Сон 240924 "Кардинальні зміни"

Я в рідному місті. Ходжу якби по знайомих вулицях, але їх не впізнаю: наскільки все змінилось з корекцією на війну - не в ліпшу сторону. Йдучи по сходах якогось будинку наче хтось мені розповідає подробиці, так наче слухаю радіо: міста в Україні без світла, без тепла, без каналізації, без того числа людей, як колись... Виходжу на вулицю, хочу потрапити в магазин, а з боку дверей сітка, аби ніхто не ходив, вхід не з парадного входу, а сам заклад починає бути схожим на базар: не так, як колись, а без самообслуговування і кас при виході.

Приходжу в чужий приватний дім (жодних асоціацій з реальністю), а там повна хата працівників. Я знаю, що все починалось з чотирьох людей, які тут колись оселилися разом зі мною. Міркую: достатньо було не прожити тут трохи часу (конкретика відсутня), як фірма заселила таке число, що й не порахуєш! Починаю зустрічати багато знайомих облич - людей, з якими колись працював разом то на одному, то на іншому об'єкті. Вдивляюсь і розумію, що навіть не пам'ятаю, як їх звати. Питаю себе: невже у фірми зараз немає інших помешкань, що всіх нас зібрали до одного місця? На додачу помічаю не лише працівників із Центральної Азії, що для мене вже звично, а явно й з африканських країн - це вже щось нове. Тепер зауважую, що деякі з них не просто приїхали до праці, а притягли ще й свої сім'ї: жінок і дітей. Пробігають темношкірі діти, граючись між собою. (Повтори сну, що створюють ефект нагромадження). Питаю себе: нащо мені така робота, тим більш, коли тут немає де буде спати? Тепер з'являється відома голлівудська акторка, що своєю присутністю справді всіх раптово спантеличила. (Образ уві сні був ясний, а як прокинувся, не зміг хто був насправді. Схоже, що образ акторки виник із розповіді колеги, який любить переказувати всілякі історії, зокрема й із сімейного життя: коли його донька в дитинстві захопилась творчістю Патрісії Кас, запитала свого батька: "А якщо буде коли вона раптом з'явиться в нашій квартирі?.."). Тепер хочу зняти відео, аби відіслати на керівництву на офіс, в яких ми маємо жити умовах. На мої питання, реагують однозначно: "Ти ж у нас бригадир!" Моя реакція: "Який я вам бригадир?" - але всі кого не побачу, дивляться на мене саме так з очікуванням, що саме я розв'яжу цю проблему. Заходжу в одну з кімнат, а там ремонтують підлогу, заливаючи основу бетоном. Міркую: одразу видно, що у власника з'явились гроші, але тим ремонтом створює більше незручностей. Заходжу в другу кімнату - то само: підлога розібрана, найняті працівники активно мішають бетон і так само, як у першій - бетонують підлогу (повтор, характерний снам).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 090624 "Робити вчасно"

Приїжджаю увечері до магазину (жодних асоціацій з реальністю). Знаю, що син працевлаштувався (підлаштуватися на певний час) у цей магазин. Маю його забрати додому, але разом із тим зробити певні закупи. У магазині знаходжу сина десь біля ванної кімнати (нетиповий образ, як для такого закладу). Сидить на стільчику після купання і навіть без витирання рушником. Знайомий образ: коли, наприклад, "залипає" у смартфоні, тієї миті все раптом перестає існувати. Під стільчиком назбиралась накапана вода... Роблю зауваження: знову затягуєш процес? Після сказаного починає приводити себе до ладу. Я ж іду розраховуватися за зібраний до кошику товар.

Сон 070424 "Жорсткий гламур"

Їду автобусом, як пасажир. Якимось моментом водій каже, що далі він вже не їде і чи не міг би я сісти за кермо? Стверджує, що тут залишилось їхати недалеко. Сідаю і рушаю. Одразу розумію, що не знаю дороги і пробую увімкнути на телефоні GPS. На моє прохання пасажири усно скеровують, але фантазії пригадування вичерпуються. Раптом хтось з пасажирів каже, що маршрут автобуса пролягає в Крим. Я ж відповідаю, що не маю російського паспорта і туди не поїду, отже, довезу до кордону. Десь про себе міркую, що везу саме таких людей, що живуть "однією дупою" за двома паспортами. Спиняю автобус, адже GPS - на телефоні гальмує і так не відкривається, а дороги ніхто не знає. Сходжу бозна-де і йду пішки до якогось магазину чи населеного пункту. Виникає відчуття, що відійшов від автобуса настільки далеко, що варто було б ним під'їхати, аби не повертатися. Заходжу в якийсь магазин, а там щораз перед очима опиняється якась велика дівчина, яка весь час мені перешкоджає своєю "невимушеністю" (так і не зрозумів: чи продавець, чи клієнт) ходити у пошуках мапи, але про себе вже називаю її "малюнком". У пошуках співставляю образ із тим, що уявляю як такий, що знаю. По пробудженню образ "великої дівчини" нагадав нещодавно побачене зображення з інтернету, генероване штучним інтелектом, із назвою "Жорсткий гламур".

Сон 150123 "Дорогі прикраси"

З дружиною потрапляю в багатий палац на кілька поверхів, переобладнаний на дорогі магазини, але не так, щоб клієнта захопити кількістю товарів, а ексклюзивом. Жодного натяку на сучасні гіпермаркети: все виконано в полакованому дереві, дорогих меблях, під ногами - килими, на стінах - мистецькі картини, так, наче ти й не в комплексі маркетів, а в музеї. Підходжу з дружиною до одного з бутиків, а до нього черга. Там продають золото, якісь інші дорогі і в той же час ексклюзивні речі. Спочатку дружина дивиться на золото крізь скляну шибу, уважно розглядає та інформує, що вибрала, який буде брати. Якось непомітно для мене (швидко) купує об'ємні круглі сережки, хоча й на вигляд повітряні, але зроблені, наче павутинкою. Схоже, що в усередині був камінчик, наближений за кольором до золота, наприклад: бурштин, - але не стверджуватиму. Подорожуючи з дружиною від бутика до бутика, у руках опиняються якісь плаття на плечиках, а ще - дві пластмасові коробочки, наче з-під морозива, наповнені виробленими делікатесами у вигляді дитячих желейок абощо. Хоча я й не пам'ятаю, щоб їх пробував, дружина каже: "зенеси плаття на місце, їх не купуватиму, та придумай щось із тими солодощами зробити, нащо їх взагалі було брати?" Десь заношу та залишаю плаття, а "желейки" вирішую купити. Виглядає так, що купити можу або безпосередньо в бутику, або, так міркую, на виході з "гіпермаркету". Ходжу солідними сходами, широкими коридорами, на якійсь своїй філософії сідаю на вільному стільчику недалеко від двох працівниць, які мені більше нагадують музейних обсерваторів, і продовжуючи міркувати над чимось своїм, непомітно для себе з'їдаю усі солодощі. На рештках "жельок" розумію, наскільки "далеко відлетів", що наче й немає за що розраховуватися...

P.S. Уві сні присутні деякі асоціації з вечірньої поїздки в магазин. Певною мірою дружина висловила своє невдоволення, але дещо підсвідоме "приберегла на потім". Вранці, після спільного міркування над її сном, зробила остаточні висновки. (Мої сни не обговорюються). Для себе зрозумів контекст однозначно.

Сон 300822 "Недоконаність намірів"

Хтось запрошує на весілля, і я на ньому опиняюсь разом із родиною. Довго готувалися, поки зібралися, виїхали... Тим більш інформацію надали напередодні, одже часу було справді мало. Замовили квіти, якісь подарунки... І ось приїжджаємо до РАГСу. Ще з вулиці хтось зауважує, що все найголовніше перед початком майже закінчилося. Піднімаємося я, дружина, діти, ще якісь родичі великими святковими сходами на другий поверх. Чуємо, що церемонія наближається до кульмінаційного моменту. Як піднялись, ще з останніх сходів почало проглядати, як за великим святковим столом стоять люди і вся увага прикута до нареченого та нареченої. Трапили на урочистіший момент - "перший поцілунок". Стали, притихли, аби не заважати перебігу. Десь серед народу, що підійшли насамкінець помічаю бабу Дусю. Трохи здивований її ініціативі прийти подивитися. Дружина одразу робить оцінку, що нам не треба тут затримуватися: привітаємо і підемо, без святкового столу. Наше запізнення вже читається як жест неповаги і ми не будемо належати до шанованих гостей. Я помічаю щасливе обличчя нареченого (мого колишнього однокласника С.Б.). Начечену сприймаю узагальнено, адже під усім тим вбранням та макіяжем важко давати взрозумілу оцінку, тому не фіксуюсь увагою на ній. Хтось зі своїх критично оцінює наречену, так, наче наречений "міг вибрати красивішу!". Я ж намагаюсь оцінити, як ми будемо скоро вітати і "линяти" з цього місця...

Їду дорогою в автобусі, як пасажир. Дорога знайома: Житомир - дачний масив у сторону Буків. Асоціативно накладається досвід торговим агентом, як працював по районних населених пунктах. (В реалі: у житомирському районі не працював). Маю потребу щось докупити в магазині. Знаю, що зараз будемо проїжджати село, а в ньому є багато хат, без вивісок "магазин", хазяї яких займаються торгівлею. Локація для всіх добра, прямо при трасі. Проїжджаємо одну хату, другу, третю, дивуюсь, що всі їх пам'ятаю. Очікую, що зараз водій, попереджений завчасно, ось-ось і  зупиниться, а він цього не робить... Так і проїжджаємо і їдемо далі, покинувши цей населений пункт. Я ж міркую: такої нагоди більше не буде: далі немає таких сіл, де було б так багато магазинів, як на одне село.

Їду машиною, знаю, що в мене є вдосталь часу до певної години. Вирішив пригадати собі вулиці, якими мало їздив. На якомусь етапі пригадав одну з них, в якій я мав намір вчитися/працювати (з далекого сну) і вирішив до неї прогулятись, бо навіть забув її повну назву, зокрема двузначний номер закладу. Одна стежка виявилась через коротку вуличку з обійстям. Підйом крутий, земляний. Не здолав, ще й забрехали собаки. Вирішив обійти нормально, асфальтом.

Сон 191221 "Відкритий, втаємниченій простір"

На якійсь втаємниченій дачі присутні різні спецприміщення. Один із них знаходиться під невеликою окультуреною водоймою на прибудинковій території. Опиняюсь тут вдруге, зокрема біля цієї водойми і пригадую кримінальний сюжет, в який мене було втягнуто. (Раптове пригадування забутого сну). У тому приміщенні-бункері, що під водоймою, знаходяться кілька вбитих людей. Саме приміщення обладнано, як стратегічний комукаційний центр. Щоб туди потрапити, треба спеціально висушити водойму, відкрити ворота, тоді ж з'явиться вхід. (Під час цього сну була лише подумки констатація факту, спогади, втаємничення деталей, які залишив тієї миті при собі і більш нічого).

Хтось складає відкритий простір відсутнього вікна з чотирьох елементів у бусі (маловантажній машині), створюючи повноцінне вікно. Дивлюсь на виконання робіт і розумію, що додані елементи недофарбовані білою фарбою. Я ж висловлюю пораду дофарбувати, краї перед тим підготувати малярським скотчем, аби не зачепити чорну ґуму біля скла, але подумки, ще домірковую ліпшу методику накладання того скотчу. Лишаю надію на те, що виконавець все зробить правильно. 

P.S. Сон навіяний моєю нинішньою непрямою участю бути свідком технологічних змін у автомобільній галузі на одному з польських заводів.

Якийсь новий робочий об'єкт. Щойно приїхали і заносимо різні речі до праці, зокрема металевий кош, у якому зберігаються інструменти. Раніше його не було, це свого роду презент із попереднього місця праці. Хоча цей об'єкт новий, поки розклались, ось вже наближається обід. Треба поїхати, щось купити для перекусу. Пригадую, що недалеко бачив магазин, але колегам він не пасує - нецікавий, треба з більшим вибором, пригадую інший, який знаходиться прилеглим до території школи (в реалі, в якій навчався, але зі спогадами, як там все мінялось; навіть пригадалось, як на тому місці стояли гаражі; в реалі - біля школи немає такого магазину). Перевдягаємось і їдемо до того магазину. Один із працівників їхати відмовився. Я за кермом машини, біля мене сидить колега, яка рекомендує не заїжджати в той магазин (в реалі, її образ нагадує знайому з давньої офісної роботи на фабриці - О.К.). Вирішуємо їхати ближче до автовокзалу, там кращий вибір у маркеті. (Цікаво, що буквальних асоціацій, які збігалися б з реальністю, відсутні, зокрема розташування як попередніх, так і третього магазину, про який думалось, поки їхав, лише уявно).

P.S. Фрази "поїхати", "виїхати" фігурували в короткій ранковій розмові з дружиною після чого і наснився цей сон.

Сон 251020 "Дотримання норм"

 Отримую замовлення на виконання роботи від одного невеликого магазина, що знаходиться на великій площі, десь у центрі міста. (Локація незнайома). Сама площа по середині огороджена захисними парканами різного роду, за якими чітко простежується рух для пішоходів та водіїв. На якомусь етапі мені роблять зауваження, що пересувна огорожа, якою скеровується потік людей, максимально виходить на проїжджу частину. Я ж іду й переставляю все так, як вимагають норми - по лініях розмітки.

Сон 260920 "Поглядом зі сторони"

Я на богослужінні в костьолі. Десь у стороні якісь жіночки обговорюють між собою свої справи. Виникає якесь питання, до якого проявляю інтерес, але не втручаюсь. Виходжу з храму й іду прямою дорогою, а назустріч старенький священник і двоє прихожан-прислужників із греко-католицької церкви, яка стоїть близько до костьолу. Я їх знаю (таке переконання, видно, із забутого сну), колись я так само, задля інтересу, відвідував той храм, відбувши цілу церемонію (із того ж сну). Отак йдучи, та пара раптом стала, тримаючись рука в руку, подивилися на мене пристальним поглядом, провела очима та пішли. Чомусь майнула думка: невже вони подумали, що я зрадив їхню віру? - коли у мене ані перше, ані друге - лише "спортивний" інтерес.

Йду кварталом багатоквартирних висотних будинків і шукаю в одному ряду магазин будівельних товарів. Врешті знаходжу, хоча й за певною візуальною перешкодою: за кущами і кількома деревами, що росли поряд.

Я у домі баби Марії. Треба в кімнаті полагодити світло, хоча ще день і все доволі видно. Знаю, що ця справа ще досі не вирішена. Зі стіни, в районі вимикача стирчать дроти. Загалом, проводка доволі давня. Раптом поряд мене виявився знайомий бригадир-поляк. (Хоча уві сні йому не здивувався, але в реальності - це неможлива ситуація, коли дім знаходиться не в Польщі). Питаю в нього за ту проводку, так, наче він знає і вміє все, а він: ти ж розумієш я тут... нічого не знаю, як воно було, звідки? Чим мене розчаровує, хоча ще від початку я був свідомим почути таку відповідь.

Сон 290520 "Поламані предмети"

Взяв чиюсь дерев'яну стрем'янку, аби щось із неї доробити. По ходу праці виявив, що одна половина зламалась посередині і її варто відчепити, залишивши другу частину - повноцінну. Одразу цього не зробив, поки не зрозумів, що діла не буде. Заходжу в магазин... (Щось у ньому було не так: пустий? Нагадав один знайомий мені з дитинства гастроном). Поки працював далі, виявив, що я вже зі ще раз поламаною драбиною: відпало пів частини, що тримали щаблі від долу до середини. (Поглядом від мене - зліва). Чомусь знову із такою драбиною переходжу на нове робоче місце, хоча було ясно, що з неї нормально не працюватиму. Там і покинув. Тепер я на вокзалі. (Таке відчуття, що недалеко мене є дружина). У правому вусі білий блютуз. Щось слухаю, як раптом звук у ньому переривається сповіщенням: покинути приміщення вокзалу. Я ж до кінця ще не можу уяснити: як це так, що сповіщення почув у блютуз-навушнику, а в реалі, наче його й немає. Кручу в пальцях гумову частину навушника, як раптом вона відпадає і котиться до горизонтального ескалатора, який не працює, і западає десь убік, так, що можна все ж таки дістати пальцями. Помічаю, як вокзал спорожнів. (Подібне враження, як від магазину). За мить повертаюсь забрати ту ґумову частину, а ескалатор уже працює. Переходжу з рухомої частини на клаптик підлоги, акуратно дістаю і вже збираюсь іти, як раптом бачу людину. Перша думка: поліцейський! Нікого немає, а я - один! Виявився: негр, турист, який так само, як і я затримався на території вокзалу. Вийшов на двір, а там імпровізований базарчик, за асортиментом якого зрозумів, що "заточений" під іноземців, адже продають великі солом'яні капелюхи, плетені кошики, пофарбовані у різні кольори декоративні віники (фіолетові, пастельночервоні, кавові, зелені), зрізані стремпахи зеленої малини, зібрані у великий пучечок, на яких навіть виднілися ягоди (подумалось: навіщо? може, на чай?). Дивлюсь трохи далі, а за базарчиком наче службовий вхід у театр, до якого заходять дівчата в українському національному одязі. 0720'
P.S. Цікаво, що в усьому прочитується поламаність: драбини, блютуз-навушника, звиклих стереотипів: раптово спорожнілого вокзалу, людини з незвичним кольором шкіри, стремпахів малини, так само зрізаних рослин, із яких роблять декоративні "віники", асиметрія сприйняття: вокзал-екобазар-театр. Єдиний образ, упізнаваний із реалу: блютуз-навушник, з якого дійсно перед сном знімав і одягав гумову частину.

P.S. Вдруге передивився анімаційний мультфільм ("Подорож - філосовська драма | Євгенія Кіракосян"
https://youtu.be/DUSbbU2p3TA), який перший раз побачив кілька тижнів тому, і примітив образ із поламаною драбиною, подібною, як уві сні.

Сон 160520 "Свіжий хліб"

Приходжу в магазин. Якийсь час прадавчині просять зачекати, поки не розкладуть тільки-но привезений хліб. Як впустили, я заходжу перший і беру одну білу буханку, половинку чорного, і ще один - сірий, але надрізаний по краях. Чомусь саме так мені й хотілось. Сам хліб свіжий, неймовірно запашний і м'який. Дещо докуповую в інших відділах. Асортимент формую з таким розрахунком, щоб було на родину. На виході беру термічно запакований салат із додатком цілих червоних перчин. Подумки про себе: "Такого ще не пробували!" Ціна: 7 з дріб'язком. На касі - перший. Першим і розраховували. Загальна сума склала близько 60 зл. Співставляючи з купленим, подумалось: доволі непогано! 0730'

Сон 030320 "Дивні вчинки"

Читаю статті десятирічної давності про минуле, зокрема про національно-визвольний рух, часи козацтва. Натрапляю на назву статті: "Давнє поховання у тіла батьків". Міркую собі: що за дивна назва? Певною мірою проводжу паралель зі своїм авторством, що свого часу і я міг би таке втнути. Подумки виправляю: "Давнє поховання біля тіл батьків", але розумію в тому всю неоковирність, та й тему якусь обрано дивну, аби про неї щось писати. 0150'

Польський магазин у невеликому місті. Консультуюсь і в результаті купую універсальний пульт до телевізора, який має підходити до зовсім іншого електрообладнання. Десь у той же час отримую зарплату. Перераховую гроші - від чого відчуваю задоволення. Міркую про надійність банківської системи. Довго консультуюсь який пульт узяти, навіть приміряв у той час навушники, поки не прийняв остаточного рішення - беру. Розраховуюсь, дивлюсь у чек - 107 злотих. Виходжу на вулицю, а там жіночка, у якої питаю, як не забути цей магазин, коли знадобиться гарантія? Вона відмахується: "Що за дивне питання?" - хоча приділяє увагу. Показує на будинку назву вулиці: "Żytomirska, 10(?)". Я дивуюсь і кажу: а ви знаєте, що це за місто? А вона, якось так невиразно: колись розповідали, що знаходиться в Туреччині. А я виправляю: ні, це в Україні! Тільки пишеться інакше. І намагаюсь роз'яснити: де воно розташоване. На якомусь етапі помічаю її байдужість до даної тематики і я її покидаю, висловлюючи, що їхнє місто цікавіше, хоча, подумки про себе, розумію, що будували його пруси. 0310'

Затягую в навчальному закладі кабеля, разом із тим поспішаю послухати лекції. Записую якісь спостереження та думки. Навіть доходить до того, що пишу чим є під руками, аби не згубити думку.

Іду по вулиці, а мене спиняє якась бабка і просить допомоги. Поки слухав і казав: "так, так", як раптом до неї "ні!" - на конкретні слова: зайти в якусь хату і щось для неї взяти. Чим її дивую. Пояснюю, що вчусь і поспішаю на лекцію.

Вихідний день, 9:00. Приходжу в магазин. Одна частина магазину відчинена, а друга - побутової техніки - ні! Ще не час - треба зачекати. А мені саме туди. Сидять у великій аудиторії якісь люди і щось ждуть. Десь в розмові зайшла мова про "PIT" (бухгалтерський документ річного обліку по зарплаті в Польщі). Виходжу, повертаюсь знову. Нарешті відчинились, а тут, одразу при вхідних дверях, чоловік запрошує в цей магазин. А я дивлюсь і кажу, що ви вже були о 9:00? Сиділи і нічого не казали, а тепер так мило запрошуєте. Дивлюсь ще на двох: і ви теж там були?  Подумки: які підстави були не почати працю, коли клієнт о 9:00 вже тут? Разом із тим дивуючись зміні зовнішнього образу. 0400'

Тюнінг і заміна оливи в машині, ключі до якого підходять від мотоцикла. В розмові хтось питає, а яка його назва?
- "Хав'єр".
- Але ж немає такої техніки!..
0500'

Сон 090220 "А насправді (по суті)..."

Приїджають з Ізраїлю зведені родичі. Вибрали для себе спеціальний маршрут подорожі. Хтось каже: "Ти навіть не сумнівайся: д.Л. ще й поїде в Таллінн!" Ще один фрагмент, дотичний до цього ж сюжету, пов'язаний з іншістю єврейського письма, начебто він і є текстом, але насправді (по суті) певним шифром цифр.

Я в Польщі. Заходжу в магазин купити пару видів товару. Але перед тим все детально вивчаю, аби все було по суті. Разом зі мною ходить син, який запримітив у вітрині "чарівні крейди" й почав випрошувати їх купити. Зорієнтувавшись в ціні: за 7 злотих, - погодився. Якщо на вітрині була представлена лише ціна і опис товару, то тут нам винесли цілий пластиковий чемоданчик, чорного кольору, розміром 30×40, в якому лежали великі кольорові крейди, наче олівці для малювання на асфальті.

Замовив книжку на сайті, чекав з тиждень, поки не купив її в книгарні, в яку я трапив випадково. Прийшовши додому і вивчивши ціну, я так і не зрозумів ціноутворення. Вся складність виявилась в тому, що магазин мав свою акцію, а на сайті була інша. І при тому, що я купив у магазині, товарний листок формату А4 вказував, що книжка походить саме з мого замовлення в інтернеті. Склалось враження, що інтернет-опаратор, просто шукав мене завдяки стеженню за GPS, щоб продати замовлену книжку, яка виявилась на складі найближчого магазину, в який трапив долею випадку. Приходжу вдруге, аби з'ясувати ціноутворення, щоб продавець-менеджер могла мені все пояснити. По суті: вона сама була від того в шоці, але з'ясувавши деталі, виявилось, що в продажах запроваджена новинка, що не лише клієнт шукає товар, але й сам товар шукає клієнта. А з ціною виявилась певна накладка: акція від магазину наклалась на акцію з інтернету, тому виявилось не дешевше, а трохи дорожче. При всьому тому вловив ще один нюанс, який мене здивував: зачитуючи роз'яснення послуг за товар з цінового листка (чеку в ф. А4), я говорив українською, плюс так само читав з написаного, хоча обслуговувала мене полька, де з нею переходив на польську, отже, інтернет-магазин вирахував, що мені треба надати товарний чек моєю рідною мовою, незважаючи на те, що я перебуваю в Польщі. Оце-то пішли технології!

Сон 081219 "Prosto вперед"

Події відбуваються в Польщі. Якийсь німець коментує, що тут хороші дороги. Я ж кажу, що в Польщі, на зразок цієї, дороги стали кращими віднедавна. Один поляк, що стояв поряд, підтвердив мої слова.

Охайно зроблений магазин, незнайомий мені раніше. Зі зворотнього боку мешкає один з його господарів. Дівчинка, років восьми, проситься в туалет. Господар каже, що може зайти до нього додому, для цього має обійти будинок і, обравши з трьох середні двері, далі йти "prosto". Дівчинка побігла. Не знаю, чи почула останні слова. Я ж голосно повторюю: просто! Потім сам обходжу дім, аби побачити той вхід. Звернув увагу, що на відміну від красивого фасаду, за яким знаходився магазин, і вабило клієнтів своєю охайністю, з тилу, помешкання господаря мало доволі скромний вигляд.

Запрошений у якийсь дім зробити за годину певний ремонт якоїсь апаратури, більше схожий на перевірку дивних аудіо-, відеодисків. Міркую собі, що впораюсь за пів години. По ходу роботи дивлюсь на годинник. Якийсь хлопець запрошений організувати тут музику. Кажу, що не треба ждати, а нехай вмикає вже зараз. Бачу, як програє вінілова платівка, незвично збільшеного розміру за традиційні. Починає грати доволі цікава мелодія. Як виявилось, таких записів у нього багато. Мешканці дому та їхні гості знаходяться в сусідній кімнаті й стараються мені не заважати. Дивлюсь на годинник: вже минуло 20 хвилин... Відзначаю, що час за роботою летить швидко. Якась родичка передала для цієї ж родини торбу з гостинцями. У мою роботу входить також її розпакувати. Починаю виймати якийсь посуд, обережно загорнутий в папір. Перше, що найбільше здивувало, так це якась порцелянова ваза, лакована в темнокоричневий колір, з ручкою і великим носиком, який розташовувався на ній не до гори, а рівно вперед, ще й будучи незвично задовгим. Останні дві тарілки виявились якісь уживані й надщерблені. За ними в торбі виявив різноманітну домашню їжу, що від ваги посуду й, видно, дороги, стала ущільненою одна до одної. Серед всього були кілька видів м'яса, солоні огірки... Зву господарку, аби підійшла й оцінила стан посуду й допомогла розкласти їжу, адже пальці вже почали вимащуватися жиром від м'ясних печив. Вирішив прокоментувати, що подібний асортимент гостинця нагадує передачі від моєї тещі. 0415'

Сон 171019 "Місце "зайнято"!"

У мене є трохи вільного часу. Заходжу в торговий центр, у відділ де продають дитячий одяг та ще певний асортимент товарів, який більше міг би зацікавити жінок, аніж чоловіків. У відділі проходять якісь внутрішні збори серед продавців. Як зрозумів: розповідають про сервісний етикет та комунікацію з покупцем. Я проходжусь колом, зазираючи на товари та шукаючи дещо своє: "а раптом побачу!" Аби не було відчуття, що згаяв час, вирішив дещо купити: невеличку пляшечку мастила (видно зготовлену для швейних машин) та пару дитячих речей (з одягу) для сина. За час мого розглядання товару підійшла до мене продавець, аби проконсультувати. Насправді, поки я очікував, коли до мене хтось підійде, вибрав те, що хотів. Міркую собі: оце знову, як є гроші, купую все, що треба, без упину, а насамкінець стається: "Стоп машина! Ще трохи і грошей буде катма". Але те, що беру, в той же час є затребуваним! Іду на касу розраховуватись. Дістаю товари зі свого рюкзака. Показую, що нічого лишнього не взяв: товар доводилось, або тримати в руках, або класти в кошик, якого у них не було, тому - рюкзак. Явно, що сервіс до клієнта пасе давніх. Тепер я з колегами по роботі. Один з них схожий на актора Сергія Сівохо. Дістаю з рюкзака якийсь наїдок, термос із чаєм, даю йому, з приблизними словами: це краща їжа, аніж незрозуміла, якою доводиться запихатися на обіді. Він їсть, я відходжу. Як приходжу знову, бачу схвальний вираз обличчя на пропозицію мого варіанту обіду. 0230'

Офіс, у якому дівчина облюбовує робоче місце. Лунає дзвінок. До неї телефонує директорка. Чути короткі слова: "так", "зрозуміло"... Закінчуються раптовим: "А може я хочу на ваше місце?" Пауза. Щось вислуховує по телефону. Тепер встає і йде до згаданої керівниці. Інтрига тримається до кінця. Заходить у кабінет... У таких паузах міркую собі: всяке може бути, може шефиня хоче піти ще вище, а тут така нагода, коли на її місце вже підросли кадри?.. Директорка сидить за комп'ютером, напівбоком до візитерки. Просить підійти ближче. Каже: "Ти знаєш слова "такої-то" пісні?.. Нашого корпоративного гімну?" Бачить, що можлива "наступниця" посвяченою не була. Починає цитувати, паралельно набираючи слова на комп'ютері. Дівчина стоїть за нею і уважно дивиться на монітор. Раптом обриває спіч вигадкою, що "ваша сумочка у щось замастилась". На що власниця бере її до рук і коментує, як несерйозну подію, чомусь перекладаючи її з лівої сторони на праву: ближче до підлеглої. Зачитуючи слова гімну начебто засинає. Опускає голову на груди. Цієї ж миті спішно і справно дівчина залазить у її сумочку і виймає щось округлої форми, що вміщується в долоню. Як глядач, наче помічаю, як у пів ока директорка фіксує факт крадіжки, але незмінно залишається спати. Дівчина-"наступниця"-підлегла-візитерка-крадійка покидає кабінет. На обличчі вираз успіху: "На роботу можна вже не виходити! Пора шукати нове завдання!" Ця історія плавно перетікає в наступну розповідь, про любителя садомазо. Таке враження, що хтось читає/розповідає/показує мені документальну кримінальну хроніку. Новий "мініфільм" починається зі слів: "Він не знає у що ув'язався! Від неї живим ніхто не уходить". Картинка, де відкриваються розсувні ворота вгору. З'являється повнувата жіночка, обвішана всілякими ритуальними атрибутами, із певною пофіґістичністю на обличчі та жуйкою в роті... Десь за одягом віддалено нагадуючи ромку. Тепер кадр, де показують скрученого чоловіка, з довірливим поглядом, зі свіжо проколотим носом у двох симетричних місцях, крізь які стирчать серповидні палички. Продовжується кадр із німою сценою героїні, яка обриває мовчання словами: "Ну, почнемо!..". 0405'

Людина сідає позаду водія, в другому ряду буса. Займає місце, на яке розразовував хтось інший. У когось виникає питання: чому так? Другий аргументує, що це не випадково, адже це пов'язано з тим, що щойно було придбано в магазині, а людина, яка сидить на тому місці, тримає це в руках. Розвіюючи таким аргументом необґрунтовані обрáзи, й тим самим закриваючи питання. 0500'

Сон 120919 "Військово-цивільний стан"

Йдучи по своїх справах, посеред білого дня, десь у парковій зоні польського міста, хтось навісив на мене рушницю. Одразу відчув її важкість. Озираюсь, а хлопці де-не-де з ними вже ходять. Припустив, що зараз відбуваються військові навчаня серед цивільного населення. Зустрічаю по дорозі колегу з роботи В., а йому теж накинули таку ж рушницю. Дуже кортить них позбутися. Минаємо знайому ділянку дороги, а я кажу: "А пам'ятаєш, як я вдруге приїхав до Польщі, тебе зустрів у цьому місці? Віддаля гукнув до тебе: "В., невже це ти?.." А ти б так і минув, не примітивши мене в стороні, простуючи дорогою далі". Спогади спогадами, а йдемо далі. Міркую собі: дивне нав'язування зброї посеред вулиці, це при тому, що я українець і не маю жодного стосунку до їхньої уявної мобілізації. Побачили магазин і вирішили до нього зайти, аби там запитати за військово-цивільний стан і віддати рушниці. Як тільки почали говорити з продавчинею, як раптом мене осяває: "А давай постріляємо?! Це ж пневматична рушниця!" (Таке переконання). Запитую в продавчині: "Чи можна?" Вона ж каже: "Так, аби було для інших безпечно!" Виходимо і йдемо десь на пагорб в сторону якогось каміння, гаражів та дерев. Минаємо смітник, а на ньому тліє якесь сміття. Примітив, як В. оперативненько пішов уперед, а я раптом наступаю на якесь гаряче тління. Від того з лівої ноги спадає гумовий капець. Хочу підхопити його ногою - не можу - гаряче. Забираю руками, а він від температури помалів і скрутився, так, що вже не можна його використати за призначенням. 0500'

Сон 240619 "Ексклюзивні обставини"

У вечірній час завітали в маленький магазин. Я ж у форматі супровідника. Маємо купити, щось таке, що є ексклюзивне і чого, як виявилось, й не було в ньому.

Спілкуюсь з батьком. Розмова виявилась краща, аніж попередні: приємний рівень довіри і бажання мене зрозуміти. Я ж питаю: то ж навіщо ви затіяли те будівництво хати? Домовлялись лише на фундамент? Я розумію, що це мамина ініціатива, а ти хотів би врешті-решт спокійно відпочивати?

Їхав на велосипеді разом із напарником понад річкою і лісом. Приїхали до його батька на корабль, де той був мало не військовим капітаном. Сам ж він круглолиций із вусиками. Йому віддають честь менші за званням. Він ж дав команду обслужити нас "по повній". Ми спускаємось на нижню палубу, де якась дівчина в формі готує нам на двох натуральну каву.

Я на велосипеді заводжу в кіоск преси свіжу газету. Бачу, що подібна до неї лежить, згорнута в пару старих номерів і не продається. Віддав і відійшов, але одразу повернувся, аби виписали відомість на отримання товару. Хтось, стоючи за мною з аналогічною доставкою, вже підготувався на отримання аналогічної відомости, тому й розвернув я себе, вже відступивши від кіоска на пару кроків. 0430'

Я з колегою-поляком проходжу певну відстань, наче коло в порожньому спотривному залі. Та відстань, що була найдальшою, являла глибокий сон, коли я підійшов ближче до тих дверей, якими ми ввійшли, я пробудився. Цікаво, що ані зала, ані двері не є буквальними - це певні точки траєкторії моєї з ним подорожі в "підсвідоме" - занурення в сновидіння.

Сон 160319 "Практичні можливості"

Їду красивою весняною дорогою до незнайомого мені гуртожитку. Я знаю, що там маю отримати безцінну інформацію, яка заповнить брак у моєму досвіді. Заходжу в доволі пристойну квартиру, знаю, що вона моя, а в ній - перший раз. Туди ж уперше прийшла для репетиторства знайома мені вчителька (у реальному житті вчитель української мови та літератури, ще й класний керівник моєї доньки. Згадуючи сон, не можу уяснити до кінця її зв'язок з тією квартирою). Отримавши певні знання, я б це назвав осяяня, йду на роботу, аби поділитися з чоловіками новою інформацією. (Разом із тим розумію, що ті знання не пов'язані зі згаданою людиною, хоча мають якусь прив'язку). З одного боку вони (хлопці) знають, про що йде мова, хоча не відають про ті нові практичні можливості. Дорога від згаданого дому пролягає тими ж гарними вулицями, якими йшов до нього. Навіть здивувався, як зумів одразу запам'ятати маршрут за чудернацькими поворотами. Отже, отримана мною інформація вигладає так: треба носити "мімікріючі кільця", які входять з гармонію з магнітним полем людини. Уявив їхню дію, як вони рухаються вздовж прямостоячої людини. 0024'

Мати готує святкову страву. Я допомагаю, але маю на те своє бачення. Виявив, що до столу не маємо хліба, а для якоїсь солодкої страви - желатину. Вирішую піти й купити. Іду в магазин. По дорозі зустрічаю батька, який іде з солодкою паличкою в роті ("соломкою") (подібний образ вже виникав з ним у снах, коли йшов із "Чупа-чупсом"). Наблизившись, побачив, що він її якось хитромудро підпалив, наче цигарку. В руках тримає якийсь великий подарунок і раптом: він не сам, а з якоюсь молодою особою. (Дивне "домальовування" під час сну). Зустрічаємось, вітаємось, батько з певною веселістю виказує якусь приємність і підкреслює, що йде до нас не сам. Я в шоці, але думки залишаю при собі.
Заходжу в магазин. До хлібного відділу стоїть велика черга, але рухається швидко, адже двоє продавців на одну касу. Разом із тим черга роздвоюється: існує ще одна точка продажу хлібу, посеред черги (справа), в якій можна купити хліб за дрібні монети. Розумію, що в мене їх немає, лише купюри. Треба стояти далі. Наблизившись, помічаю, що в цьому відділі більший асортимент товару, але якийсь він дивний: разом з хлібом продається буряк, капуста, морква... Більш за все вразили на хлібних корзинах великі головки червоного буряка. Купую дві буханки хліба: даю купюру, а продавець - решту, дріб'язком. Йду в інший відділ, аби дізнатися за желатин. Відзначаю: як суттєво і вкотре все змінилося в цьому магазині! Підходжу до "молочного", питаю. Кажуть, що не в них. Звісно, колишній відділ, який мав багато місця, чомусь змалів і асортименту там: "хоч і не питай". Йду до кондитерського. Стоїть черга, але менша, як за хлібом. Аби не тратити час, вирішую запитати за желатин напряму у продавця. На моє питання відповідають з черги, що все "ок", він тут є! Якась жіночка продовжує тему про мій желатин, міркуванням уголос про власний піст і певні страви. Підсумовуючи, що такий обов'язковий продукт, як желатин, мав би символізувати неймовірне дотримання посту, до якого вона ще не дійшла. І в той же момент спробувала висловити захват моїм пісним вибором. Сказане нею відкидаю і кажу, що я купую не заради згаданого посту, адже маю свої гастрономічні міркування. 0430'

Сон 150319 "Зміни для входу"

Повертаюсь на стару роботу. Тепер це вже меблевий магазин: приміщення залишилось старе, але переобладнане під новий асортимент товару. Суттєво змінився інтер'єр: додалось більше стилізації з перевагою на червоне зі срібним металом. Залишилось старе керівництво, частково оновився обслуговуючий персонал. (Хоча я їх не бачу, але маю в тому переконання). У перший день на роботі маю прийняти обов'язки від попереднього працівника. Заходжу і бачу, як чекає в салоні одна особа. Кинув оком, чи залишилась стояти на старому місці мікрохвильовка. Виявив, що її оновили на більш сучасну. Подумав, що треба буде розігріти піцу. Візуально оцінив зміни в салоні, які стали на краще. Пішов у кімнату зняти одяг та перевзутися. Виявилось, що з дому не взяв свої капці. Побачив кілька чужих і вирішив на день позичити одні з них. Взувся. Вийшов у салон магазину, підійшов до жіночки, яка чекала. До останнього була підозра, що це працівник, з яким я мав би все обговорити, а виявилось, що це клієнт, який терпляче чекає на мене. Подумалось: а де ж працівники? Просто так залишили магазин і пішли?? Розпитав, чим я міг би їй зарадити? Виявилось, що вона не може "зайти в систему". Прошу розповісти детально. Уважно вислухавши, кажу їй наступну фразу: "Звісно, ми не все можемо перевірити на комп'ютері!"

Сон 260219 "Преображення в нову якість"

Зйомка рекламного ролика для компанії "Торчин", зокрема такого продукту як майонез. У його основу покладена фраза про відмінну якість олії. Подія відбувається в парковій зоні. Героїня виходить на двір свого дому, що межує в безпосередній близькості з пішохідною дорогою (Старий Бульвар рідного міста), і каже першу фразу: "Торчин-олія?" Її осявають смакові якості цього продукту, з'являються блискавиці, гримить грім, але це все з однієї хмари, що локально згустилася над її будинком. Від радості вимовленої фрази про олію, після якого було відчутне тривале вдихання життєрадісності осявання, на видихові каже другу фразу "Торчин-майонез!" 0255'.

Повертаюсь від діда з бабою і зустрічаю давнього знайомого І.С. Він із хворою дитиною, з якою займається від народження фізичним розвитком. Допомогає їй при вродженій хворобі пов'язаною з ЦНС. При зустрічі зі мною він піднімає доньку з коляски, ставить на ноги і відпускає. (Раніше без "чужої" допомоги ніколи не ходила). Вона самостійно, але тримаючись стінки, рухається і, як для мене, проявляє суттєвий прогрес у розвитку. Ще трохи і тепер вона вже жвавенька і прутка. Її тіло переобразилося на тонкі й надзвичайно міцні прутики, візуально схожі на макаронини, й тут починає поводитися як мутьтиплікаційний герой "хлопчик-мізинчик", який відчув всю силу фізичних можливостей: і давай шастати між посудом та іншими господарчими речами по магазинних лавках, перегортаючи все підряд: тарілки, каструлі тощо. Ще трохи й ті лавки для мене починають видаватися поличками з батькової майстерні, на яких стоять радіотелевізійні електролампи. 0400'
P.S. Вже вкотре спостерігаю протягом сну плавні переходи зі збереженням теми. У даному випадку: 1) преображення дитини та 2) перехід магазинних поличок з товаром повсякденного попиту на полички з іншим наповненням.

Сон 060219 "Ой, не подумайте, що я відмовляю!"

Два хлопця заходять у магазин. Я стою біля них. Вони друзі. Навчаються і живуть разом. Молоді для розмов з дівчатами, соромляться і загалом важко встановлюють з ними контакти. Я знайомлю з продавчинею, яка має непогані пропозиції по товарах. Вони кажуть, що будуть до неї приходити не раз. Міркую, що їм реально легко буде її запам'ятати: все обличчя веснянкувате, так, наче це якась засмага. Кажу: "А доставка до них (до дому) у вас існує?" Вона також жартує: "Можна організувати в позаробочий час!" Щось у неї присутнє в діалозі з ними на тему, що вони з села, отже, про те, про що вона говорить, вони добре знають. Щось пов'язане ще з краєвидами за околицею міста.

Я йду з дружиною і донькою в сторону музею. Там є магазин канцелярської продукції та невелика книгарня. Для дитини треба докупити зошити, подивитися книги.
Чи в розмові, чи я так думаю про себе: згадується Р.З., що з другом гралися синхронно в "російську рулетку" чи у "вішальника" і так само синхронно покінчили з життям. Дурний вчинок - грати зі смертю!
Підходимо до музею. Питаю, наближаючись до парадних дверей: чи не хочете до нього зайти? І чую відповідь у формі питання від працівниці, що стояла при вході: "Що, і ви-и хочете в музей?.. Ой, не подумайте, що я відмовляю! У мене закінчились квитки, а я муші тут стояти..." Дружина каже мені: ми вже там були! І на тому його минаємо, про себе оцінивши "заохочувальний" музейний маркетинг. Прямо по курсу, за десяток кроків, заходимо в магазин. 0230'

Велосипед українського виробництва. Оригінальні написи на ньому приховані німецькомовними наклейками. 0500'