Сон 290326 "Переймання та відчуження"

Я з кимось обстукую стіни аби перевірити звукоізоляцію. Але усе почалось з того, що готується вистава, для якої пишу сценарій. Головною виконавецею є акторка (в реальному житті: літераторка та викладачка К.М., якось їй видавав окрім колективної ще й авторську поетичну збірку). Сценарій пишеться не перший день. (Пригадування забутого сну. Таке враження, що цей мотив вже снився пару днів тому, і як зараз, я так само працював над сценарієм, безпосередньо залучено до сцени). Дещо ця вистава нагадує за ідеями ту, яку робив для себе, як моновиставу: "Барикади на Хресті" за творчістю Юрка Ґудзя. Задум цього сценарію полягає в тому, що менша частина тексту читається не зі сцени, а іншими учасниками - з зали. Я також беру участь і зачитую певний уривок тексту: якби зачинаю першим апелювати до сценічного образу. На сцені переживається доля однієї жінки. Тлом стоїть певне багатоголосся інших (із зали), хто минає, бере участь, проходить повз в її житті. Працюючи над сценарієм не перший день, лише сьогодні усвідомив - цікаво, що саме в той момент, коли обстукував стіни на звукоізоляцію - що повного тексту я так і не маю, і всі учасники вистави фактично не мають на руках реплік, за якими вони б знали, коли беруть участь. Далі моя робота перетворюється на творця декорацій, якби завершення логічного продовження мого задуму. Тоді чомусь виникає необхідність вибудувати конструкцію двох зігнутих стел, що візуально мали б сприйматися якби з бетону. Для мене все це мало одне безперервне та зв'язне в єдине творення.

Знаходжусь в системі якоїсь структури, щось на зразок навчального закладу, але за віком не відчуваю себе парубком. Приходить команда, що всі ми маємо їхати на військове навчання, яке триватиме два тижні. Кожному хлопцю роздали папірці з нумерацією автобусів, якими кожен буде їхати. Наступного дня узяв свій наплічник і пішов до місця збору. Цікаво, що наснився саме Житомир, а місце - тролейбусна зупинка, що недалеко від облвійськомату, хоча за всіма іншими ознаками - це мала б бути Польща. Спостерігаю, як хлопці сідають у автобуси, як від'їжджають та під'їжджають один за одним чергові - зі системним інтервалом у часі. Спочатку уважно дивлюсь на їхню нумерацію, а згодом починаю відволікатися на інші речі, зокрема людей та їх поведінку. Так минає час, а я "пробуджуючись" з усвідомленням, що треба дивитись далі на ті автобуси. І раптом приходить усвідомлення: а чи був мій? Наступної миті приходить інше "осяяння", що я фактично не узяв необхідних речей: це ж поїздка не на один день, а на два тижні! Стою до тієї пори, поки не констатую, що людей як і автобусів більше не буде. Іду до головного, хто давав нам завдання їхати, та питаю в нього: чи був мій автобус, бо я так і не поїхав? Щось собі подивився і відповів, що начебто був, а про мене, схоже, забули. А коли буде щось відомо? Відповів:

- Jutro, rano nie będzie. 

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 300325 "Прикрий результат"

Знаю, що маю приїхати у вуз на 8:00, на перший день навчання. Звідкісь повертаюсь, але в дорозі вирішую, що краще спочатку заїхати додому. Чомусь виникає аргумент, що краще в туалет сходити вдома. Живу в якомусь високому студентському гуртожитку, де до себе маю підніматися ліфтом. Деталізовані відчуття входу до кабіни, підйому в гору, поріг, що відрізнається, яким був на першому поверсі, коли сідаєш в ліфт, і порогу на моєму поверсі, де сходжу - так, що можна зачепитися і впасти. Треба постійно тут бути обережним! Тепер їду до навчального закладу (той самий виш, у якому вчився). Приходжу на першу лекцію з запізненням. Дивлюсь на годинник: ~ 9:20. Явно запізнився. (З реалу: цікаво, що сьогодні вночі перевели годинник, хоча думок на цю тему не було, а розмови чув ще з тиждень тому без прив'язки до дати. Зхоже, що збіг). Заходжу в авдиторію (у форматі класу) та сідаю на задню парту. Перше, що розумію: всі записують за вчителем якусь лекцію. Але вслухаючись у зміст того, що дає студентам до запису, розумію, що це диктант. А за текстом - "Федько-Халамидник" Володимира Винниченка. Якимось дивним чином бачу (сидячи на задній парті - те, що у неї на столі), що вчителька дочитує текст до кінця і залишилось ще пару речень. Зачитує з зошита, написане від руки, та ще бачу поміж кривого почерку місця, де робила правки та якісь закреслення. За текстом на слух - це акурат складні конструкції речень з двокрапками, тире, вставними словами і словами в лапках. З усього цього я зрозумів, що запізнився не на першу лекцію, а на вступний екзамен. І взагалі, як так вийшло, що маю у своєму житті вдруге писати при вступі диктант? Починаю відкидати ймовірні варіанти: отже, моя присутність там має якесь більше значення, аніж той досвід і знання, які вже маю. Навіть припустив оціночне судження, адже буває так, що дивлюсь якийсь фільм і лише в половині питаю себе, а якою мовою він іде: польською чи українською? (Дійшов до такого рівня розуміння польської, що не помічаю мовних бар'єрів у сприйнятті). А все ж таки ні! Диктант знову - українською. (У спогадах майнув певний досвід здачі державного екзамену (egzamin państwowy) з польської мови). Навіщо другий раз? Навіть з'явилась думка, що по завершенню екзамену, варто було б підійти до вчительки, аби перепитати за перездачу, але разом із усіма присутніми встав і вийшов на двір. Зауважив, ще під час писання, що група складається з дівчат, навіть спробував посилити уважність, аби знайти когось чоловічої статі, і це був лише один, плюс я - малувато буде! За десять хвилин перебування на вулиці, помітив пару знайомих облич, згадав одного, як вчився він на першому курсі - тепер вже має бути на другому (вдруге дивна логіка зі зміщенням часу в роках, цей хлопець вже давно закінчив навчальний заклад та є кандидатом наук). Сиджу на сходах при вході до "ін.язу" (дещо видозмінене з реальністю) і розумію, що я тут виглядаю за віком не на студента, а на викладача. І який сенс мені тут вчитися?.. Десять-п'ятнадцять хвилин на подвір'ї і лише зараз згадую, що забув поспілкуватися з викладачкою про перездачу, а тут вже підходить нова вчителька і всі починають громадитися навколо неї. Якесь переконання, що я її знаю, але не можу пригадати звідки (можливо, збірний образ). Узагалі, доходжу висновку, що все це тут якесь далеко не моє і чуже, а я - узагалі не до місця (і не до часу).

Двоюрідний брат В.Ц. розповідає історію за якусь Іру, яка працювала на ліфтах (явний повтор із сьогоднішнім сном) і не просто - вверх-вниз, а й наче вагонеткою кудись навколо будинку. Розповідь завершую словами:

- А тепер все, її немає!

- Вона що, померла? - питаю я.

Але прямої відповіді так і не чую.

Далі ми ведемо діалог на тему, як люди працюють на вилочних навантажувачах різного типу (дещо з реалу), де в деяких доводиться стояти, а не сидіти, та на переходах між складом і фурою завжди отримувати струс організму, де найбільше потерпають нирки.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 141224 "Низи не хочуть, верхи не можуть"

Маю пригадати та записати години праці за новим графіком. Найгірше пригадується попередній тиждень. Намагаюсь відтворити по днях, що робив кожного дня і мені це не вдається. Починаю комбінувати: запитати інших? знайти фотокопію на смартфоні з поточним графіком? Все не так і все із-за того, що сказали про це лише зараз. В контексті пошуку відповіді чую від колеги, що він вже володіє інформацією, що за об'єкти, на яких ми працюємо, нашій фірмі неоплачені певні суми. І вся причина в тому й полягає, що в нових графіках не вказано що і де саме ми робили, як наслідок: із-за різнородности робіт і об'єктів не змогли виставити фактури на оплату зробленої праці, тим більше, коли це відбувається через фірму-посередника. На всьому цьому тлі так виглядає, що із-за неясности здолу (робітники), ніц не можуть верхи (керівництво). А як підсумок: болить лише мені.

Сон 101224 "Сумлінна відповідальність"

Просинаюсь уві сні та дивлюсь на настінний годинник. Фіксую, що на ньому 11 годину. Мене накриває шок: я мав проснутися на звук будильника о 7:00, а його не було... Невже не почув? Несвідомо вимкнув? (Насправді, в реалі дещо змінив час і поставив будильник на 4:40. Перед сном уточнив у колеги: о котрій його забирати?). Чому не спрацював? Починаю аналізувати так, наче й не беручи телефон до рук: якщо смартфон іноді підгальмовує, отже, поставив будильник так, що в процесі невидимої для мене паузи, його не увімкнув, а вимкнув. Як міг таке допустити? Вже мав би забрати колег і бути з ними у праці? Дзвоню першому колезі, якого забираю першим. На тому тлі, що я вже на нервах, він починає говорити якось відсторонено, без образи та притиску. Так, наче вуж у клітці, якому подали мишу: куди вже поспішати? 

- Слухай мене... Знаєш храм?.. (наче вже уявляю, про який іде мова), а там поряд магазин? Так от, продаючи алкоголь, чи варто боятися алкашів?

Після такого захитроумного підтексту, програю ситуацію так: він поїхав на роботу своїм транспортом, забрав по дорозі свого кума (як і в реалі), тому й спокійний, адже володіє ситуацією з вигідної йому позиції. До чого тут храм? Магазин... - колись він працював продавцем, але не продавав алкоголь. Дещо в тому розумію, звісно, що не виправдовую себе за запізнення, але займати позицію "вужа" - не варто.

Сон 090924 "Помилка у відповідності до важливого"

Рано-вранці просинаюсь з дружиною і починаємо збиратися до роботи. Першим ділом маю відвезти її до праці, але сюжет змінюється так, що я вже несу її на руках. Приношу до дверей навчального закладу, який більш схожий на багатоповерховий будинок. Так як ще було темно, то не все можу розгледіти і сконкретизувати. При вході вона пробуджується і я бажаю їй гарної праці. Перед прощанням дивлюсь на годинник і озвучую час: 3:00 ночі. Дивуємось, як це так трапилось? Я ж пам'ятаю, що виходили з дому десь о шостій ранку. Виражає мені невелике обурення щодо такого недогляду. Провівши кохану поглядом, розвертаюсь і йду до виходу з території закладу, але мало не одразу мене зупиняє охорона і просить перевірити документи. (Схоже на асоціацію з реальности, коли приїхав з колегами у Францію, якийсь мешканець села, в якому моя фірма винайняла дім, вирішив нас перевірити, зателефонувавши в поліцію, адже підозріло ходили з телефонами, насправді ж послуговуючись GPS). Спочатку був один охоронець, який починав спілкуватися польською, але чомусь хотів перейти зі мною на українську, а в результаті їх стало троє. Я ж принципово продовжував говорити польською, аби не виникало для інших з охорони двозначностей в розумінні сказаного. Питаю: які саме документи? - адже маю з собою все необхідне! Вони ж просили усі. Даю закордонний паспорт, карту побиту і ще якийсь документ у форматі А4 із водяними знаками в світло-рожевому кольорі. Починають розглядати документи та щось виписувати і світлувати на телефон. Просять зачекати. Я присідаю на якийсь стільчик навпроти їхнього стоп-контролю. У цей же час до брами приходять якісь веселі студентки. Позирають на двері будиночка де були "ochroniarzy", аби проскочити. Якісь проскакують, а якісь, вагаючись, не встигають. За цей короткий час надходять інші студентки, утворюючи при вході непогану масовку. Виходить охорона в повному складі, і наче повертають мені документи, бо в хвилі того балагану не все можна було услідкувати, й один з них каже до мене, що той документ у форматі А4 має помилку. Я ж хочу скласти решту документів до себе в гаманець і борсетку, але вже тепер, поки один з охорони до мене говорить, не в силах їх долічитися. Якось він вказує на них наявність. (Як клав до гаманця і борсетки? - вже було без конкретики). Прошу уточнити, яку саме помилку має той документ? - як виявилось, це мало стосунок до написаної від руки дати. Я ж кажу, що цей документ робив геть нещодавно і цієї ж миті пригадую причину, чому я його вимінював. Кажу: це ж його якраз і оновив останнього разу у зв'язку з тим, що минулого разу, коли тут був, ви вказали мені про його прострочення! (Яскраве пригадування забутого сну. Доволі міцне переконання). Прошу вказати на помилку пальцем, аби міг прямо-таки сьогодні піти до ужонду (міськради в Польщі) і виміняти на аналогічний без помилок.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 260724 "Фатальний збіг подій"

Румунія, якийсь приватний дім. Приїжджає на оглядини старший з функціями поліцейського, але в розмовах поводиться, як батько. (Не буквально як рідний. Певні асоціації з одним із героїв свіжопереглянутого фільму). Каже до мене: "Подивимося, як ти живеш?" - і дивиться на антени та як укладені на них кабеля. Дивлюсь і я, та вже розумію, що не так: телевізійні антени на нижні частоти мають довгу петлю кабеля, які висіли неопаскованими (певна асоціація з роботою, але більш пов'язана зі взірцевістю виконання роботи). Починає мене вичитувати, як поліцейський правопорушника, що не дотримуюся суворости життя по закону. Десь внутрішньо починаю себе картати: "Яка халепа: завжди і в усьому стараюсь бути акуратним і пунктуальним аж до дрібниць, а тут, навіть самому не сподобалось, як цей недогляд допустив?!"

P.S. Цікаво, як у сон потрапило переконання, що я в Румунії? - у реальності якраз іде другий тиждень, як знаходжусь у цій країні. Коли проснувся, виникло подвійне враження: Румунія чи все ж таки Молдова? Таке переконання також виникло з реалій: більшість будинків у північній частині Румунії, які бачив по селах, мені нагадали Молдову, а також дещо з південних регіонів України. У деяких типах облич румун бачу багато спільного з українцями: схоже, що свого часу наші народи трохи перемішались, можливо, з часів Київської Русі, коли князі ходили походами до болгар.

Не дотримався якоїсь юридичної норми, і мені призначили кару. Один орган виписує, другий підтверджує і перескеровує на виконання покарання у вигляді трудової праці. І от мені приходить повідомлення, що я маю з'явитися за вказаною адресою, а її місцезнаходження - в Кракові. Зазначено число і дату. Повідомлення прийшло на е-мейл. Справджую календар і розумію, що початок покарання має відбутися сьогодні... за дві години. Як так? Мені до того міста добиратися мінімум півтори, і це в другій половині дня - час пік, а я ще жду якогось формального підтвердження у якійсь іншій справі. Розумію, що таких, як я є й інші. Починаю дзвонити на контактні номери тих структур, що скеровували і перескеровували, чому так відбулося, адже фізично - це не реально: усе кинув і маєш бути там!? І з кожним дзвінком і походом у одну з контор, яка знаходилась через дорогу (тут асоціації з рідним містом), я розумію, що саме сьогодні і в цей проміжок часу, це питання я не вирішу. То хтось з чиновників сьогодні відсутній на місці, а хтось узяв відпустку, а інший, на іншій посаді - звільнився, а на його місце приходять інші працівники і щоразу нові. Навіть ув е-мейлі одної контори не було телефонного контакту. Поки "розв'язував цей вузол" дилем, врешті-решт дивлюсь на годинник і бачу скоре наближення до 08:00 години вечора. Констатую: це ж так за бюрократичними перепонами летить час! Трохи в шоку, але ніц таку фатальність не зміниш.

P.S. Якась комбінація фатальних подій, що спричинена війною в Україні, а торкається переважно чоловіків, "синхронізувалась" із подіями перегляду фільму з кримінальним підтекстом.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 160624 "Організація поїздки"

Приклад, коли уві сні відбувається певна ірраціональність дій і поведінки, пов'язана з рухом у часопросторі.

Я з дружиною маю їхати потягом. Жінка має квитки, аби орієнтуватися за конкретним часом. Тут вона мені каже, що десь лежать сумки, а разом із ними ноутбук, який обов'язково треба зарядити. Маю відлучитися, аби узяти ті речі та сісти в потяг. Тепер я у вагоні потяга шукаю вільне місце, аби розкласти сумки і ставлю на заряд ноутбук. Іду вперед потяга до дружини. Коли опиняюсь біля неї, у обох з'являється переконання, що цей потяг неправильний і ми терміново маємо вийти. Потяг навіть встиг рушити з місця, але в перших секундах, дивлячись на нашу паніку біля дверей, хтось зриває стоп-кран і ми вискакуємо на перон. Прошу дружину зорієнтуватися з часом. Дивиться на квитки і годинник і називає хвилини, щось на зразок: "о 39, а не...", заспокоюючи себе і мене, що "все добре". Тепер я подумки згадую про наші речі, які залишились у потязі. Чомусь виникає стійке переконання, що речі поїхали третім потягом, коли ми зійшли другим, у якому також їхали і таким хибним переконанням, що певний час, узагалі порушивши невідь-звідки таким "стійким" спогадом усю логіку подій, хоча насправді зійшли на тому ж вокзалі. (Тут можна взяти до уваги появу повтору, який часто виникає уві сні). Тепер треба озвучити дружині: де наші речі... На тлі її впевненості, що все вже буде добре, і залишилось сісти у правильний потяг (уві сні навіть не виникає думка: коли ж вона сіла, а я встиг пересісти у "другий" потяг), маю її розчарувати "найстрашнішим": де наші речі?! (На чому й просинаюсь ). На загальному тлі цікавий інший фактор: мою упевненість, що все відбувається добре, підтримували коментарі якоїсь проводниці, яка давала відповіді на мої питання, коли мав сісти з речами в потяг і скеровувала в ньому, коли і чому мав сходити. Цікаво, що її поява, це і була моя впевненість у правильності дій. (Цим образом можна підкреслити відоме твердження, що герої, які нам сняться - це і є ми). Перед тим, як маю дати роз'яснення дружині про все, як і що відбулось з нашими речами, пробую скласти для себе розсипаний "пазл" побаченого з логікою дій, від якого зусилля проснувся. (Перше переконання: такий алогічний сон навіть не варто записувати, але трохи поміркувавши збагнув інше: наскільки він нетиповий і на своєму прикладі може показати, як уві сні чудово порушується час і простір - головні "камені спотикання", завдяки яким більшість людей сприймають сни несерйозно, але чудово вказують на проблеми невизначености, коли ми дивимось і думаємо про майбутнє...

P.S. На цьому прикладі, з реалу: в скорому часі, по трьох роках, дружина має їхати в Україну, аби вирішити деякі формальності з документами. Треба купити квиток. З цим лягав спати. Квиток ще не куплено. Ось чому відсутність впевнености в часі та проблема з речами, зокрема професійним образом - "ноутбуком", із яким нерозлучна дружина з дня в день, як одним із символів вирішення справ, зокрема питань із роботою та поточними документами.

Цікава виникла думка у зв'язку з сьогоднішнім сном: як уві сні мені доводиться брати участь у організаційних процесах (наприклад: свята, зустрічі, поїздки, екскурсії абощо), коли весь час існує ризик порушення часу і простору? Схоже, що дія організації - сюжет і місце дії, не має такого значення, як наповнення і деталі, а також повтори. До цієї тези якось було вже приходив, навіть робив на цю тему запис, а тут вкотре маю певні підозри, що це саме так.

Сон 070823 "Асинхронізація і повтори"

Кінець роботи, ніяк не можу синхронізуватися в діях з колегами. Я піднімаюсь, а вони в іншому місці опускаються, я обходжу будинок з одного боку, а вони йдуть до іншого. Тепер все виглядає так, наче я повертаюсь з роботи через залізничний вокзал. Десь по дорозі, прямо на вулиці скидаю з себе спецодяг, будівельні бути, одягнувшись у повсякденний. Подивившись на тлуми людей, що йдуть на зустріч, а інші - в сторону вокзалу, пригадую, що сьогодні маю поїхати і зустріти в іншому місті тещу. Дивлюсь на годинник: 7:44 (кінець робочого дня: за логікою мало бути хоча б 17:44, можливо, свідомість так готується до ранкового пробудження) і розумію, що вже десь зараз має бути мій потяг, а квитки на нього лежать вдома. Може я мав із собою взяти якусь сумку, яка також вдома?.. Мацаю кишені: телефон, ключі, гроші з собою! - отже, можу їхати і так. Не ясно, що скажу за квиток кондуктору, але "чесне слово, я його купив і він лежить удома!". (Часті повтори, такі, як тут - "удома" - характерні снам). Вкотре згадую, що десь просто на вулиці лежить мій робочий одяг. Заскочую на потяг... Ще було якесь вагання: чи я встиг би додому, чи це точно мій потяг... - але відкидаю всі сумніви і їду. З вікна потяга бачу, як якийсь чоловік з деякою обмеженістю в рухах начебто як наздоганяє потяг, показує вдалечінь рукою і на тому перестає бігти. Просинаюсь із частим диханням, начебто біг сам, але скоріш усього від хвилювання.

Сон 161022 "Може бути пізно"

Якось раптово вирішуємо з дружиною полетіти разом із дітьми на відпочинок у Єгипет. Разом із нами мають летіти ще двоє людей, один з яких негр, до якого ми ставимось по-товариськи та, начебто, теща. У двох останніх виникають якість тимчасові труднощі і вони затримуються кожен по-своєму в дорозі. Отже, родиною прибуваємо в аеропорт із якимось хвилюванням та поспіхом. Тієї миті я тримаю в руках велику пачку євро, яку дружина дала мені в руки, а я не знаю, куди мені її покласти так, щоб надійно. Врешті-решт кладу в гаманець, який і так повний, але гривнями. Охоронець із функціями обслуги пасажирів просить присісти на диванчик, бере квитки за всіх шістьох, аби вирішити первинні питання. Подивившись наші паспорти, відповідає українською, чим сильно дивує. Вже на диванчику розумію: може бути так, що ми не полетимо всі разом: ті, що затримуються в дорозі, вже не приїдуть. Стає трохи прикро, але також розумію, що мають вимушені труднощі. Поки ми сиділи, до нашого диванчику підійшли двоє людей, які попросилися присісти поряд, адже так їх скерував охоронець. Один з них молодий негр, який спілкується українською, але час від часу використовує німецькі слова. Дивне, як для мене, поєднання: походження та дві нічим не близькі для нього мови. Так і сказав перше слово: шуц, на що жартома я відповів: кант шуц... Потім підкреслено, аби міг він сісти на вільне місце: шулє?.. Чого сперечатися? - так скеровує всіх охоронець. 0200'

Вихідний день. Я з дружиною та дітьми збираємось та виїжджаємо в місто. Все відбувається невимушено і спокійно. Якоїсь миті мені приходить усвідомлення, що я мав сьогодні піти на роботу. Як так трапилось? Проспав будильник? Наче пам'ятаю, як він дзвонив! Отже, будучи сильно втомленим, його вимкнув і без жодного сумніву ліг спати далі! Це ж за мною ще й заїжджав колега, як домовлялися!.. Не подзвонив, не розбудив... Ясно, якби й розбудив, було б уже пізно на збори. 0415'

Сон 070822 "Варіації закономірностей"

Даю синові спортивний зошит для баскетболіста із досягненнями, зроблений у виді графіків, і кажу: із цим зошитом стають здоровішими (в значенні: сильнішими)!

Тримаю аркуш у синьо-блакитних кольорах і помічаю за текстом певну закономірність, яка відзначається повторенням снів сьогоднішнього дня в снах у далекому минулому. Навіть здивувався появі такої логіки в подіях. Зокрема згадувались: ув одному сні - події в горах, у другому - про те, що хтось упав.

Збираюсь на роботу й нарапт пригадую, що не зателефонував до колеги, який мав би мене забрати на півдорозі до роботи. Дивлюсь на годинник: за пів години до нашої зустрічі. Отже, він у дорозі, треба телефонувати... хоча просив це зробити ще звечора.
P.S. Пересторога, що виникає з реалу: так і має бути з неділі на понеділок після тижневої відпустки.

Десь у цьому ж контексті опиняюсь на новому об'єкті, й усвідомлюю, що весь свій інструмент так і не забрав із попереднього.
P.S. Ув'язка з попереднім фрагментом сну. Так би мовити, варіація можливих подій із понеділка (завтрашнього дня).

Сон 060722 "Новий досвід"

Якби доля не складалась і не прагнув трапити до війська, але виявилось, що став максимально оперативно мобілізованим і опинився на острові Зміїний. Перше випробування: потратити до своїх, які вже є на цьому острові, під активним вогневим обстрілом. (В реальності: острів, як з тиждень звільнено від російських окупантів!). Нові відчуття, як все рахується на секунди, коли треба переміститися з точки А в точку Б. Беру участь в активній фазі. Новий досвід утримування ворога на мушці. Усвідомлення: наскільки нарапт необстрілювані секунди дарують тобі життя. 0100'

Потрапив на будівництво, на якому, для виконання висотних робіт задіювали пожежників (мнс). У роботі залучали всіх підряд, а я тиняюсь таким чином, аби мене ніхто й не зачепив. Керує роботою якийсь дядько, який за манерою та методом чомусь нагадав мені батька. 0200'

З'явилась така інформація, можливо, переконання, що Зеленський вирішив мене нагородити таким чином, що дав керувати двома взводами. Для цього навіть почесно проїжджав вулицею, по якій я йшов. Міркую собі: "Вже навіть не знаю, який бродик від гордости маю виростити у себе на грудях". 0322'

P.S. "Бродик" (неологізм під час сну), як свіже враження від світлини із неголеним обличчям президента.

Сон 220322 "Відчуття крихкости"

(Денний сон).

Сюжет пов'язаний з організацією часу у вигляді працюючого танка, що їздить за певним маршрутом. На якомусь етапі вимушених поворотів та розворотів танк глохне - зупиняється час. Відчуття крихкости, як у ледь підпаленому бізе. На тому просинаюсь. 1220'

Сон 071121 "Організація часу"

Після якихось робіт у сараї і біля нього (батьківський двір), вирішив піти в школу на поетичний виступ. Про це число знав, але довго наважувався. Врешті вирішив, що піду - в останній момент. Виходжу з дому, йду до зупинки, переходжу дорогу, далі оновленою асфальтованою стежкою до школи (ця оновленість дороги мені знайома, видно, із забутого сну). Раптом пригадую, що я не взяв свої поетичні збірки. Довго рився в сумці, але знайшов підбірку своїх складнів. З тим і вирішив, що читатиму. Разом - і те, що маю в інтернеті. Приходжу в школу, а там так, наче в коридорі вчительська: багато вчителів сидять за одним столом біля вікна, а поряд видно кабінет директора, адже увага поодиноких працівників зосереджена в ту сторону. Нічого не вказує на підготовку якогось заходу. Питаю у вчителів за поетичний вечір, який має скоро розпочатися. Звертаю увагу, що моя вимова слів має незвично виразне звучання, наче відчеканюю звуки, дещо подібне до польської мови. Вчителі починають дивитися один на одного так, наче чують про цей захід вперше. Раптово одна звертається крізь стіл до іншої, що щось таке має відбуватися в неї. Тепер та звертає увагу на мене і пригадує, що дійсно так! Виглядає, наче якби ніхто не прийшов і не сказав, то нічого важливого і не трапилося. Уточнюю час початку заходу і перепитую її на ім'я. Абстрактно дає зрозуміти, що ще маю трохи часу. А очікуване ім'я та по-батькові вимовляє так тихо і загадково, що мені чується якась електронна адреса. Навіть перепитав, але це не дало бажаного результату: почулося так само. Я вибачився, що не підготувався належним чином і завдяки тому, що виявилось: маю в запасі ще трохи часу, то сходжу додому і візьму свої збірки, аби пристойніше виглядати перед учнями. Покидаю школу, а в голові вже почала роїтися думка: може не варто повертатися? 0420'

Потрапляю на територію підприємства, де протягом робочого дня фіксуються усі години працівника. Ось цього разу і я дивлюсь на схему, аби знайти в тих лініях кусь логіку. 0530'

Сон 311021 "Немає ходу"

Мешкаю в незнайомому мені домі на два поверхи (певна асоціація з нинішнім помешканням). Чомусь в терміновому порядку збираюсь у школу, хоча оцінюю себе, як особу старшу - не шкільного віку. Цілий час думаю за те, що маю встигнути. Виходжу на двір, сідаю в свою машину, разом зі мною сідає батько, має підійти мати, вивертаю з парковочного місця і раптом пригадую, що з дому щось забув взяти. (Цікаве спостереження, яке вже не раз спостерігав за собою, сидячи за кермом: натискаю, як здається, глибоко на педаль гальма, але не відчуваю миттєвої реакції. Мозок каже: "ти вже мав би зупинитися!" - лише по "сказаному" ефект відбувається за секунду, дві). Повертаюсь, дивлюсь на годинник. Відзначаю 7:00 і розумію, що уроки вже почались, а я все ще не зібраний. Піднімаюсь сходами з першого поверху на другий і раптом для себе відзначаю, що в проході на кухню обвалилась підлога. До мого виходу з дому все було в порядку. Як би не хотів, далі вже не зможу зайти. Така поламаність вражає у поєднанні, що все навколо має свіжий ремонт. Раптом здогадуюсь, що те, що шукаю, знаходиться у ванній кімнаті на першому поверсі. Спішно спускаюсь, заходжу у ванну, біля пральної машини починаю пошуки... (На цьому просинаюсь). 0445'
P.S. Завдяки тому, що перевели годинник на зимовий час, я спав більше на годину. Видно тому, як наслідок, наснився цей сон. Перед відходом до сну усвідомлював і те, що маю вчасно проснутися. Можливо, з огляду на це і виникає відсилання моєї уваги протягом сну на годинник. Разом із тим я знав, що в Європі цей перехід годинника має бути остаточним.

Фрагменти снів 03-071021

Користування з ліфту та в іншому фрагменті зі сходів. Клав у якомусь громадському місці (схоже на лікарню) щось до прання. Виставляв час десь на хвилин двадцять. Поки розібрався і вийшов за двері, побачив, як утворилась черга охочих зайти (видно до туалету, але для мене це місце було виключно з пральною машиною).
03.10.21

Приходжу за святковий стіл у великій кімнаті батьківсько дому. Поводжусь так, наче я й не гість, а маю причетність до його організації. Беру якусь коробочку зі стравами викладеними роздільно, в якій найбільше мене цікавить сир. Дістаю його і їм шматочками.
04.10.21

Денний сон. Перед відпочинком на годин півтори виставив будильник на 16:15, аби він нагадав перепитати в дружини о котрій її забрати з роботи. Уві сні кульмінаційним моментом стає пригадування часу і переконання: не забути забрати дружину! (Єдине, що зі сну й запам'яталося). Від самої думки і внутрішньої відповідальности просинаюсь. Дивлюсь на годинник: за хвилин десять, як має розбудити будильник! Як виявилось, така корекція часу навіть пішла на користь.
05.10.21

Сон у якому знову фігурує коробочка, але їх для огляду більше.
07.10.21

Сон 141220 ''Бути готовим''

Приїжджаю в готель чи хостел із двома своїми колегами (В., Р.). Нас поселяють у номері на чоловік двадцять, у два ряди ліжок в одній довгій кімнаті. Мене спочатку селять біля однієї дівчини (сусідня койка), потім перепрошують і селять в другому місці, виявилось - біля іншої. Спимо, чую, як посеред ночі хлопці (колеги) встають і збираються до виїзду. Виходять із цієї багатолюдної кімнати. Збираюсь і я за ними. Складаю свої розкладені речі, чомусь приділяю тому багато часу. Мушу все робити тихо, аби нікого не розбудити. Виходжу в коридор, доскладую речі до кінця, одягаюсь. Готовий їхати. Знаю, що здивую своєю оперативністю, адже на перед припускаю їхнє ''сподівання'', що із-за мене вони змушені будуть виїхати пізніше. 

Я з сином у машині. Під'їжджаю до будинку, на якому знаходиться меморіальна табличка фігурної форми про якогось видатного діяча. Саме вона є нашим кінцевим місцем призначення і чомусь є доволі знаковою. (Конкретика відсутня). 0130'

Сон 250520 "Коли багато справ"

Маю бути в школі на початок уроків. (Трохи неясний образ, але за відчуттями: те, що поєднує мене, як батька, із навчанням власної доньки). Ось уже там, але виникає потреба піти постригтися, зробити ксерокопії своїх дипломів. До початку уроку 20 хв. Розумію, що часу мало, а справ - багато. Все ж таки вирішую йти на стрижку: тут недалеко! (Місця подій у реалі взагалі не знайомі). Приходжу в перукарню, де разом із тим роблять ксерокопії. Дістаю свої дипломи, один із них - червоний. (І таке є в реальности). Бачу, як вони розкладені на столі, але чогось не вистачає. Дивлюсь на жіночку, яка робить одне й друге, а обличчя доволі знайоме. (Коли проснувся із трудом зміг згадати: на кого ж схожа? Це була колишня методистка з заочного відділу). Поки документи відклали в сторону, вирішую (вже) першим ділом постригтися. (На тому проснувся). 0500'

P.S. Вдень подумалось, що "Сон = асоціація 》образ 》асоціація ..." Наприклад, я побачив уві сні обличчя, констатував: воно мені знайоме... але не згадав, бо проснувся. Виходить, коли виникла "асоціація": в контексті школи - мої дипломи, з 'являється "образ": "знайоме обличчя", яке чомусь не ідентифікую; за цим образом мала б послідувати "асоціація"... яку не витворила уява у свідомому стані, але допомогла згадати образ.

Сон 240420 "Плутане й уривчасте"

В одній заможній сім'ї живе дівчина, яка час від часу висловлює в діях певні протести. Наприклад, приходить на дискотеку, і якщо там грають російською, підходить до мікрофона і співає українською. Це при тому, що публіка заточена слухати русопопних виконавців. Цього разу, невідь-звідки, з'явилося троє хлопців, які так само, як вона, підійшли до іншого мікрофона й почали співати разом із нею. Хтось (? - мабуть, колега В.С.) починає розповідати, але оповідь плутана й уривчаста:
- Китай платить гроші, аби бажаючий у країнах ЄС... Ви знаєте, що там забивають кожні пів години бика в жертву... 0340'

Під час сну проснувся і подивився на годинник, було десь 0415'. Ліг спати далі з думкою, що до п'ятої ще встигну виспатися. За відчуттями, десь за хвилин десять -  дзвонить будильник. Видно, але сумнівно: чи не подивився на години уві сні?

Місце, де всі збираються по завершенню роботи, схоже на військомат. Треба було роззутися, зняти шкарпетки. Потім візуально тебе оцінюють. Вдягнувшись, береш пару поліняк з нарубаної купи дров і їх заносиш за призначенням.
Коли вже взувався, хтось присів на плече. Трохи поважчало. Питаю: "Хто?" І чую знайомий голос колеги (М.Б.), який не вимовляє звук "р". Я йому у відповідь: "Одним словом "пу(р)га"". 0500'

Сон 190420 "Наче все під контролем"

Винаймаю з дружиною житло десь недалеко від моря. Помешкання на чотири кімнати і всі мають вхід із двору, об'єднані спільним ґанком. В одній з кімнат є ліжко, в другій - місце для речей. Загалом, все якось добре, але треба весь час переходити з "кімнати" в "кімнату" за сценарієм: "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось робиш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось береш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... Навіть виникає відчуття заплутаности: де і що лежить. (Пригадується відмінний фрагмент сьогоднішнього сну, який сприймається, як преамбула: я у чужому домі, в якому тривалий час мешкаю; вирішив поприбирати на підлозі, зі стін зняти дрібне павутиння, що й роблю). Так, як приїхали відпочивати, я пробую піти на море, аби пройтись берегом. Погода чудова: тихо, спокійно, гріє сонечко, хоч бери і засмагай. Прогулюючись по берегу, так і не визначився, яке місце було б для відпочинку найкраще. Цікаво, що пляж також був розділений на якісь незалежні ділянки природними перепонами. (Це усвідомлення прийшло після пробудження). Дивлюсь на море, а в глибині неба бачу чотири урагани, що вишукались красивим рядом один біля одного, і сунуть на берег, у мій бік. Люди, що були там, ще не до кінця зрозуміли, яка насувається небезпека: поводяться неспішно, наче все під контролем. Я ж вирішую мершій бігти додому. Дивлюсь ще раз на небо, а біля тих чотирьох ураганів ще чотири, трохи віддалені від попередніх. Тікаю, що є моці. Намагаюсь уявити скорочений шлях по місту, вмикаю фантазію швидкого пересування. (Чи то я уві сні моделюю події, але в пам'яті залишився спогад або ж забутий досвід швидкого переміщення іншим містом, вечірнім, відмінним від того, в якому є). Тепер я заходжу в "кімнату", де стоїть ліжко, а дружина в сусідній. Шлях до неї починає обмежуватися погодніми умовами з виходом на ґанок. Звертаю увагу, як на мене в кімнаті починає сипати дрібний сніжок. Отже, циклон наблизився! Холодом завіває з чотирьох маленьких вікон, що над дверима. Кожна з них засклена по-своєму. Тієї ж миті пробую їх полагодити, десь посунути скло, а десь запнути чимось іншим. (Тепер асоціативна зміна часу). Я лежу в тій самій "кімнаті" на ліжку і міркую: як би я замінив на нове не лише вікна, але й двері? Подумки уявляю ремонт. Лише прикро, що це тимчасове житло, як кажуть: "горе часові та грошам", - рано чи пізно доведеться з'їжджати. 0730'

P.S. Уві сні кілька різів підряд фігурують образи, пов'язані з числом "чотири": помешкання на чотири кімнати, чотири цунамі (з подвоєнням), чотири "пляжі", чотири вікна.

Денний сон
Заходжу в автобус, аби щось комусь (можливо, рідним) важливе переказати, можливо, передати. Знаю точно, що мав зайти і вийти з важливою місією. Затримуючись на мить, помічаю, як зачиняються задні двері, якими заходив, і автобус рушає. Вирішую одразу підійти до водія, аби він зупинився, а він робить круті повороти, так, що доводиться затриматися. Після того наміру якось дивно "випадаю" з логіки подій. Тепер я відчуваю, що надто сильно сплю. Маю намір проснутися, а сила сну просто полонить свідомість. Якось надсилу пригадую де я. Розумію, що мав намір вийти і повернутися до колег, аби ми вже їхали на новий об'єкт, а тут я затримався випадково і надовго. Міркую, що варто дістати телефон, аби подивитися в google-maps куди я хоч заїхав. Цієї миті помічаю, як, частково влігшись, на моєму животі та грудях спить син, так само міцно, як я. Пробую акуратно відкласти в сторону, а сил проснутися й досі немає. Тепер я прагну проаналізувати дану ситуацію. Тут на очі трапляє записаний мною текст про перебіг сну. Прагну на ньому зосередитися, але не можу, відчуваю, що сплю далі. (Текст мав візуальну недописаність напочатку та вкінці.) Силую себе, аби проснутися, і просинаюсь остаточно, вже не вві сні. 1630'

Сон 040420 "Відвідини музею"

Після відвідин музею я повертаюсь до нього вже не сам, а з дружиною і ще однією людиною, яка хотіла б там побувати. Приходимо, а там черга: всі хочуть потрапити на оглядини. Я ж розумію, що вже кінець робочого дня і всі просто фізично не зможуть обійти та обдивитися те, що там є. Поза чергою дружина питає за абонемент, щось на зразок того, що за купленим квитком можна буде пройтись цим же музеєм наступного разу, навіть, за потреби, відвідати кілька разів. Знаючи це, люди сидять, аби потрапити й, хоча б частково, почати дивитися на те, що там є. У той же час мені треба відлучитися, аби зустрітися з поважною людиною в його власному домі. Тепер я там! (Важко пригадати "перехід": з однієї сторони я біля музею, а тепер - у домі, схожому на музей, наче від самого музею й не відходив). Мене зустрічає кілька людей з прислуги, які інформують, що скоро буде господар, а нині я можу спокійно прогулятися будинком, поки він не прийде. Я починаю ходити великими кімнатами, щоразу піднімаючись поверхом вище. Знаю, що десь на третьому поверсі знаходиться кабінет господаря, який, як і всі є відчинений. Коли я зайшов, побачив, що на дивані напівлежать і сплять двоє людей, видно, охоронці. Тоді нишком вийшов звідти, зосередившись на деталях попередніх кімнат-кабінетів, що йшли одна за одною. Навіть було підійшов до одного столу, подивився на відкриту тубу у вигляді ящика, аби зрозуміти, що там лежить. Було цікаво й до деталей побуту. Йду далі. Ось мене зустрічають двоє підлітків: хлопчик і дівчинка. Одразу подумалось, що це діти господаря. Видно, тілько-но приїхали. Їм до мене якось байдуже, від чого навіть здивувався. Моя самооцінка: я ж стороння тут людина! Разом із тим дивне відчуття музейности й, відповідно до нього, власної поведінки й інших. (Такої самооцінки або ж прикладів у реалі не існує). Йду далі. Ось зустрічаю ту саму прислугу, яка запросила мене в дім. Розповідають, що є два відвідувача, які гуляють всюди, навіть полізли в підвальне приміщення. Питають у мене експертної думки: як я це оцінюю? Але хтось з персоналу висловлює свої судження і побажання. Я ж даю людині виговоритись, не втручаючись у монолог. 0435'