З колегою по роботі потрапляємо у місце, яке можна назвати поліцейською дільницею на двох правоохоронців. Але трапляємо не безпосередньо до них, а в приховане приміщення, з якого можна вислизати непоміченими всередину їхньої кімнати. Так трапилось, що колега проявив самоініціативу невидимо пролізти під їхній стіл, на якому була розташована модель-мініатюра воєнних дій на лоні природи, де зачепивши з-під низу палички, на яких були дерева, видав свою "дивовижну" присутність, а заодно й мене, коли я спостерігав із місця, більше схожого на підвал того дому, крізь прямокутний вентиляційний проріз між стіною та підлогою. Виявивши нашу присутність у такій "глухій" кімнаті, як підсумок, опинилися замкнутими в їхній, без права виходу назовні. Далі (фрагментом) їв (там же на місці) такий хліб, що застрягав між яснами та зубами, в результаті чого треба було довго виколупувати язиком, а врешті - лізти пальцем.
P.S. Сон нагадав інший - безмірно давній, в якому я непомітно й неодноразово потрапляв у приміщення однієї людини, у якої була хованка з дивним захистом, до якого я знав секрет доступу. Заходив у той "сейф" не раз. Подібне переконання виникло на початку сну, наче я знаю це місце та їхню хованку, але інтересу до неї лізти вже не було, хоча сам факт впертости колеги нас видав у дивній ролі як спробі розіграти сценарій можливого прагнення потрапити до того місця. 0300'
Маю колекцію публікацій різних авторів, копії яких вирішив розвезти власникам. Ось вже я в дворі жилого двору, оточеного багатоповерхівками. Підходжу до одного з них і по ходу звертаю увагу на зміни: ось місце, де колись був дитячий майданчик, ось зрізаний стовбур дерева, який я пом'ятаю ще з дитинства. Дивно, але воно старе і нікому не прийшло в голову його прибрати: так і використовують у якості лавки! Ось двері, крізь які я можу піднятися в квартиру родини Ліх... Стоп! Але ж вони вже дивним давно в Ізраїлі? Йду з того двору... Помічаю, як на сонці гріється кіт (не кішка), розклавши ноги до сонця. Трохи далі, за рогом дому, обходжу калюжу, яку пригадую так само з тих далеких часів - нічого на краще не змінилось! Міркую: якби та родина повернулася зараз у двір свого дитинства (діти), та зрілих років (їхні батьки), ой, як би вони здивувалися незмінності речей!
Приходжу до Г.К. (Г.М.). Попередньо передзвонив, уточнивши місце роботи. Дістаю папку з копіями публікацій її творів, аби їх віддати. Знаю: в мене ще багато авторів, тому за цією зустріччю будуть інші. Разом із тим завершуємо підготовку нової книги про Юрка Ґудзя. З-поміж принесених мною паперів беремо вже вичитану книгу, у якій присутні давні рукописні правки. Виникло відчуття зібганости часу, коли Г.К. (таке враження лише уві сні) працювала в різних місцях, так, що довелось трохи напружити мізки: куди ж саме їхати, аби потрапити до неї?
Приїжджаю в гості до тещі. Готуємось до якогось свята. Як продовження попереднього сну, бачу відеозапис спогадів одного з письменників про Юрка Ґудзя. Він сидить за святковим столом, а за його спиною проріз до сараю, в якому видно, як дають їсти свині, напочатку підготувавши сіно, перемішавши його з якимись борошняно-супучими додатками. Хтось коментує технологію: наскільки вона проста і цікава. Далі, у тещі прибираємо в домі: подивувало, що до земляної підлоги поприлипали буряки. Здіймається пилюґа і я припиняю замітати, відкладаючи процес на потім. Теща розповідає, як з Манею мають поїхати на якусь культурну прогулянку. Від сказаного маю невиражене здивування. 0500'
