Сон 050625 "Ма(в)пи світу"

Початок: сюжет із цілеспрямованою метою, який забувся, але приводить мене до дверей квартири з входом із вулиці, яку я знаю за якимсь давнім спогадом. (Вхід до цих дверей мені нагадують вхід з драбини на другий поверх батьківсьго дому). Я знаю, що там доволі оригінальні ключі у вигляді металевого прута (як з реалу). Пробую зайти в ті двері, а вони подвійні. Перші двері відкрилися без проблем. На других дверях саме той замок, до якого наївно і доступно прикріплений обок саме той оригінальний ключ у спеціальній обоймі. Ним не користуюсь і всередину не заходжу, адже знаю, що це місце доволі захищене, принаймні з двору. Відходжу в сторону, достатньо, що роблю з десять кроків, як раптом за спиною чую, як якісь чоловіки нападають на безневинну жінку, але вискочивши за ріг будинку і побачивши мене, заспокоюються, а її відпускають, як не при ділах. Сміливо входять саме в ті двері, так, наче є давніми мешканцями тієї квартири. Мене їх вид дещо лякає і я заходжу в наступну квартиру, так, наче вона є моя. Поспіхом зачиняю двері, але навісний замок там такий кривий, що в мене це не виходить. Дехто з тієї групи людей проходить мимо, позирають на мене коло дверей, які намагаюсь зачинини зсередини, але спокійно йдуть далі, хоча їхній вигляд дійсно справляє неприємне враження. Виникає припущення, що це звичайні робітники, але з дивним, якщо не кримінальним, минулим (можливо, деяка асоціація з реалу, щодо вигляду деяких робітників з татуюванням на обличчі). Коли за пару хвилин усе заспокоюється, я визираю за двері, але бачу, як зі згаданої квартири вже виходять не такі, як вони, а якісь буквально індіанці, можливо було б вірніше - аборигени, можливо, Австралії, обличчя яких цікаво розмальовані в білий колір, дещо схожий на мавп - не в один тон на все обличчя. Дивно виглядають носи та навколо губ, так, наче вони не лише специфічно і майстерно підмальовані, але й піддавалися певному обрізанню лишньої шкіри. Чомусь виникає переконання, що вони також є працівниками на якійсь будові. Серед них бачу свого давнього знайомого, так само розмальованого, як всі. Починаю пригадувати, що він цікавився глибинними етносами і хотів бути схожим на один із таких примітивних народів (таке переконання уві сні). Дивлюсь на нього уважніше і також бачу зміни в його обличчі, що піддались пластичному втручанню: губи зменшені та підтягнуті, ніс такий же піднятий і гострий (як у Майкла Джексона). Хоча вони мали такий вигляд, вони не наводили страх, мабуть, за своїм уявленнями мали бути схожими на померлих пращурів. Перекинувшись із давнім знайомим кількома словами, мило прощаюсь, адже всі згуртовано йшли кудись цілеспрямовано далі.

Допомагаю двоюрідній сестрі J. збирати документи. Разом із тим цікавлюсь: чи має українське паcпорт? (Відповідь не пригадую). Разом із тим обговорюємо країни, де вона побувала. На стінах висять різнорідні мапи світу з доволі насиченими культурними особливостями кожної з країн. Буквально на кожній країні намальовані якість впізнавані речі: Франція, Париж - Ейфелева вежа, Австралія - кенгуру... і того інформаційно доволі багато. Що цікаво, мапи світу виглядали так приватно, наче в когось вдома, хто "поведений" на географії. Двоюрідна сестра, оглядаючи ці мапи, прочинає розповідати про Мальту. Мій батько доповнює ще від себе, називаючи:

Мадея (Madea - Італія? Madeara - Португалія?... Якщо "Медея" - то це п'єса Еврипіда, ("Меде́я — чарівниця, молодша дочка колхідського царя Еета, небога Цирцеї, онука бога сонця Геліоса, згодом — дружина Ясона, з яким мала двох синів"... - Вікіпедія). Звідки таке уві сні?), також батько називає Чеські озера і ще якісь місця, які мені не запам'яталися (в релі: по розвалу радянського союзу лише бував у Румунії та Югославії).

Сон 141022 "Потрапити на весілля"

Маю потрапити на весілля своєї хрещениці О.К. (в реалі одружена). Накупив подарунки, виїхав бусом в центр міста. (В реалі бусом ніколи не керував). Там маю зустрітися з давньою знайомою О.Л.: кумою, з якою хрестили. (За усіма новітніми реаліями, я вже й забув, що ми колись разом брали участь у тому обряді). Центр нагадує мені вулички того міста, в якому жив і міста, в якому живу нині, разом із якимись досі незвіданими дорогами. Характерною прикметою однієї з них - невисокий доволі давній вірменський храм, побудований з червоної цегли. Опинившись у тому центрі міста, задався питанням: а де ж насправді має бути весілля? Десь посеред тих вуличок заходжу в якийсь заклад для подібних святкових церемоній. Думаючи, що там. Хочу в когось спитати, хто тут одружується, але всі зайняті. Нарешті одна особа називає якісь інші імена. Тоді я зустрічаю там свою двоюрідну сестру з Ізраїлю. Несподівана зустріч! Кого-кого, а її точно не очікував побачити. Розговорились. Поділилась сумним досвідом, що проїзна пластикова картка містянина втратила актуальність із-за давности використання - поки її тут не було, закінчились окреслені терміни. Я ж пригадую, що подібну ситуацію розповідала її мама, коли приїхала в Ізраїль. Історії, майже один в один. Тепер у тому ж місті нарешті зустрічаю куму і виявляється, вона також не знає де буде весілля. Інформує: якщо дзвонити, наречена поза зоною досяжности. Пропоную сідати в бус і їхати в університет. На кафедрі, де працює (в реалі: працювала на початку своєї кар'єри), точно знатимуть і підкажуть адресу проведення весілля. 0500'

Сон 221021 "Раптові клопоти"

Живу в якомусь винайманому помешканні. Раптом до кімнати заходить двоюрідна сестра Ж. У мене перше враження: "Я ти взагалі тут опинилася? Як узагалі змогла мене знайти?" (Отже, мала прилетіти з Ізраїлю і якось знайти мене в Польщі). Потім починається діалог на тему, як ми давно не бачились, а я додаю: що, як не дивно, на днях думав про тебе! У знак привітання: поцілував у щічку. (Наче продовження цього ж сюжету). Чую за дверима якийсь шум, на нього виходжу з кімнати. Тепер сприйняття таке, що я винаймаю цілий другий поверх у приватному секторі (певні асоціації з реальністю, але сходи зроблені інакше). З першого поверху піднімається якийсь хлопчик, чому я також здивувався, - отже, хтось ще винаймає житло в цьому будинку на першому поверсі! - і каже, що треба допомогти полагодити там "кондиціювання". У той же час чую, як по сходах піднімається ще хтось. А тепер моєму здивуванню просто немає меж: до мене, в Польщу, приїхали мати, баба Марія (померла), тітка Н. (померла) та її чоловік С. Перша реакція: чому без попередження? Де я вас всіх розселю? Тут у мене немає місць?! Подумки відзначаю: скільки на раз впало на голову клопотів, які треба почати вирішувати негайно.

Сон 140220 "Повернення назад"

З Ізраїлю приїжджають родичі, яких я не бачив роки й роки. Разом із ними ще якісь, які мені взагалі не знайомі. Прогулюємось і спілкуємось про життя, про те, як вони тільки-но відвідували в місті їхнього дитинства знайомі місця. Разом із двоюрідною сестрою була одна повнувата дівчина, з якою мені довелось ще трохи поблукати містом і поспілкуватись, більше, про пошук спільних тем. Спочатку я спробував з'ясувати: чи розуміє вона українську? З сестрою я спілкувався вільно, і на диво, вона зі мною теж. А от незнайома мені далека родичка переконала, що не забула українську і спокійно мене розуміє. В розмові з нею якось не до кінця зрозумів: відвідуючи рідну школу, чи хотіли вони довчитися, чи то в розмові з керівництвом припускали якісь варіанти ймовірних подій у найближчому майбутньому. Суть у тому, що вона навела фразу помічника директора, яка зронила її в їхній бесіді: "Якщо ми вже й закрили німецькомовні класи, то є варіанти повернення тих, хто в них учився". Потім ми прийшли в знайомий нам гурт родичів і я почав спілкуватися з двоюрідною сестрою. Вона ж цікавилась нашою прогулянкою на двох. Я ж запитав: "Що в мене таке враження, що я цю дівчину знав. Чи може так бути, що до переїзду в Ізраїль, вона була ще дитиною років восьми-десяти?" Сестра ж вирішила якось дивно заперечити, підтверджуючи мій здогад: "Та їй десь 35 років!" Потім спілкувалися про дорогу в аеропорт і час, за який вони мають все встигнути. Я ж від себе давав свої рекомендації для такої подорожі.
P.S. Цікаво, що тема євреїв сниться мені кілька ночей підряд, але теми настільки невиразні, що з усіх записів був лише один. 0155'

Їду на якусь дачу складною ділянкою дороги. По дорозі зустрічаю машину, яка стала посеред ґрунтової траси. Минаємо. Десь по дорозі зустрічаю колег, яким маю повернути пакет із їхньою їжею. Поставили разом свої пакети та їхні, поговорили та розійшлись. Виявилось, що змістом пакетів так і не обмінялись. Говоримо, що вже пізно - ніч, аби повертати зараз, але чомусь повертаюсь пішки, бо день, щоб віддати обіцяний зміст. Але повернення сприймаю, наче йду до себе. Врешті-решт віддаю. Тепер я, слухаючи чиюсь історію про річку і греблю, човен і хлопця, що "перехитрив" себе, потрапляю на якусь водойму, у вигляді великого басейну або ж щось середнє між міліораційно-санаторним закладом. Навколо тієї водойми, хитромудро вилитої в бетоні, стоять ліжка. Я ж заходжу в те приміщення і сідаю на одне з них. Міркую, що мені зроблять зауваження, але треба себе привести до ладу: вмитися, перевдягнутися. Ходять якісь жіночки цього закладу, але зауважень не роблять. Значить все добре! По завершенню переходжу в інше приміщення, а там моя дружина і заходить колега з голим торсом. Таке місце, що це сприймається нормально, але я вирішую пожартувати, зауваживши для своєї дружини: "Бачиш, у мене борідка, а у Славіка грудь вибрита... наче вуса!" (Пауза). Дружина дивиться і сміється. Усміхається й колега, адже такий гумор і в його стилі. 0350'

Сідаю за кермо машини, заводжу, відчуваю в кермі характерний хрускіт і воно відвалюється. Приставляю на місце. Наче стоїть, лише треба його притримувати. Рушаю. Чомусь дуже мені це треба. Тепер у дорозі відчуваю, як машина стала в гальмах незрозуміло-керованою: наче гальма та газ працюють, а коробка передач - ні, їде виключно назад. Ледь припаркував.
Вчителька дала колезі свою фотографію, а він перед нами тішиться, що це якась комусь для нього родичка. Тримаю світлину в руках, а папір якийсь незвичний: зтоншений та, нібито, пластиковий. Заходжу з колегою в клас, а там урок. Всі тихо сидять і пишуть якесь завдання. Мені цікаво зазирнути на книжки, які лежать на їхніх столах. Переважно це була художня література, хоча палітурки книжок читані-перечитані. Дивлюсь одній дівчині в підручник, а там виділене жирним слово: "висновки". Вона й питає в мене: А яке значення слова "перфорація"? На що я кажу: Щодо значення в літературі, то не знаю, а термін перекладається, як "згинати". Хтось із сусідньої парти цикає, аби не заважали робити контрольну. Я вмовкаю, а дівчина замислююється, видно, припасовуючи це значення до написаного. 0500'

Сон 280819 "І сміх, і гріх"

Приїжджає двоюрідна сестра з Ізраїлю. Про її з'яву дізнаюсь із першої зустрічі в домі баби Марії. Десь з-поміж нашої розмови дізнається, що для інших вона давно померла. Каже, що, відверто, дійсно себе так почуває. (Далі важко уяснити такий перехід). Продовжує, що вона таки хоче померти, але я нікому не маю говорити: коли вона лежатиме в труні й везтимуть у крематорій, що - жива. Така її воля. Подальшого життя вона тут не бачить. 0105'
P.S. Фінал цього сну буквально розхвилював мене можливою розв'язкою.

Розповідав цілі вірші римованими строфами. Просто лилися й лилися з моїх уст, так, наче ними я говорив із незачитаного й незавченого.
P.S. Подібний сон вже не раз снився доволі й доволі давно.

Розмовляю з незнайомою жіночкою. Слово за слово переповідаю анекдотичну ситуацію з життя, переносячи образи на ліс і звірів, домірковую кінцівку, аби, за рахунок абсурдности, це було більш смішно. Дивлюсь на реакцію. Кажу, що такі речі добре йдуть для дітей, наприклад, мій син дуже довго сміявся. На що вона відповідає:
- А тепер послухай мій анекдот: "Відкрив нові світи й тепер ставить свічку на Ганни".
(Пауза).
- У чому гумор?
(Сон обривається вранішнім будильником). 0500'

Сон 300119 "Коли уві сні зустрічаються далекі родичі"

Лазня, вода, ставок і його обшир. Можливо, в льоді робив лунки.
P.S. Фрагменти розрізнені та малопригадувані. Нагадує нещодавній сон про річку Тетерів.

Двоюрідна сестра Жанна і вся їхня родина.

До нас приїхали родичі з Донецька. Я знаходжусь недалеко від столу, до якого вони підходять і сідають. Я їх бачу, а вони мене ні. Останнім до столу підійшов і сів двоюрідний брат Олексій. Я підходжу до них, вітаюсь. Десь кажу, що "тебе, брате, я не бачив років двадцять!" Він вносить уточнення і каже, що я забувся, як він було приїжджав пізніше. Підтверджую сказане: "Так, точно! Тоді візит був на один день: відвідати могилу діда. Тільки про це ніхто не мав знати."
P.S. Двоюрідного брата назвали на честь діда, отже, до них двох тут фігурує аналогія віддаленості в часі.

Я біля столу, до якого підійшли їсти баба Марія, баба Ліза й ще хтось їхнього віку - це "подружки". Цього разу вони пробуватимуть нову страву. Їдять, обговорюють та сміються. Я присів біля баби Лізи і спробував те, що вони їдять: якесь зелене, закручене чи то викладене, як голубець, але маленьке й однорідне, як васабі.
P.S. Цікаво, що за столом сиділи ті, хто ще не так давно відійшов на той світ. Заразом доповнює згадка про померлого діда з попереднього сну.

Завод. Всіх робітників зібрали в одному місці. Хтось жартує і каже: "От побачите, пару слів і нас всіх розпустять!" А я бачу, що не зовсім так: тут присутні такі працівники, які працюють на інших (своїх) ділянках так віддалено, що ми з ними не перетинаємося. Всіх можна розрізнити по кольорах робочих костюмів: синій, червоний, сірий тощо. Отже, фраза могла стосуватися тільки нас. 0334'

P.S. По пробудженню більша частина з написаного не зринала з пам'яті. Фрагментами, від останнього до перших нотаток, сюжети відтворились. Цікаве виникло відчуття пригадування давніх снів, чи то як підказка для проведення паралелей, поки важко судити. Але під час згадування, давні сюжети більше заважають, ніж сприяють осягнути нове.

P.S.P.S. Цікавим є той факт, що більшість фрагментів сьогоднішнього сновидіння об'єднують віддалені родичі, не лише в земному вимірі. Баба Ліза померла 25 днів тому, хоча вона належить до сім'ї, із якою зродичались через тітку. До попередніх фрагментів, можна віднести слова з останнього: "працюють... віддалено", "різнити по кольорах", а так, наче сходимось за одним столом. Також, можу провести паралель з думкою, яку мав напередодні, що наступного дня треба привітати сестру з днем народження.