Сон 240319 "Нереалізовані бажання"

Кінець фільму. Герої збираються у відпустку. У знак успіху встановили другу антену. Якщо протягом сюжету я був у ролі спостерігача, то тепер - головного героя, який заліз на дах і біля антени виголошує свою останню репліку. Героїня має летіти на якомусь драконі зі своїми родичами. Звертаю увагу на елементи антени, яка має пару накручених спіралей - металом на метал. 0233'

Романтично пригодницький сюжет з елементами мазохізму та криміналу.
Головний герой намагається сподобатися одній жінці, але все, що їх в'яже, так це професійні стосунки, які час від часу сходяться у вирішенні певних завдань. Його долають сумніви: він відчуває в собі дуальність в усвідомленні своєї статі, дехто б дав назву "бісексуальність", але це визначення дається людям з однозначною реалізованістю, а тут, з одного боку він все життя хотів би бути жінкою, з іншого - в нього прокинулися почуття саме до тієї, яка його ігнорує в сексуальному питанні. До слова: головний герой десь схожий на Фреді Меркюрі, зокрема вусами. Він призначає професійну зустріч десь на заправці, в процесі роботи пробує виразити свої відчуття, які даються доволі складно. У паралель виникають (за кадром) думки в жінки, за якими ми чуємо про її вагання і сумніви в його до неї щирості. Не менш складні внутрішні вагання й у неї. З'являється одразу кадр, за яким важко второпати, що коїться: цей чоловік у туалеті, частково привстає з унітазу, де перше, що бачиш - по ногах стікає кров... Погляд не в фас, а в профіль, тому поява крові неясна. Він знову присідає, й долею секунди помічаєш, що він без чоловічих геніталій. Наступним кадром показують, як жінка, з якою він був на тій заправці, нарешті приймає рішення запропонувати приватну зустріч. Перебуваючи в середині приміщення, не помічає, як зовні на станцію нападають озброєні бітами молодики, аби побити вітрини, вкрасти щось із магазину. Біля якогось смітника спиняється один з тих хлопців, піднімає з асфальту якийсь аркуш паперу, чи шмату тканини (трохи невиразно), й змінившись в образі, розуміє, що тримає річ залиту кров'ю, кидає на землю. (Мініпробудження й продовження сну з іншим сюжетом, але з тими ж головними героями). Жінка і чоловік зустрічаються в такий же вечірній час біля ліхтарного стовпа, десь у парковій зоні. Вони тут сам на сам, їм є, що сказати один одному. За кадром починає звучати вірш по одному рядку, з паузами, аналогічними до прочитання:
"Пора би осінь перейти,
Забравши назовсíм зміїні жалі..."
(Почув лише три рядки, запам'ятались лише два перших). 0530'

Сон 281118 "Політ і хід - нормальні!"

Проходжу з чужою родиною і двома їхніми малими дітьми років п'ять-шість до своїх батьків. Їхній візит організований по рекомендації рідної сестри, аби вони могли щось побачити, відповідно до їхнього зацікавлення. Мати має знати цю родину по церкві. При зустрічі каже: ставлю [варити] картоплю?.. Я кажу, що "піду по торт" (куплю). Пізній вечір. Буквально: лечу в магазин. Відштовхнувся від землі і на висоті 1,5 - 2 м прямую вздовж дороги, оминаючи чорні силуети людей. Політ швидкий. Краще ніж минулого разу! Навіть біля магазину довелось загальмувати, створивши зворотню тягу повітрю. Хтось навіть в польоті привітався зі мною, піднявши догори великий палець👍. (Фрагмент з польотом сниться не вперше). Заходжу в магазин. Підходжу до продавця. Вона питає: "Скільки вам індиків?" Дивуюсь незрозумілій пропозиції. Кажу: "Я знаю, що мені треба!" Купую хліб. Його на прилавках дуже багато. Найбільше чорного. Все акуратно викладено одне біля другого. Купую хліб тостовий і здобний, у формі квіточки. Думаю може два здобних? А вони гарні, рум'яні, пахнючі, як у дитинстві! Але беру один. 0135'

Сусідів, яких знаю, як таких, які спілкуються російською, чую, як стараються говорити між собою по-українськи.

Свіжозбудований дім. Багато світлого: стіни з світложовтим відтінком, у вікнах сонце. Присутня легка недоприбраність у вигляді запилюженості і недомитості по введенню в експлуатацію всієї споруди. Є робочий ліфт, але чомусь ним не користуються. У тому будинку працює прибиральницею коридорів, міжкліткових площадок і сходинок круглолица молода дівчина, з певними вилицюватими рисами в обличчі. Я ходжу між поверхами по сходах, недоубезпечених перилами та перегородками. Зважаю, що на одній з них можна звалитися: має менший відступ для ноги від решти їй подібних. Тим більш: немає за що раптом втриматися, коли ступати на неї. Тому доводиться підтримувати себе дотягуванням за доступні стіни. По них зносять інваліда на колясці й спиняються перед дилемою: що робити далі? Виявляється, що останніх з п'ять сходинок першого поверху немає взагалі (відгори-донизу - наприкінці кінця). Людина з обмеженими можливостями починає нервувати і від того плаче. Я заспокоюю його батьків. Вони кудись ідуть. Пропоную йому спустити його в певний спосіб, так, що все буде добре. Кажу як. Думаю взяти коляску пасками, як хтось прийде, але справляюсь своїми силами. Отже, на той момент, коли прийшли його батьки, він уже був унизу - на рівному.
На кожному поверсі при повороті сходами є по два туалети. Хтось, як "сюрприз", залишив своє перебування в ньому на самому останньому поверсі, де людей сходить найбільше. Це розповідаю тій дівчині, яка прибирає той будинок, зокрема, як виявилось й ті туалети.
Зупинка маршрутки в центрі рідного міста, майже на розі бордового будинку. Знову спілкуюсь із цією дівчиною в товаристві якогось друга. Відчуваю себе в юнацькому віці, хлопцем, який проявляє інтерес до дівчат і не розуміє їхні наміри, але розуміє, що пора прийняти остаточне рішення у виборі супутниці життя, але цієї миті я про це ще так не думав. До останнього проявляв інтерес до дівчини, в якій почав розчаровуватися (забутий фрагмент сну, зокрема, його початок). Біля нас проходить та ("колишня") дівчина, яка проявляла до мене інтерес, але я в тому мав сумнів і не відповідав щирою взаємністю. Порухом виказує до мене грайливий і безпідставний жест, торкаючись моєї руки. Закцентувавши на ній увагу, не звернув, що стояла вона в парі з хлопцем під руку. Подивившись на її супутника, зрозумів, яка вона мені далека. Її супутник вищий за неї, худорлявий, належить до так званих "арійських" типів, але з рисами дистрофії.
Ловлю себе на тому, що мені цікава інша: дівчина, яка завжди поряд: "в горі і радості".
...Я з дівчиною, що зі "світлого будинку зі сходинками", стою біля автозаправки, на промисловій вулиці рідного міста. Дивлюсь у небо, а там летить на нас із незначною швидкістю велика ракета, щось середнє з дирижаблем. Цієї миті пригадується "давня" гра двух слів, ще від початку [забутого] сну: ліжко металістів, де друге слово якось пов'язане з однойменною назвою вулиці.