Живу в якомусь винайманому помешканні. Раптом до кімнати заходить двоюрідна сестра Ж. У мене перше враження: "Я ти взагалі тут опинилася? Як узагалі змогла мене знайти?" (Отже, мала прилетіти з Ізраїлю і якось знайти мене в Польщі). Потім починається діалог на тему, як ми давно не бачились, а я додаю: що, як не дивно, на днях думав про тебе! У знак привітання: поцілував у щічку. (Наче продовження цього ж сюжету). Чую за дверима якийсь шум, на нього виходжу з кімнати. Тепер сприйняття таке, що я винаймаю цілий другий поверх у приватному секторі (певні асоціації з реальністю, але сходи зроблені інакше). З першого поверху піднімається якийсь хлопчик, чому я також здивувався, - отже, хтось ще винаймає житло в цьому будинку на першому поверсі! - і каже, що треба допомогти полагодити там "кондиціювання". У той же час чую, як по сходах піднімається ще хтось. А тепер моєму здивуванню просто немає меж: до мене, в Польщу, приїхали мати, баба Марія (померла), тітка Н. (померла) та її чоловік С. Перша реакція: чому без попередження? Де я вас всіх розселю? Тут у мене немає місць?! Подумки відзначаю: скільки на раз впало на голову клопотів, які треба почати вирішувати негайно.
