Сон 070625 "Вирішування поточних клопотів"

Організація якогось свята, щось подібне до дня народження. Свято більш дотичне до сина, аніж до нас. Ось-ось мають прийти гості. Я займаюсь одночасно столом, прибиранням і організацією святкового настрою: дістав новорічні гірлянди і плутаюсь в їх кабелях. Раптом виявляю, що по дому доволі багато подібного: залишились зарядні до гірлянд, шнури до яких переплелись із більш актуальними до вжитку. Першим з гостей приходить німець, колишній керівник одного з проєктів, на якому працював під його керівництвом. Мене це трохи, хоча і приємно, дивує, адже праця з ним була чудова. Намагаюсь якось спілкуватися з ним англійською, яку він чудово знає. Питаю доньку, що і вона могла б з ним поговорити, адже також знає цю мову, а вона навпаки - більше слухає. Переходжу з кімнати в кімнату, адже зарядні та гірлянди усюди і різні. Німець проявляє інтерес до діючої радіоточки. Пояснюю ламаною англійською, що це ще з радянських часів. Десь тут вже з'являються інші гості, зокрема батьки подруги сина (перший раз їх образ уві сні, навіть дивно, адже їх узагалі не знаю). Не тільки це мене дивує, адже взагалі не знайомий зі списком гостей, а тут суцільні сюрпризи. Намагаюсь для себе зрозуміти логіку їхнього візиту заразом із дротами, кабелями, зарядними... - вирішую спростити до них ставлення, а проблему з ними розв'язати вимкненим світлом ув інших кімнатах. Десь посеред всієї цієї метушні пригадую, що з німцем могла б порозмовляти німецькою й дружина, хоча за часом більш пропадає на кухні, аніж разом бути з гостями.

Просинаюсь і немагаюсь пригадати сон, який снився мені перед цим, а з того, що згадав, так це сюжет, де я ділюсь із поляком досвідом, наче є знавцем історії та холодної зброї: які саме були за часів козаччини мечі, так, наче в українців - грубші та ширші, а в поляків - тонші та гострі. (Хоча і читав давно про козаччину, але узагалі не вважаю себе знавцем будь-якої зброї).

Приніс 10 л. фарби на будову. (Явна асоціація з реалу: увечері купував до своєї квартири 10 л. Śniezki). Спочатку заношу її на перший поверх, а потім дізнаюсь, що треба було на десятий. Якраз побачив, як одна фірма, ще й додатково в них уточнив, готує свої матеріали до підйомника. Прошу їх сердечно підняти зі мною й мою фарбу. Безпроблемно йдуть на зустріч. По дорозі часто жартують однин над одним. Вже на десятому поверсі жарти дійшли до того, що одного колегу, що заснув у праці, приклали бар'єркою. І тут мене раптом осяває: мені ж треба з цією фарбою додому!..

Фрагмент :: Незакріплена труба на вантажівці, а я їду за цією машиною...

Сон 010220 "Оголені ребра"

Зустрічаю знайому, яка працює в газеті, до якої і я мав колись професійну причетність. Нагадує мені давню обіцянку: познайомити врешті-решт з батьком, аби він зміг їй відремонтувати телевізор. Він якраз був недалеко від нас. Дивлюсь на нього, а його груди не мають шкіри і будь-яких м'язів: голі кістки, які час від часу зрушуються так, що йому доводиться їх поправляти. Дивлячись на нього, вже не дивуюсь, адже в такому стані бачив попереднього разу. (Переконання пов'язане з тим, що цей образ вже фігурував у якомусь сні). Підводжу до батька знайому. На тому етапі вона перепитує, чи добре, з огляду на його стан? Я ж заспокоюю і знайомлю: "Це колишня колега, з якою працював у газеті "Житомирщина". Просить, аби ти відремонтував їй телевізор!" Вона ж пробує додати до сказаного своє прізвище, аби я міг належно її представити: "Вахнюк" (?)... Я ж додаю: "Ірина", навіть не намагаючись пригадати по-батькові. В процесі представлення ловлю на її обличчі певну образу: як же так забути, як її звати? А ще колишні колеги?.. Батько відкашлюється, від того зміщуються "ребра", які більше бачу у вертикальному положенні, аніж звично, за анатомією. Поправляє трохи їхнє положення і уточнює адресу, куди прийти.

Їду на батьківську дачу разом із бабою Дусею та дідом Григорієм. Начебто з нами ще була тітка - їхня донька. По дорозі в транспорті незнайомий мені чоловік питає у присутніх: чи знаємо ми, де знаходиться вулиця Райова? Слухаючи, вирішую допомогти: зійдете разом зі мною, я на цій вулиці мешкаю. Але трохи постоявши й поміркувавши, згадав, що вулиця-то зветься "Кринична"! Але такий був до цього внутрішньо переконливий, що навіть уявив його земельну ділянку. Перепросив у нього й пояснив, що помилився. Приїжджаємо на місце і опиняємось біля будинку. Баба Дуся поводиться так, наче щось принесла і готова вже йти назад. Я ж кажу: хіба ви не хочете побачити хату? Там же так багато ваших речей? Відчиняю, і з порогу відчутно, як повіяв холод. Заходимо в першу кімнату, а там гарна обстановка, повністю організована зі старих дерев'яних меблів. Все свого часу належно нами (мною і дружиною) було збережено та доглянуто. Бачу певне зачудування на обличчі бабусі. Показую, що меблі навіть були полаковані, так гарно виглядають. Заходимо в другу кімнату, а там так само з меблями все добре, єдине що стіна почала серйозно промокати, так, що вода (конденсат?), хоч і небагато, почала просочуватися крізь стіни з переходом на стелю. Хтось каже, що в хаті потрібно жити, або підтримувати хоча б плюсову температуру. Я ж знаю, якщо нагріти хату зараз, її це не врятує. Цікаво й те, що постфактум зрозумів, що дім взагалі не схожий на знайому мені дачу, а нагадує "времянку", яка лише на одну кімнату. 0230'

Я з поляком знаходимось у літаку. Ремонтуємо електриктричну частину. Я ж у якості помічника. Міркую собі про інвестиційний клімат у Польщі. Зокрема про тих, хто по роду дяльности мусить стикатися з польською мовою. Зокрема і про Трампа, який часто висловлює підтримку Польщі. Англомовним або ж німецькомовним, коли чують польську, може прийти така думка: як же вони всі між собою розуміються, це ж безперервний шепіт і дзижчання? 0500'

Сон 020120 "Технічне виконання"

Я з одним поляком у стоматологічному кабінеті. Вже завершили робити щось технічне, пов'язане з просуванням крізь гумовий хомут електронного обладнання, схожого на ноутбук із дротами. (Якийсь футуристичний образ). Стоять два стоматологічні стільці. Помічаємо, як із-за одного з них встає якийсь хлопець і висловлює лікуючому дантисту незадоволення якістю вилікуваних зубів. Придивляюсь, а на верхніх передніх зубах стоїть якась "шина" у вигляді невеликої чорної смужки на шість рівних зубув. Звісно, я в тому не розбираюсь, але виглядає вже дивно. Та його хвилює на сама "шина", а щось інше, більш пов'язане з сервісом обслуговування. Колега-поляк запрошує "на перекур", адже, видно, що чекати доведеться довго. Лікар обіцяє тому клієнтові прийти з колегами, які оцінять виконану роботу. Мій колега йде, а я беру пачку цигарок і кладу в задню кишеню. Йду до виходу. Тепер помічаю, що це школа. (Знайомий образ, зокрема відчуття "освітнього"). Мені на зустріч йдуть зі свого відпочинку організованою групою діти. Виходжу на вулицю. Навпроти, ближче до тролейбусної зупинки якийсь недобудований об'єкт. (Чимось це місце мені знайоме з якогось давнього сну). Заходжу в перші приміщення. Зупиняюсь у тому, яке виходить на пішохідну дорогу. Шукаю свого колегу та не знаходжу. Біля мене спілкуються двоє будівельників. Хтось із них каже, що починати курити не варто! А я вперше, по довгій перерві, вирішую перекурити. Тепер доминаю в пальцях бичка і розумію, що це якийсь неповноцінний кайф, наче щось в тому є, але його мало. Видно, тому з часом виникає відчуття: "хочеться, хочеться ще...". Повертаюсь, міркую про виконану нами роботу: гумові хомути на два "комп'ютера"? Один одягнений правильно, другий, на мою думку, ні. Хтось підтверджує, що це все ж таки зроблено нами правильно. Мовчки дивуюсь такому технічному виконанню.

Сон 110719 "Чого ви з ними сюсюкаєтеся?"

Два поляка, схильних піти в запій, змовились, як поділять містечкову владу. Один керуватиме "складом", а другий Національним банком. І так, як всі інші користуються одними грошима і скуповуються з одного складу?.. - висновок очевидний! Варто додати: якимось дивним чином існує переконання, що вся ця змова відбувається на підводному човні. Хтось, слухаючи, як вони між собою домовляються, каже до решти учасників, так би мовити, невільних "виконавців" їхніх задумів: "Чого ви з ними сюсюкаєтеся?" 0139'

Сон 260319 "Невидиме - в середині"

Заклад відпочинку, в якому можна непогано поїсти і послухати хорошу музику. На місці, відведеному для музикантів, стоїть поляк, який на якомусь етапі перевтілюється в негра. Якимось кадром він є невидимим, лише руки з червоними рукавами, які тримають гітару, видають його. Цю зміну я угледів, коли мій погляд від нього віддалився. Насправді, скільки себе знає, він є невидимим, але, щоб заробляти на життя, мусть постійно перевтілюватися в якийсь образ. Така поведінка спрямована лише на те, аби залишатися на видноті. 0256'

Заходили в дім два майстри. Одному приглянулась моя робоча куртка, другому, слово за слово, моя робоча скринька. Продав їм і ту куртку і ту скриньку з інструментом. Коли майстри пішли, виявив, що куплене забули взяти з собою. Тому, в останню мить по їхньому відходу, догнав власника скриньки, щоб віддати перше для другого і сказати, що забув забрати свій інструмент з купленої ним скриньки. 0405'

Пристає дівчина. Прийшла до дому, нав'язливо себе поводить. Баба дивиться на неї з червоними очима співчуття і злості. 0432'

Сон 060319 "Думати упереджено"

Беру з рук В. Януковича книгу. На моїх руках білі рукавички, як у архіваріуша, який працює зі старими речами. Хтось коментує, а я однозначно пояснюю: "Віруси!" 0300'

Поляк розповідає: "Ти знаєш, я колись працював в Україні - з чернігівчанами! Не треба упереджено думати один про одного, як ми щодо українців. Гордувати. Ми всі однакові". Оповідь йшла розмірена і вдумлива. 0416'

Виймаю сосиски, кладу на стіл, вони видають характерний звук, так наче це іграшки в яких вмонтовані пискавки. Потім беру молосольні огірки і спиняю вибір на них. 0418'

Сон 181118 "Шляхи пізнання"

Елемент "змагання" у формі очікування. Моя в тому участь разом із дружиною, але більше як спостережників, а не учасників. На нахилену рівну поверхню спочатку ставлять залізну каструлю зі стравою, а за нею качатницю, і починають дивитися. Першою по поверхні сковзить залізна, а за нею качатниця. З'являється вболівання: аби друга "добігла" до першої. Так і сталося. Вони стикнулися.

Велике місто, одна з центральних вулиць. Я з дружиною шукаємо вхід у аптеку і розуміємо, що залишається єдине рішення - зайти через вікно, адже це справді просто. Стоїть черга. І тут ми уже біля каси. За нами подібна черга. Дружина питає за документ для якогось поляка про відшкодування витрат. Їй видають відповідний листок. Питаю: і яка ж це сума? Виявляється, всього 250 грн. З'ясовую: і за що саме? Дружина: за пральний порошок!
Кажу: що за гроші 250 грн? За мить: за порошок - нормально! Хай знає, що тут дешевше! У черзі стоїть сусід і чує нашу розмову, але не реагує на коментарі. Виходимо так само через те ж вікно, викликаючи в людей подив. Чомусь із підвіконня довелось зістрибувати: виникло відчуття певної висоти (десь з 1,5 м), якого не було від початку. Я виходив першим. Будучи знизу, допоміг дружині зійти на землю.

Сон 060518 "Дротяні сходи"

Праця на будові. Три українця працюють з трьома поляками. У кожного свій інструмент, кожен має має свій перфоратор. Видача кожному в руки. Я знаю, що поляки мають скоро поїхати... 0210'

Напарник пішов шукати "всліпу" "свою долю" крізь тунель, що проходив під горою, а під нею протікала річка і ріс очерет, і раптом драбиною з металевих дротів догори... Я з ним пройшов частину тунеля - до драбини - і повернувся. Із-зовні зобачив "хатинку" багатого власника, до якої пішов мій напарник. У мене виникло питання про доцільність такого пошуку, адже важко і мені було б відповісти, чи є там те, що він шукає. Але чи то серце йому підказувало чи по життю такий впертюх? - не знаю!

Я беру участь у великому корпоративі, на якому присутні усі з заводу, на якому разом працюємо. Певними групами почали запускати у велику аудиторію (актову, якщо не спортивну залу), у якій треба було всім стояти. Працівники підприємства розмістились понад стінами, по всій площі. Зі сторони вікон стояв керівник підприємства другої-третього рівня. Він був уповноважений офіційно всіх привітати і дати всім журнал під розпис на отримання подарунків.
Той керівник оголосив першого. Це мій колега, з молоду сивий чоловік, на ім'я Віктор, підійшов до нього, розписався в журналі і пішов.
Керівник продовжив: "Наступний!" Всі стояли і не рушали з місця. Я розумів, що всі б хотіли зараз-таки завершити всі ці формальності. І так, як ніхто не йшов, я рушив другим до того керівника. Підхожу, дивлюсь у журнал, щоб розписатися, а той каже: я тебе не викликав! І це було сказано на весь чисельний народ. Я, довго не думаючи, розвернувся і пішов геть з цієї зали. Трохи пройшовши, зрозумів, що треба повернутись і забрати свої речі. Щось з того, з чим я прийшов, а також свою зимову куртку та, можливо, ті ж подарунки, вони вже були розписані на кожного. Повертаючись до зали, почав стрічати людей, що йшли з заходу.
Йдучи по центру маси натовпу почув невідомо від кого:
- Я тобі нічого не скажу!
- І не кажіть! - кинув я у відповідь.
Зі сторони:
- Єдине слово: дорослий!
Пакую велику торбу наче у якийсь рулон: чотири коробки різного формату разом зі своїми речами. Повернувся забрати куртку. Розпакував запаковане і знову став перед дилемою: як запакувати наново.
Поки вдягався зі сторони колега з заводу сказав: А ти знав, що на вихідних ти мав виступати з номером на весіллі? Так вирішив директор. Після чого, я для себе намагаюсь скласти пазл, який для інших є логічним: я працюю на виробничому підприємстві актором лялькового театру. У мої обов'язки входить гра на сцені, яка має органічне поєднання з виробничим процесом. Саме тому шеф захотів за рахунок мого вільного дня, аби я зіграв на якомусь весіллі.

Сон 040518 "Свої методи"

Монтажні роботи - виконання на швидкість. Поляк і українець. У кожного свої методи. 0140'