Сон 110426 "Недовершеність"

Проходжу вулицею, а через дорогу на зупинці помічаю жіночку з пов'язкою на голові, що була незвично скомбінован, як чехол для окулярів від сонця. Міркую: гарна ідея! Приходжу до дому (без конкретики) і ділюсь враженням з донькою. (Події пришвидшуються). Якось одразу продовжую рух вулицею з нею і знову через дорогу, вже на пішохідному переході помічаю ту саму жіночку з пов'язкою. Вирішую разом із донькою до неї підійти. Розмова почалась так, наче ми були вже знайомі (вдруге уві сні цікава логіка "прискорення подій"), а маю лише представити дочку. Кажу її ім'я і розтлумачую "до слова" правильність вимови та письма в транслітерації латиницею...

Приходжу з групою колег на об'єкт, а нам кажуть, що сьогодні буде для всіх нова робота. Проходимо з меншого промислового приміщення в більше, а там багато народу і не ясно до кінця: чи це свято, чи збори, чи неформальна перевірка, навчання, підготовка до чогось нового? Всі одягнені не по-робочому, а переважно цивільно. Якийсь чоловік у одязі з натяком на медпрацівника відривається від розмови з кимось, підходить до мене і робить зауваження, щось у контексті охорони праці, а я, дивлячись на нього, роблю йому зустрічне зауваження, яким нівелюю претензію до мене. Далі з тими ж колегами, з яким приїхав, йду між неформальними рядами людей і зазираємо: що нового? По ходу пробуємо додзвонитися до когось з колег: де всі є? Так одразу потрапляємо на святковий стіл, де зустрічаємо декого зі знайомих, які розповідають, що цей фуршет зроблений виключно для нас. За логікою подій: такі столи могли бути накритими десь ще для інших працівників з інших фірм. Дивлюсь на страви, і якщо спочатку їсти не хотілось, з того, що там було, вже викликало апетит. Апетит - апетитом, а чистих тарілок - немає. Добре, можна їсти з тієї, де вже надібрали салат, а де взяти чисту виделку? Міркую, взяти ужиту та протерти серветкою. Тільки-но сідати за стіл, а половина страв уже "перекочувала" на інший. Цієї ж миті приходить колега, до якого хтось пробував додзвонитися, а в мене його контакту не було, і пропонує обмінятися телефонними номерами, аби мати в подальшому зв'язок. Вже записуючи номер, пробую пригадати його ім'я та прізвище...

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 171024 "Підготовка до від'їзду"

Останній день роботи на об'єкті. Усі збираємося під кінець праці з речами в бутовці. Потім з'їжджаємо до помешкання, складаємо сумки в авто і виїжджаємо додому. Дорога дальня (за логікою подій очікуваної реальности: з Франції до Польщі, - далі за сюжетом це припущення підтвердиться), тому пильна увага до всього. Нас в бусі лише двоє, обидва водії - для перезмінки, як хтось втомиться. Вирушили в дорогу. Їдемо з колегою (з реалу: навіть не з тим або одним з тих з ким зараз працюю, а тим, з ким працював на іншому об'єкті півтора місяці тому) до якогось містечка, де ми колись також мали об'єкт. Прокручуючи в пам'яті події останнього дня, задаюсь питанням: а де мій інструмент? Речі якби всі зібрані, а інструмент, якби й не поклав у велику сумку... Міркую: а якби повернутися? - та від'їхали вже певний кавалок дороги. Колега, який першим сів за кермо, зупинився біля моря (якщо з реалу: південь Франції), де стоїть підприємство, в якому були попереднього заїзду (досвід з реалу) і попросився відволіктися на короткий час без пояснень. Я починаю здогадуватися, що і він тут забув якийсь свій інструмент, але не цілу сумку, а дещо з того, що позичав. Сиджу в машині довго, що вже почав підозрювати: куди він дівся? - дорога й так дальня, а він собі дозволяє гаяти час. Дивлячись на берег моря та відпочивальників, міркую: чи не піти б скупатися? - але себе пригальмовую тим, що "ось-ось і буде колега". Навіть певний час вийшов постояти на прохідній. На моєму смартфоні заграла якась українська мелодія, а жіночка, що проходила повз навіть якось затрималася і на цю мелодію до мене усміхнулась. Вона щось прокоментувала до іншої жіночки, що йшла за нею, і тоді я зрозумів, що це були польки. Подумки констатую своє спостереження: як рідко зустріти когось із Польщі у Франції. Тепер я знову в бусі чекаю на водія. Раптом в машину за кермо сідає незнайомий чоловік, а позаду дві жіночки (без конкретики, але схоже на повтор) й каже, що їм треба тут недалеко доїхати. І нахабно, не очікуючи моїх претензій, рушає і їде, по ходу забалакуючи якоюсь історією. Я все ж таки знаходжу момент висловити йому своє невдоволення, аби я вже міг повернутися до колеги, який навіть не знатиме, куди я дівся разом з машиною. Тепер я начебто вдома (кімната, як у дитинстві). Готуюсь лягати спати. Раптом у ліжку опиняються дві жіночки, так, якби й не ті, що були першого разу (на підприємстві) й другого разу (в машині), а якісь сусідки (таке переконання). (Такий повтор у три "заходи", я фіксую уві сні вперше і це дещо пояснює, щодо конструкції виникнення снів). Я вже й не знаю, як лягати мені спати? Жодних натяків на інтим, але в такому близькому товаристві "стрьомно". Продовжую й далі міркувати: де ж мій інструмент? У пам'яті програю деталі від'їзду і мене осяває: ми ж складали спочатку інструмент у бутовці ж, отже, їх всіх разом забрав із собою бригадир! (Цікаво, що бригадира проасоціював так само з попереднього об'єкту, де також був колега-водій). Отже, мені достатньо буде забрати його із офісу фірми. І тут раптом пригадую: я ж не забрав шельки! Від цього шоку просинаюсь. Одразу в реалі усвідомлюю, що я ще у Франції і нікуди не поїхав, а інструмент і шельки поки на робочому місці. Пару днів і перед з'їздом обов'язково про них не треба забути. (Записуючи сон, збагнув, що за логікою реальних подій, навіть не беручи до уваги, що "недалеко від'їхали" уві сні, відповідно до реалу, це відстань між півднем і північчю Франції, інструмент я міг би вести виключно тим самим бусом, в якому і тривало те міркування над "пропажею"). Отже, сон конкретно мішає факти з реального досвіду, щоразу програючи й програючи тими ж образами або їх асоціативним оновленням щоразу новий сюжет на тлі короткочасної пам'яті.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 160924 "Здійснення надзвичайного"

Я з ще одним колегою (без конкретики) маємо здійснити місію на Марс (якщо логічніше за візуальними ознаками, не зовсім схоже на "Червону планету", навіть без обтяжливих скафандрів, але однозначно поза межами нашої планети). Попередня місія багато що зробила, але дещо забула, що і має зробити наша. Висаджуємось на твердій місцині, де лежать дві замерзлі купи снігу, які маємо розчистити. Під ними ховається те, що замурували попередники. Розгрібаємо твердий сніг кавалок за кавалком, поки не доходимо до свіжого асфальту, в якому був замурований отвір, з якого дістаю дві невеликі коробочки. Можливо, там під землею щось в рази більше, але ми маємо забрати лише їх. Колега каже, що іде розігрівати мотор, а я маю йти за ним. Ще трохи і починає сипати густий сніг, мить і утворюється хуртовина. Варто не зволікати, небо міняється на очах. Гелікоптер уже розкручує крила. Полишаю на місце праці останній погляд і біжу до нього крізь мухи снігу.

Заходжу до клієнта, а він мене просить організувати курс лекцій для продавців і менеджерів. У мені на такі слова прокидається певний ентузіазм, адже завжди є чим корисним поділитися з досвіду, хоча й не настільки в матеріальних здобутках. (Схоже, що це певна реакція з реалу на поверхневе знайомство з філософією орієнталізму від Айн Ренд).

Йду вулицею, бачу попереду двох людей старшого віку. Коли з ними вирівнявся і ми перейшли дорогу, якимось чином їм стало погано: чоловік схопився за серце, жіночка теж якось змарніла і впала. Допомагаю спочатку жіночці, узявши з калюжі до долоні зимної води і привівши до тями, пробуджуючим ляскотом долоні по щоках. Дивлюсь на неї, а вона якби від цього помолодшала (уві сні нагадує знайомий мені образ людини, яку міг би десь бачити: худорляве обличчя, однорідний колір шкіри, вузький ніс), жодної зморшки, яка б мала вказувати на вік. Побачивши в її очах стан свідомости, ставлю незручне (як для жінки) питання:

- Боюсь спитати: скільки вам років?

- Отож, не питай!..

Далі допомагаємо стати на ноги сивому чоловіку, з яким вона йшла попід руку...

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 020924 "Набуття нового досвіду"

Таке враження, що я перебуваю у Франції (переконання - з реалу, так само було, коли протягом трьох тижнів перебував у Румунії). Донька має свій дім, з якого зробила мистецьку майстерню. Час від часу я приїжджаю до неї, аби забрати (можливо, додому - конкретика відсутня). Поряд з її домом, якби в одному дворі, знаходиться ще один дім. Він завжди був непримітним, адже його хазяїн ніколи не з'являвся ззовні і життя проводив так, що його не було видно. Так і сьогодні я приїхав до доньки, аби її забрати, але тепер я знаю, що сусід виїхав десь в Америку і там помер, а в заповіті написав, що залишає свій дім моїй доньці. За своє життя накопив стільки, що такий подарунок можна розглядати як добрий жест, адже його рідні дістали в рази більше. Після такої інформації починається активне пригадування: що я знаю про цей дім? Від таких "заглибин" у себе, навіть згадав, що один раз бачив цього сусіда. (Яскравий образ, схоже, що з забутого сну. Можливо й так, що це пов'язано з повторами). Він тоді просто стояв у вікні і дивився у двір, а я якраз проходив повз і, повернувши голову вправо, вперше і востаннє побачив його обличчя. Він лише зараз мені нагадав якогось знайомого американського письменника, так, що доведеться пошукати в Ґуґлі (що дійсно зроблю в реалі - див. P.S.), адже імен якби не асоціювалось і не звучало від когось зовсім. Я вже сприймаю цей дім, як нездійснений музей, у якому вже є довірена особа (жіночка), яка має передати в спадок те, що залишиться в ньому. Тепер я з донькою виходимо з двору, але бачу відкриті ворота зі сторони згаданого сусіда. Знаю, що завжди вони були закриті. Підходжу до них, аби зрозуміти, як вони зачиняються. (Асоціації з реалу, коли вдень пробував відкрити незнайомі ще досі ворота, що відкривались і замикались автоматично). В цей момент виходить та жіночка з дому (конкретика образу відсутня) і просить доглянути за однією з кімнат, у якій є піч. Мені щось уявляється, наче я вже щось про таку кімнату чув і дещо знаю. Погоджуюсь і заходжу до будинку. Мені там нічого не знайоме. Після першої кімнати проходжу вліво і зазираю у наступну, а там раптово починає рости прямо на очах гора білих камінчиків, кожна розміром з квасолину, так, що частково посипались до першої і на тому процес росту зупинився. Я наче підозрював, що цей письменник є фантастом, але так, щоб магом і чародієм, навіть після смерті, ще ні. Скільки ще сюрпризів готує для мене цей дім? - подумки запитую себе. Іду в кімнату, що знаходиться по праву сторону, аби знайти далі ту, в якій має бути піч. Знаходжу цю кімнату, а вона якби вся зроблена так, що вся вона - це піч-лазня. Я такого ще не бачив! Таке переконання, що відвідувачі-шанувальники творчости цього письменника мали б приходити до неї на відпочинок. Також довірена особа нагадує, щоб я не забув, що за цією є друга кімната, яка називається "Кімнатою чотирьох царів". Заходжу туди і бачу не чотирьох, а п'ять чи шість дивних чоловіків, що сидять навпочіпки на своїх ліжках і щось старанно пишуть і пишуть. Зауваживши мене, навіть не бажають відволікатися на мою присутність. Серед них помічаю жіночку, яка так само була "в образі". Схоже, що спочатку сприйняв її за особу чоловічої статі. Кажу до них слова привітання, але чомусь російською, але одразу повторююсь українською:

- Добрий день!

- Жига! (наче саме так і почув) - лише відповідає мені одна вона й усміхається.

Я ж розумію, що тут щось не так, або гумор, гра слів, або іншомовне товариство. Так само відповідаю з гумором:

- Салам! (Асоціація з реалу, коли перед сном мав можливість поспілкуватися із майбутніми колегами з Туркменістану).

- Пернесса! - так само усміхнено відповідає жіночка.

Я з таких слів трохи "прифіґіваю".

Чоловіки ж від здивування лише піднімають від роботи голови і дивуються кожному такому слову. Я помічаю їхні обличчя, вони не типові, а дещо нагадують, хоча не буквально, коней. (Раптом мені здається, що я ці образи людей конкретно десь бачив, можливо, у якомусь забутому сні, адже більше тижня мені якби щось снилось, але з того нічого не запам'ятовувалось).

Розумію, що діалог у мене з ними наразі не складеться і на цьому просинаюсь. Записую першим ділом наш дивний діалог, а згодом і решту тексту.

P.S. Подивився в Ґуґл-перкладач. "Жига" з сербської означає "товарний знак". Якщо далі з сербської мови, якої не знаю, слово "перне" - перекладається, як пір'я. "Пернесса" в кириличному варіанті нічого не тлумачить. Цікаво, що латинкою слово "jyga" (джиґа) - перекладається вже з туркменської - "це важко" (якщо Ґуґл-перкладач дійсно тлумачить правильно). Хоча наче почув слово через український звук "h" - "jyha", який знову ж таки ніяк не тлумачиться. Можливо, почув не "Жига", а "Шига" - це якби "Şeyha" - Шейх у жіночому роді. (Не дарма ж "кімната чотирьох царів"!?). Якщо з мов, які я знаю, то з польської "rzyga" (od słowa "rzygać": on co robi? - rzyga) - це "ригати", але до настрою уві сні - це б не пасувало, хоча з сарказмом, цілком можливо. Загалом, фантазувати можна скільки завгодно. Слово "Пернесса" - узагалі не тлумачиться, але існує таке прізвище. Хоча я останні два місяці опинився у французськомовному оточенні, це слово могло б читатися й по складах, як окремі слова, але вони знову ж таки не перекладаються, отже, сон просто-напросто міг запропонувати звичайну гру слів.

Також спробував знайти портрет, на якого письменника був схожий герой сну, якого побачив у вікні. Обличчя було доволі статичним і зануреним у себе. Ясно, що сон оперує певними знайомими нам образами, які бачимо в реальному житті, можливо, навіть і не запам'ятовуємо. Так от, більшою мірою пригадав мішаний образ між Стівеном Кінґом і Террі Пратчеттом, але зі сивою борідкою невеликої густини - це так, якби перший був більш худішим, а другий менш бородатим. 

Руан (Korny - Frenelles-en-Vexin, Rouen), Франція 

Сон 151022 "Обірвана струна"

Мені кажуть, що після обідньої перерви дадуть нову роботу. Тепер я і ще двоє чоловіків (один із них керівник) виходимо на вулицю, заходимо в новий будинок, піднімаємось по сходах. Мене заводять в готельний номер і кажуть, що зараз підійдуть люди, які скажуть, що треба зробити. Залишаюсь сам і починаю роздивлятися приміщення. Бачу, що з цього готельного номера, більше схожого на однокімнатну квартиру, хтось кардинально з'їжджає. Речі лежать так, що видно, як їх збирали по мірі затребуваності: важливіші в першу чергу, залишились другорядні. Практично: вже нічого лишнього. Готельний номер більше нагадує пустку (без меблів). Раптом з'являється жіночка: колишня власниця цього номеру. Перекидуємось кількома словами. Тепер з'являється її син років з десять і одразу кудись іде. Я знаходжу дивний інструмент, більш схожий на ліру. Починаю розглядати. На ній висить одна обірвана струна. Починаю її натягувати. Тепер з'являється якийсь хлопець, зацікавлений цією жіночкою. Жодної конкретики. Я продовжую налаштовувати інструмент. Показую, як оптимістично виглядає. Пробую зіграти, але вона не звучить. Про себе коментую добуті з неї звуки: "Гумові чи що?.. Але буде тема для розмови!"
P.S. Дружина перед сном іронічно відповіла дочці, що тато (тобто я), ще й досі пише вірші. Я не прокоментував, лишень подумки усміхнувся.

Сон 011021 "Вийти на потрібну дорогу"

Відійшов (знаючи, куди йду) так далеко, що вирішив далі вже не йти, а повернутися назад. Дорога вела крізь ліс до розлогого озера, біля якого примітив у калюжах, які вже схопив заморозок, черепах. Дивною, але примітною ознакою їх було половинне занурення у лід, з поверхні якого стирчали їхні ноги. Що не замерзла калюжа, то черепашачі хвости і ноги. Іду далі, вже пішли в лісі якісь дрібніші стежки. За відчуттям впевнености: куди йду, виникло зворотнє: чи не заблукав?

Присідаю десь біля дерева і міркую: як іти далі? Дивлюсь на землю, а з-під неї прозирають голівки білих грибів. Розумію, що треба йти далі та знаходити вихід з цього лісу. Виходжу на якісь дачі, а біля однієї якась жіночка збирається виходити з дому і, видно, їхати на роботу. Питаю: як вийти на потрібну мені дорогу? Каже, що зараз розповість, а до мене доходить, що можу подивитися й сам у GPS. Поки шукаю і не можу знайти, поки вона збирається, забуваю на її столі щось на зразок плоскогубців. Перепитую, чи то не її? - і забираю назад у свою торбу. Жартома розповідаю, що недалеко від цього будинку ростуть у лісу гриби. Десь із сусідньої кімнати виходить її син, щось питає і зникає знову. Розумію, що їхатимуть разом. Просто вона його жде. Розповідаю про черепах наполовину замерзлих у воді, але, видно, розповідю не вражаю. Чомусь підбирав слова, аби виразно висловити побачене, разом із тим, замість слова "черепаха", на початку вжив польське - "жулв", після чого згадався його переклад. Моя оповідка мала вигляд, наче чергова довідка про те, що таке в їхній місцевості можливе.

Не міг пригадати попередній сон цієї ж ночі. Виникло питання: чому уві сні існує стійке переконання, що побачене не можливо забути? А на ранок: "як рукою зняло!" Звідки воно береться? - коли за черговим сном ані на йоту не згадати побачене. Видно звідси беруться в подальших снах переконання, що "я вже це десь бачив". І головне, для таких речей є в нашій свідомості місце для "прихованої пам'яті"! Однією послуговуємось вдень, а другою вночі. Дарма, що уві сні немає свідків, які могли б запам'ятати те, де ти був, що робив, з ким спілкувався, упускаємо: про що думав, щоб іншим разом нагадати або ж освіжити в розмові про забуте.

Сон 141119 "Свято у стисненому просторі"

Із якоюсь культурною програмою (схоже на весілля, але не переконливо) потрапляю в дім, в якому був доволі давно. При вході в нього все доволі гарно й красиво, квітучий сад, розбитий цікавими стежками по ходу до приватного будинку. В ньому живуть як старі, так і молоді. Я ж тут знаходжусь разом із колегами-чоловіками (образи не конкретизовані). Цей дім мені знайомий не просто так, у ньому живуть якісь віддалені родичі моєї дружини. Я у них вже якось гостював і цього разу сподіваюсь, що вони мене не впізнають. Заходимо в дім, трохи розходимось по кімнатах. Потрапляю, але не одразу, в приміщення, де живе старенька бабуся. Обстановка не викликала захвату: живе одна, з огляду на розкидані речі - неприбрано, тісно, хоча по-сільському: з піччю і різним кухонним начинням, що стоїть навіть на підлозі. Подумалось: от що значить старість, вона у всіх однакова. У неї є подруга, її ж віку. Цю бабуську я знаю, а вона від останньої зустрічі так і не пригадала мене, я й не робив натяків: почати з того, що я їх знаю і з якої причини. Спитав, як вийти на вулицю, бо в тих кімнатах трохи заблукав. Трохи розговорилися. Пригадав, що вона спілкується виключно польською, тому перейшов у розмові на неї. З одного боку вона хотіла мені показати вихід, з іншого я прагнув знайти, де сидять мої колеги, аби потрапити до них. На якомусь етапі мене почала проводити до виходу жіночка середніх років: худорлява, з неприємною, як на мене, кількаденною немитістю волосся. Йдучи з нею, на якомусь етапі вже сам, потрапив у невеликий храм. Там сиділа в одному місці пара, а в іншому якась жіночка. Побувши трохи, став свідком сцени, як та пара спіцефічно з'ясовувала між собою стосунки: вона термосила свого п'яного чоловіка й казала, що треба йти, а він, знесилений від алкоголю, знаходив лише поодинокі слова і пручався на її ініціативи. Жіночка, яка сиділа окремо, на них дражливо реагувала, але залишалась незрушною. Зрештою вони пішли. Пішов укотре шукати своїх і я. Знову та ж жіночка з немитим волоссям мене супроводжує до виходу. Йдемо так, що врешті-решт потрапляю на очікуване свято, на яке сюди й ішли. Заходжу в кімнату: тісно, нема де яблуку впасти. Великий стіл, за столом гості. Одразу бачу своїх колег, із ким приїхав. Вони вже сидять за столом і їдять. Є пару вільних стільців. Мене запрошують сісти. Я сідаю. Починаю спостерігати, як господарями дому організована для нас культурна програма. Всі сидять, дивляться і в той же час їдять. Спочатку мені не захотілося якось те все поєднувати, як то зробили колеги: слухати та їсти, але передумав. Підтягнув до себе відварені фаршировані яйця, але почав їсти оселедець. 0020'

Сон 280819 "І сміх, і гріх"

Приїжджає двоюрідна сестра з Ізраїлю. Про її з'яву дізнаюсь із першої зустрічі в домі баби Марії. Десь з-поміж нашої розмови дізнається, що для інших вона давно померла. Каже, що, відверто, дійсно себе так почуває. (Далі важко уяснити такий перехід). Продовжує, що вона таки хоче померти, але я нікому не маю говорити: коли вона лежатиме в труні й везтимуть у крематорій, що - жива. Така її воля. Подальшого життя вона тут не бачить. 0105'
P.S. Фінал цього сну буквально розхвилював мене можливою розв'язкою.

Розповідав цілі вірші римованими строфами. Просто лилися й лилися з моїх уст, так, наче ними я говорив із незачитаного й незавченого.
P.S. Подібний сон вже не раз снився доволі й доволі давно.

Розмовляю з незнайомою жіночкою. Слово за слово переповідаю анекдотичну ситуацію з життя, переносячи образи на ліс і звірів, домірковую кінцівку, аби, за рахунок абсурдности, це було більш смішно. Дивлюсь на реакцію. Кажу, що такі речі добре йдуть для дітей, наприклад, мій син дуже довго сміявся. На що вона відповідає:
- А тепер послухай мій анекдот: "Відкрив нові світи й тепер ставить свічку на Ганни".
(Пауза).
- У чому гумор?
(Сон обривається вранішнім будильником). 0500'

Сон 240819 "Домашній сир"

Іду в гості до тітки Т. Маю якийсь скромний подарунок і новеньку купюру в 100 грн. Розумію, що сума смішна, всієї краси, що новенька, і вирішую зайти на базар аби купити квіти. Поки їх шукаю, купую домашній сир, уже примітив ряд, де стоять квіткарі. Іду. Раптом зустрічає мене худорлява жіночка, яка добре мене знає, а я пригадую, що можу знати її по тому, як робив свого часу в неї телевізор. Просить купити у неї домашній сир. Кажу, що вже придбав. Чомусь продає не в рядах, а з рук. Питаю: звідки він? Каже, що батьки тримають корову, і лише так можуть їй допомогти, якщо хоче, може продавати, що вона й робить. Дивлюсь на неї, а вдягнена, хоч і акуратно, але не по погоді: вже холодно, а на ногах благенькі чоботи. Міркую: варто купити, аби підтримати. Тоді розміняю ті 100 грн. Подивлюсь, що залишиться на квіти і дорогу, а в подарунок, видно, що буде домашній сир. Не солідно, але квіти мають якось все прикрасити.

Сон 070519 "Тест на щирість"

Зустрічається зі мною незнайома мені жіночка і розповідає, що моєю персоною зацікавились із метою, аби я взяв участь у незвичному реаліті-шоу, яке має бути зрежисоване зовсім інакше, аніж відомі програми подібного штибу. Суть полягає в тому, що в його основі лежить акцент на безпосередній участі творчої особистості. При якомусь незрозумілому мені відборі, їхній погляд впав на мене. Спонсором моєї участі виступила невідома мені особа, яка зацікавилась моєю літературною та дотичною до неї творчістю. Для мене все те виглядає химерно, але, задля певного експерименту, погодився взяти участь. (Друга частина сну, яка наче не пов'язана з першою). Випав вечір з таким важким розкладом, що мав врешті прийти до якогось дому (одного з двух, незрозумілі для мене в реальності), де мене чекають, і врешті-решт виспатися. Вагаючись між виборами: до якого мені піти? - я ж обрав той, що ближче за маршрутом. Насправді, це зовсім незнайомий будинок, з усіх, хто там мешкає знаю лише якусь дівчину. Прийшовши пізнім часом, мене провели в спальню і показали на ліжко. Коли я ліг, зрозумів, що в ньому та знайома (лише вві сні) дівчина, яка вирішила натяком доторків розпалити в мені бажання до неї. Щось спробував з того переграти і зрозуміти по своєму, але збагнув, що виспатися мені так ніхто і не дасть. Встав і мовчки зібрався до іншої дому, де, я знав точно, мені дадуть спокій і сон, та й люди більш передбачувані. (Третя частина сну). Я зустрічаюсь у кав'ярні, з виходом на вулицю, з незнайомою мені дівчиною, яка приїхала до мене в форматі попереднього знайомства з участю в тому "шоу". Дівчина виявилась англомовною особою, яка мене, як і я її не могли зрозуміти. Я добирав поодинокі слова з англійської, аби щось про неї розпитати, щось питала й вона. Інтерес пізнання людини і її світу був, а інструменту (мови) - ні! Виникали питання, які я так і не міг нормально сформулювати. (Четверта частина сну). Я з дружиною іду на зустріч з людиною, яка має розповісти щось про мою подальшу участь у тому проекті. Зустрічаємось у черговому ресторані або кав'ярні. Нам розповідають про особливості цього проекту, який має початися. Та жіночка була не сама, а з якоюсь подругою, так мені видалось од початку, яка сиділа довгий час і уважно слухала нашу розмову. Ще трохи і підвели мене до того, що познайомили і з цією особою, розкривши всі карти: вона є спонсором моєї участі в проекті. Свого часу, вивчаючи творчих осіб, вона наткнулась на мене. Зацікавила її моя творчість. Саме з неї і виникла ідея такого проекту. Логіка полягала в тому, аби митець потрапив в умови подібні до творчої тематики й на ньому самому перевірити його слова і прагнення на чистоту та щирість. Слухаючи її, я пригадую сон про англомовну дівчину і кажу, що я знаю, мені вже це снилося. Виникає враження, що все те, що було до цього - це і є частина, якщо не все, тим проектом. На кожному кроці тестували мої слова і вчинки... Жіночка дістає мої поетичні збірки, які вона видно поперечитувала не раз, що було примітним по кількості підкреслень червоною ручкою, наче над помарками. Навіть щось прокоментувала, вказуючи на текст. Я дивлюсь на свою жовту збірку в її руках і пригадую, що в мене залишилось з усіх примірників лише пару екземплярів, а іншої решти - лише з зеленими палітурками (уява, домальована сном), на дотик "хирляві": видно, додруковані на тонкому папері.