Сон 191024 "Творчі наміри"

Їдучи в дорозі між Францією та Польщею - у Німеччині, на початку сну виник образ: слід від лапки тварини (кота чи собаки), який був залишений якби на сірій фарбі. Ще не до кінця заснув, як образ набув певних ідей: а якщо буде такий художник, який малюватиме картини лапками живих істот? Наприклад, по готовій малярській роботі пробіжиться пес і залише на ній свої відбитки? Як це буде сприйнято публікою? А якщо художник захопиться ідеєю настільки, що почне використовувати тварин, як живий неконтрольований інструмент, передчасно змочивши лапки у фарбу? Скоріш за все, його звинуватять у безсердечності та жорстокому поводженні з тваринами.

Дивлюсь на якусь велику пластикову конструкцію-лего, ще не доскладене з одноманітних складних за формою світло-коричневих кубиків. Виникає думка, що це свого роду великий пазл-кубик-рубик, який можна буде осягнути лише після свого завершення.

Спілкуюсь із сином, а він мені висловлює якісь претензії, апелюючи на свої побажання. У якийсь момент я злюсь і гостро висловлюю йому аргументацію досвіду в сім'ї, наводячи приклад його сестри: "Якщо будеш знати англійську мову на рівні як сестричка, тоді можна було б висловлювати такі (конкретика відсутня) побажання!"

Німеччина, тригодинний сон у дорозі

Сон 150220 "На висоті"

Кримінально-пригодницький сон-бойовик, де головний герой переслідує людину-тигра. Зіткнення починається на найвищих поверхах хмарочосу, де людина-тигр обіцяє розібратися з переслідувачем, вбивши його від моменту, як опиняться на найнижчих поверхах. Переслідування один одного ведеться в шахті ліфта. Ось вони вже майже на низу, а обіцянка головного героя, яку він висловив від початку зіткнення: скинути його з хмарочосу, - тануть все більше і більше. Людина-тигр оволодіває ножем, якого він приберіг у потаємному сховку цієї споруди. Ще мить і головному герою світить поразка... (Зміна кадрів). Тепер на лоні природи видно головного героя, а біля нього миролюбивого білого тигра. Він гладить його і каже приблизно таке: "Ось бачиш, як вони тебе загнали, а тобі лишень потрібно було опинитися у своєму середовищі. Експеримент перетворення в людину за методом психічного терору тварини не відбувся! Звучить голос із-за кадра: "А де та обіцянка: скинути його з хмарочосу?" Звучить відповідь: "Чого ж, скинуто!" - і показують великий рекламний банер з портретом цього тигра, як він падає, розгортаючись відгори донизу на всю стіну тієї споруди. Так! Головний герой може собі це дозволити - він має особливий статус власности того хмарочосу. 0320'

Дивлюсь на висотний адміністративний будинок, а на ньому вивішуються три кольори, що в результаті складають прапор Німеччини. Кожен із вивішених шматків зроблено з пропаленого до дірок (наче праскою) грубого целофана, вивішено в асиметричному положенні один до одного. Спочатку я подумав, що це якийсь творчий проєкт, але на фініші припустив, що це така нова символіка партії, яка має офіси в цьому домі. Врешті я наближаюсь поглядом, наче зумом, до того прапора і в деталях бачу його рвано-палену поверхню.

Я з колегами по роботі в якійсь хаті, яка знаходиться прямісінько на будові. Ми тут мешкаємо і працюємо. Колега спілкується з керівником охоронної фірми, щодо безпеки виносу певних торбів. Він пропонує приховано свою послугу. Колега відмовляється. Дивлюсь на годинник. Кажу: "17:10, субота, кінець робочого дня! Гайда збиратися!" Почався "движ". Маю їхати! Дістаю квиток, щоб пересвідчитись у правильності часу та маршруту. Читаю: "Подорож до Берліна..." Вголос: "Який Берлін, мені в Варшаву!" 0430'

Сон 030120 "Організація часу"

Я в Німеччині. Маю їхати в Україну. В кишені маю квиток на дорогу. Іду на зупинку, від якої міським автобусом маю їхати до автовокзалу, від якого вже - додому. Дорогою тягну за собою валізу на коліщатках. Поспішаю, адже бачу, що вже затримуюсь. Підходжу до зупинки, яка виложена не кам'яною бруківкою, а дерев'яними штахетами, але добротно, як кажуть: "на роки". (Ця зупинка мені чомусь знайома, зокрема його дерев'яний устил. Може, з забутого сну). Вже чую, як за моєю спиною під'їжджає автобус. Міркую: треба подивитися на його вивіску, можливо, мій! Але він під'їхавши паралельно із моїм приходом, навіть не пригальмовуючи, адже на зупинці не було жодної людини, зробив характерний до розмітки заворот і поїхав далі, за десять метрів звернувши вправо на іншу вулицю. Розумію, що цієї миті, схоже, вже втратив шанс поїхати (сьогодні) додому. Проходжу трохи вперед, але розумію, що йти пішки - це безнадійно. Подумки ще прогортаю варіації: це очікуваний автобус? буде інший? може, вже до нього був?.. Озираюсь, і помічаю, як протягом всієї дороги за мною йшла дивакувата дівчина, яка своєю безтурботною поведінкою, неясно: чи дисонувала моєму внутрішньому стану, чи дзеркально компенсувала його?.. Зупиняюсь, ставлю валізу, починаю шукати квиток, щоб пересвідчитись у годинах відправлення... і від уже пережитого - просинаюсь.
P.S. З одного боку, про цей сон можна судити, як про втрачену можливість. Насправді, для мене, з огляду на перейнятість певними об'єктивними обставинами реальности, тлумачу, як попередження про грамотну організацію майбутнього часу.

Сон 101019 "У доброму гуморі"

Я у столиці Польщі - Варшаві. Маю дивне сприйняття часопростору: все, що я роблю, має в цілих предметах узагальнений вигляд зменшеного масштабу вулиць і будинків, виражені в кабельних трасах. Важко роз'яснити, але піднімаюсь над містом на "другий поверх", а там: о диво, Німеччина - по вулицях ходять німці, зовсім інше життя. Міркую собі: "як же так: над Варшаваю Німеччина?.. Головне про це не казати полякам, аби не образити їхню національну гордість."

Йду з якогось заходу додому по центральній вулиці рідного міста в сторону автовокзалу. По дорозі купую щось перекусити. Зазираю то в одні, то другі торгові вікна з виходом на центральну вулицю, де можна придбати дещо смачненьке. Кожного разу беру щось цікаве, аби втішити довге бажання поїсти: якісь оригінальні крендельки з французького тіста, гарячий шоколад. У кишені грає музика. Коли проходжу біля хлопців, які сидять густо біля однієї кав'ярні довгим рядом, починає грати нова мелодія гурту "Плач Єремії", зокрема, всім впізнавану пісню з геть переробленими словами, так, що дехто, зачувши її, пробує наспівати, але розуміє, що йому це не вдається. Варто зауважити, що сама мелодія звучить неймовірно гарно. Щоб не дражнити, зменшую гучність до мінімуму. Так, що для декого, вже невідь-звідки грає мелодія. Навіть чую, як перешіптуються "звідки ця мелодія?" Вже відчуваю, що всілякими крендельками і гарячим шоколадом цілком ситий. З огляду на гарну прогулянку, почуваю себе в доброму гуморі. Муркую: прийду додому, а невідомо: чи є що їсти, а як дружина запитає: що купив?.. Вирішую зайти в магазин, аби взяти хліб, оселедець... обов'язково оселедець... Що ще? Жартую сам над собою, якщо оселедець, тоді ж, "логічно", й молоко?.. 0440'