Сон 180224 "І що бракувало?"

Певною мірою я прив'язаний до організації зустрічей Володимира Зеленського та Джо Байдена. Якось під час однієї такої підготовки, перебуваючи в літаку, до мене підійшов охоронець з американської сторони і побачивши мій оголений торс, торкнувся накаченого м'яза в районі трицепса. Я ж йойкнув від болю, на що він схвально покривав головою: таке йому в мені подобається!

Беру участь у подорожі на північ. Чомусь асоціація з Норвегією, але ідея - "до Санта Клауса" (за логікою мала б бути Фінляндія). Сюжет починається з того, що я дивлюсь у вікно потягу і бачу рівні лінії засніженого горизонту. Придивляючись уважніше, розумію, що бачу потяг з вагонами, але чомусь ілюзорно вони мені здаються маленькими і тим самим віддаленими, створюючи ту лінію обрію. Коли "картинка" наблизилась ближче, а наш потяг, яким їхав, виявився швидшим, роздивився, що той тягне за собою вагони звичного розміру, за ними - середнього, а на останок - узагалі маленькі, мало не дитячі, які б використовував Санта Клаус для подарунків дітям. (Таке сприйняття мінімізації санчат, коли дивишся з долу десь у небо). Тепер ми сходимо зі свого потягу. Нас - ціла група учнів. (Важко пояснити: ким я себе почуваю? - учнем чи вчителем, скоріш другим, бо мав відчуття відповідальности за інших). Вервечкою йдемо засніженими стежками. В одному місці снігу було аж до рівня голови. Цей ефект був створений вузьким розчищеним проходом між приватними будинками і залізничною колією, що йшла поруч. Подумалось: нарешті в своєму житті побачив стільки снігу нараз! Помічаю, що більшість групи вже відірвалася, а позаду затримуються в ходьбі пару осіб. Я ж намагаюсь бути нерозривною ланкою видимости одних і інших. Зауважую дім, у який всі заходять, відзначаю крізь темряву ночі номер будинку - 11 і повертаюсь за тими, хто йшов останніми.

Групою в шість чоловік приходимо у якесь приміщення, в якому виникає намір (можливо, робоче завдання) чистити якісь плати. (Не можу пригадати конкретику). За якийсь час до нас приходить військовий генерал, але в цивільному одязі. Таке розуміння, що цей генерал є міністром оборони. Не уточнюючи його імені, чомусь мені пригадується і виникає в тому впевненість, що це польський генерал - Блащак. (В реалі: Маріуш Блащак не є генералом, але є міністром оборони Польщі). Якоїсь миті він перший зауважує, що починають ходити стіни. З'являється характерний але віддалений звук "гуп-гуп". Він озвучує наші підозри: що це коїться? У той же момент він нікуди не спішить та нікому не дзвонить. Звук починає бути більш різким і все починає мало не підстрибувати. У той же час генерал каже дивну фразу: "І що цьому Навальному бракувало? Сидів би зараз десь в Америці, можливо, Каліфорнії, і насолоджувався б життям!..".

P.S. Пару днів тому в російській тюрмі "помер" російський опозиціонер Алєксєй Навальний. В Україні його не любили за висловлювання про Крим, що "це не бутерброд, аби його туди-сюди віддавати". Коли в ці дні росіяни, прихильники Навального, почали читати, що про нього думають українці, виявилось, що імперське мислення - це надовго.

Сон 290722 "Тихе розчарування"

Перебуваю на залізниці. Керую процесом переставляння великих локомотивів. Так би мовити - спецлокомотивів. Весь сон - це ходіння по шпалах, переступання рейок, керування тими, хто пересуває ці локомотиви. (Насправді, таких розмірів спецтехніку раніше не зустрічав, хоча в інших снах гіперболізацію вагонів та рейок пам'ятаю, так, що навіть не міг їх переступити. А у реалі подібного ніколи не бачив).

Наближається Новий рік. В нашому домі гостює теща. (Дім нагадує хату баби Марії). Якоїсь миті за столом теща жаліється на біль у животі. Тут я пригадую, як недавно вона, смакуючи якусь страву, проковтнула штучного іграшкового коника. (Відсилання до забутого сну). Цієї миті я пригадую якийсь детальний телевізійний сюжет про незвичний метод лікування, в який входить проведення нескладної операції і повернення людини в звичний стан здорової людини. (Чергове відсилання до забутого сну). У мене виникає ідея допомогти тещі та зробити подібну операцію. Тепер я бачу надрізану частину живота в районі шлунку та сам шлунок у відкритому вигляді. (Увага злокалізована виключно на ділянці тіла). Зовнішній вигляд мене не дивує, причину болів у нім не бачу. Міркую, що в іншому місці тіла треба вийняти забутого коника і ще щось подібне до нього. Хоча можливу причину побачив, але відклав у сторону передчасні дії. Захотілось показати свої спостереження дружині. Хоча відклав справу в сторону і відволікся на якісь інші хатні справи, повертаюсь, а замість тещі лежить зготовлене (на високій температурі) тіло, більше схоже на дужого індика. Повертаюсь на кухню, а там пораються теща (!) і дружина. Хоча і бачу тещу, у мене переконання, що я вже не зможу оживити її тіло. Як про це їй сказати? А якщо довідається про наслідки дружина?.. Хоча я бачу тещу наживо, я думаю за тіло, наслідки і свою неуважність. Якоїсь миті до мене приходить прозріння, що теща жива, але виникає переконання, що це її тимчасова галограма або "астрал". Щось таке, до чого можна доторкнутися. Навіть торкаюсь і переконуюсь, що це справжнє тіло, але в голову так і не покидає підозра, що все це тимчасово, і насправді неумисно її вбив, але навіть собі признатися страшно, а всім і поготів! Отже, за пару днів про це дізнаються всі, а її живий образ, відтворений у реалі, зникне. Але поза тим всім іде спокійне приготування до Нового року, накривається стіл... Якоїсь миті пробую пожалітися дружині, що необережно зготували тещу, яка лежить в горщику до запікання, навіть хтось спробував готовність на смак, відламаши шматочок ніжки, яка була схожа, направду, на великого індика. Тепер, щоб розв'язати свою дилему, я їду до якоїсь фірми, в якій начебто раніше працював, і в якій переховується більше даних про той телевізійний сюжет, навіть є певні технології, про які я згадую, що приховуються за кількома замками, де сидить шеф у підвалі того ж будинку. (Відсилання до давнього сну. Подібний сюжет з таємничим місцем і доступ до нього  виникав пару раз, але давно). У тому офісі виявились незнайомі працівники, я ж повівся впевнено, наче у себе на роботі. Потрібного не знайшов, про кімнату шефа розчаровано поміркував. Тепер я копаю якийсь пісок і ношу його десь до дому, начебто утрамбовуючи підлогу. Вся увага зосереджена на копанні. Пройшлась мимо дружина і зауважила, щоб пісок брав чистий. (Логіка: для чого? - відсутня). Тієї ж миті коли дружина зауважувала, набрав не зовсім чистої землі - недопісок, а в ньому виявились якісь живі чорні округлі жуки, отже, зауваження дружини, як те побачила, виявилось більш категоричним. До останнього мене не покидала думка, що той образ живої тещі є тимчасовий, а насправді вона померла, хоча всі це усвідомлять пізніше, а я про це вже знаю зараз. 0230'

Сон 310821 "Складна дорога"

Будинок у якомусь селі, який потребує відновлення. Видно, колись він належав доволі заможному пану, з яким у цьому ж домі навіть мешкала прислуга. Тепер цей дім потребує ремонту і певною мірою я відчуваю його своїм або ж маю якесь внутрішнє зобов'язання його відремонтувати і довести до ладу. Сьогодні біля цього дому стоїть висотний кран і має виконати якусь роботу. Дивно, але кран стоїть якось боком та ще перегороджує тривалий час вулицю. Кілька разів обходив дім сусідніми вулицями, виходячи крізь різні внутрішні ворота обійстя, і щоразу не міг зрозуміти, чому мені важко запам'ятати, як повернутися правильно назад, на свою ж вулицю.

За вирішенням якихось паперових справ маємо поїхати в Київ. Чомусь дружина з донькою обрали поїздку потягом, але одну зупинку вирішили пройтись пішки і, видзвонивши мене по телефону під кінець мого робочого дня, разом рушити далі. Взагалі, я надіявся, що все вирішать вони самі. І навіщо було прогулюватися цілу зупинку, протяжністю для потяга. Але є, як є і я тепер разом із ними йду залізничним шляхом, наступаючи на шпали. Практично, дорога вела крізь ліс і ліс. Ось вже дійшли до першої зупинки, а біля нього певні архітектурні споруди доволі давнього зразка, зокрема один в один склади, як з мого дитинства, що біля батьківського дому (асоціація з реальности), видно, що побудовані за типовим проєктом. Навіть на тому зауважив своїй дружині. По другу сторону вже звиклої дороги, яка пролягала поряд колій, якісь старовинні туалети з неймовірно цікавою архітектурою. Чомусь мені нагадують архітектуру споруд на цвинтарях: склепи - не склепи (якесь дивне зауваження мистецької сторони будівництва під час сну). (Таке враження, що ці туалети, за формою, снилися мені й раніше). Нижня частина вибудувана з червоної цегли, а верх (друга половина з даховою частиною) зроблений з цілісно литої форми металу. До одного з тих туалетів вирішила зайти донька. Так само й успішно вийшла. Зауважила тільки на справдженні очікуваних вражень. Звернув увагу, що саму конструкцію, разом із бетоном, на якому він був залитий, трохи повело в сторону, так, щоб донька мала зійти з підніжжя, я підтримав її рукою. Чомусь дружина припустила, що так само успішно ми можемо прогулятися і до другої зупинки. Я ж словесно зупинив її, переконавши, що це не буде таким коротким шляхом, як донині. (В розмові фігурували назви цих зупинок, чомусь важко їх відтворити, але один із них мав подібність до слова Козятин. Серед аргументів моєї розмови була згадка про далекий особистий досвід пішого шляху по рейках "від Фастова до Києва" - "більше я цього не хочу" (таке переконання уві сні). Десь перебуваючи в цьому ж районі, зайшли на одну лісову галявину з урізаним пагорбом, на якій знайшли багато грибів, спочатку якихось неїстівних, або ж не знали, що то за вид, а інших: трохи бабок, а решта решетняки; траплялися й мухомори з коричневим капелюшком. Гриби збирала дружина, а я лише показував де і які вони. Десь посеред трави знайшов диво-фрукт, схожий на ягоду, бо ріс на землі, але величезних розмірів - з яблуко, а насправді нагадував нереально велику рожеву аличу (гібрид зі сливою), яка розрослась тут же, посеред лісу, але з не такими вражаючими плодами. Ділюсь враженнями з дружиною, показуючи "ягоду". (Чомусь уві сні присутнє переконання, що колись у дитинстві чи то юнацькому віці я був вже на цьому місці і, як нині, того разу теж росли тут гриби, але відтоді чомусь запам'яталися білі та маслюки). 0330'

Сон 311020 "Сторонній учасник"

 Їду потягом у групі людей. Маршрут пролягає хитромудрими сплетіннями залізничних рейок, що перетинають і нагромаджуються, і розходяться щоразу більше й густіше. Один із нашої групи добре знається на залізничному сполученні. Навіть потяг, яким їдемо є незвичним. Він розкладається і складається в дорозі, наче трансформер, для подолань найскладніших випадків дороги та наданню допомоги іншим, мабуть, у ремонті тощо. Ось раптом ми заїжджаємо на таку ділянку дороги, на якій нас змушує якась стороння сила пригальмувати. По ходу потяг долає якусь перешкоду: розкладається і складається наново. Ми заїжджаємо в якісь залізничні джунглі - місце покинутих вагонів, недоглянутих ділянок дороги, порослих молодими деревцями. Потяг зупиняється і нам повідомляють, що ми маємо далі пройтись пішки. Ідемо вздовж однієї бетонованої стіни, другої, так, наче нас хтось скеровує, а згодом інформатор проподає. Ми опиняємось у пастці. До останнього невимушено збираю по дорозі якесь сміття. Зауважив для себе, наскільки іншим це байдуже. Час від часу помічали поодинокі групи людей, які, як ми, ходили по коліях і блукали між лабіринтами бетонних стін, поспішаючи і, видно, шукаючих вихід. Тапер у подібній ситуації опинилися ми. Кому це потрібно? Раптом розуміємо, що нашим рятівником є чоловік, що знається на залізничних сполученнях. Я пропоную йому увімкнути gps-навігацію, аби подивитися де ми знаходимось посеред "хаосу" залізничних колій? А він повідомляє, що десь щойно загубив свій телефон. Відтворюємо маршрут: як ми йшли, де стояли. Хтось вирішує йому подзвонити. Набирає і лунає телефонний дзвінок. Не одразу, але помічаю телефон на підлозі, прикритий дощечкою. Так, це він. Бере його, протирає... Розумію, аби нам звідси вийти, треба раціонально використовувати заряд батарей на кожному телефоні, які у нашої групи наразі активні. 0150'

Я йду покупатися, а на місці, про яке думав, виритий кар'єр, або ж під майбутнє озеро, але поки що без води. По краях, врита в земляні чорні пагорби, якась технологічна установка з чорних труб. В одному місці виходять головні комунікації. Цей великий кар'єр я проходжу так, наче пролітаю. Виритий великими сходинами, аби машини могли поступово вивозити землю, подібну до крихкого вугілля, для подальшого монтування труб. Паралельно тому, що бачу, чую чиюсь розмову, так, наче це працює радіо. Хтось каже, що ця вирита яма була без необхідних дозволів. Інвестор знав, що працююча установка буде шкодити довкіллю, тому пообіцяв для міста побудувати кілька багатоквартирних будинків. Яму вирив, а будинки не побудував. Коли установка почне працювати, начебто у повітря буде потрапляти азот. Згодом хтось питає:
- А з ким домовлявся інвестор? З Карлом чи мером?
- З Карлом!
- Ох цей Карл!.. - лунає у підсумку емоція.
Тепер я йду далі - на річку, адже моя місія сьогодні - покупатися. Не вдалося з першого разу, має вдатися з другого. Приходжу на знайоме мені місце (таке переконання уві сні), а його не впізнаю: води поменшало і при воді та у воді з'явилося багато різнородних змій. Перша, яку побачив, була схожа на пітона, але чорного кольору. Спочатку подумав, що це корінь дерева. Змія виявилась доволі спокійною. Далі - у воді - все більше дрібніших... Як тут купатися? Так і подумалось: із-за відсутніх дощів річка Тетерів обміліла так, що вплинула на екосистему. Цікаво, що дивився на берег, воду та змій із висоти 2-3 м від землі. Так і полетів звідти.

Зібрали гостей по якомусь "моєму списку" на весілля. Нареченого та нареченої не знаю, в результаті - не бачив. Сон із повтором: я на початку організації столу, а згодом - як всі гості всілися за нього. Чую, як хтось прослуховує записи розмов по телефону, коли запрошували гостей. Початок розмови починався з "Привіт!", а згодом відсилання на мене і, зрештою: запрошення на сам захід. Коли вже всі прийшли та сіли, я в'їжджаю з якоюсь дівчиною пуфиками в святкову залу, а за нею в прохід, яким заходили гості до столу, по ходу вітаючись з присутніми (конкретика облич відсутня). 0700'

Сон 220818 "Дорога з прихованим потенціалом"

Коробочка розміром ~ 5×5×5 зроблена з каменю. Крізь стінки просвічує візерунок з натяком на арабський стиль, переважно з прямокутниками та трикутниками. Таке враження, що коробочку спочатку зробили з м'якого матеріалу, наче з пластиліну, а потім склали у відповідну закам'янілу форму.

Ярина дивиться на вертикальну частину сходів. На них намальовані якісь різнокольорові смуги та мініатюрні картини.

Міст крізь залізничні колії. Я питаю: чи хто-небудь його переходив на іншу сторону? Виявилось, що я буду першим. Інтрига: чому ніхто так і не пробував перейти? - залишилась відкритою. Це при тому, що я бачив, як інші люди ходили тим мостом у обидві сторони. Переходжу його на інший бік колій. Там є будинок, у якому маю замешкати разом з колегою по спільному об'єкту. Виявляю, що помешкання в дечому є незручне: існують прохідні двері крізь нашу кімнату, якісь незнайомі мені люди заходять у цей дім. Разом із тим довідуюсь, що має бути стороння перевірка від винаймача, щодо якості нашого проживання в такому домі.

Я привіз із-за кордону п'ять коней. Двоє з них були привезені під замовлення, двоє з них маю продати новим клієнтам. Не можу вигадати: що робити з п'ятим?

Сон 060718 "Де лежить хліб"

У нас є обов'язкове місце призначення, до якого ми їдемо машиною. Дорога довга. Рухаємось по навігатору. Нас заводить у тупик, де колись була дорога, а нині там все огороджено. Але спершу я вийшов з машини, щоб оглянути територію. Пройшовся по колишній дорозі ще з 20-30 метрів. Дивлюсь, а в траві ще видно колись прокладену колію, яка веде прямо за огорожу, на територію підприємства, паралельно старої дороги. (Цей фрагмент мені вже раніше снився). Я дивлюсь на огорожу, виконану сіткою і намагаюсь зрозуміти, як пройти далі. Бачу за нею добре озброєного охоронця. Помічаю ще якихось людей.
Підходить до мене з-за тієї огородженої території негр. Я питаю, стоячи за сіткою:
- Як пройти на територію?
- Вихід у тому місці де лежить хліб...
- Де він лежить?.. - питаю я й одразу відповідаю. - А, бачу!
- А вхід до проходу - з тієї сторони... - показує рукою, але зауважує, що там є кримінальні елементи...
- Ну, не так уж і кримінальні... - випраяє себе, а нас, видно, заспокоює.