Я в ролі студента і в мене починається сесія. Присутнє відчуття, що я маю пройти її, як зобов'язання. Знаходжу документи, які вказують на періоди проходження внз. Серед них довідка, що центр зайнятости мені відшкодовуватиме за період навчання, як за роботу, за ціною 78 грн за годину. Муркую собі: непоганий тариф, але вже не зараз: зі зміною роботи на нову та тим, що вже не стою на їхньому обліку, мені ці гроші вже ніхто не виплачуватиме.
З дружиною та дітьми збираємось у гості. Підготували якийсь подарунок, але з якихось причин, саме сьогоднішнього дня його у нас немає. Мали принести замовлення, але так його й не доставили. Пару годин тому почали готувати для себе торт, тепер залишилось промастити коржі і він готовий. Так би мовити: ми вже на виході, а питання з подарунком так і не вирішилось. Наша увага падає на тільки-но зготовлений кондитерський виріб, як єдине рішення в цій ситуації, про яке, як варіант, не припускав дозараз ніхто. Зібравши його в святковий пакет, дружина каже: "Я навіть і не думала, що ми коли-небудь підемо в гості лише з тортом!". 0440'
