Школа, 1 клас (так рахую лише по сюжету сну, але діти видаються старше на три роки). Я прийшов замість свого сина на урок, розібратися з його зошитами та навчанням - увійти, так би мовити, всією шкірою в навчальний процес. Сідаю за його парту. Звісно, вона для мене мала й тісна. Починаю розбиратися то з одним, то з другим - наводжу порядок. У клас заходить делегація з директором. Одразу її не чую, адже з'являється зі спини. Дивляться, як ми працюємо. Потім директриса відводить вчителя, няню та вихователя в сторону і починає вичитувати в спокійному, але вимогливому тоні за недоопрацювання, зокрема про постіль, яку досить довго не міняли дітям. Няня спробувала виправдатися. Директор відрубала швидко: "Ви лягли б у таку постіль?" У клас до свого брата (можливо й сина, але уві сні саме так) приходить мій колишній начальник А. Дивується моїй там присутності. Я щось пояснюю. Разом із тим він ділиться зі мною враженням, із думкою: чи не хотів би я повернутися на завод? - адже, коли я звільнився, то він був змушений спілкуватися з трьома працівниками і пропонувати їм мою посаду, а на днях він якраз думав мені подзвонити. Відповів, що я пару днів тому приїхав з Польщі і скоро їхатиму назад до роботи. Він висловив, що з першого разу, коли я сказав, що їхатиму туди, це буде несерйозно і я повернусь. А тут: он як?! Дивлюсь на нього, а він, вражений розвитком подій, якось дивно починає косити очима.
Я парубок. Приїхав з Польщі. В колі однолітків (жодного знайомого обличчя), серед них - дівчина в червоному (уві сні майнуло слово "дама"). Якось підійшла до мене, слово за слово: вона самотня та я, чому б не спробувати разом позустрічатися? Йдемо зі знайомими кудись на прогулянку. Всі парами, а вона бере мене за руку, перевіряє рівень довіри. Я підігрую. Десь відриваємось від загального колективу, заходимо в якесь офісно-розважальне приміщення і там зустрічаємо її доньку. На вигляд: доволі акуратна та розумна дитина, років восьм, яка, по якомусь часу розмови, питає: мамо, а це буде так, що я в дорослому житті, як і ти, зустрічавшись з одним дядею, потім почну з другим?.. Розповідаю комусь із кола знайомих, що я взагалі не маю до неї почуттів. При наступній зустрічі вирішую йти з нею не за руку, а просто так - поряд, як друзі. 0500'
Немає коментарів:
Дописати коментар