Сон 200126 "З гумором до деталей"

Щось пов'язане з ліфтом, яким постійно їжджу верх-низ. Тепер ремонт авта, де її звуки в дорозі подібні до звуків її ремонту, якби вказуючи на недосконалість. Тепер якийсь чоловік каже: "То новий Мустанґ", - показуючи на свою машину, яка була презентована виключно для нього. Він є якби спеціалістом, який виявить і вкаже всі недоліки ще до того, як авто набуде серійного виробництва. І тут я його бачу, як змінює дизайн сидіння для своєї машини, зокрема підголівника. Процес підбору бачу якби в дизайнерських версіях на моніторі, але з непокидаючим відчуттям, що ця машина "на яву". Найсмішніша версія була на початку: у вигляді Чебурашки. Уявіть підголівник на сидінні з великими вухами.. Завершилось на версії, я б назвав: об'єднаних вух у вигляді колеса. Це на думку суперспеціаліста мало б бути "проривом". Тепер дає сісти за кермо і мені. Дорога. Світлофор. Не можу зупинитися на червоний колір... Якась бабка переходить дорогу, інша бабка за нею ще й піднімає з пішохідного переходу якусь монету, зауважує мене і в останній момент ховається в темряві.

Приходжу на зустріч однокласників, а там сидять лише пару людей. Все тільки на старті: готуються страви до столу. Вирішую долучитися тим, аби спочатку почистити картоплю. Що й роблю. Робота нудна, але виконую десь із невелике відерко. Десь відволікаюсь і другим моментом починаю його шукати. Якийсь хлопець робить суші розміром з пів столу (справжній витвір мистецтва) у вигляді малюнку японської гори Фудзіяма (так собі думаю). Поки шукаю почищеної картоплі, за іншим столиком бачу однокурсницю І. (не зі школи, якби не за логікою подій, а з училища). Сиділа сама і "в собі", тому вийшло так, що вона мене не зауважила і я з нею не привітався. Повертаюсь шукати далі... потім займаюсь іншим: розповідаю, що минулого разу для нашої спільної зустрічі чистив рибу оселедця. Хтось мені розповідає про різні види ножів для чищення риб, з чим я був незнайомий, і розширює думку про звичайні ножі, де вже я роблю уточнення про таку форму ножа, що вже рахується як холодна зброя. Тепер на тій зустрічі бачу давню однокласницю М.. Звернув увагу, коли почув від неї вирвану з контексту фразу: "Я теж...".

- Притіт, Наташа... та що Маша! - кажу я.

Моя реакція відбулась під впливом візуального каламбуру: дві поряд дівчини стоять ув однаковому за кольором светриках - синьому. На що вона теж віджартовується, де я впізнаю її давню усмішку та гумор...

Сон 180224 "Наведення ладу"

Напередодні уві сні батько готував каву з мелених зерен у незвичний спосіб, що полягав у вживанні незвичних посудин... (Можливо, відгомін з реалу, коли в магазині зі сучасним електрообладнанням побачив незвичний кавник для заварювання на гарячому піску).

Так випадає, що я вирішую хазяйці допомогти в її ресторації протерти вхідні двері, випадково зауваживши на їх непрозорому вигляді. (Щось подібне зауважив у реалі, як дивний недогляд з боку маркетингу). При цій же нагоді маю гумові латексні рукавиці, які під завершення ще й вивертаю на внутрішню сторону, аби зробити усе максимально чисто, після чого вирішию їх помити. Тут вже й хазяйка сама вирішила долучившись і довести скло до повної прозорости. Там же в ресторації заходжу в приміщення, подібне до окремої їдальні, щоб там, маючи окремий кран з водою, умити руки та рукавиці. Чомусь так само, з наміром навести чистоту, сідаю до одного столика, аби навести блиск на його поверхні, а заразом зауважую, що за ним сидить якась француженка... Тепер зауважую, що на цьому столі закінчились серветки, а ця дівчина якось передбачувано мала їх узяти так, що ця раптовість виявилась зрозумілою мені в секундах. Оперативно встаю і з іншого столика перекладаю серветки до цього, але не всю коробку, а певний пучечок з кількох на раз. Верхня серветка якось кумедно зіжмакується, бо ж я хотів її розрівняти, та з поспіхом - не вийшло. Ця поведінка читалась дещо смішно, наче добрий намір навмисно дотриматися етикету. Коментую з тим же гумором: "Сервіс!..", - адже розумію, що по-французськи мені не вдасться сказати більше. У відповідь дівчина посміхається і пробує щось відповісти французською, але наприкінці чую пару польських слів: "Niebieskie Mazury". Тут вже я після здивування повноцінно долучаюсь зі своїм знанням польської... За усмішкою бачу, що їй такий несподіваний оберт подій подобається. Питає: звідки я? Відповідаю... На що здивовано перепитує: "О, istnieją niebieskie Gliwice?..". Якщо в порівнянні з Мазурами, то я заперечую, не до кінця розуміючи підтекст того "niebieskiego" ("синього"). Додаю, що Шльонськ має свою неповторну оригінальність, але її розуміють лише ті, хто закоханий в промисловість цього регіону.

Накриваю святковий стіл, перед цим готую різні страви. У мене з кимось для приготування окремий стіл, від якого переносяться блюда на головний. Приходять гості. (Якась напівконкретна асоціація з батьковим домом і його колом спілкування. Суттєва відмінність: уві сні себе почуваю ані дитиною, ані підлітком). Ще трохи і майже всі блюда за новим столом. Я ще міг би затриматися у приготуванні ще кількох страв, але мене вже запрошують до святкового столу. Вмикають світло, а його немає... Здогадуюсь, що треба закрутити лампочки, які наполовину виручені з патронів. Отже, справа зроблена, але світла все одно мало. В трьох місцях, де мали бути по три лампочки, фактично було по одній. Тим більш, одна з наявних трьох - виявилась несправна. Подумки: а були ж часи, коли батько любив за столом, спеціально для гостей, багато світла!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 18-211124 "Колективні танці"

З якоюсь невеликою групою пасажирів лечу в літаку. Десь відзначаю посеред цих людей свою мати. Хоча ми в небі, але до нас виходять два пілота. Один із них - мій двоюрідний брат М. (який зараз воює на фронті). Дивуюсь: чому пілоти тут?.. Схоже, що літак перебуває на автопілоті. Вони нас вітають і починається приємна з ними розмова. Чомусь усі присутні пасажири (до десятка осіб) не сидять, а стоять. Раптом літак раз-другий підтрясує і приємна розмова раптом спиняється: пілоти біжать до своєї кабіни.

181124

Приснився сон, який вирішив не записувати: доволі недопустима тема з моральної точки зору. Досі для мене залишається загадкою: чому уві сні з'являються переконання, що є неприпустимі при здоровому глузді (так би не вчинив у свідомому стані) і чому уві сні порушуються моральні норми? Апробації можливого на рівні фантазій? Може, значення образів незалежне від наповнення емоціями? 

191124

Перебуваю на якомусь святі. Бачу товариство жіночок за 50-60 років. Усі веселі та дещо огрядні. Починається музика і вони весело беруться за руки і всі починають танцювати. Таке видовище мені нагадує весілля, коли "розігріта" за столом публіка, втрачаючи скутість і комплекси, готова вже наповну йти в пляси. На моїх вустах тихо звучить слово польською мовою "wesele".

P.S. Якщо це від храпу, тоді зрозуміло звідки з'явився образ із музикою.

201124

Йду вулицею. Лише за подальшою логікою розвитку подій розумію, що це головна пішохідна вулиця рідного міста. Зустрічаю знайому С.Ш. (Г.) і пригадую, а вона мені анонсує, що зараз в театрі ляльок буде відбуватися прем'єра вистави за її сценарієм, а її чоловік є причетним до постановки. Раптом я пригадую, що цю причетність вже знав раніше, але чомусь призабув (в реалі: не знаю, як зараз, але раніше він займався обробкою граніту). Приязно ділимось привітаннями і я йду далі, по кількох кроках до театру, зазираючи у вікно, бачу якогось чоловіка, що сидить за комп'ютером, можливо, пультом. Припускаю, що це і є її чоловік, але чомусь все це мене не обходить і йду далі.

На якійсь дощечці, у вигляді перевернутої шахової дошки, намагаюсь рівно виставити якусь планку у вигляді дерев'яної лінійки, що рухається на залізних кульках, і це мені не вдається. В процесі виставляння ці кульки видають нудотний звук перекочування з місця на місце. Дружина (в реалі) штовхає мене в плече зі словами: "Досить хропіти!".

211124

Сон 131024 "Емоції та відчуття"

Мій син із друзями-однолітками бере участь у якомусь студентському спортивному заході, після якого їх окремо запрошують на "музичний фестиваль", але як зрозуміло з контексту - виключно для спортсменів. Події відбуваються в Польщі, тому окремо в мові звучать польські слова, зокрема - "sportowców".

Тепер міняється сюжет, якби вставка в кінофільмі. Показується пряма виробнича лінія - конвеєр, на якому однотипно мають вироблятися рибні консерви. (Згодом ідея з рибною консервою повториться). Я проходжу вздовж лінії і роблю якусь однотипну дію. (Певні асоціації з працею, зокрема монтажними роботами. Запам'ятався більше рух, якби опасковування білого плаского кабеля).

Тепер події знову розгортаються навколо сина з його друзями. (Така ж зміна сюжету, як у кіно). Запрошені на спортивно-музичний захід, мало не фестиваль, йдуть довгими високими коридорами якогось адміністративного будинку і шукають: де він має відбутися? Приходять до місця, про який начебто йшла мова, а там "глухо". Зайшли у приміщення, подібне до лекційної зали, нікого не побачили та вийшли. Тепер зауважують, що тут мали б зустрітися зі знайомою, яка чомусь не прийшла. Вирішують піти до неї додому. (Асоціація з реалу, коли син часто гуляє по місту з друзями). Тепер вони стоять біля огородженого сучасного приватного будинку і намагаються її видзвонити, натискаючи на кнопку вуличного дзвоника. Стоять довго, але так ніхто й не виходить. Знову "глухо". Вже вирішують піти, як раптом сину приходить світла і смілива думка запитати за неї у сусідки, яку вже бачив у городі поряд цього дому, коли підходили. (Цікаво, що протягом сну син наче володіє моїми знаннями, а зокрема ідеями до дій. Які ж сумніви? - мій же сон!). Підходять до тієї жіночки, яка стоїть на невисокій драбині, приставленій до дерева, наче яблуні, та зриває плоди. Син гукає до неї, аби вона підійшла. (Асоціація з моєї реальности, коли приїхав на нове місце проживання у Франції, де не могли одразу знайти адресу для поселення). У цей момент з'являється переконання, що та дівчина не просто їх знайома, а "кохання всього серця" його друга та однокурсника - А.. Жіночка з радістю відгукується на пропозицію поговорити. Підходить ближче, вислуховує і раптом щедро ділиться історією, як батьки тієї дівчини контролюють її життя та спілкування з однолітками.

Знову змінюється сюжет, наче в кінофільмі. Тепер я бачу старого чоловіка, який сидить на стільчику, а навколо нього багато малих дітей, як у садочку. Діти бігають та галасують, а на тому тлі він чомусь виглядає смутним і невеселим, не так, щоб "кислим", а більш нейтральним до всього того, що діється навколо. Тепер знову, наче в кіно, уявна камера наближається до нього, увиразнюючи обличчя. (Образ без конкретики). Нарешті старий каже, якби на камеру: "У мене є мрія, і вона так ніколи й не здійсниться!" Виникає підозра, що сьогодні в нього свято, можливо, день народження. Раптом сюжет розвивається неочікувано: в кімнату (наче кур'єри) привозять велику круглу консерву висотою з півтора метра, десь у зріст дітей, які бігають і починають ще більше галасувати, побачивши справді щось незвичне. Спочатку помічаю на нижній частині синьої етикетки велику намальовану рибу, схожу на шпрот, хоча про себе артикулюю слово "сардина". (Цікаво, що напередодні снилося, як допомагав іншим ловити рибу. Можливо, враження від попереднього дня, коли мав поїздку з колегами у місто Діп (Ла-Манш, Франція), і бачив, як чоловік ловив з берега рибу). Поки завозять, консерва обертається і вже на верхній частині етикетки прочитую довгу назву, надруковану великими жирними літерами, але чомусь російською: "Волиньрибконсерв. Сделано в Украине". (За логікою сну, я начебто опинився у своєму дитинстві, зокрема в Радянському союзі). Подумалось: яка "Волинь", коли там немає моря? Дивлюсь на діда, а від появи такої несподіванки, в нього виникає якась дивна розгубленість, що вже й розділяє емоції дітей, але не страчує появу запитального виразу обличчя, навіть коли довелось встати зі стільчика і якось на це відреагувати.

P.S. Цікава конструкція сну, коли сюжети традиційно міняються, але тематика не просто повторюється (як правило, забувається), а має своє логічне продовження.

Приходжу до якогось столу, за яким готують страви, аби згодом його накрити. Начебто бачу знайомих мені людей, тому вирішую долучитися у підготовці столу. Мені кажуть, що зробити, але для цього треба опинитися по другій стороні, де стоять ті люди. Для цього вирішую обійти той стіл, але тут зауважую, що знаходимось у якомусь цеху, подібну до машиновні або котельні. Починаю пролазити крізь діюче обладнання, що повністю складається з труб різних діаметрів, датчиків тиску тощо. Таке устаткування стоїть у три-чотири ряди, і з ним, скільки я намаюсь його обійти, розумю, що змонтовано воно максимально незручно, принаймні для його обслуговування. Доходжу до стіни, аби вже понад нею обійти це все, а насправді, перелізти. І раптом мені здалеку хтось гукає з пропозицією: чи не міг би я там підварити?.. Підбігають двоє (як? - наче свідомість уві сні програє наперед можливість мого виходу, яким начебто користуються інші) і приносять мені зварювальний апарат. (Ніколи не займався зварювальними роботами, хоча допомагав іншим). Я ж навідріз: ніколи не варив і не варитиму! Тим більш, що немає спеціального одягу та маски! Якийсь світленький хлопець, ініціатор такої ідеї, фиркає і "на зло" показує мені, як це "просто". Стає на якесь узвищення і над головою починає варити, щось подібне до вентиляційної системи. Іскри падають на нього так густо, що запалюється його пишна кучерява шевелюра, і він так само, як кинувся робити, так само все кидає і йде туди, звідки "винирнув". Проходячи повз мене, вирішую скинути помахом руки вогонь, який так і продовжував горіти на його голові, але чомусь не звернув на це уваги. Збентежила думка про його відчуття. (Цікавий момент: ці відчуття переніс на себе). Зробивши помах над його головою, зрозумів, що так просто не загасити, але в той же час відчув опік в основі мізинця. Він же, так само не зважаючи на вогонь, як і на мене попрямував у нікуди. Збагнувши відчуття болю, притулив край руки до своїх вуст, подивився на рану і оцінив, що опік є невеликим, хоча виявиться глибоким. На тому проснувся.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 040624 "Сонне царство"

Комусь розповідаю про переваги латинки, наголошуючи на нюанси. Pokazuü osoblyvosti napysanná, riznycú užyvanná liter.

Пізній вечір. Вдома всі полягали спати. Виходжу пізньої ночі з батьківського двору, біля сусідської огорожі справляю малу нужду. Раптом чую за огорожею і бачу поверх штахетин голову, чи майже лисину сусіда. Шифруюсь: наче він мене не бачить, хоча ніби й не помітив. Пішов ближче до дороги. Вирішив повернути вліво і пройтись уперед, але пройшовши трохи, передумав іти далі. Затримавшись біля іншого сусідського двору, вирішив повернутися. Здаля бачу знайому з різноманітними пакунками (сама - з літературних кіл), що стоїть на початку перехрестя, від якого тільки-но відійшов. Подумки: коли вона там раптом з'явилася? Схоже, що вона тримає якісь подарунки. До неї підходить інша знайома, врешті підходжу до них і я. Сходу до них жартую. Лише зараз зауважую, що через дорогу стоять високі атракціони, зокрема колеса огляду, і дуже святково світяться. Подумки зауважую, як сильно змінився мій мікрорайон, де я народився і виріс: коли тут встигли розбудувати парк розваг? Ще бачу колегу (узагалі зі сфери іншого зацікавлення, якби література - електрик), який мене не помічає і цілеспрямовано йде до мого дому з пляшкою горілки. Те, що ми будемо пити, раптом бачу в машині іншого знайомого (зі сфери журналістики). І всі вони наче сильно знайомі між собою, а сьогодні так, наче змовились. Раптом приходить усвідомлення, що в мене день народження. На зауваження вже йти до мене, я із сумом віджартовуюсь: "А в мене вдома сонне царство!"

Сон 090424 "В образі нареченого"

Спочатку наче спостерігаю, як у фільмі, а згодом дивлюсь очима головного героя, зокрема в образі нареченого на власному весіллі. (Нічого спільного з далекою реальністю й тим, що герой подібний до мене зовні). Вже знаю, що є гості, разом із ними наречена, а я все займаюсь організаційними справами свята і врешті-решт власним зовнішнім виглядом. Ось вже вдягнув весільний білий костюм із делікатно нашитими візерунками золотистим кольором. По краях долу піджака, з обох сторін, де могли б просто бути "надрізи", виставляю блискавки до середини відрізка так, щоб не видавалось розхнябаним, як розстібнуте повністю або занадто прямим, як складені блискавки наповну. Все, тепер можу виходити до гостей і нареченої! А в голові ще майорять організаційні питання і найголовніша думка: "Чому в нас (у порівнянні з Америкою) немає так, щоб раз заплатив і всі організації проблеми весілля геть з голови молодого?!"

Сон 270224 "Зміна ролей"

Якби відбувається організація весілля сестри або щось веселе на зразок нього, якби - в харизматичній церкві. (Дещо з реалу). Події відбуваються у подвір'ї батьківського дому. До нього потроху починають приїжджати різні знаменитості. Як я зрозумів: переважно артисти естради та театру. В усій цій більшості я їх не знаю, але в своїх колах вони є доволі відомими. Зокрема приїжджає один з братів-близнюків, головних героїв радянського фільму "Електроніка". Він співак. Улюблений жанр - романси. Згадується, що родом він з півдня України, де зараз точаться бої, має там майно, яке захопила російська терористична армія. Сам у складних розгублених почуттях. Дивлячись на нього, я наче його колись бачив на сцені, але якось невпевнено. (В реалі нагадує якогось іншого рудого артиста, а з новин: один з головних героїв згаданого фільму, пішов служити на стороні російської окупаційної армії). Хтось його представляє і називає кілька доволі відомих пісень. Мені вони нічого не кажуть. Коли він вирішив заспівати, це вже не був якийсь романс, а сум і жаль за свого брата...

Не сказав би, що на дворі було холодно, але стежки були розчищені від снігу, зокрема за лазнею, куди не хотіли забігати чоловіки-артисти по малій нужді, коли туалет був зайнятий кимось... 

Приїжджаю зі своєю родиною на весілля до двоюрідного брата (який в реалі є на фронті, а для коректи розуміння: вже давно одружений і має троє дітей). Перед весіллям навіть без настроїв організаційного процесу. Раптом там для себе дізнаюся, що я не можу виїхати закордон. Подумки починаю краяти себе: чому я про це забув, що чоловікам заборонений виїзд? Шукаю розв'язання проблеми і усвідомлюю, що це патова ситуація: я маю винайману квартиру в Польщі; роботу, яка годує сім'ю; якщо жінка повернеться, вона все на собі не витягне...

Тепер, видно, на тлі попереднього сну, виникає якась гра, перед якою котик грався мишкою, а тепер, таке враження , що велика мишка грається з маленьким котиком. Цікава частина цієї гри: коли котик опиняється в полі зору, він з мультяшного образу перетворюється в живий, але доволі крихітне створіння.

З групою людей потрапляю на підприємство, на якому видають працівникам молоко в банках з отворами, до яких приставлені краники. Аби я це зрозумів, мені спочатку дали порожню банку, окремо краник і запропонували узяти молоко... Доволі цікава ідея! - подумав я.

Наче знаходжусь у театрі ляльок. Після виконання якоїсь роботи, мені, як старшому, ведуть показувати наступну роботу. Опускаємось сходами та йдемо коридорами, які вже конкретно нагадують якесь промислове підприємство. Приходимо до місця призначення: це очисні споруди, естетично облагороджені їх працівниками: вазони, декоративні стежки з бамбука на поверхні води. Наша задача до кінця дня почистити одну ділянку від сторонніх зелених заростей, моху та можливого мулу, який є в тому місці під водою. Пригадую свій досвід такої роботи (спогад з реалу), одразу вношу корективи. Знаю, що колегам це не сподобається. У цей же момент починають приходити різні гапи-керівники зі своїми інтересами, ідеями і порадами. Я прошу дати гумаки і спробувати зійти по воді до призначеного місця... Наче не так все й страшно, але робота справді не для працівників культури!

Сон 170623 "Унікальна форма святкового заходу"

Якось невимушено, наче по запрошенню, приходжу в якесь нове місце, де "зі старту" зустрічаю пару знайомих людей. Присутнє переконання, що ось-ось має початися сам святковий захід. (Конкретика відсутня). Веду приємну бесіду, наче ні про що, але зі своїм своєрідним гумором. З часом прибуває до цього місця все більше і більше народу, і всіх, кого не помічаю, я знаю особисто, декого опосередковано, але це все - чудові та творчі люди: письменники, художники, журналісти, музиканти, науковці. Помічаю і підходжу то до одного то іншого, аби привітатися і перекинутися кількома словами. Якоїсь миті усвідомлюю, що це все - така організація свята. Так, наче тривалий час всі збираються, а самого початку дійства так і не намічається. З розмов виникає враження, що кожен прийшов сюди на окреме запрошення з окремою мотивацією на подію заходу і в кожного вона індивідуальна і не схожа на іншого. За іншої події могли сюди й не прийти. Наприклад, хтось давно хотів зустрітися з якоюсь людиною, а вона якраз "бере участь" у цьому заході; хтось окремо хотів потрапити в коло конкретних музикантів, а вони саме прийшли на це дійство; хтось хотів давно потрапити на унікальну презентацію або взяти участь у винятковій події - і все має відбутися тут і в цьому місці. Таке враження, що присутніх доволі тривалий час не бентежить, що сам захід так і не починається, адже кожен тут зустрів когось, із ким проговорив би "вічність". Настільки все триває невимушено та душевно, що я починаю усвідомлювати, що така колективна зустріч, навіть усіх тих, кого я знаю з Житомира, - це і є сам захід. І мені якось так, від усього цього неймовірно приємно і радісно. (Десь на межі з пробудженням присутній дофантазовую: невимушену гру джазового оркестру, десь посеред публіки - гру поодиноких акторів). І весь цей так би мовити "хаос", для всі присутніх максимально зрозумілий і не спонукає до роз'яснень, дивних запитань і пошуків покинути це місце. Десь насамкінець приходить знайома письменниця та науковця О.Ю. з мамою. (На себе не зовсім схожі - більш худорляві та високі). Подумки міркую: і кому ж прийшла така геніальна ідея організації та проведення такого святкового заходу - зустрічі з омріяним, бажаним, мінливим, майже нереальним, тим, що так легко втратити та більше ніколи не зустріти у своєму житті?

Сон 020223 "Чи досить?"

У паузі якогось свята, десь на початку наступного дня, поки знову не зібрались гості, почав готувати до столу салат олів'є. Наприкінці процесу приготування почав мити свіжий огірок та зелену цибулю. Готую на вільній площині святкового столу, за яким сидить жіночка, яку рахую для себе за відповідальну у приготуванні столу на цьому святі та якийсь поряд неї чоловік. Виклавши дві невеликі, але високі порції салату та просмакувавши рештки салату з ложки, якою розмішував, питаю в неї: чи вистачить гостям того олів'є? Що цікаво, українською вона не зрозуміла, лише російською та німецькою. Не зрозумівши мого питання, почала з того, що перепитала: "Шпрехен зе дойч?" Тоді довелося мені перейти на російську. Отже: "Достаточно ли будет гостям оливье?" Відповіла схвально з певним набутим акцентом. Здивувався, адже порції реально виглядали малими. Щодо решти нарізаної зеленої цибулі, додала: аби використав гарніром до інших салатів.

Сон 280522 "Не серйозне"

У зв'язку з якимось національним або ювілейним святкуванням трапляю на літературну тусівку, яка відбувається мало не просто неба, але в дворику непрацюючого кінотеатру "Жовтень" рідного міста. (В реальності такої архітектури там немає). Вітаюсь із десятком присутніх людей, і не просто формально, а підходжу до кожного і, кого знаю більш особисто, обіймаю. До малознайомих людей (більше з думкою, що вони мене знають менше, аніж я їх) вітаюсь мало не лице в лице, адже всі присутні були мені по-небайдужому цікаві. (Поведінка ж: я б не сказав би, що є для мене типовою). Першого, кого привітав, був Євген Концевич (давно померлий), хоча на себе не зовсім був схожий (я розумів чому, але це щось забуте, в якомусь сні я вже його таким бачив); там же був, як і не було, адже всі знали, що він є, але особисто не побачив, В.В., так і подумалось: це щось схоже на колишнє його головування в Спілці письменників; кількох жіночок старшого віку з "Братства Ю.Ґ." і на особисте здивування Ірину Цілик. (В реалі: взагалі не знайомі). Навіть розговорився більше ніж треба. Розмова була побудована за принципом: про мене навряд чи щось чули, але я про вас дещо читав у FB... Покидаю те місце і йду вулицею. Озираюсь і розумію, що десь у тому місці, де тільки-но був, починаються між демонстрантами якісь сутички: дим, галас і крики... Не повертаюсь, заходжу за ріг дому... Тепер я опиняюсь у батьковому дворі, місце більш схоже не на приватне, але колективного використання. Можливо, відбувається якесь свято. Виходжу на вулицю, а зі мною (згадана в попередньому уривку сну) І.Ц., просить показати дорогу до туалету. Пояснюю, що він у дворі, отже, не оцивілізований. Вона ж просить не перейматися, завертає за ріг, ближче до нього і, як розумію, присідає просто неба в затінку дровітні. (В реалі, така дровітня була в часи мого дитинства та юности). У той же час я концептуально починаю займатися тим, що сідаю біля гаража і починаю нарізати куряче філе, а за відсутности під руками миски, скидаю його в білий унітаз, що стоїть без діла на клумбі. По завершенню, нарізку виймаю руками з чистої води того унітазу, хоча відчуваю на дні пісок, а далі, тримаючи всю її в жменях, несу до криниці, аби промити під проточною водою, аби врешті подати на приготування якоїсь страви.

Сон 060422 "Перфекційні очікування"

Написав бригадиру, що не йду до праці. (Так було в реалі, але це ж сниться, як повтор). Разом із тим поїхав до нього додому аби сказати особисто. Стою, аналізую логіку таких дій. Виходить він до мене на двір, а я пояснюю наскільки дивно себе почуваю, якщо вже дійшло до того, що вважаю за потрібне, окрім повідомити письмово, ще й приїхати особисто розказати за свій стан здоров'я. (Характерно, що до, як і під час сну в мене не переставала боліти голова). Дивлюсь, як біля його будинку сідають доволі низько літаки, зокрема хвостову частину, а він недовго думаючи, іде за ріг свого дому, а там ціла парковка моторних літаків, що щільно стоять один до одного. Хоча з першого погляду літаки виглядали звичними, але в небі виявилось, що на половину схожі з водним катером. Сідає в одну з них і злітає в небо, але незвично: падає трохи на асфальт, легко вдаряться, знову підлітає і сідає на водний простір. Після чого пливе до якоїсь пристані з дерев'яним будиночком, де має комусь пояснювати свої дії. (Чомусь це мені нагадало абсурдну ситуацію з моїм до нього приїздом). 2300'

У якомусь студентському колективі проваджу режисерську роботу. Дозволив самим учасникам вибрати твір, розібрати ролі і почати їх самостійно вчити. Моя ж місія полягала в роботі зі сценічною майстерністю. Проходить перша репетиція, а за ним показ; проходить друга репетиція, врешті - другий показ. Під час репетиції комусь зауважую на довгі паузи в діалогах і грі. Загалом із чергуванням: репетиція-показ, у мене виникає відчуття пришвидшености подій: тільки-но працював з виконавцями, як уже вони показують матеріал "на чисто". Мені дещо в тій грі не подобається, дивуюсь також незавершености вистави. Перший показ, наче перша серія, другий - передбачає, що буде й продовження. Прошу в одного з акторів текст вистави, а він написаний від руки так, що не вдається прочитати. Згадую, що ця постановка за творчістю М.Гоголя і в мене вдома є збірник його творів, а там має бути цей текст. Вирішую обов'язково його перечитати цілком. Сам захід завершується святково: студенти щасливі, парадно вдягнені, ходять групками і весело спілкуються. Покинувши приміщення зі сценою, ходжу по двору між тим студентством. Когось шукаю з учасників вистави, але не знаходжу. Насправді, доволі перейнятий якістю вистав... Мимохідь у натовпі помічаю якусь дівчину, яка на відміну від інших, йшла по вулиці і доволі сильно плакала, причина була не ясна. Дивно, але зі спини мала такі штани, що на дупі була використана шкіра тілесного кольору, ще й вилискувала. Загадкове перше враження... Хоча і звернув на це увагу, але так і залишався перейнятим виставою та пошуком учасників вистави.

Сон 260322 "Зміна положення"

Опиняюсь у невеликій студентській групі якогось мистецького закладу. Зайшли в авдиторію, сіли за парти. Мали з собою взяти аркуші різного розміру. Всі призабули, а в мене якраз завбачливо їх було багато. Викладач бере одного студента і йде в невелику майстерню, що поряд, показує, що робити, а сам іде за чимось іншим у кабінетик із протилежної сторони цієї ж авдитрії. По ходу спілкується з нами, ставить якісь питання та відкоментовується. З одного боку я, наче в фільмі, дивлюсь, що робить той студент, з іншого, мало не за всіх спілкуюсь із викладачем. У розмові з ним застосовую своєрідний гумор, граючи на тому, що він нас не знає, пропонуючи ідеї для першого студента, але з озвучкою викладачеві. Що ж там робить наш "колега по парті"? Mає вирізані кружечки з паперу.  Кладе їх на диск програвача платівок і дві частини по одній розмальовує фарбою. 

Наче якийсь фрагмент фільму. Дівчина низького зросту грає роль бородатого араба у військовій формі. Що ж робить? Ходить між людьми і щось винюхує, мабуть, диверсантів. Доволі смішний образ.

Підходжу з якоюсь екскурсійною групою до храмового комплексу. Сьогодні якесь велике свято. Багато народу. Але в той же час на храмовій споруді знаходяться якісь будівельники і щось ремонтують. Один із робітників тримається на елементах споруди мало не на шпагаті. Це мене однозначно дивує. Хочу цей неповторний образ сфотографувати, але раптом він змінює положення і якось невдало повертається, що врешті падає. Куди падає не бачу, але помічаю пожвавлення інших робітників, аби йому допомогти. 1100'

Сон 080222 "Неочікувані зміни"

Дорогою заїжджаю в якесь місто, більш схоже на Коростень або Новоград-Волинський. Зупинившись автівкою десь у центрі міста, вирішую пройтись екскурсійно. Разом зі мною дружина. Якоїсь миті зустрічаю веселу групу жінок старшого віку, які нарапт нагадали знайомі обличчя. (Певна асоціація, але не буквальна, з давніми працівниками обласної юнацької бібліотеки). Упізнавши мене, вирішили заохотити долучитися до їхнього веселого та святкового (саме сьогодні) товариства. Я відмовляюсь і повертаюсь до своєї машини. Тепер я розумію, що приїхав у таке місто, в якому знаходиться лівосторонній рух, як в Англії. Питаю себе: і чому я цього не зауважив при в'їзді в місто, як ставив автівку? Тепер ходжу вулицями і ніяк не можу знайти: де ж я врешті-решт запаркував машину?

Сон 281221 "Незвичні (в)сходи"

Підготовка та відзначення дня народження сина. Збираємось родиною кудись у міський парк, що має ознаки центру міста. Там знаходиться ресторан, де і відзначатимемо свято. (Всі локації не знайомі). Тепер ми опиняємось у потрібному місці, сповнені святкового настрою. Мене дивує внутрішня архітектура самого приміщення. Сходи, які ідуть уверх, і якими ми, за логікою, піднімалися уверх, зараз виглядають у формі ромба та, якоїсь миті (поглядом зі сторони), не мають сходинок до останнього поверху, наче третього, на якому знаходимось. 0110'

P.S. Форма ромба викликає асоціацію з недовершеною художньою роботою доньки. День народження сина відзначався менше, як за тиждень тому.

Сон 041121 "Логічне завершення"

Збирав у лісі гриби: великі та багато-багато.
021121

Знаходжусь на якомусь приватному святі, під кінець якого вирішив випити і я. Подумалось узяти пиво, але виявилось пиво намішаним із горілкою у горілчаній пляшці, що трохи здивувало. Чомусь вирішив закурити, але не пам'ятаю, щоб дійсно це здійснив. Побачив пару віддалено знайомих облич, але чомусь усе сприймалось як чуже. Єдине, яке мав відчуття: присутність завершення заходу і спроба логічного для себе відпочинку.
041121

Фрагменти снів 03-071021

Користування з ліфту та в іншому фрагменті зі сходів. Клав у якомусь громадському місці (схоже на лікарню) щось до прання. Виставляв час десь на хвилин двадцять. Поки розібрався і вийшов за двері, побачив, як утворилась черга охочих зайти (видно до туалету, але для мене це місце було виключно з пральною машиною).
03.10.21

Приходжу за святковий стіл у великій кімнаті батьківсько дому. Поводжусь так, наче я й не гість, а маю причетність до його організації. Беру якусь коробочку зі стравами викладеними роздільно, в якій найбільше мене цікавить сир. Дістаю його і їм шматочками.
04.10.21

Денний сон. Перед відпочинком на годин півтори виставив будильник на 16:15, аби він нагадав перепитати в дружини о котрій її забрати з роботи. Уві сні кульмінаційним моментом стає пригадування часу і переконання: не забути забрати дружину! (Єдине, що зі сну й запам'яталося). Від самої думки і внутрішньої відповідальности просинаюсь. Дивлюсь на годинник: за хвилин десять, як має розбудити будильник! Як виявилось, така корекція часу навіть пішла на користь.
05.10.21

Сон у якому знову фігурує коробочка, але їх для огляду більше.
07.10.21

Сон 291112 "Сіра невизначеність"

Дивний сон, який сниться вже втретє. (Попередні не записувались). Об'єднує їх не сюжет, а предмет, який там фігурує, як головний персонаж.

Випадково знаходжу маленьку сіру кульку, чимось схожу на м'яку гуму. Від потрапляння на неї води, або вологости,  вона починає поволі збільшуватися в розмірах, перетворюючись у гіганта, розміром з людину. Що б не робив, аби цьому запобігти - дарма. Єдине, що вдалось, так це її розділити (від проходження крізь якийсь сіточний предмет, вона розпалась), але не в кращу сторону розвитку подій. Приходив до висновку, що такі предмети варто ізольовувати від початку таким чином, щоб зберігались у цілковитій сухості. Але разом із тим, рано чи пізно: як, щодо пізнавального інтересу, який не тільки в мене, а ще в когось може виявиться в майбутньому.

У сьогоднішньому сні все відбувалось на батьківському обійсті: стежкою на город і біля яблунь. На момент пробудження від такого сну: калатало серце, спостерігався неспокій: що з цим робити?

Якесь свято. Багато народу. До мене підходить чоловік і питає за сірники. Чомусь знаю, що в якійсь із кишень вони лежать. Шукаю в штанах і знаходжу. Чоловік бере і йде на перекур. А в мене думка: може, і мені разом із ним? - але ж я не курю!

Іду по вул. Хлібній рідного міста і так, начебто по телефону слухаю давнього знайомого Б.Г., а він мені зачитує свій свіжий вірш: "Тєло ,тіло...". За текстом він невеликий, але з характерною іронією та своєрідним авторським гумором, за яким так вгадується Б.Г. Пригадую, що в мене є подібний. У голові комбінується якась видавнича ідея, а заразом і певний жаль, що з організаційно-друкарськими проєктами я вже "зав'язав", навіть на рівні верстки не займаюся... ні журналами, ні колективними збірниками. 0830'

Сон 200920 "Перевірочне повторення"

 Я на якомусь святі, подібному до весілля. Сиджу від більшости людей окремо, хоча в основній масі присутні різні родичі. Активної участи не бреру, а їм і п'ю багато різних міцних напоїв. Уже перед самим завершенням приносять рисову горілку. Коли попробував, відчув, що заміцна і перепитав у родича: чи саме такою вона має бути? Він взяв її у мене і в ще когось, хто був поряд, і розбавив якимось світлим напоєм, подібної до води. Коли попробував, то на смак виявилась вже не міцна, але з кокосовим відтінком. На завершення усі потоху почали розходитись, і я в тому ж числі. Тепер маю закрити за собою двері та вимкнути світло. Кілька разів перевіряю себе в тому, адже відблиски сонця, що потрапляли в кімнату, вводили в оману. Зрештою закрив і пішов. По дорозі, вийшовши на велику площу, побачив двох знайомих дівчат, причетних до місцевої літератури та журналістики Т.Ш. і Н.М. (Остання уві сні виявилась віку першої, хоча в реалії могла б бути першій за маму). Вони бавилися зі своїми малолітніми дітьми, одна з яких (дівчинка) бігла по асфальту без спіднього, а мама вслід повторювала: "Можеш сісти, можеш сісти...". Так і сіла голою дупою на асфальт, що мене у вихованні здивувало, хоча дитя зрештою залишалось щасливе. Вони настільки були зайняті дітьми, що я спочатку думав не звертати на себе уваги, але минувши їх, все ж таки розвернувся і здаля привітався, вибачившись, що маю бігти далі, додавши: "Як повертатимусь, ми поговоримо!". Тепер я на якомусь терміналі маю пройти кордон. Маю зі собою купу всіляких сумок різного формату та розміру. Спочатку зайшов із одним гуртом людей, але чомусь подумав: ще не зараз! - а коли вийшов за ті ж двері, побачив другий гурт, який почав підпирати за першим, і я зрозумів, що варто повернутися. Стою останнім у черзі, хоча міг бути десь усередині. Раптом хтось із дорожного контролю питає в мене: чи не маю зарядного бейджика? - якого, як на власне здивування, знайшов у себе зі всіх сумок. Навіть роздивився той пристрій чорного кольору, який, як пригадав, був куплений мною в комплекті до одного товару: на вигляд подібний до захисних механізмів, які вішають від крадіжок, але у моєму випадку він розмігнічувався і залишався в комплекті. Подумалось: от, як файненько він знадобився! Поки шукав, то розповзлася збоку одна з торб, а там яблука. Ну як їх тепер нести? А черга вже закінчується, пора вже й мені йти. Гукаю, що я останній, прошу мене дочекатися! А ось і другий гурт людей заходить у залу, який "підпирав" двері... З'являється спеціалізований кран, монтований до стелі (сованиця), який має забрати мої речі і перенести їх на огляд прикордонникам. 0554'

Сон 160820 "Весілля (не)відбудеться"

Займаюсь побутовими справами і ось треба їхати на весілля. Хтось керує машиною, я поряд. Приїжджаємо і виявляється, що нас зустрічають мало не як шанованих і очікуваних гостей. При вході до РАГСу велика чисельність народу, що приїхала на церемонію. Заходимо в приміщення. Підходить співробітниця і питає: чи маємо необхідні атрибути до свята. Справа швидко вирішується. Хоча ми заперечуємо, у відповідь виймає два набори, які складаються з нагрудного значка, марки та маленької чорної коробочки. Розглядаю ту коробочку і розумію, що я на цьому святі не хто інший, як свідок, який мусить мати з собою обручку для нареченого, якої не маю, а мала б уже там лежати... Якщо так, то це означає, що із-за мене весілля не відбудеться?

Проїжджаю мимо незнайомого мені місця, що схоже на паркову зону для проведення урочистостей. Хоча я проїздом, але затримуюсь, аби спостерегти за весільним процесом. (Тема аналогічна першому сну). Я чомусь знаю, як із глибини парку щоразу, танцюючи, йдуть молодята та, стоячи, їх зустрічають гості, а цього разу я опиняюсь свідком, як несподівано для танцюючих наречених з їх свідками, зустрічають зі своїм танцем батьки та хрещені, інші родичі старшого віку. Танець настільки був незвичним і оригінальним, що викликав у мене здивування.

Сон 260620 "Безрезультатна відповідальність"

Я на чиємусь дні народження, на яке зібралося доволі багато народу. Разом із тим знаю, що цього дня на інше свято - весілля якихось далеких родичів по материній лінії - пішли батьки. Ці два заходи відбуваються одночасно, але незалежно один від одного. Якоїсь миті хтось не зміг додзвонитися до моїх батьків і я змушений був піти до них пішки, аби повідомити важливу інформацію. Чомусь пішов у трусах і одній майці. Прийшов і потрапив на самий розпал весілля. Першого, кого зустрів, був дід Григорій (в реалі - померлий). Всі вже були веселі, гамірливі, батьки сидили за столом, балакали та їли. Поки я очікував повідомити те, з чим прийшов, мені вже принесли страву: салат із двома дивними соковитими колючками, схожими на круглих риб або м'ячики з пухирцями (в реалі чогось подібного не зустрічав). Поки їв той салат, ті дивні колючки відкладав наостанок. В результаті роздивився, що вони ледь припорошені піском, так, наче верхні листя капусти, тільки-но зірваної з грядки. Відклав їх у сторону й на тому спинився. Тепер я змушений якимось бусом проконтролювати, як родичі роз'їдуться по домах. На якомусь етапі бус зупиняється, якісь родичі сходять, інші сідають назад і при всьому тому, в процесі, викладаються з багажника якісь чемодани, ставляться на тротуарі, одні беруться, інші - ні, хтось розходиться, хтось сідає, а в результаті залишаються такі, до яких немає нікому жодного діла. Я ж питаю: чиї ж вони? А у відповідь: ніхто не знає. 0520'