Сон 200126 "З гумором до деталей"

Щось пов'язане з ліфтом, яким постійно їжджу верх-низ. Тепер ремонт авта, де її звуки в дорозі подібні до звуків її ремонту, якби вказуючи на недосконалість. Тепер якийсь чоловік каже: "То новий Мустанґ", - показуючи на свою машину, яка була презентована виключно для нього. Він є якби спеціалістом, який виявить і вкаже всі недоліки ще до того, як авто набуде серійного виробництва. І тут я його бачу, як змінює дизайн сидіння для своєї машини, зокрема підголівника. Процес підбору бачу якби в дизайнерських версіях на моніторі, але з непокидаючим відчуттям, що ця машина "на яву". Найсмішніша версія була на початку: у вигляді Чебурашки. Уявіть підголівник на сидінні з великими вухами.. Завершилось на версії, я б назвав: об'єднаних вух у вигляді колеса. Це на думку суперспеціаліста мало б бути "проривом". Тепер дає сісти за кермо і мені. Дорога. Світлофор. Не можу зупинитися на червоний колір... Якась бабка переходить дорогу, інша бабка за нею ще й піднімає з пішохідного переходу якусь монету, зауважує мене і в останній момент ховається в темряві.

Приходжу на зустріч однокласників, а там сидять лише пару людей. Все тільки на старті: готуються страви до столу. Вирішую долучитися тим, аби спочатку почистити картоплю. Що й роблю. Робота нудна, але виконую десь із невелике відерко. Десь відволікаюсь і другим моментом починаю його шукати. Якийсь хлопець робить суші розміром з пів столу (справжній витвір мистецтва) у вигляді малюнку японської гори Фудзіяма (так собі думаю). Поки шукаю почищеної картоплі, за іншим столиком бачу однокурсницю І. (не зі школи, якби не за логікою подій, а з училища). Сиділа сама і "в собі", тому вийшло так, що вона мене не зауважила і я з нею не привітався. Повертаюсь шукати далі... потім займаюсь іншим: розповідаю, що минулого разу для нашої спільної зустрічі чистив рибу оселедця. Хтось мені розповідає про різні види ножів для чищення риб, з чим я був незнайомий, і розширює думку про звичайні ножі, де вже я роблю уточнення про таку форму ножа, що вже рахується як холодна зброя. Тепер на тій зустрічі бачу давню однокласницю М.. Звернув увагу, коли почув від неї вирвану з контексту фразу: "Я теж...".

- Притіт, Наташа... та що Маша! - кажу я.

Моя реакція відбулась під впливом візуального каламбуру: дві поряд дівчини стоять ув однаковому за кольором светриках - синьому. На що вона теж віджартовується, де я впізнаю її давню усмішку та гумор...

Сон 291125 "Пошук сумнівів"

Шукаю довго бажану адресу, переїжджаю машиною з одного місяця на другий.

Виходжу з авта, шукаю, сідаю і знову переїжджаю в межах кварталу. Минаю один-два будинки і знову так само. Для кожної зупинки - пошук паркування. Якось, вийшовши з машини, помічаю місце з їжею для всіх бажаючих простонеба. Спочатку мене це не зацікавило. Тепер бачу, як якась жінка бере з того "відкритого столу" великий чебурек, дивиться на нього, і навіть від того щаслива. Чомусь мені це приємно запам'ятовується. Десь тут же проходять якісь студенти, які так само беруть доступну їжу. Зустрічаю давнього знайомого Андрія (колись, на початку двотисячних із ним вчився в училищі культури, хоча він його так і не завершив - не пригадую, щоб снився мені коли-небудь раніше), хоча (уві сні) називаю його Віталієм (схоже на певну асоціацію з колегою з сучасної реалії). Він - військовий, прийшов з учебки, що поряд, зі своїми сослуживцями. Не покидаючи пошук адреси, заходжу в під'їзд і піднімаюсь на кілька поверхів вгору. Бажаної адреси знову не знаходжу. Ще не так було переконливо, як піднімався сходами, як - опускаючись вниз: деякі прольоти сходів настільки були відсутні, що довелось стрімко стрибати вниз, долаючи поверхи. Питається: як я взагалі піднявся? Як тут узагалі живуть люди? Тепер той же стіл, що я бачив на вулиці, знаходиться в цьому під'їзді. Міркую: якщо є стільки бажаючих з нього поїсти, варто було б спробувати й мені. Вже наперед пригадав, що бачив на ньому лаваш із карпом. Хоча й розібрали зі столу страви, такий лаваш якраз залишився. Беру його в руки та їм. Відчуваю, наскільки реально смачний карп. (Схоже на спогад з реалу, коли хотів цю рибу в магазині, а її вже не було).

Шукаю авто, яке поставив на паркінг. Обходжу будинок за будинком і не можу його знайти. Чи я помилився паркінгом? Скільки вже їздив і виходив нон-стоп. Може вже й в голові поплуталось? Наче вже й знайшов знайоме місце. Відкинув усі сумніви: машина має бути тут! А її немає...

Невже її забрали? Обходжу знаки, аби зрозуміти: чи паркінг лише для мешканців? - і нічого сумнівного не знаходжу. Бачу якусь сторожеву будку, наче для платного паркування, хоча в стороні, думаю: варто там запитати, що могло б тут трапитись?

Село. Якісь народні збори, де люди зустрілися для того, аби обговорити наболілі проблеми: більш соціальні з натяком на політику. Хтось каже, що повстав народний рух під назвою "Коаліція урбанська проти Орбана". Розумію, що Урбанська - це лідерка цього руху. Виникли підозри, що на цих зборах вона присутня. Чую виключно румунську мову. (Цікаво, що уві сні виникає сумнів: Орбан все ж таки угорець!). Приходить якийсь прихильник і приносить подарунок у вигляді різносортової та різноформеної картоплі, навіть дещо смішної на вигляд. Якраз лідерка, що весь час промовляла, дивлячись на неї, каже: "Що на вигляд вона така, як люди з народу, що її підтримують".

Сон 200824 "Фізичний біль"

Я в групі учасників, які навчаються нової технології обробки виробів з глини. Для цього треба поставити в піч на жар пательню, налити олію, коли нагріється, випекти в олії вироби. За мною спостерігає вчитель. Підходжу до печі, дивлюсь усередину, кажу вчителю, що не підготовлена пательня. Очищую від чогось зайвого. Хтось переді мною скористався і неохайно залишив, як є (знайоме відчуття з реалу). Ставлю на жар. Чекаю, як розігріється. Тепер кажу вчителю, що треба олія. Про себе дивуюсь, що сам вчитель якось не проявляє ініціативи контролювати процес. Тепер кажу, що треба олія. Тепер він проявляє ініціативу, каже: "Зараз принесу". У той же момент зауважую, що в печі вже стоїть велика пляшка соняшникової олії. Кажу вслід: "Не треба!", але щось приносить. У той же час я дістаю ту пляшку з печі й одразу наливаю в сковороду (правою рукою, лівша зробив би лівою, але таким дрібницям узагалі не надаємо значення). Проводжу процедуру на витягнутій руці. Поки наливаю, відчуваю, як рука затерпає і я, від важкости тієї пляшки, не можу її прибрати до себе: буквально німіє в положенні розігнутої руки, долоня слабне. Олія ллється далі та вже не в пательню, а проливається на жар. Виникає полум'я, насичене парами олії. Ліві дверцята причинені так, що перешкоджають, аби руку було б відвести в стону і назовні. Хутко лівою рукою висмикую праву і, як наслідок, відчуваю опіки, які швидко починають проявлятися на шкірі, спочатку червоними плямами, а ще трохи й помічаю незначні за розмірами пухирі. (Цікаво, що не завжди уві сні відчувається те, що бачиш, зокрема біль). Першим ділом думаю: треба прикласти картоплю. Хутко біжу до учнів, з якими навчаюсь, а вони в цей час якраз її масово чистять (так уві сні буває, що бажання перетворюється в образ). Прошу порізати на дольки картоплину, аби міг розкласти на опіки. Починаю рахувати червоні плями на руці, кажу: десять дольок. Подумки: може буде й одинадцять. Хлопець нарізає і, якби "по приколу", посипає нарізану картоплю сіллю. Для мене важливо швидко втамувати біль, а він знущається! Наново нарізає хтось інший і подає мені...

P.S. Якась можна легко зрозуміти сон - це компіляція побаченого з реалу, зокрема після перегляду вдень коротких відео на Ютюб: фізичний процес, коли розпечену кульку металу занурюють у ємність з олією + травмовані війною обличчя українських бійців та їхні історії. У додаток до вражень, поствідчуття: певний фізичний дискомфорт затерпання руки, під час сну, що, скоріш за все, й утворило ефект появи сновидіння.

Арль (Arles), Франція

Сон 100323 "Вимушене завершення"

090323 - Раптова зміна місця роботи. Працюємо на об'єкті. Уже обріс певними "звичностями", навіть приберіг пару мішків картоплі і мішок моркви. Спостеріг, але на початку не приділив значної уваги, що в місцевому магазині почали оновлюватися відділи. Коли раптово сповіщають, що далі тут не працюємо, а це торкається не тільки нашої фірми. Постало питання організації того, як все звідси вивезти, зокрема прибережені мною картоплю та моркву? 0300'

100323 - Не зміг полетіти на якусь "операцію" на сході України, адже не мав із собою страховки, яка закінчилась якраз напередодні. Дружина з кимось із дітей вже пішли на літак. Я залишився вирішувати можливість польоту. Наче квитки вже виписані, гроші проплачені, але без страховки касир приймає рішення не пускати мене на борт літака. 0400'

Сон 030518 "Любовний трикутник :: Життя і смерть, і сміх беззубий"

Лісові дороги. Ми їх добре знаємо. З різними цілями їдемо щораз по-різному. Щось пов'язане в таких поїздках із ребусом, який треба розв'язати.
Сповідь дівчини, як вона любила за різними обставинами трьох різних хлопців і одну дівчину, з якою був трикутник разом із одним з її хлопців. Спробувала похвалитися, що все це вона так організувала в своїх інтересах. Її ж історія про одного "грузина", якого запросила на одне таке побачення, разом з її хлопцем. Потішилась з його дивакуватості ("квіти, апельсини") і того, як він від неї втік, бо бажав виключно зустрічі з нею.  0110'

Заслабувала баба Марія, самостійно не ходить. Якось допоміг їй встати з-за столу - її ноги ледь тримали тіло. Якось прийшов до неї додому, а її немає. Сказали, що померла. У той же час слабувала баба Дуся. Я розумію, наскільки похорони передбачають різних формальностей і обов'язкових підготовчих речей і атрибутів. Йду містом разом з м. Я., вона займається організацією похорон. Заходимо в різні магазини. На шляху черговий магазин. Я жартую: а тут, що цікавого? На що вона відповідає - це ритуальний салон (агенція) треба за все домовитись, дещо забрати. Я розумію, що тут не до жартів, адже вона не так давно ховала і свого чоловіка. Десь починаючи з входу до цього салону, нас ведуть сходи вверх, так, наче одразу на другий поверх. Ми піднімаємось ними і для мене постає неочікувана картина: виявляється, що це морг, з натяком на лікарню. По залу, справа від нас, ходять медсестри в білих халатах. Поки піднімався, зобачив пару упокоєних до білого облич небіжчиків. М. Я. підходить до тіла, який лежить мало не на підлозі, і вголос промовляє, мамочко, нащо ти нас покинула?.. А баба Марія прокидається і лежачи каже, щось на зразок: і нащо ви таке про мене подумали? Дивимось, а поряд неї лежить баба Дуся. Задаюся питанням: але ж це морг?.. Що, і бабу Дусю привезли, бо вона померла? А виявляється - ні! ...Вони лежать поряд, б.Д. під кутом до б.М, зловивши один одного за руку, почали весело сміятися до нас (з нас) своїми беззубими ротами. 0312'

Чищу картоплю. Тримаю кухонний рушник, накинутий на плечі.

P.S. Баба Марія померла пару років тому. Баба Дуся жива і повна сил, хоча їй далеко за 80 років. М. Я. з'явилась у сні доволі несподівано - прямого стосунку до б.М. та б.Д. не має, лише опосередковане.