Сон 280626 "Втеча в майбутнє"

Утікаю з кимось од переслідування. Згодом розумію, що це поляк, який вирішив мене підтримувати в нашій спільній справі. Втікаємо динамічно та наполегливо, наче маємо якусь суперсилу, аби пересуватися спритніше, аніж ті, що біжать за нами. Ми тікаємо, але нас знову візуально знаходять і от-от вже "на хвості", ми пришвидшуємось і знову повтор... Це місце, де ми знаходимось - це якийсь стратегічний об'єкт. Тут ведуться дослідження. Обладнання промислових розмірів. Чому ми тікаємо? - нам не вільно було трапити на цю територію. Ми не розуміємо чому саме. Раптом, досягнувши вершини над обладнанням, щось змінюється, але до кінця не розумію що саме... Тут до мене поляк каже:

- Przepraszam, nie chce roic ciebie, a chce roić siebie i rodzinę. (Вибачаюсь, не хочу марити тебе, а хочу марити себе і родину). - І від мене втікає.

Далі я сам і так само утікаю від переслідування, але вже якісно інакше: не в просторі, що швидко змінюється - тут я навіть перескакував з галузки на галузку дерева, з предметів грубих на інші металеві елементи, - а вже в часі (!!!). Цю зміну відчув майже на фізичному рівні. Трапляю в знайоме мені місце (протягом всього сну). Відзначаю, як все сильно змінилося. Заходять ті ж люди, які за нами бігли, але поважно супроводжують науковців. Це якась лабораторія. Знаходячись за рогом, чую, як вони спокійним тоном до себе відзначають, що щось в їхньому експерименті сьогодні змінилось, проходять ті ж знайомі мені обладання, по яких ми колись стрибали, коли втікали. Лише зараз розумію, що схожі на телескопи, а десь на гігантичні промислових розмірів обладнання творення "блискавок Тесли". Розумію, що перемістився в часі, і те, що ці люди мене можуть не впізнати. Хапаю якийсь чорний плащ, загортаю руки поперед себе і стараюсь спокійно покинути це приміщення. По дорозі зустрічаю наче знайоме обличчя професора, який мене зауважує та наче щось хоче пригадати, але не сигналізує для інших: хто я тут такий і що тут роблю? Поводжусь, наче робітник цього закладу. Іду до виходу, якби покидаючи робоче місце.

Як вчора уві сні, так і сьогодні здійснював будівельні роботи, пов'язані з фундаментом. Вчора мав додатково нанести штукатурку, але оцінив, що зроблений підмурок висох на рівний і гладкий моноліт темно-жовтого кольору, а сьогодні такі ж штукатурні роботи при такому ж високому фундаменті, але вже біля стіни, викладеної червоною цеглою.

Сон 190626 "Музейний іспит"

Я в Києві. Приїхав, аби з кимось відвідати музей. Доїхали міським транспортом. Вхід до закладу подібний до станції метро з двома входами в будинок. Купуємо квитки, нам видають пропускні картки, відбиваємось на вході й починаємо оглядати виставку. Доходимо до експозиції зі скляними кольоровими вазами та порцеляною. Мене зацікавило щось інше і я відриваюсь від знайомих, звертаючи на іншу експозицію, а там раптом опиняюсь на виході та трапляю на вулицю, так і не пройшовши виставку до кінця. Що за несправедливість: лише почали оглядати музей! Пробую повернутися, а коди з карткою вже не пускають. (Певна асоціація з реалом, коли в був ув Амстердамі, то відвідав Rijksmuseum, але трапив на експозиції якось не одразу). Для вирішення проблеми чомусь вирішую написати пояснювальну записку і виникає ідея фікс, що маю знайти папір. Спочатку думаю і питаю у людей за аркуш (у форматі А4), але ні в кого такого немає. Ця ідея "знайти папір" стає нав'язливою і я зі своїм питанням доходжу до ятки, де якась жінка продає дамські сумочки. Десь вона відволікається і я хапаю пару паків обгорткового паперу, ще не знаючи, що в них щось є, і знову виходжу на вулицю. Там зустрічаю фуру на постою і водія - жіночку, у якої прошу залишити ці паки з папером, лише в дорозі зрозумівши, що в них загорнуті нові сумочки. Спробував повернутися, але зайшов не з входу. (Згодом розгледів свою помилку: двоє парадних дверей до музею не були означені ані входом, ані виходом). Відбиваюсь карткою, яка вже не є актуальна. 

Знаю, що треба було лише п'ять злотих. Повертаюсь по гаманець (куди?), а згодом лише намацую його в кишені. Знову виходжу на вулицю, але бігом. Згодом зрозумів, що так стану мемом. Всюди були камери, а моя поведінка дивною. Вирішую прийти з повинною. Вже розумію, що відео зі мною "завірусилось" і це треба якось виправляти. Знову приходжу до музею, купую квиток і входжу як нормальний відвідувач. Підходжу до охорони і питаю за дирекцію, а у цей момент чую, як один охоронець пояснює іншому, показуючи на екран монітора, що цей на фото підозрілий (бачу обличчя тієї людини), цей такий, а цей... Я вже було відійшов, але повернувся і сказав, а цей, показуючи на себе, зараз напише пояснювальну. Приходжу до дирекції, а мене просять зайти до якоїсь авдиторії, а там сидять за партами лише дорослі чоловіки. Сідаю вкінці зали на вільне місце. Згодом розумію, що це поліцейські в цивільному, а в них екзамен. Починають їм щось роздавати, навіть мені поклали на стіл. Дивлюсь, а це дивні пластикові клавіатури різної форми. Для чого це? - подумав я і проснувся.

Сон 180626 "Блейкаут - це ще не кінець"

Я зі своєю родиною та ще кимось їдемо машиною до Житомира зі заміської частини (наче з дачі, але без конкретики). Приїжджаємо під вечір, і одразу в центрі міста, прямо перед Театральною, глохне машина. Пробую завести, а вона не заводиться. Лише зараз звертаю увагу, що руху на дорогах немає, лише поодинокий транспорт стоїть на узбіччях. Відкочуємо машину в сторону на вул. Київську і пробуємо зрозуміти, що коїться? Хтось каже, що зранку чув про якусь таку проблему, пов'язану зі світлом, і дійсно, в місті сутеніє, а ліхтарі не світять, у вікнах - темно. (Тут до сну однозначно трапляє інформація з сьогоднішнього реалу: в половині міста Ґлівіце, Польща, не стало світла). У мене складається своя картинка, що ворог так глушить міста, що в них все зупиняється, навіть приватний транспорт. Сутеніє. На відміну від малої кількости машин, народу виявилось багато. Я спробував минути невідомо який і для чого натовп і зазирнув, що коїться на наступному перехресті вулиці, а там все інакше: якісь технічні роботи, пов'язані з двома промисловими пічами, що виходять рівно зі стіною споруди (якщо брати порівняння з реалом, то у сні вул. Театральна - це більше подібна до себе на перетині з Київською, а на перехресті з Великою Бердичівською - це зовсім інша архітектура і відсутність буквального розуміння знайомого мені перехрестя. Телерадіостанція, що знаходиться в проміжку, узагалі відсутня, якщо не рахувати, що вві сні "скривлене" розуміння простору, тоді на її місці і мали б бути згадані печі, до слова: високі та красиві на вигляд). Щось подібне я вже десь бачив чи знав? (Якась асоціація з роботою, зокрема розмов про майбутню браму на місці стіни, через яку мають бути прокладені колії і в цех заходити потяги). Пробую тримати всіх своїх у полі зору. Вертаюсь назад, а на короткій дорозі зустрічаю якогось чоловіка. Розговорилися. Йдучи далі, побачив навпроти іншої сторони дороги якусь пекарню з виготовлення хліба (в реалі там виставковий салон житомирських художників). Бачу там якесь знайоме обличчя жінки, чи не сусідки: батькової двоюрідної сестри? Вона мене також зауважила і ще усміхнулась. Чоловік з яким ішов, вирішив поцікавитися, що коїться при вході до одного з будинків? Зайшли, а там якась дискотека (трохи абсурдно, якщо в місті немає світла: про генератори якось не думалось), дівчата при вході усміхаються і запрошують усередину. Цей чоловік із фатальним виразом на обличчі вирішує мені віддати свою обручку. Я питаю: навіщо? - але його зацікавила та дискотека. Ще раз озирнувшись на мене, махнув рукою і зник у тому натовпі. Лише зараз я почув слова привітання: "Слава Ісусу Христу!". Отже, якась церква, чи не харизматична? А що мені робити з його обручкою: вузенька, не золота, навіть не схожа на срібло, може платинова? Вирішую повернутись до авта і ще раз спробувати його завести... "Жахливий день, як для мене" - подумав я, вже здаля побачивши свою машину на тому ж місці (цікавий момент, як для сну: як правило, після довгого і детального сюжету, повертаючись на старе місце, можна і не побачите те, що там залишив).

Сон 170626 "Трапити в тарапати"

Збираюсь на навчання. Виходжу з батьківського дому. Знаю, що сьогодні щоразу пропускав урок, на який врешті-решт мушу потрапити. Наче англійська (явний повтор сну, що снився раніше, навіть є запис, але там був університет). Міг би під'їхати до школи машиною, але вирішив піти пішки. (Цікавий зсув у часі: я відчуваю себе в своєму віці, але чомусь переймаюсь тим, що маю піти до школи). Заодно по своїх справах вирішила зі мною вийти дружина. Пішли разом, але тією вулицею, якою рідко ходили. На дворі ще темно. По дорозі, як повернули в провулок (до цього провулку, а вірніше прозду ніколи з нею в ралі не ходив), трапилась калюжа. Дружина ступила й виявила її першою, я вже за нею був оберешнішим. Але все так темно, що важко було розрізнити темряву від землі, а землю від води, лише якесь мінівідтінкові припущення щодо чорного. Тепер знову має бути калюжа, але тут я її вирішив обійти іншою стороною по правій, а дружина по лівій. І тут я потрапляю в пастку, дещо сміливо ступивши крок там, де був переконаний йшла дружина, вирішую виправитись, але трапляю в глибшу частину калюжі. Пару рухів і я з неї виходжу, але майже наполовину мокрий. Вирішую не йти до школи. От і цього разу не потраплю на цей предмет! По дорозі до дому зустрічаю на вулиці гардероб. Беру в руки якусь мою сумку з моїми речима в більшому пакеті дружини, а там якійсь матеріали для святкових поробок (останнє знайоме з реалу). Доходжу до дому сам, а з воріт виходить сусідка з дитиною, так що я живу не в приватному (батьківський дім), а в багатоквартирному будинку. Я її знаю, але не можу пригадати звідки, але знаю, що вже десь її бачив. Вітаюсь, а вона взаємно і оцінює мій зовнішній вигляд, а я вже перевдягнений в сухе, але чомусь смішно. Домашні піжамні штани та безрукавка, наполовину заправлена в них. Заходжу в двір і бачу, що з порогу будинку бабиної половини дому тече вода. Доходжу до батькової половини, то само - вода, повертаюсь до бабиної, заходжу в дім, а всюди тече вода (чиста). В коридорі бачу, що біля умивальника баба Марія (давно померла) провалилась частково під підлогу і лежить так, що не в силах було б самій піднятися: голова, руки і ноги - зверху. (Цікаво, що її сприймаю не мокрою, а місце, куди провалилось - сухим, але це відрефлектовую після сну). Поряд неї червоний кран, який закриваю, адже знаю, що він забезпечує водопостачанням увесь будинок. Не з першого разу витягую її з-під підлоги. Дякує. Знаю, що цей отвір у підлозі утворився не випадково, адже йдуть ремонти підлог. (Цікавий повтор сну в одному сюжеті: я впав у калюжу, а б.М. - під підлогу). Заходимо до кухні. Лише зараз звертаю увагу, що тут ремонти виглядають на готово, але все навколо у воді. Треба прибирати. Згадую, що ці ремонти зробила моя сестра - її онука, але баба Марія про це не знала. Кажу їй: чи спілкувалась вона з онукою? Вона висловлює своє заперечення, та сумнів: чому? Я обіцяю, що сьогодні її наберу і вона з нею поговорить, щодо цього.

Сон 100626 "Вікно в Європу"

З якоїсь причини трапляю на захід у бібліотеці (не можу ідентифікувати місце: обласна універсальна чи юнацька?). Бачу знайомий образ працівниці (таке відчуття, що виникає і в інших снах, пов'язаних з бібліотекою. Вже затерлось у пам'яті, але це може бути працівниця бібліотеки Житомирського училища (нині коледж) культури і мистецтв імені Івана Огієнка). Захід пов'язаний з темою, яка мене не просто зацікавила, а напряму пов'язана зі мною, зокрема досвід перебування в інших країнах Європи. Протягом всього заходу я - сторонній глядач і слухач, що іноді тихо "посміювався собі у вус". По завершенню заходу, у неформальній розмові кажу, що "останнє, де я був - це Голландія". А вони питають: "Як там?" Кажу: "Так само, але треба більше працювати, менше роздумувати: як? - а вже знати". І тут розумію, що сню, адже з'являється думка: я в Україні, а не в Польщі, адже не пам'ятаю, як перетнув кордон! (Такі моменти з'являються на раз у моїх снах, коли однозначно розумію, що знаходжусь в Україні). Вирішую записати сон, спочатку подумки прокручую сюжет і пригадую всі деталі... і раптом я біля машини, а поряд мене якийсь тато з дітьми прийшов і заповнює відповідями питання від своїх зацікавлених дітей. Це мене дещо збиває... Бере стільчик, що стоїть обок мене і робить там ножем квадратний отвір. Діти ставлять питання: навіщо? Робить те саме з другим стільчиком. Потім на обидвох розриває тканину з утепленням зсередини назовні... (Тепер в реалі). Просинаюсь, намагаюсь знову пригадати в деталях сон, а в пам'яті залишається лише викладене мною вище.

Сон 090626 "Бажання неспівмірні"

Потрібен кар на вилах (wózek widłowy). (Для чого? - забулося, як і попередній сюжет сну), але з цим наміром "сліпо" йду в промисловий район, адже знаю: там точно знайду! Перед входом до одного з адмінбудинків бачу його на вулиці. Підходжу ближче, а поряд бачу людей, що можливо щось знають за нього. Вислуховують і кажуть, що він вільний і можна його позичити, але для цього треба піти в офіс: знаходиться прямо при вході та сходами вниз. Заходжу в приміщення, за першим поворотом вліво бачу сходи, що спускаються в кілька нетипових поворотів: явно, що це місце не було призначене для офісу. Одні сходи впиралися в стіну так, що людина мала трапити в металеву статую десь до півметра зростом. Раптом пригадую, що я її вже десь бачив, зокрема серію подібних творінь, а точніше саме вона є з якоїсь дорогої виставки, де продавались за великі гроші (схоже на забутий сон), а тут вона стоїть в такому неочікуваному недооціненому місці... Іду далі. Знаходжу якісь офіси. Хтось одразу скеровує в правильні двері. Заходжу і там бачу двох людей, а одну з них я знаю. Ловимо поглядом один одного, бачу, що вона мене пригадує. Й не задумуючись, одразу кажу: "Привіт, Світлано!" А вона: "І тобі привіт!" (З реалу: молода жіночка, що працювала в редакції та робила набір моєї першої збірки ще в 1999 р.). Знаю, що останній раз її бачив тільки там, а минуло більше 25 років. Знаю, що вона мене не просто впізнала, а навіть слідкувала за моєю творчістю. Одразу пропонує оцінити доповнення до газет, які лежали на столі. Беру в руки видруки і розумію нестандартність видання: грубий папір, повнокольоровий друк і все заради творчости тих авторів, що там представлені. Я навіть очікую впізнати когось із тих, хто там є, адже з багатьма місцевими авторами колись перетинався. Все ж таки знаходжу мить, аби пояснити причину свого візиту: "хотів би на короткий час винайняти кар, що зараз стоїть на вулиці". На останок попросив собі ті три примірника "газет" взяти з собою.

Сон 070626 "Надання форми"

Розкладання однотипних предметів півколом, аби не виходили певною мірою за внутрішні межі. Другим фрагментом сну: формування галузок таким чином, щоб також утворювали певне півколо в зріст людини.

Знаю що сьогодні має відбутися зустріч Мистецької гільдії "Неабищо". Іду до давньої знайомої Г.К.(М.). (давно померла). Десь думаю про її доньку, що також входить до нашого кола (в реалі: вже давно живе в США). (Явне порушення часу вві сні). Пригадую в розмові, що сьогодні має бути спільна зустріч. Але (як для мене) минуло багато часу і я не впевнений чи всі ще пам'ятають про цей день. Запитав: чи варто було б усім нагадати і особисто задзвонити, як то робив раніше? (Без конкретної відповіді). Тепер я на нашій спільній зустрічі, але не як учасник, а сторонній спостерігач із зали. Помічаю київського поета та науковця А.З. (колись давно з ним познайомився на нараді молодих письменників у Коктебелі (Крим) від НСПУ. Нещодавно в його дім прилетіла ракета, а моя дружина вирішила фінансово підтримати їх у цій скрутній життєвій ситуації). Після завершення заходу йду з ним вулицею і спілкуємось про життя та ці складні часи. Хочу запитати: чи отримали гроші? - але якось таку акцентацію уваги на цьому також подумки вважав некоректною: багато хто допомагав, а нас виділяти в цьому було б, можливо, недоречно. Так йдучи, приходимо до його зруйнованого дому, хоча його не впізнаю, але що тут думати, коли цілий під'їзд знищили вороги України...

Сон 050626 "Незвичне татуювання"

Знімаю футболку й раптом бачу на правій внутрішній частині руки татуювання (в реалі: жодного не маю і не хочу чимось таким псувати своє тіло). Раптом пригадую, що я її мав, але чомусь про це забув. Звернув увагу на цікавий малюнок, який певною мірою, можливо, доповнює мій творчий погляд: синьою фарбою від зап'ястя і десь до половини руки набиті видовженими окремими одна від одної, але симетричними між собою, клітинки. Самі вони наповнені нерівномірно - від густішого до прозорішого тим же кольором у направленні - від ліктя до зап'ястя. Ближче до зап'ястя клітинки зменшуються і якби уриваються в просторі. Поверх клітинок червоно-жовтими кольорами, дещо наповзаючи на перший малюнок згори (направлення - від ліктя), намальований півмісяць - кривий зсередини, якби від ймовірних кратерів. Тепер я з якимось хлопцем у дивно вдягненому одязі маю сходити в магазин. Придивляюсь до його обличчя уважніше і розумію, що нікого воно мені не нагадує. (Незвичний сон, як для мене. Можлива поява: за останній час працював з кількома людьми, що мали на руках якісь свої малюнки, а в декого і в згаданих кольорах).

Купаюсь у лазні. Чомусь зауважую на замурованій криниці. Через вікно лазні спостерігаю, якихось людей і поліцію. Тепер я в піжамі... Знову бачу замуровану криницю (повтор сну) та журналістів із камерами, що показують, як щось зупинилося...

Фрагменти: піч, човен, Канада, пісні...

Сон 310526 "Музей води"

Приїжджаю до якогось великого будинку на березі моря. По ходу виявляється, що це "Музей води". Зі мною мій колега Павло (перший раз з ним познайомився і почав працювати в Нідерландах, а також мали там можливість разом сходити в "Галерію Принца Віллема V" в Гаазі. Цікава прив'язка, як для сну!). До самого музея не заходимо, проходимо повз, і що найцікавіше - це хвилі, що надходять з моря. Берег кам'янистий із великими брилами, а вода цих хвиль якась надзвичайно красива блакитно-перламутрова. Надходить великими хвилями і спадає на берег не загрозливо, а доволі лагідно. Відзначаю доволі приємні та незвичні відчуття цієї краси, зокрема кольору води та світла. Дзвонить дружина і питає: "Де є?" А я відповідаю, що "В мене особливий день". Далі сон змінюється на теми: щось пов'язане зі штанами та окремо - з дітьми.

Сон 290526 "Обірвані сходи"

Навчальний заклад. Дуже великі авдиторії. (Узагалі не схожий на той, в якому навчався). Я автономний від своєї групи. У мене своє розуміння розкладу навчання, адже коригується специфікою праці. Для мене робота - це важливіше. Навчання - не годує. Сьогодні випав той день, коли завжди прогулював лекції. Вперше маю йти на два предмети, на яких вчителі уяви не мають хто я такий, а я - хто вони є. Перший предмет - це англійська, а друга - щось пов'язане з хімією. Таке вічуття, що вони взагалі мені "не болять", але я мушу йти. Повторюю думку: я весь час змушений був пропускати ці уроки, але сьогодні обов'язково маю піти. Іду на знайомі сходи, а вони якісь інші - хиткі та складені, наче залізне риштування. Одразу зауважую, що ніхто по них не піднімається, але я знаю тут лише їх. Голову не піднімаю, аби зрозуміти: чому? Крокую вверх, перший поверх, другий... - це так для себе бачу і раптом сходи уриваються. Просто відсутній один прольот, хоча сходи йдуть і далі уверх. Переступити неможливо, аби якось йти далі. Мушу повертатися. Озираюсь навколо: окремо відзначаю великий простір холу навчального закладу. Тепер я знову знизу, з думкою, що мені по любе треба дістатися тих авдиторій. Раптом приходить бажання піти в туалет. До нього були невеликі сходи. Зайшовши в приміщення, зауважив, що одна стіна цілком дивиттся прозорим склом на людей, що ходять в тому холі. Якась жіночна ще стала, аби на мене подивитися, хоча взаємно видно нас було здалеку. Що за туалет? Роззираюсь і бачу ще одні двері, там - вже із закритим приватним простором. Заходжу туди, а в цей момент приходить дружина і каже, що їй важдивіше. "Я швидко!" Чомусь не виходжу, а відвертаюсь в другу сторону, аби її не бачити. Краєм ока помічаю її такою, якиби вона була б в душі... І в цей момент крізь глибокий сон чую якісь повторювані звуки. Розумію, що це долинає з реалу. Думаю, що в пральну машину поклали наче якийсь ремінь із металевою пряжкою... (Напівсон). За якийсь час звук припиняється. (Реал). В кімнату заходить дружина зі словами: "зроби щось із краном, який дивно працює!"

Сни 21-250526 "Повтори: рух, дія, вхід"

Фігурки чоловічків у вигляді самбреро, що крутяться навколо себе, але великий капелюх залишається на місці. Їх образи мерехтять, якби в анімації 3D, спроєктовані в простір розміром з іграшку. Ворухають руками і смішно підтанцьовують. (Образ виник на тлі однієї з прослуханої сьогодні джазової мелодії, подібної до цієї - Jimmy McGriff - All About My Girl).

21.05.26

Магазин (майже такий самий, що і в дитинстві, до якого ходив від батьківського дому на закупи). Сьогодні там зайнятий електроінсталяцією, зокрема дрібними кабелями. (Чітке переконання ще уві сні повтору цього сюжету протягом сновидіння). 

P.S. Схоже на ще несвідоме розуміння структури серіалу "Тремор" або "Остання ніч у Треморі", якого цього дня ще не додивився до фіналу, але наступного - "розкрився" подібністю до побудови повторів у снах.

24.05.26

Їду на місце праці. Спочатку машиною, потім пішки, далі - коридором. Чую дзвінок. Дивлюсь на годинник - 1 ночі. На іншому годиннику дясята ранку. Розумію некоректність. Знаю, що мені на восьму, і все це коментую по телефону. Врешті-решт чую різні голоси і бачу спини людей, вітаюсь із ними в (іншому) коридорі перед входом до фабрики (без конкретики якої, хоча з дивним переконанням, що цей вхід мені не раз знайомий, схоже, що й за іншими снами).

25.05.26

Сон 110526 "Базар абсурду"

На початку подій - базар... Якийсь хлопець нюхає кокс. Чихає, а під носом утворюється булька. Починається якийсь діалог, який чую не лише ламанням мови, слів, а ще з абсурдною логікою.

- Куда ідьош? - наче питає наркоман.

- Прирву, - відповідає хтось.

- Засідся?

- ...

- Пострися.

- Проситися...

Мама дитині робить татуювання, зокрема і на стопі. Творить легкими жестами. Малює і коментує: "А тут хай буде тьотя, що нагадуватиме янгола". Смішний малюнок, кривий, як обличчя жінки на картині Пікассо, але з крильцями. 

(Це мені ще щось нагадує, але важко пригадати, що саме).

Будівництво нових будинків, яке відбувається просто на очах. Заохочують активною участю у футбольних клубах. Будують у різних містах. Під кінець якогось будівництва я навіть в ролі ідейника.

Сон 090526 "Рух і наступ"

Якась дівчина спілкується з кимось по телефону про проблеми з машиною, зокрема з акумулятором... (Спочатку без конкретики: хто це?)... Якби такий сценарій подій, де всі учасники є в різних обставинах, але в постійному дорожньому русі. Почуваю себе не якби в фільмі чи безпосереднім учасником подій, а мимовільним, випадковим свідком. Чую по рації чужу розмову про те, що президент хоче вийти на зв'язок з Соколовою (Яніною). (Несподіваний образ, як для мого сну). Хтось відкоментує, що в неї сіла зарядка і машина стала. Якби розумію мапу подій у масштабі, де всі машини ще їдуть, а одна з них стоїть. Міркую: як вона може зупинитися, коли ворог наступає? (Трохи алогічно, так "наступає", що всі ті, кого чую, їдуть за тими, хто жене ворога з окупованої території). Раптом бачу людей посеред лісу, якби не військових і не цивільних, а в незрозумілій мені формі. Четверо людей сидять за столом. Недалеко раптовий вибух снаряда, бачу, як розлітається земля і всі вони падають від непритомности. Один чоловік раптом завалює голову до тилу, видно було, як по листю на землі почала текти кров, але незрозуміло звідки і якої частини тіла. Мить і до цього чоловіка повертається свідомість, піднімає голову, злегка потрушує нею, розплющує очі... (Я просинаюсь, вже не перший день десь за 10-15 хвилин перед будильником).

Oudekerk ad Amstel - Amstelveen, Amsterdam, Нідерланди

Сон 07-080526 "З наближенням незвичного"

Пробігає кіт (домашній, як у реалі) зі світлої кімнати в темну, якщо не чорну. (Примішення нагадують батьківську майстерню на другому поверсі). Раптом я бачу, що в темній кімнаті живуть маленькі котенята. Якоїсь миті вони вже якось не геть маленькі, а дещо середнього зросту. Якось в уяві (після сну) домальовую, що вийшовши з темної кімнати, котенята мали б бути чорними й такими їх сприймаю. Беру одного до рук і відчуваю, що хутро в різних місцях має певні грудки. Чомусь подумалось про кліщів, хоча це не зовсім буквально та страшно виглядає. Чомусь мені це знайоме, навіть на дотик. Дещо незрозуміло і тому огидно-лячно: що це таке?.. (Пізніше після сну я згадав цей знайомий мені образ із реалу: доглядаючи в дитинстві та підлітковому віці за нутріями, зрідка на їх шкірі спостерігав певні грудки шерсті, які пізніше легко було вичесати).

P.S. Сам сон насправді справив хоча й короткочасне, але неприємне враження.

07.05.26

Аби отримати нове житло, вирішив скористатися давньою "схемою": фіктивне розлучення. Переконання, що маю куплене житло, а друге - хотів би отримати від держави... Приходжу до юриста, аби отримати консультацію. Без конкретики: до якого спеціаліста маю прийти? - а трапляю на прийом до якоїсь юристки. По ходу розмови розумію, що вона не просить від мене жодних документів і тому все це вже виглядає підозріло. Під кінець розмови починаю про себе міркувати: чи справді варто на це йти?..

(Переконання, що подальший сон є логічним продовженням попереднього).

Піднімаюсь із кимось на гору. Знаємо, що йдемо в невідоме, адже цей маршрут ніхто не знає. Піднімаємось довго, майже доходимо до вершини, і тут надходить пропозиція спуститися крутою стежкою, а що неправдоподібно - викладена вона червоною бруківкою, але з доволі крутим спуском. Кажу, що це стрьомно, хоча ще сам не знаю, що буде по іншу сторону гори: чи не такий самий спуск, а мо' гірше?

P.S. Дивно, але сьогоднішній сон мав у собі щось незвично приємне на відміну від вчорашнього.

08.05.26

P.S. Завтра їхатиму до Польщі.

Oudekerk ad Amstel - Amstelveen, Amsterdam, Нідерланди

Сон 260426 "ШІ з гарячого металу"

Фантастичний сюжет (вдруге, за останні дні). Я з групою осіб спілкуюсь зі штучним інтелектом, що має фізичну форму у вигляді боввана з гарячого металу та обличчям. За яскравим червоним кольором важко описати які-небудь риси, а також яку-небудь гостроту високої температури. Певною мірою місце нагадує промисловий об'єкт, а заразом і велику кімнату будинку діда Григорія і баби Євдокії, де стояла тумбочка з дзеркалом (уві сні її не було). Ми ставимо питання ШІ, а він відповідає. Раптом приходить хлопець підліткового віку з довгим хвилястим волоссям до плечей і каже, що він вундеркінд. (Нагадує героя з фільму "Вбивство священного оленя"). Хтось каже до мене: "А постав ти йому питання!" Тоді вирішую зробити "хід конем", що питання поставлю не я, а штучний інтелект. Цього "вундеркінд" не очікував. Цікаво, що ШІ тут сприймається як буквальна постать з металу, що чує безперервно нашу розмову, отже, не треба переформульовувати почуте між нами:

"Яке б питання ти поставив цьому хлопцю?" Гарячий металевий бовван мовчки ховається за лядою в стелі... Минає кілька хвилин і мені здається, що думає він занадто довго, як для нього. Дивлюсь на стрілочний годинник на руці: 14:02 - час завершувати роботу (тут з'являється відчуття, начебто я в праці). Вирішую запитати: "Ти вже готовий?.." На мої слова ШІ "оживає", ляда зі стелі опускається і заразом він на металевих шарнірах. Тепер бачу його видозміну: так розігрівся (від думання?), що з обличчя та тіла опав майже увесь чорний нагар, що був раніше. Червоний колір його "тіла" на вигляд якби помолодшав. Ляда закривається повністю і він опиняється на першому поверсі. Каже:

О, а я думав... - не завершуючи думку.

Звертаюсь максимально виразно, чеканячи кожне слово.

- Повторюсь ще раз, надавши пояснення (якби ці два останні слова недоречні, але саме так записав після пробудження): чи міг би ти поставити питання цьому молодому чоловіку, який стверджує, що є вундеркіндом?..

Dirkshorn, Amsterdam, Нідерланди

Сон 240426 "Немезійне мислення"

Фантастичний сюжет із негативним героєм, який хоче подалати мене й тих людей, з ким я є. Тривалий час цей персонаж і головний в усій історії нас перемагає. Не буквально вбиває, а забирає силу діяти і протистояти його злу... І тут я починаю перемагати цього героя. Зрозумів його тактику і тепер застосовую нову силу. Раптом він злиться і каже вголос до себе:

- Я зрозумів у чому причина!.. Іди нахер (майже не буквально каже це до мене; насправді, ці два слова не проговорює, але невідомо як розумію їх від нього). У мене [для вас будуть] люди з немезійним плодоносним мисленням!..

P.S. Так у снах народжуються неологізми. 

Довідка: Немезіда — у давньогрецькій міфології богиня відплати, справедливості та відновлення рівноваги.

Dirkshorn, Amsterdam, Нідерланди

Сон 170426 "Прагнення до життя"

Хтось шукає діаманти, а я знаю, що вони є в мене (переконання зі забутого сну). Намагаюсь пригадати: де я поклав маленький пакетик з цим камінням? На думку приходить те, що найменші камінці висипав розсипом у гаманець. Тепер хочу їх сховати. Беру якусь землю з рештками їжі, хочу цим прикрити, але виходить так, що невдало розсипую, утворюючи мішанинку. Починаю вибирати в зворотньому напрямку, але за результатами дій розумію: щось не зовсім виходить. Міркую: фактично вийшло так, що для цього ужив лоток для кота. І цієї ж миті з'являється "пухнасте створіння"... Я про нього вже й забув, адже він загубився так в житті дому, що довгий час не виказував свого існування (вкотре якийсь забутий сон), а тут раптом приходить... мале, худе, наче кимось вилизане так, що шерсть стала засохла, а очі залиплі та сліпі, нявчить і лише кігті, що чіпляються за одяг, виказують в цьому нещасному тілі прагнення жити далі.

Комаха кусає дівчину в праве плече. Спочатку вона її не відчуває, а потім помічає та починає вичавлювати з того місця укус так, що це почало виглядати, наче вся комаха впилася, мов кліщ, в тіло. (Такий яскравий мотив, що виникає переконання: або мені вже снився, або бачив десь у кіно).

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди 

Сон 120426 "Загублене в пам'яті"

Згадав сон. Належить до перших днів перебування в регіоні Зілланд, Нідерланди. 

Виходжу на природу і, з наближенням до моря, починаю чути в просторі незвичний звук. Міркуючи щодо причин його виникнення, припускаю його утворення із-за сильного вітру. Вертаючись колом вулиць додому, заважую, що віддаляючись від моря, звук поволі починає стишуватися, а з наближенням до місця проживання, майже зникає. Зайшовши в дім, вже не чути.

Спілкуюсь із давньою знайомою С.Ш. (Г). на тему роботи. (В реалі: колись вона працювала кадровим директором на заводі, на який мене затруднювала). Маю намір змінити місце праці, тому зараз іду на співбесіду до іншої фірми. Називаю причини, чому роблю так, а не інакше. Хочу навести два аргументи. Поки висловлюю перший, другий губиться в пам'яті. Маю зосередитись, аби згадати. Цієї миті каже, що їй пора йти, прощається і прямує до офісного будинку, до якого якраз і я направлявся. Вирішую поставити свою машину на краще парковочне місце. Дивлюсь, а там всюди люди миють свої авта, зокрема як на станціях самообслуговування, так і поряд них. Дивлюсь уважніше, миють не просто так: усі авта з корою льоду, яку треба змивати теплою водою разом із брудом...

З'являється ідея, що я міг би створити біографічне відео про себе, використовуючи не так багатий відео матеріал. Почати розповідь із того, що "народився на день усіх святих 78 року минулого століття..." Розказати щось із дитинства. Далі показати шлях із перших поезій, участь у конкурсах, зокрема в обласному: "О мово моя, душа голосна України". Що журналістка з місцевого телебачення, як з переможцем, зробила зі мною цілий студійний сюжет. Що запис того відео лежить десь серед касет VHS... (Далі уві сні думки на тему власної біографії уриваються, а починаю міркувати про подальшу професійну реалізацію цієї журналістки). Згадую, що згодом бачив її на каналі УТ-1, як і надалі вела в своєму стилі молодіжні передачі, акурат з дітьми на той час мого віку. Що мала сина з певною косиною в очах, а її чоловік, як мені запам'яталось, був відеооператором. Чи дійсно змінила в подальшому професію, чи пішла вже її викладати - не знаю. Хоча для мене її творча доля так само загубилась з поля зору, як і в подальшому моя для інших.

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 110426 "Недовершеність"

Проходжу вулицею, а через дорогу на зупинці помічаю жіночку з пов'язкою на голові, що була незвично скомбінована, як чехол для окулярів від сонця. Міркую: гарна ідея! Приходжу до дому (без конкретики) і ділюсь враженням з донькою. (Події пришвидшуються). Якось одразу продовжую рух вулицею з нею і знову через дорогу, вже на пішохідному переході помічаю ту саму жіночку з пов'язкою. Вирішую разом із донькою до неї підійти. Розмова почалась так, наче ми були вже знайомі (вдруге уві сні цікава логіка "прискорення подій"), а маю лише представити дочку. Кажу її ім'я і розтлумачую "до слова" правильність вимови та письма в транслітерації латиницею...

Приходжу з групою колег на об'єкт, а нам кажуть, що сьогодні буде для всіх нова робота. Проходимо з меншого промислового приміщення в більше, а там багато народу і не ясно до кінця: чи це свято, чи збори, чи неформальна перевірка, навчання, підготовка до чогось нового? Всі одягнені не по-робочому, а переважно цивільно. Якийсь чоловік у одязі з натяком на медпрацівника відривається від розмови з кимось, підходить до мене і робить зауваження, щось у контексті охорони праці, а я, дивлячись на нього, роблю йому зустрічне зауваження, яким нівелюю претензію до мене. Далі з тими ж колегами, з яким приїхав, йду між неформальними рядами людей і зазираємо: що нового? По ходу пробуємо додзвонитися до когось з колег: де всі є? Так одразу потрапляємо на святковий стіл, де зустрічаємо декого зі знайомих, які розповідають, що цей фуршет зроблений виключно для нас. За логікою подій: такі столи могли бути накритими десь ще для інших працівників з інших фірм. Дивлюсь на страви, і якщо спочатку їсти не хотілось, з того, що там було, вже викликало апетит. Апетит - апетитом, а чистих тарілок - немає. Добре, можна їсти з тієї, де вже надібрали салат, а де взяти чисту виделку? Міркую, взяти ужиту та протерти серветкою. Тільки-но сідати за стіл, а половина страв уже "перекочувала" на інший. Цієї ж миті приходить колега, до якого хтось пробував додзвонитися, а в мене його контакту не було, і пропонує обмінятися телефонними номерами, аби мати в подальшому зв'язок. Вже записуючи номер, пробую пригадати його ім'я та прізвище...

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 040426 "Музей літератури"

Зорганізовую музей "з нуля". Поки без експозицій. Берусь його наповнювати...

Приходить чоловік, якому робив відео. Разом із ним ще раз переглядаю вміст. Висловлює здивування, як все це гарно в мене вийшло. Конкретика сюжетів дотичить також організації музею. (Тут логіка подій пришвидшується: не помічаю, коли музей набув виставочного вигляду. Ніби так, що перегляд згаданого відео трансформувався в реальність, таку що визнаємо під час сну). Приходять жіночки, починають оглядати експозицію. Маю переконання, зі здивуванеям до себе: я ж лише готував літературну частину, що буде представлена книжками? Деякі з них - по одному примірнику. (Тут накладається мій досвід видавничої справи). Деякі книжки навіть являють раритет, адже залишились по одному примірнику і не сказати скільки коштують. Поки ходять і роздивляються, виникає побоювання, а раптом хтось таку купить? Тепер, але до пори, я перейнятий не так виставкою, як своїм текстом, який редагую. Це нібито якийсь сценарій з діалогами, що свідомо мають "посипану логіку": слова не відображають зміст. Працюючи над цим текстом, приходять дві філософські думки, які записую окремо. Друга з них така, якби суголосся з тією, що записав напередодні ("Люди воюють за переконання в словах. Саме за ті слова, яких більше. От тварини їх не знають, отже, й не вміють вбивати один одного.

03.04.26"): "Спочатку люди придумали слова, як новітню технологію комунікації, що з часом була використана для пропаганди, аби підкоряти та вбивати. До чого призведуть ШІ-технології в майбутньому, про це тільки можна лише поціпеніти. Отже, сучасні літератори реагують завбачливо, коли пишуть текст без буквальної логіки, аби словом не зашкодити, аби слово не набуло рис однозначности та пропаганди". Тепер сюжет доповнюється: по центру найбільшого приміщення музею стіл із п'ятьма порціями різних видів пельменів, виготовлених власноручно мною. Присутні запрошуються на неформальну урочистість.

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди