Сон 081224 "Перейти межу страти"

Віддалений образ рідного міста з річкою, до якої я з якоюсь знайомою роблю прогулянку. (Фактично уві сні єдине, що правдоподібне - це річка). Пройшлись до греблі, постояли, подивилися. (В реалі більш красиво виглядає, якщо дивитися з долу, а тут ми дивилися з висоти рівня води, яка стікає. В реалі стежка йде по ліву сторону току річки, а уві сні ми йшли по правій). Якийсь чоловік запитав, чи бачили щось підозріле? - Що саме? - Потопельника!.. (Запитання прозвучало так, наче він пропливав і махав нам рукою). Повертаємось назад, але іншою дорогою, яка під кінець, коли мали її перейти, перетворилась у багатоколійну залізничну дорогу. І це все виглядало так, що йшли весь час понад річкою, а як вирішили її перейти, виявилась багатоколійка (уві сні ця трансформація навіть не здивувала, не виникло жодних сумнівів: щось тут не так). На прощання кажу знайомій, яка вже більш нагадує конкретний образ (можливо, виник у подібності схожої подорожі в реальності десь у парубоцькі роки): "О то можна тут прогулюватися так чи сяк!" - і за тими словами чую їх смішний повтор, наче її відповідь: "Чяк чи шак".

Наче я в домі баби Дусі та діда Григорія, який більше нагадує прохідний офіс з перевалочним складом. Я з колегою прийшов до праці, згодом він кудись відволікається і повертається дивно вдягнений з якихось підручних засобів так, що вийшло доволі смішно, особливо на голові якась химерна конструкція з двох різних пластиків, яка мала б відігравати роль каски. Чекаємо на вказівки до праці. Працівниці з офісу носять якісь речі та роблять їх переоблік. Тепер хтось приходить з робітників, а я його не знаю (таке переконання уві сні), певною мірою схожий на гопника (на тому просинаюсь).

Фрагмент :: Я пишу текст не в ел. "Блокноті", а прямо на сторінці сайту, який після якогось внутрішнього оновлення "злизує" мій текст і переді мною залишається біла сторінка. Виникає така глибока прикрість по проробленій праці... Цієї миті я згадую (забутий фрагмент сну), що так само я писав спогади про свого діда і бабу, і чому забув цей сумний досвід: два громадних текста просто зникли і все, так само - біла сторінка, а на ній - зеро спогадів. Невже знову, як по колу, маю пригадати про когось те, що навіть важче, як про себе.

Я у якомусь буддийському храмі. Бачу багато народу. Мені треба запалити вогонь і я беру якусь двокомфорну річ (без конкретики: чи то такий подвійний балончик, чи така дивна, але велика подвійна запальничка, не ясно) і запалюю на ній два вогні шоколадного кольору. Так продовжую тримати її в руках. Підходить до мене хрещена моєї сестри (сусідка і подружка матері довгі роки) і жаліється, що якось тут не було вогню, а вона разом з дітьми (її чоловік помер у цьому році) сюди приходять часто. Далі формулює завуальовано так, наче: не міг би я поділитися з нею вогнем? - а без підтексту ті ж слова можна було зрозуміти простіше: чи не міг би й мені запалити вогонь? Хоча в руках так нічого й не триймала. Ми мали б піти ближче до святині, де начебто стоїть образ Будди, і там для неї мав би запалити якусь кадильну паличку, свічку абощо, але тут я прикидаюся відстороненим, адже пригадую: скільки цілей за рахунок інших вони (їх сім'я) досягали протягом життя. І на цій хвилі мовчазного зависання підпалюю якийсь патичок, а виявилось, що це довгий тонкий і сухий корінчик червоного буряка, який принесли прихожани чи то для продажу, чи як пожертву. Звісно, він довго й не погорів, а розчаровано потух. Так і треба, подумав я, але знайома почала вже продовжувати розмову про білий борщ, який робиться з "білих карасів"... 

Сон 160624 "Організація поїздки"

Приклад, коли уві сні відбувається певна ірраціональність дій і поведінки, пов'язана з рухом у часопросторі.

Я з дружиною маю їхати потягом. Жінка має квитки, аби орієнтуватися за конкретним часом. Тут вона мені каже, що десь лежать сумки, а разом із ними ноутбук, який обов'язково треба зарядити. Маю відлучитися, аби узяти ті речі та сісти в потяг. Тепер я у вагоні потяга шукаю вільне місце, аби розкласти сумки і ставлю на заряд ноутбук. Іду вперед потяга до дружини. Коли опиняюсь біля неї, у обох з'являється переконання, що цей потяг неправильний і ми терміново маємо вийти. Потяг навіть встиг рушити з місця, але в перших секундах, дивлячись на нашу паніку біля дверей, хтось зриває стоп-кран і ми вискакуємо на перон. Прошу дружину зорієнтуватися з часом. Дивиться на квитки і годинник і називає хвилини, щось на зразок: "о 39, а не...", заспокоюючи себе і мене, що "все добре". Тепер я подумки згадую про наші речі, які залишились у потязі. Чомусь виникає стійке переконання, що речі поїхали третім потягом, коли ми зійшли другим, у якому також їхали і таким хибним переконанням, що певний час, узагалі порушивши невідь-звідки таким "стійким" спогадом усю логіку подій, хоча насправді зійшли на тому ж вокзалі. (Тут можна взяти до уваги появу повтору, який часто виникає уві сні). Тепер треба озвучити дружині: де наші речі... На тлі її впевненості, що все вже буде добре, і залишилось сісти у правильний потяг (уві сні навіть не виникає думка: коли ж вона сіла, а я встиг пересісти у "другий" потяг), маю її розчарувати "найстрашнішим": де наші речі?! (На чому й просинаюсь ). На загальному тлі цікавий інший фактор: мою упевненість, що все відбувається добре, підтримували коментарі якоїсь проводниці, яка давала відповіді на мої питання, коли мав сісти з речами в потяг і скеровувала в ньому, коли і чому мав сходити. Цікаво, що її поява, це і була моя впевненість у правильності дій. (Цим образом можна підкреслити відоме твердження, що герої, які нам сняться - це і є ми). Перед тим, як маю дати роз'яснення дружині про все, як і що відбулось з нашими речами, пробую скласти для себе розсипаний "пазл" побаченого з логікою дій, від якого зусилля проснувся. (Перше переконання: такий алогічний сон навіть не варто записувати, але трохи поміркувавши збагнув інше: наскільки він нетиповий і на своєму прикладі може показати, як уві сні чудово порушується час і простір - головні "камені спотикання", завдяки яким більшість людей сприймають сни несерйозно, але чудово вказують на проблеми невизначености, коли ми дивимось і думаємо про майбутнє...

P.S. На цьому прикладі, з реалу: в скорому часі, по трьох роках, дружина має їхати в Україну, аби вирішити деякі формальності з документами. Треба купити квиток. З цим лягав спати. Квиток ще не куплено. Ось чому відсутність впевнености в часі та проблема з речами, зокрема професійним образом - "ноутбуком", із яким нерозлучна дружина з дня в день, як одним із символів вирішення справ, зокрема питань із роботою та поточними документами.

Цікава виникла думка у зв'язку з сьогоднішнім сном: як уві сні мені доводиться брати участь у організаційних процесах (наприклад: свята, зустрічі, поїздки, екскурсії абощо), коли весь час існує ризик порушення часу і простору? Схоже, що дія організації - сюжет і місце дії, не має такого значення, як наповнення і деталі, а також повтори. До цієї тези якось було вже приходив, навіть робив на цю тему запис, а тут вкотре маю певні підозри, що це саме так.

Сон 200420 "Абсурдна випадковість образів"

Звернув увагу, що хтось виставив на городі "ялинку" з чотирьох менших, а для симетрії, п'ятою, росла звичайна яблуня такого ж розміру. Припустив, що саме так "дивно" зробила мати. Уявив, якби ялинки були наряджені разом, то створювали б святковий новорічний настрій. Уявно почав вішати герлянду, міркувати: куди її краще увімкнути. Потім відбувається трансформація: ці всі ялинки та яблуня - це один стовбур дерева, обмотаний "об'явлено-уявною" гірляндою (розуміння і образ - на межі), якою стає баба Марія. Вона прив'язана до нього, але якось дивно: паралельно контуру рук, які обіймають дерево, злущена по колу кора, а вони припнуті на дюпеля. (Важко уяснити логіку цих переходів: гірлянда-руки-гірлянда). Спочатку б.М. стоїть обличчям до дерева. Але ж то не гарно! - подумав я. Почав міркувати: як розвернути? Видно, що "підвис" від алогічности образу та абсурдности подальшого наміру. Пішов до матері, аби спитати: що робити з б.М. (...)
Якийсь новий перехід (перебіг сну), в якому виникає усвідомлення, що під землею щурі. Чимось "жахнув" (ударив) по залізному казанку. Злякав їх так, що всі вибігли з нори і зупинилися на кущах і дивляться на мене великими чорними колами очиськ. Я ж подав голос, схожий на тявкання цуцика і вони всі, але не одразу, почали за мною повторювати. Дивлюсь на них уважніше, а писочки, які мали неприємні риси, почали від того завивання преображатися. Тієї миті я усвідомив, як своєю дією впливаю на їхню волю. Як проснувся, почув, що в реальності такий скавучий голос подає якась ранкова пташка. 0430'

Уві сні пригадується пісня "Курчатко" у виконанні Антіна Мухарського і гурту "ГраБля". Цитата крізь сон: "А ти братішка / бєлогвардєєц...". Далі чую чудернацьку фразу: "Чи вольно видобувати з суден "косацьки" (під прапором Казахстану), японську рибу?" (у значенні "японцям). 0445'

Сплю далі, залишилось 15 хв до дзвінка. Спостерігаю не перший раз, що з'ява сну починається за якоюсь абсурдною випадковістю образів, які між собою починають витворювати сюжет.

Сон 040320 "Неприйнятна зона"

Проходжу будинок однокласниці, а двір - пустка. Знаю, що на городі будували ще одне житло, а навіть тут ніхто не живе. Недалеко звідти переходжу дорогу на зебрі, а розмітку перемістили, з'явився контроль - люди, що її обслуговують. По другу сторону іду в напрямку школи, а там збори: багато учнів, людей з навколишнього району, чиновники. Помічаю колишнього президента Кучму, його оточення. Присутній якийсь чоловік середніх літ, який з-поміж них сприймається, як царевич, якому хочуть сильно сподобатися дівчата. Аж зазирають ув очі й від особистого привітання аж розцвітають. Дивуюсь від такої сцени. Проходжу далі, стаю, дивлюсь на суттєві зміни в архітектурі, адже звітують за покращення. Можливо... Надмір муровані паркани з червоної цегли, стилізовані під давнину. Стає нецікаво і я йду.

Слухаю пізнавальні передачі з викриття духовних практик на одному ютуб-каналі. Якоїсь миті потрапляю в студію, де робиться запис. Знайомлюсь з ведучим, якого знаю лише по голосу за кадром. Розмовляємо. Питає: чи спостеріг я за собою якісь незвичні здібності? На все про все кажу, що веду блог своїх снів. Перепитую, чи все розуміє українською? На що він зайве прислухається і просить говорити виразніше. Дивуюсь, адже вимова слів є доброю.

Пневматичний контейнер великих розмірів (заводських масштабів) для сміття під металеві ошурки. Стою, дивлюсь. Якоїсь миті густо вилітають шматки металу так, що відбиваються від стінки і утворюють повноцінний металевий предмет гострої форми. Підходить працівник, який обслуговує це обладнання і попереджає про небезпеку перебування в цій зоні. Якби, уявно, стати в той контейнер, то тієї миті метал запікся б у тіло. З часом просить мене принести йому захисні окуляри і рукавиці.

Сон 070219 "Ключі від горища"

До батька в гості прийшов старий знайомий. Я знаю, що має підійти й другий. Батько приготував імпровізований стіл, аби приємно посидіти за келихом вина. У мене цікаве просторове сприйняття: з однієї сторони я вважаю, що у себе (на батьківському подвір'ї), з іншої - ми з батьком в гостях, хоча приходять до нього. Що дім, що двір, а згодом і горище - все мені не знайоме. У першого гостя, що схожий на власника кондитерської фабрики "Р." я запитав, чи не будуть у нього березові дошки? (Його образ для мене нерозривний із його сином, якого я добре знаю). Він дав мені ключі від горища, на який я поліз разом зі своїм сином. Там побачив багато старої ксерокопіювальної техніки в різному виконанні та, що характерно, всі в чорних корпусах. Від часу припорошені курявою глини, якою вимащена підлога. Я собі подумав: це ж він ("Р.") раніше мав офіси, але навіщо йому було їх стільки, коли він музикант? (Чомусь тут порушена логіка). Беру березові дошки. Складаю двома кіпками і спускаю із сином до долу. Зачиняю двері і йду до гостя, віддати йому ключі. Заходжу на кухню, а там уже сидить із ними другий батьків гість Юрій К. (У реальному житті 15 років як покійний). Батько не на жарт розготувався на кухні: ось уже й виймає смачну смаженю з духовки і ставить перед гостями на стіл. Я віддаю "Р". ключі, дякую. (У продовженні сну - з реального). Щось про себе згадую про деталі смерті другого гостя, як трапився йому сердечний приступ, коли увечері він з жінкою дивилися телевізор, сидячи на кріслах. Перегляд порушив рип дивану, що був за ними, так, наче хтось сів на нього. Перше, що їм видалось: це кішка, яка застрибує на нього і видає характерний звук, а як обернулись, там - нікого. Про себе згадали, що цей день є для родини пам'ятним, адже помер батько (не знаю кого), розсудили: прийшов і нагадав про себе! Протягом години в Юрія К. трапився інфаркт. 0303'

Знову ж таки: чуже і не знайоме обійстя, а я сприймаю його, як батьківське. Бачу Р.З. в однотипному одязі в широку смугасту жовто-червну лінію. Навіть шапочка і та з тієї ж тканини. 0500'
P.S. Дивно, Р.З. давній знайомий, з яким не спілкувався доволі довго. Сниться вже другу ніч поспіль. Снився й раніше.