Сон 071224 "Рівень можливостей"

Ідемо з дружиною лісом: дика природа, якась річечка і виходимо на малопомітну будову, яка десь плавно переходить в гору. Підходимо до дверей. Я знаю, так само, як і сьогодні, ми приходимо сюди не часто. Дружина дістає ключі, відчиняє і ми заходимо всередину. Спочатку йде невелике сіре та дещо запилене приміщення, яке виводить нас на широкі сходи. Вже з пару років як вони заміновані, але міни видно, хоча певною мірою вже притрушуються пилом і якимсь своїм сірим життям у такому місці. Обережно піднімаємося ними вверх, аж поки не доходимо до місця, де починаються перші приміщення. Якщо піднятися ще вище, то можна потрапити до вищого навчального закладу, де ходять вчителі та зрідка студенти. В одному з таких сірих приміщень дружина облаштувала собі офіс, адже на то має своє право, і таке право надано тільки їй самій. Щось бере з речей, поливає вазони і раптом ми згадуємо, що забули знизу замкнути за собою двері. Шанси, що хтось тут ними прийде доволі малі, але є таке правило і його не треба порушувати. Приспішуємось, аби швидше зібратися і піти врешті-решт до виходу. Я виходжу з приміщення перший і бачу як по тих же сходах піднімається якийсь розгублений смуглявий чоловік років тридцяти. Я йому роблю зауваження, що тут не вільно ходити, тим більш, що все заміновано. Він питає: куди потрапив? - відповів, що кількома поверхами зверху - вже на горі - навчальний заклад. Він іде вверх і тут я бачу в проміжку сходових клітин поверхом два вище жіночу голову, явно викладача, який вже мені робить зауваження, що тут ходять сторонні особи. Якось дивно, наче на тому ж поверсі, що і ми, вже йдучи до сходів (хоча за логікою сну так не мало б бути), я заходжу в одні з дверей навчального закладу, проходжу двома акуратними офісними приміщеннями, зробленими вагончиком, в останньому зустрічаю якогось вчителя чи секретаря, вітаюсь польською (отже, події відбуваються в Польщі), перепрошую за несподіваний візит і виходжу. На виході проходжу трохи вперед, де маю діждатись дружину, але раптом бачу, що вона вже стоїть з повними торбами чогось, дивуюсь такій її швидкості, за що чую нарікання: де я пропав? І врешті-решт повертаємось до виходу. На початок моменту спуску сходами просинаюсь.

Прибирання, приготування та підготовка накривання столу в баби Марії (давно померла). Я залучений в процес мало не як ініціатор. Перші гості.

Нове місце, також приготування до святкування і формати столу, але вже ближче до театру. Збираються люди на концерт. Очікувалося мало народу, а тут поприходили так, що майже повна зала. Початок, виступає на сцені ведуча, грає музика, я в кінці ряду не все чую. Підходжу до звукооператора, аби зробив мелодію тихіше, яка перебиває голос. Робить, але виявляється є ще один оператор, який сидить безпосередньо біля сцени, так само з правого боку, але йому ця корекція звуку не подобається, озирається з першим оператором... Потім стіл, я сиджу і спостерігаю за іноземним гостем з Південної Кореї. Він намагається поспілкуватися з кожним, але не всі розуміють англійську, тим більш не можуть відповісти. Так само щось питає в мене, але я йому відповідаю лише кількома словами. Найбільше починає спілкуватися зі згаданим звукооператором, а він, хоч і українець, але має в собі якісь далекі риси азійця. Дивлюсь на них, а вони такі мені схожі, що мабуть й самі поки "дупля не в'яжуть" як це, а мені вже смішно.

Сон 020324 "Спроба творити тишу"

Музей із музичними інструментами. Поряд мене проходить делегація туристів із азійських країн. Між собою спілкуються своїми мовами. Поряд із ними, але якось осібно, помічаю сина добре знайомої (померла наприкінці 2021 р). У їхньому роду колись "походили" татари, тому і син має віддалений натяк на цих азійців. Як я знаю, її син доволі мовчазний (як у реалі) і, з огляду на мій давній досвід, наврядчи з ними знайде спільну мову. Музейний відділ, в якому ми опинилися, являє собою якісь кардинально незвичні інструменти. Ось бачу, як той син із зацікавленням бере якийсь духовий інструмент, віддалено подібний на тромбон, але не прямий, а якби з трьома великими вузлами і показує їх якомусь азійцю, щось пробує спитати, потім хоче продовжити розмову з іншим, але нічого не виходить. Я з якоюсь своєю групою людей підходжу до іншого духового інструменту: стаціонарного і зробленого із суцільного трубчатого скла. Спочатку жодним чином не зрозуміла логіка: як він працює? Коли в нього дуєш, прозорі трубки набираються водою, що утворюється конденсатом від подиху, далі відбувається якась закупорка і скільки не дуй: ні звуку, ні руху повітря. Когось питаю: що за інструмент такий? В чому його суть? Якийсь знавець роз'яснює, що це інструмент, який так би мовити, грає тишу. Спочатку висловлюю думку, що це, серед інших інструментів у музеї, свого роду мистецька інсталяція, але, як мені ствердно розповіли, це не зовсім так: спроба творити тишу - це і був задум творця цього інструменту.

Сон 050223 "Несумісне в очікуванні"

Я на якомусь багатому весіллі в ролі поважного спостерігача, з таким відчуттям, що найголовніша організаційна робота вже зроблена, а залишилось слідкувати за процесом його перебігу. Перед цим я проходив якоюсь вуличкою і намагався зазирнути за огорожу, але даремно. Поряд проходила якась жіночка, яка також проявила той самий інтерес. Якоїсь миті простір видозмінюється і огорожа стає умовністю. Переді мною відкритий простір. Отже, бачу публіку, яка спокійно але незвично відпочиває на весіллі без традиційної організації "всі разом за одним столом", з'являється скрипалька Ванесса Мей. Робить промову, в якій виникає гра слів, щось на зразок: ви знаєте, що існує БетМен, а від мене вам ВентМен. (Явно якась гра слів із азійською мовою: Вен Ван Вей Мей Ман Мен...: Най Вей в Май? - нехай дорога триває аж до травня). Готується до виконання. Під'їжджає на незвичному мотоциклі (якийсь із різновидів мотобайку) якийсь індус, сходить з нього, сідає поряд свого транспорту і починає на ньому грати, як на барабані. Незвично, його звуки справді мені знайомі та подібні до народних ударних інструментів, на яких грають різним положенням рук: долоня-пальці. Під музику виконується якась пісня. Подумки: дивно, але від Ванесси Мей я очікував скрипку?! Хоча, слідкуючи за індусом, вже не шукав поглядом солістку. Індус їде, але показово повільно: виявляється до мотоцикла припнутий парашут із чимось округлим у його куполі, який поволі протягнув по землі та зупинив перед глядачами. Вголос без конкретики до слухача я жартую: ось і лелека щось принесла! З'являється наречена, але не в білому платті. Просто я знаю, що це має бути вона. Їй щось віддають, а вона гірко ображається: називає щось по імені і притуляє до себе. Дивлюсь уважніше, а це крокодил! Кудись ображено йде, тримаючи його поперед себе доволі смішно: хвостом і задніми лапами догори. 0430'

Йду по вулиці та мимохідь звертаю увагу на людей. Нарапт дивуюсь побаченому образу, аж затримався в погляді: молода дівчина з чорними вусиками та борідкою. Відчув, як у моїй голові розвіяна увага сконцентрувалась на "второпанні" побаченого образу з несумісних речей. На мій здивований погляд ця дівчина навіть усміхнулась. Пролетіли питальні думки: так, я десь це бачив (схоже, що подібне було у забутому сні); вона звернула увагу на мене, адже я також маю борідку; вона є артисткою, що придумала собі такий імідж; так, але вона реально акцентує увагу, що є дівчиною, а не хлопцем... Подумки роблю висновок, яким сам себе дивую: як не крути, але образ реально цілісний, гарний, хоча й незвичний.

Пішов у новини анонс, що Святослав Вакарчук записав сатиричну пісню. Міркую: це щось не характерне у порівнянні з його попередньою творчістю! цікаво, а як вона сприйметься в умовах війни? як два рази сходив у політику, все менше доводиться його розуміти.

Сон 311222 "Змінні образи"

Тільки-но засинаю, як за короткий час потрапляю у книжковий магазин рідного міста (асоціативно подібний із реалу, хоча його давно закрили; у кав'ярні того закладу часто відбувалися різного роду літературні зустрічі). Раптом озираюсь на касу і бачу велику іграшкову голову з великими усміхненими зубами: начебто смішно, але моторошно водночас. В іншій стороні бачу такого ж роду іграшкову голову, але кота із одним відкритим оком зеленого кольору. Згодом, якісь інші чудернацькі маски, малюнки на стінах пастельного кольору, десь із натяком на грецьку настінну творчість. 2350'

Наче в кінофільмі. Головний герой залишається сам без засобів страхування над "прірвою". Насправді, звичайний крутий спуск, із перешкодами у вигляді камінчиків, падати було б неприємно, якби впав - вижив, але сильно побився. Тепер йому (мені - чітка асоціація присутности в образі) якась дівчина приносить платівки, аби поставив грати на аудіопрогравачі який знаходиться у машині. То одну принесе, то іншу. Хтось її питає: звідки ти їх носиш? На тих платівках музика і пісні радянських часів, яка їй взагалі незнайома, тому була в диковинку, як і самі платівки. Тепер головний герой має їхати на якусь важливу зустріч (чомусь асоціація виникла з образом В.Зеленського), але так виглядає, що приховує від оточуючих, що "під наркотою". Всі показують йому, що не здогадуються, а йому така поведінка підлеглих, щодо нього подобається. Ось він опиняється десь невідомо де, на вулиці біля двох старих приладів: радіоприймача на лампах і програвача платівок. Хтось прийшов його забрати, бо "вже пора їхати!", дозволяє собі затриматися: закриває кришки від згаданої апаратури, "щоб не намокли", якщо піде раптом дощ, і йде слідом за кличним, хоча обирає дорогу дивними зиґзаґами, бо "так треба" і ніхто йому "не указ" - [сам пише]. 0430'

Сон 151022 "Обірвана струна"

Мені кажуть, що після обідньої перерви дадуть нову роботу. Тепер я і ще двоє чоловіків (один із них керівник) виходимо на вулицю, заходимо в новий будинок, піднімаємось по сходах. Мене заводять в готельний номер і кажуть, що зараз підійдуть люди, які скажуть, що треба зробити. Залишаюсь сам і починаю роздивлятися приміщення. Бачу, що з цього готельного номера, більше схожого на однокімнатну квартиру, хтось кардинально з'їжджає. Речі лежать так, що видно, як їх збирали по мірі затребуваності: важливіші в першу чергу, залишились другорядні. Практично: вже нічого лишнього. Готельний номер більше нагадує пустку (без меблів). Раптом з'являється жіночка: колишня власниця цього номеру. Перекидуємось кількома словами. Тепер з'являється її син років з десять і одразу кудись іде. Я знаходжу дивний інструмент, більш схожий на ліру. Починаю розглядати. На ній висить одна обірвана струна. Починаю її натягувати. Тепер з'являється якийсь хлопець, зацікавлений цією жіночкою. Жодної конкретики. Я продовжую налаштовувати інструмент. Показую, як оптимістично виглядає. Пробую зіграти, але вона не звучить. Про себе коментую добуті з неї звуки: "Гумові чи що?.. Але буде тема для розмови!"
P.S. Дружина перед сном іронічно відповіла дочці, що тато (тобто я), ще й досі пише вірші. Я не прокоментував, лишень подумки усміхнувся.

Сон 091021 "Мелодія речитативом"

Я з родиною на якійсь вечірці. Більше спостережень за собою, аніж за іншими. Видно, як присутні п'ють якісь алкогольні напої та п'яніють. Грає хвилями пісня французької виконавиці Інділa "Парапапа" (Indila. Parle à ta tête) так, як у кліпі. (Перед сном слухав цю пісню). За цими музичними хвилями: є мелодія, нема мелодії, знову є... - відбувається активність цієї вечірки, спадає, знову підвищується. (Такі перепади і в кліпі). Вже при виході, біля барної стійки подають страви самим працівникам закладу. Утворюється багато народу. Переді мною якась дівчина нав'язливо починає поводитися, аби тим чи іншим боком стояти ближче до мене. Я її відсовую в сторону для проходу, а вона круть-верть і знову біля мене, поки не покинув те людське згромадження. Тепер я на вулиці пролітаю мало не під кронами дерев, а в голові, видно що під впливом мелодії з вечерки, починають прокручуватися слова, які непогано згодилися б на реп або хіп-хоп. Так, наче цей файний текст слухав у навушниках або знав цілком на пам'ять, повторюючи речитативом. (Таке враження, наче й сам на ходу складав цей вірш). Моментами підлітаю мало не до електричних дротів, адже раз відчув легеньку напругу, та опускаюсь на стежку понад житловими домами приватного сектору. Бачу двір, у якому замешкали працівники-румуни, із якими перетинаюсь нині по роботі. Майже без зайвих слів, зустрічаюсь із господарем будинку. Щось для нього або для себе маю в руках. Так і покинув той двір.

Сон 060821 "Порозуміння"

Я в групі знайомих мені людей. (Таке переконання). Перебуваємо в якійсь невеликій кімнаті. Я за комп'ютером роблю або намагаюсь почати відеомонтаж. До нас приходить якийсь американський музикант. Я його впізнаю в обличчя, а ім'я не знаю. Інші реагують на нього нейтрально. Він же до мене з ідеями, як будемо знімати концерт, робитимемо кліп. Все це він розповідає мені англійською, а я цілком нічого не розумію, лише окремі слова. Внутрішньо потребую чиєїсь підтримки. Реально неординарна особистість. Долаючи сумніви хто він такий, він подає мені свій альбом на CD, на якому прописним шрифтом якось прочиталось щось на зразок Кріс Даркс (Моріс?). Прошу від знайомих допомогти розібратися з англійською, а вони зайняті своїми розмовами. Йдеться про те, як будуть слова узгоджуватись із відеорядом. Десь розвіюю чиїсь сумніви, адже знаю, як це зробити бездоганно. Звертаюсь конкретно до людини, яка знає англійську, аби вона мені переклала сказане. Раптом музикант збирається і йде, прихопивши з собою гітару. Озираюсь і помічаю, що він забув багато інших своїх речей. Наздоганяю. Тепер він з колегою сидить в своєму авто і планують рушати. (До останнього колега проявляв нейтральність, а зараз, на диво, активність). Я ж прошу, аби він краще довідався про наміри та ідеї музиканта, аби я міг втілити їх у відео. Авто рушає, виникає переконання, що це лише такий жест. Завтра музикант повернеться до нас і ми продовжимо. Тепер я чомусь заходжу до бібліотеки (незнайома архітектура). Якимось дивним входом, згори вниз, сходинками до верхнього поверху. По дорозі щось зачіплюю і воно летить під ноги співробітникам, які раптом проходять міжкімнатними дверима. "Що це таке?" - питає одна. Краєм ока помітив, що це згорнутий клубок скотчу та паперу, от і відповідаю сходу: "Сміття! Якраз збирався прибрати!"... (Просинаюсь і вкотре констатую: наскільки далекий світ снів від реальности).

Заїжджаю машиною в с. Левків. По дорозі начебто вишукуючи якесь підприємство. Не розібравшись у вулицях, зупинився в центрі міста, на площі з роздоріжжям. Заходжу в сільраду, а там сидить групка працівників. Знайомлюсь, щось слухаю і долучаюсь до розмови, почавши презентацію себе: "Є видавцем. Як автор-упорядник готую книги, наприклад, про історію сіл, селищ. (Відчуваю з боку слухачів певну недовіру). Продовжую в іншому ключі: "Ваше село славиться багатьма іменами, такими, як Михайло (і всі в один голос) Клименко. По правді, зі слів мого діда, я є далеким його родичем. (Тепер бачу певну прихильність). Можу підготувати книгу про відомих людей, уроджених у Левкові... (Асоціація (роздуми, не вголос) перенеслась до школи, згадалась Немильня, що таку ідею висловлював один історик із Житомира, з наміром написати й про те село. Про те, що портрети таких людей висітимуть рядочком на стіні, а дітям показуватимуть, як приклад для наслідування. Далі роздуми проводять паралель, що діти вважатимуть, щоб стати людиною з великою букви, то треба обов'язково звідси кудись поїхати, а так і вимирають потроху села...). (Просинаюсь).

Сон 171219 "Оприявнення невидимого"

Якесь підприємство. Я в робочому цеху. Пропоную увімкнути музику. На кожне сказане слово, наприклад, "музичні колонки", вони оприявнюються. Виникає питання: як же все це міг занести крізь прохідну? А ніяк! - просто: "сила бажання!" Міркуючи над подіями уві сні, в процесі подальшого сну, відвідало таке міркування: окрім видимих предметів у нашому повсякденні все ж таки існують й інші - невидимі, так би мовити: в іншій (з іншої) реальности. 0320'

Сон 081219 "Prosto вперед"

Події відбуваються в Польщі. Якийсь німець коментує, що тут хороші дороги. Я ж кажу, що в Польщі, на зразок цієї, дороги стали кращими віднедавна. Один поляк, що стояв поряд, підтвердив мої слова.

Охайно зроблений магазин, незнайомий мені раніше. Зі зворотнього боку мешкає один з його господарів. Дівчинка, років восьми, проситься в туалет. Господар каже, що може зайти до нього додому, для цього має обійти будинок і, обравши з трьох середні двері, далі йти "prosto". Дівчинка побігла. Не знаю, чи почула останні слова. Я ж голосно повторюю: просто! Потім сам обходжу дім, аби побачити той вхід. Звернув увагу, що на відміну від красивого фасаду, за яким знаходився магазин, і вабило клієнтів своєю охайністю, з тилу, помешкання господаря мало доволі скромний вигляд.

Запрошений у якийсь дім зробити за годину певний ремонт якоїсь апаратури, більше схожий на перевірку дивних аудіо-, відеодисків. Міркую собі, що впораюсь за пів години. По ходу роботи дивлюсь на годинник. Якийсь хлопець запрошений організувати тут музику. Кажу, що не треба ждати, а нехай вмикає вже зараз. Бачу, як програє вінілова платівка, незвично збільшеного розміру за традиційні. Починає грати доволі цікава мелодія. Як виявилось, таких записів у нього багато. Мешканці дому та їхні гості знаходяться в сусідній кімнаті й стараються мені не заважати. Дивлюсь на годинник: вже минуло 20 хвилин... Відзначаю, що час за роботою летить швидко. Якась родичка передала для цієї ж родини торбу з гостинцями. У мою роботу входить також її розпакувати. Починаю виймати якийсь посуд, обережно загорнутий в папір. Перше, що найбільше здивувало, так це якась порцелянова ваза, лакована в темнокоричневий колір, з ручкою і великим носиком, який розташовувався на ній не до гори, а рівно вперед, ще й будучи незвично задовгим. Останні дві тарілки виявились якісь уживані й надщерблені. За ними в торбі виявив різноманітну домашню їжу, що від ваги посуду й, видно, дороги, стала ущільненою одна до одної. Серед всього були кілька видів м'яса, солоні огірки... Зву господарку, аби підійшла й оцінила стан посуду й допомогла розкласти їжу, адже пальці вже почали вимащуватися жиром від м'ясних печив. Вирішив прокоментувати, що подібний асортимент гостинця нагадує передачі від моєї тещі. 0415'

Сон 101019 "У доброму гуморі"

Я у столиці Польщі - Варшаві. Маю дивне сприйняття часопростору: все, що я роблю, має в цілих предметах узагальнений вигляд зменшеного масштабу вулиць і будинків, виражені в кабельних трасах. Важко роз'яснити, але піднімаюсь над містом на "другий поверх", а там: о диво, Німеччина - по вулицях ходять німці, зовсім інше життя. Міркую собі: "як же так: над Варшаваю Німеччина?.. Головне про це не казати полякам, аби не образити їхню національну гордість."

Йду з якогось заходу додому по центральній вулиці рідного міста в сторону автовокзалу. По дорозі купую щось перекусити. Зазираю то в одні, то другі торгові вікна з виходом на центральну вулицю, де можна придбати дещо смачненьке. Кожного разу беру щось цікаве, аби втішити довге бажання поїсти: якісь оригінальні крендельки з французького тіста, гарячий шоколад. У кишені грає музика. Коли проходжу біля хлопців, які сидять густо біля однієї кав'ярні довгим рядом, починає грати нова мелодія гурту "Плач Єремії", зокрема, всім впізнавану пісню з геть переробленими словами, так, що дехто, зачувши її, пробує наспівати, але розуміє, що йому це не вдається. Варто зауважити, що сама мелодія звучить неймовірно гарно. Щоб не дражнити, зменшую гучність до мінімуму. Так, що для декого, вже невідь-звідки грає мелодія. Навіть чую, як перешіптуються "звідки ця мелодія?" Вже відчуваю, що всілякими крендельками і гарячим шоколадом цілком ситий. З огляду на гарну прогулянку, почуваю себе в доброму гуморі. Муркую: прийду додому, а невідомо: чи є що їсти, а як дружина запитає: що купив?.. Вирішую зайти в магазин, аби взяти хліб, оселедець... обов'язково оселедець... Що ще? Жартую сам над собою, якщо оселедець, тоді ж, "логічно", й молоко?.. 0440'

Сон 091019 "Головне, дов'язати цю нитку до кінця"

Батьківський дім. У нього проникли самураї. Я нарешті здобув якусь нитку, з якої маю зв'язати довгий шнурок. Основу складає негрубий канат, довжиною до півметра, який розбираю по нитці. Самураї переслідують мене, адже знають, що в мене бажана їм річ. Піднімаюсь на другий поверх, у майстерню. Там зустрічаю колегу В., який ліг спати біля вікна і від глибокого сну аж підхропує. Став дов'язувати нитку, на інший кінець якої маю начепити якусь річ у вигляді цвяха. Лунає телефонний дзвінок із дискового апарата (знайомий багатьом ще від радянських часів). В. прокидається й, усвідомлюючи небезпеку від переслідування, висловлює певний страх: "Це вони?.. А якщо вони нас знайдуть?!" Я ж заспокоюю. Міркую, що ми перейдемо на горище. Там у темноті й серед речей нас ніхто не знайде. Головне, дов'язати цю нитку до кінця. 0310'
P.S. Цікаво, що тема з "ниткою" фігурувала в моєму позавчорашньому сні, але в зовсім іншому форматі подій.

Проходжу вулицею, вкінці якої живе маргінал. З першого погляду: одягається просто, за собою дивиться мало. Хоча, є хата, жінка. Господарює на обійсті. На шнурках сушаться якісь речі. Грає музика. Жінка сидить біля вікна і щось шиє. Вже вкотре проходжу і чую, що улюбленими є в нього роквиконавці давніх часів. Так і подумав "десь застряг у молодості". Навпроти його дому бачу велику волохату собаку. Далі сню, що я уві сні літаю. Свідомо здіймаюсь у небо вище, вище, ще вище. Потім опиняюсь в центрі рідного міста. Розумію, що від дому трохи занесло в сторону. Піднімаюсь знову... Десь фрагментом з'являється дружина, адже я приходжу додому (невпізнаване місце, але нагадує батьківську кімнату), а її не впізнаю: це зовсім інша жінка: чорнява, тип обличчя когось нагадує, але не можу пригадати кого. 0430'

Донька сидить за столом і слухає музику з аудіокасети. Закінчується мелодія. Хоче переставити касету на іншу сторону. Я ж кажу, що в цьому магнітофоні касета "перекидається" автоматично. Обговорюємо з сином меню. Готуються шашлики. Скоро їстимемо. 0500'

P.S. Цікава підказка, щодо тлумачення снів про "нитку". Увечері донька розповіла історію про засновника компанії "Shell". Зокрема про те, що у нього була нитка, на яку він вперше нав'язав мушлі, які знайшов на березі моря, і запропонував цю низку закоханому хлопцеві, приблизно наступними словами: "якщо ти любиш ту дівчину, ти зможеш це намисто їй подарувати", - назвавши йому за ту поробку символічну ціну. Так він навчився заробляти перші гроші.

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'

Візія 300419 "Експресіоністичний хронотоп"

Красивий морський коник у експесіоністичних кольорах. Разом із тим, ще два рази виникали подібні картини, але вже без сюжетної конкретики, які хвилеподібно переливалися різнобарв'ям яскравих дрібних плям.
P.S. Сну, як такого не було. Всю ніч провів у дорозі. Слухав джазову музику та незвичні (нові для себе) українські пісні патріотичного характеру. Подібні візії поставали зі спостереженням за власними духовними роздумами та відкриттями.

Сон 110219 "One way Ticket" + тлумачення

Пісенний конкурс. Зібралися меломани, які слухають улюблені мелодії, та різні виконавці. Ліс, прогулянкова зона. Зустрічаю людей, які мають на обличчях залізні маски, так, що не бачать інших, хоча чують. Від того у них розвинута надприродна чутливість до звуків. Знаю, що цій групі осіб подобається гурт "ABBA". Спеціально проходжу біля них, аби вони її почули. Мелодія у мене грає тихо, так, наче лише для мене. Бачу, як вони зупинились і принишкли. Кажуть один одному: "Ти чуєш?" - і прислухаються далі. Відійшовши від них, роблю голосніше: грає "One way Ticket" [https://youtu.be/ts0kLaPWmNk]. Продовження пісенного конкурсу, на якому в півфінал виходить група з двох чоловік. Вони співають одну пісню на двох, але з першого погляду, знаючи їхні стилі виконання, публіка не може прийняти: як же з них може скластись дует? На завершенні пісні всі розуміють, що зі своїми унікальними голосами пасують один одному. Могло трапитися так, що вони й не створили б собі пісенну пару. Один з цих двох учасників, відспівавши свою частину, спробував долучити до сольної частини партнера ще й свій мікрофон, але зрозумів, що поки співає один, у іншого звук відмикають: підніс до уст учасника й опустив, поклавши долоню на голівку мікрофона. Пісня, яку співали мала слова: "Over owe Sundey / Over owe mix (Цікаво, що уві сні слова англійською для мене - рідкість. Отже, приблизний переклад: Над зобов'язаний неділя / [...] суміш). Цікаво й те, що протягом всієї концертної програми прослухав запис популярного нині гурту BTS. Хто і за яких обставин вмикав - незрозуміло. 0436'
P.S. "Залізні маски на обличчях" - відбиток фрагмету з польського кінофільму, переглянутого на ніч.
Уві сні доволі багато звуків, мелодій, пісень, ритмів, які важко зафіксувати й передати текстом. Для себе відзначаю якусь дивовижність бачити-чути такий сон.
Протягом дня намагався дати відповідь на цей сон і пригадав, що, засинаючи, слухав радіо. Потім відкинув навушники у сторону, а зранку перевірив себе, чи вони ще грають? - і вимкнув, витіснивши цю обставину. Характерно є те, що вони грали доволі тихо: аби заснути. Так, як вони лежали від голови далеко і припустивши, що я їх все ж таки міг чути, зокрема нічний ефір, можна датися диву, якою була моя нічна чутливість до звуків. Другим підтвердженням, що звуки радіо, не піднісши слухавки до вух, я не міг чути в звичному стані, є звиклий процес нотування записів снів на телефоні, на якому й працювало радіо. Отже, під час сну можлива надчутливість до тих речей, які в реальному житті нам можуть видаватися непримітними.

Сон 281218 "Відчуття дріб'язкового"

Роблю якусь роботу, наче наївну, але щораз відчуваю, як на руки крапають якісь дрібні пекучі бризки. Дивлюсь на руки - візуально нічого не видно, зачинаю знову робити ту ж роботу, і знову ті самі відчуття. Спершу навіть не втямив (не відрефлектував почуття), все ж нормально!(?) Але ж ні! Травма ведеться на якомусь тонкому плані? А, може, це просто затерпли руки, як спав? Схоже, що теж: ні! Так і не втямив з'яву цих відчуттів.

Хтось мені каже, що зараз "скажено" набуває популярності незвичний музичний гурт. Показує їхні слова пісень, оформлені у вигляді віршів зі своєрідною графічною ілюстрацією: розмірами з самі вірші - квадратної форми, а малюнками у вигляді всіляких наборів вгадуваних і незрозумілих знаків і символів, від побутових речей до ієрогліфів, щось на зразок хаотично зібраних давньоєгипетських написів на стінах. Читаю вірші й згадую, що їх уже десь чув. Відзначаю для себе, що гурт дійсно набуває популярності, але доволі дивно чому? - нічого особливого в тому немає, але єдине: легко запам'ятовуються слова, щось на зразок:

Йо-хó-ха,
Йо-ху-ха,
Яка у світі
Движуха.

Сон 031118 "Творіння з "секретом" творення"

Соліст гурту "Потап і Настя" хвалиться у формі веселої історії, як він вклався у невеликий бюджет з новим кліпом. Розповідає стрячи за столом, на якому стоять яблука однієї форми в круглих мисках. Щось мене в тому зачарує, зокрема рівна округлість одних у рівних округлостях іншого. Розповідав про те, як саме його команда будила з ранку перед самим виходом на роботу. Спеціально робили "побудку", коли самі вже стояли біля дверей до виходу, із ноголошуванням, що більше його не чекатимуть, і "вивалювались" за двері. Такий був спір, що він не виконає взяте на себе слово, щодо майбутнього кліпу. Кожного вечора хтось з команди свідомо його напивав - "на пару". Так, як він це розумів, наче дружній шарж, ставився до всього - "із задоволенням!" Отже, як звітує далі: кліп відзнятий! всі взяли участь! він щодня був на знімальному майданчику! У бюджет вклались і він від того особливо задоволений! Пропонує прямо зараз подивитися прем'єру. 0241'

Побачив булавку прикольно обмотану червоною ниткою. Спробував і собі так - як прикрасу на комір, наче для доньки.
Вийшло так, що червоною ниткою обмотав булавку, а вона виявилась без голівки. Кінчики булавки вирішив прихопити червоною термоізоляцією, що й зробив. Показав зроблене дружині. Так, як з першого разу "не вийшло", вирішив перемотати наново.

Літо. Повітря тепле і приємне. Хлопець, з яким ми мешкаємо в будинку, створив цілу механічну систему ударно-шумового захисту для свого холодильника, який стояв у сусідній кімнаті. Я, разом із напарником, вирішив перевірити, що ж він там такого особливого зберігає? Але більш за все цікавила механічна складова його втіленої фантазії. Пройшли всю "оборону" до холодильника, в ньому нічого особливого не виявили. Ростягуємо нитки і ставимо "граблі" в зворотньому порядку... і тут до нас в дім намагаються потрапити чужі люди. Їх цікавить "хованка", яка є в тому холодильнику.

Сон 250518 "Від початку..."

Я знаю, що ми зупинились в останній раз і почнемо нині з місця де наше помешкання. Щось пов'язане з бібліотеками. Я чую про якесь видання, що переопубліковувало заборонену свого часу українську літературу, починаючи з Празької школи (Олена Теліга, Олег Ольжич). Те ж видання не нехтувало російськими митцями, що суттєво заявили про себе в протестно-визвольному русі. Наприклад, у вигляді кінохроніки, перевидавали Віктора Цоя. Журнал про нього та його творчість виходив з місяця в місяць цілих два роки. Я бачу історичний фрагмент, коли Віктор Цой, ще на початку своєї кар'єри, виходить на сцену з гітарою, за ним ще хтось з більшою апаратурою. Але за його становленням стоїть одна "велика людина". І на тому концерті є та людина. Хтось підходить до мене і не розібравшись в суті почутої інформації починає в розмові "тупити". Я запитую в нього: а ти знаєш, про кого мова? Кого видавало те видання аж цілих два роки?.. 0125'

В оперативному порядку змушені покинути об'єкт, на якому працюємо. Спакували всі речі, завантажили в машину, по приїзді я кажу: а зимові речі? Зимові речі залишились не забраними. Бригадир каже: нічого страшного, наче він теж щось забув і муситиме їхати туди ж завтра. На тому ж об'єкті: став чи озеро... 0414'

Сон 080418

Я працюю майстром системних блоків до комп'ютерів...
Знаходжусь у чужій родині. Зобачив клавішний синтезатор і попросив на ньому щось зіграти. Це при тому, що не маю музичної грамотності... Синтезатор стояв вздовж кімнати, ближче до вікна, хазяї залишились сидіти вглибині кімнати, справа від синтезатора. Сідаю за електронний інструмент, вмикаю випадкові кнопки - знаходжу ритм, пробую накладати випадковими клавішами звуки, навіть, на якомусь етапі, зайшов у кураж - натискав по кілька клавіш підряд. Як на початок гри, виходила доволі непогана мелодія, згодом набула асинхронних ритмів. Я почав натискати на наступні кнопки, які ще не пробував. Серед них було три продовгуватих та округлих, як соломинки, які розташовувались зліва. Натиснувши на першу з трьох (верхню), вона почала грітися, як ТЕН, а згодом десь від неї почала вилазити змія, третя частина тіла якої (хвіст) мала сильну звуженість, що нагадувала більше нитку, аніж тіло. Чим далі лізла та змія, тим більше я розумів, що вона якась напівжива і несправжня... Коли впала за синтезатор, який я обійшов справа, щоб подивитися, що буде далі, побачив, як змія від падіння розсипалась на безліч земляних (дощових) черв'яків, а від її тіла залишилась якась рештка м'яса, біля якої ті черв'яки роїлися. Я зрозумів, що до останньої миті рухи тіла змії спричинялися тим копошінням черв'яків. Страху від її з'яви не було, огидності також. Земляні черв'яки чисті, наче після дощу, доволі жваві.