, як колись ми завершили його будівництво на половині даху. Зокрема чомусь увага прикипіла до дивного кріплення на шурупах, що тримало ту крівлю.

P.S. Загалом сон був неспокійним, з частими пробудженнями і коротким - до 5 годин, саме тому й химерним за логікою подій.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 230226 "Вихід із замкнутого кола"

Заплутаний сюжет про ядерні боєголовки, їх переміщення і транспортування. Так, наче всю інформацію, яка до мене доходить, намагаюсь скласти в правдиву історію з неповних новин і явних фейків на цю тему. 

Сон двомовний: до себе говорю українською, а з усіма, з ким перетинаюсь, польською. Запаркувався перед входом до адмінбудинку (без явної конкретики). Приїхав до фірми запитати про час виплати. Трапив не до того офісу. П'ятнадцять хвилин і виходжу з будинку.

Роззираюсь, а моєї машини немає. Намагаюсь побіжно знайти - не знаходжу. За будинком зустрічаю людей, біля яких стоїть червона машина вся полита якоюсь напівпрозорою червоною рідиною. Отже, вся вона видавалась однорідно червоною. Схожа на мою, але є сумніви. Кажу до них, що шукаю свій транспорт, а вони: то це твій? Дивлюсь уважніше, а це не так. Продовжую обходити територію та шукати далі. Як то зробили, що авто, яке стояло на ручнику і передачі хтось за короткий час зміг кудись перемістити? Повертаюсь на рецепцію. Жіночка з певною образою та прихованим знущанням починає розповідати, що ніхто не звертає уваги, як інші працівники добираються до роботи пішки: треба йти вгору до кар'єра, а в кінці дня - спускатися. У відповідь розповідаю про номерний знак, який зняли з мого авта попереду, коли останній раз приїжджав до них. Врешті-решт півнатяком каже, що за всіх подібних обставин так ніхто і не звертався до правоохоронних органів. Розумію, що треба шукати далі та краще. Виходжу та обходжу будинок знову, бачу інших чоловіків, що зайняті своїми справами. (Повтори дій, що часто виникають уві сні). Ніхто не звертає на мене уваги. Обходжу поодинокі машини, що хаотично стоять на неокресленій території поза будинком, а своєї знову ж таки не знаходжу. Якийсь незнайомий голос з високого поверху цього ж будинку прокричав, що треба краще шукати. Коли підняв голову, аби подивитися: хто це? - так нікого і не побачив. Продовжив пошук далі та між деревами. (Змішуються теми обра́з, що вперше спостерігаю уві сні: спочатку виникає спогад, що мою машину поливали олією (спогад з реалу про службову машину), десь у тому ж контексті - відкрутили номер попереду (образ із фільму, хоча там номер був здемонтований позаду), а зараз її просто від мене приховали). Згадую слова дивно ображеної жіночки на рецепції, що так ніхто з власників не пробував вирішити проблему на серйозному рівні. Отже, висновок один: треба дзонити в поліцію! Ясно, що можуть наробити "галасу" з цієї пригоди. Треба розповісти й те, що було раніше... Іншого виходу тут вже не бачу.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 220226 "Овочеві інсталяції"

Церата з однотипними малюнками зелених кабанячих голів.

Йду містом (без конкретики, хоча далі за подіями нагадало Житній ринок у Житомирі) і раптом бачу, як якась творча дівчина за імпровізованим столиком продає креативні, хоча однотипні речі, роблячи активно презентацію не лише стоячи на одному місці, а ходячи та залучаючи до свого місця продажу інших. На столику стоять дві зігнуті бляхи, що складають разом квадрат (що саме продає витіснилось з пам'яти). Я з дружиною минаємо її презентацію. Знаю, що стоїть тут не перший раз (можливо, повтор сну). У мене з'являється ідея, яку вирішив їй запропонувати, аби привернути увагу перехожих. До тих блях прикріпити на картонах розрізані вздовж огірок і морковку. З дружиною йдемо на автобусну зупинку, а я запропонував їй хвилину часу для себе, аби висловити ідею й одразу "з поверненням"... Так, як творча дівчина весь час була в русі, вирішив її догнати, а вона так активно себе презентувала, що фактично виглядало так, наче незумисно втікала від мене. (Події відбувалися якби біля залізничної станції, а бігала за клієнтами по коліях). Ледь встигаю вслід висловити ідею... Питання навіщо, коли тебе ніхто не хоче чути? Якщо так, вирішую: цю ідею забираю собі! (Хоча уві сні це виглядало не так смішно).

Якби продовження цього ж сну ::

Треба йти до дому. Оперативно заходжу на базар. Вибираю щось з овочів, але практично більшість розпродана. Серед усього вибору бачу рештки зеленого перецю, який вже ніхто не хоче продавати. Всі пакуються, окрім тих, хто продає цукерки, колготки, косметику... (Саме цей момент сну нагадує один з проходів до Житнього ринку в Житомирі).

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сни 18-210226 "Повернення в минуле"

Якісь очікуються гості. Займаюсь прибиранням в домі баби Марії (давно померла). (Половина дому успадкована від неї). По ходу прибирання доходжу до великої кімнати, а там на канапі бачу як сидить баба Марія.

18.02.26

Дещо повторюється мотив з тим самим домом, що у сні попереднього дня.

19.02.26

Події відбуваються в бабиній половині дому (місце подій так само, як в попередніх снах пару днів раніше). Якимось чином приходять у гості мамині подруги з місця її праці (такі ж за віком, яких я ще пам'ятаю з дитинства: за логікою реального часу вони мали б бути на років двадцять-тридцять старшими; мати давно на пенсії, а колежанки з місця її роботи - це завод, на якому пропрацювала більшу частину професійного життя). (Цікаве спостереження: після пробудження виникло відчуття, що це були знайомі моєї дружини. Після пригадування деяких облич, все ж таки переконався в очевидному, якщо так можна сказати про події уві сні. Це вказує перш за все на те, як для чоловіка образи матері та дружини можуть зливатися у щось спільне). Сіли гості на диван, що на кухні, а я, розуміючи що посиденьки будуть довгі, вирішив їх порозважати розмовами. Почав зі знайомства з хатою. Паралельно з такими розмовами почав прибирати на столі, аби дещо зготувати їсти до столу. Раптом почулося якесь торхтіння, наче в когось на смартфоні почала діяти вібрація. Попросив прислухатися, а як не виявили, що це, навіть зазирнули кожен на свої телефони, почав аналізувати: звідки походить цей дивний звук. Врешті зрозумів, що така вібрація йде із-за стіни. А так як ми були на кухні, то (звідкись, як у сні виникає) знав, що суміжна стіна з батьківською половиною хати дотичить до спальні, а пральна машина стоїть саме там (в реалі такого немає), яка і видає цей звук. Спочатку подумалось про те, що пральна машина стоїть безпосередньо до стіни, а згодом, коментуючи свої спогади та переконання, ствердив, що нині біля протилежної до суміжної. Тому чути не так голосно. Далі, продовжуючи займатися приготуваннями до столу, продовжив розповідати про саму половину хати, яку отримав від бабусі в спадок. Показуючи на штукатурку, яка дещо почала відлущуватися від стіни, прокоментував, як на швидку руку - за два тижні - зробили ремонт і переїхали тут жити. (Цікавий образ такого "ремонту" - далекий від реалу - деякі частити стін були заштукатурені звичайним розчином з цементу, це при тому, що в основі давнішої штукатурки лежить глина. Також у сні, і з переконанням, що так само було в забутому (повтор сну), на кухні була додаткова стіна з виступом (також "домальовано" фантазіями сновидіння), яка виглядала більш катастрофічно, хоча штукатурка трималась і нікому ще не падала на голову - поряд того місця стояв диван (як довгий час у реалі) біля якої сиділи згадані гості).

21.02.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 140226 "Забуте місце"

Приїжджаю до міської ради, паркую машину і йду до будинку. (Якщо описувати з позиції реалу, то це мішана конкретика архітектури: житомирської міськради, обласної ради та адміністрації. Уві сні - це одна невелика дво-трьоповерхова споруда). При виході з будинку зауважив, що під'їхала поліція до паркінгу. Вирішив одразу відігнати свій транспорт, поки вона до неї ще не підійшла. Хто знає: за що червоні картки почали виписувати та класти під двірник? - що й побачив з вікна міськради. Тепер шукаю свою машину. Там, де був переконаний, що стояла, тепер її не бачу та не знаходжу. (Знайоме відчуття з реалу, коли паркуєшся біля якогось гіпермаркету). В процесі пошуку, паспорт, який тримав у руках, впав відкритими сторінками на землю і не куди-небудь на сухе, а прямо в липовий цвіт. Піднімаю, здуваю та здряпую рештки квіту, який виявився дуже медовим, розуміючи, що він зіпсув не пусті, а саме інформаційні сторінки паспорту. Продовжую шукати свій автомобіль біля міськради, якого так і не знаходжу. Цікаво, що переходжу з одного кінця паркінгу на другий, якби через саму будівлю ради. В цей момент дзвонить мені чоловік, який хоче собі зробити вентиляцію. (У даному випадку з ним спілкуюсь польською). Колись він мені вже дзвонив. Була довга розмова, і що тоді, що зараз ця розмова - це не діалог про конкретику, а якась технічна ну́да ні про що. Пояснюю і завершую розмову, що першим ділом треба зробити "помя́ри", а потім вирішувати, яким буде неохідне обладнання. Я дуже сильно хотів скоротити наш діалог, адже і далі треба шукати свою машину... Раптом здогадуюсь, що весь час ходив перед будинком і що сам себе заплутав, бо перший намір поставити машину на паркінгу, як і зробив, вирішив змінити на той, про який конкретно забув, а зорова пам'ять запам'ятала лише перший намір. Так і не покидає думка, що міг бути штраф за неправильне паркування, іду за будинок, де обок дороги стоять поодинокі машини...

P.S. Схоже, що деякі проблеми з пошуком паркінгу, після приїзду в Голандію, знайшли своє місце уві сні.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 11-130226 "Долання перешкоди"

Вдруге приходжу до поліклініки. Зустрічаю там знайому лікарку (асоціація з дільничою ще з дитинства). Маю забрати якісь аналізи. В проході до лікарів, більше схожому на реєстрацію, стоїть якась молода лікарка, яка на пінопласті заповнює документи, частково перегороджуючи усім дорогу. Минаю боком цей "складний" перехід. Дільнича лікарка в мене питає: "Чому не забрав (результати аналізів) раніше?" Десь зараз зауважую, що моє зап'ястя лівої руки частково синє. Згодом забрав якесь взуття і від когось дізнався, що якийсь лікар (без конкретики) отримав штраф. 

11.02.26.

Кримінальна історія. Я з двома чоловіками приходимо до будинку десь в центрі міста (жодних асоціацій з реальністю чи снами). Там маємо знайти певні докази щодо одного бізнесмена з кримінальним минулим. Якось вже там були, навіть мали якісь підозри до себе, адже залишали сліди і з якоїсь невідомої причини криміналісти мали нас на прослуховуванні, але це було в минулому. Вишукуючи якісь докази, пройшли весь двоповерховий будинок, але так нічого потрібного для нас не знайшли. Метою візиту було встановлення певної правди. Раптом до будинку увірвалися двоє знайомих нам людей азійської зовнішности: чоловік і дівчина. Почали випитувати, що ми тут робимо та погрожувати. Раптом дівчина дістала довгу рушницю та націлилась на нас. Не відчуваючи будь-якої вини та пояснюючи це, вирішили уникнути конфліктної ситуації, але події почали розвиватися стрімко та неочікувано гостро. Аби боронити себе та своїх друзів (конкретика відсутня), я вловив її слабинку, що тією рушницею бере нас на "понти". З можливим непередбачуваним ризиком спрямував її увагу на себе і, як кажуть, пішов на амбразуру: почав наближатися до цієї дівчини, в розмові заспокійливій, а потім - різкі́й сказав, що якщо хоче вбити, то нехай стріляє. Навіть, наблизившись у притул, спрямував дуло рушниці прямо собі в рот, аби вона переконалася, що кажу правду, а її поведінка неприпустима. Таким чином, її, перелякану, вивів на вулицю. За якусь мить рушниця опинилася в моїх руках. Зауважив наскільки зброя є незвично легкою та тендітно-жіночною. І від сраху, не забуваючи про можливий подальший ризик для нас усіх, вистрелив у неї. Від пострілу впала. Я повернувся в будинок, її партнер також був мертвий (подробиця забулась, як саме, можливо, його також довелось від страху пристрелити, а можливо, з ким я прийшов, впорались своїми силами). Тепер вирішуємо тікати звідси накнайшвидше, але перед цим витерти сліди своєї присутности. Почали з першого поверху. У мене в кишені була паперова серветка, якою і почав прибирання. Акуратно проходив усі можливі тумбочки, до яких ми могли торкатися. В голові роїлися різні думки. На другому поверсі зауважив, що пилу на меблях було більше, аніж на першому. Раптом побачив дві книжечки, які мене було зацікавили ще раніше. В одній з них була закладка у вигляді якогось листа чи нотатки написаної від руки. Поспішаючи та не вчитуючись, вирішив узяти ті книжечки з собою. В останню мить навіть зацікавила третя, що лежала поряд. Поклав їх до своєї широкої кишені. (Схоже на асоціацію з робочим одягом - з реалу). Тепер кажу хлопцям, що нам треба придумати прямо зараз алібі, але обговорити його подробиці так і не змогли. Спускаючись на перший поверх, подумалось, що трупом чоловіка не варто перейматися, а тіло дівчини варто перемістити в будинок. Тепер почали виникати сумніви: чи нас хто-небудь бачив, зокрема мене з рушницею в руках і момент вбивства? Про долю рушниці взалі чомусь не думалось, про інші причини можливих "проколів" на місці злочину теж. Навіть подумав, та згадав про те, що криміналісти мають наші відбитки пальців саме з цього місця під час попереднього слідства, хоча недотичного до нас, а тепер тут така буквальна історія. Ще подумалось, як будемо протирати вхідну ручку до дверей і про те, що моя паперова серветка виявилась замалою і вже почорніла від такого прибирання... Раптом (з реалу) почав відчувати шум та вібрацію підлоги... Від чого проснувся.

P.S. У сні присутні деякі елементи з неспоріднених історій, побачених у кількох фільмах підряд.

13.02.25

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 070226 "У чожому сні"

Опиняюсь залученим у спостереження якогось слідства. (Схоже на враження після перегляду фільму). З кимось шукаємо якісь докази в печері, що має незвичну архітектуру: спочатку завертає вліво, потім переходить у розлогіший простір вправо, а за ущелиною іде прямою кам'янистою дорогою, що деякі пошукачі пригод долають, аби потрапити в те саме місце, куди веде нормальна дорога назовні гори. Нас цікавить пошук якихось доказів перед самою ущелиною. Більше збираються факти про зовнішній вигляд, адже вже було видно, що до цього доклалась рука людини. (Тепер відбувається якби повтор сну). Я знову з кимось в тій самій печері. Першим зауважую кардинальні зміни, що відбулися в проході через ущелину. З одного боку каміння було переставлене так, що прохід вже був до не впізнавання з першим нашим візитом, з іншого - по праву сторону було наставлено дуже багато незвично округлого каміння коричневого кольору, що більше нагадували величезні горіхи з поодинокими чорними крапочками. Ділюсь враженями та йдемо далі. За ущелиною раптом обок себе зауважую дружину і аби не забути сон, пробую записати ногою по старій зеленій фарбі побачене. (Деякі деталі побаченого забулися). Виходить так, що фарба злущувалась і лише міняла форму. В якомусь моменті у візерунках нерівних форм побачив натяк на якогось коня чи оленя. Чомусь мені виявилось цього достатньо, аби не забути побачене. (Вже тут я розумів, що це - сон). Раптом дружина просить мене проснутися, і в той момент я пробуджуюсь у її свідомості. Це мене незрівнянно дивує. Чомусь роблю висновок, що так ми опиняємось у чожому сні, коли хтось (у цьому випадку - моя половина) перебуває в нашому. Тепер роблю інший висновок (на прикладі, що права півкуля мозку контролює ліву часнину тіла і навпаки): те саме відбувається в реальному житті (скоріше, ця теза більше стосується сімейних пар): ми дивимось на світ чужими очима, але зрідка нам вдається проснутися і не забути побачене, коли насправді можемо дивитися на нього власними.

P.S. Сон перед моєю поїздкою в Голандію.

Сон 02022026 "Генетичні експерименти"

Мешкаю в якійсь тимчасовій квартирі, у якій виявив за дверима вузьке вікно (таких вікон в ряд було кілька), прикрите замість скла дошкою так, що заходив у приміщення холод. Вирішив знайти щось, що могло би замкнути його надійніше. Пішов у гараж і почав перебирати різні матеріали. Згадав про шматок пінопласта, який якраз мені підійшов би. (Схоже на відсилання на те, що лежить у моєму підвалі). Звернув увагу, що багато чого, що було раніше, вже прибрано. (Гараж схожий на батьківський, отож, подумалось, що й чистоту навів він). Все ж таки знайшов той пінопласт, тепер треба знайти необхідні інструменти. Щоб знайти краще, вийшов назовні і біля дверей побачив, як хтось займається генетичним виведенням котів. (В дитинсві мене завжди інтригувала ліва частина тих дверей, що відкривалися акурат у необхідний закуток льоху, поки його не здемонтували і не зрівняли з бетоном. Саме в тому закутку побачив уві сні "генетичні експерименти"). Стоять якісь прилади, пробірки, ваги тощо. Але чомусь, спостерігаючи за якоюсь жіночкою, яка "створювала" кота, побачив, як використовує котячий корм з курки і свинини (на вигляд такі, які даю власному). У мене виникає переконання, що я кра́ще знаюсь у генетиці, аніж вона. (Дещо присутній мотив із серіалу "Турбуленція", який поки осягнув до пів дороги).

Сон 22-230126 "Незручне місце"

Якийсь многолюдний захід. Тепер з кимось із незнайомого мені міста виїжджаємо на велосипедах за його межі. По прямій дорозі доходимо до кругового перехрестя, на якому видніються напрямки подальшої дороги: Писковіце, Пижовіце, (третє забув). Розумію, що обрали неправильний шлях. Повертаємось, аби визначити маршрут. Вивчаю мапи виїзду з міста в різних ракурсах: зблизька, здалеку, на паперових носіях та на GPS. (Цей момент сну доволі цікавий, адже почав розуміти, що звичними дорогами на велосипедах нам їхати просто буде невигідно довше; наприклад, одна головна дорога йшла в ліс, там розверталась мало не до того ж місця, звідки треба було визначитись після згаданого перехрестя). Тепер довга розмова хто з нами їде ще. Утворився цілий "консиліум", який перетворився в повний бардак: багато лишніх розмов, незадоволеність, люди, яких узагалі не знаю, що впливало на процес прийняття рішення. Аби покинути це місто, мені вже не ясно чи взагалі я повертаюсь чи вже їхатиму не велосипедом, а якимсь автом.

22.01.26

Я в якійсь лікарні, що має актову залу, де відбуваються зібрання незнайомої мені релігійної громади. Подумки відзначаю незвичне поєднання таких структур. (Іронія буквальна). Зазираю до зали, що має вигляд амфітеатру, де починають збиратися люди, а десь там по середині зліва (поглядом від мене) сидить моя дружина. Прошу, аби вона мене побачила і підняла руку. Чую чийсь впізнаваний мені голос-вигук: здивування від моєї тут присутности. Раптом пригадую, що якраз десь вчора тут був із інших причин. (Схоже, на уривок забутого сну). Піднімаюсь, аби сісти поряд дружини, а там - малі та вузькі парти-лавки, так, що я зі своїм зростом міг би сидіти лише боком, зайнявши два місця. Думаю сісти біля неї на ряд нижче...

23.01.26