Сон 101019 "У доброму гуморі"

Я у столиці Польщі - Варшаві. Маю дивне сприйняття часопростору: все, що я роблю, має в цілих предметах узагальнений вигляд зменшеного масштабу вулиць і будинків, виражені в кабельних трасах. Важко роз'яснити, але піднімаюсь над містом на "другий поверх", а там: о диво, Німеччина - по вулицях ходять німці, зовсім інше життя. Міркую собі: "як же так: над Варшаваю Німеччина?.. Головне про це не казати полякам, аби не образити їхню національну гордість."

Йду з якогось заходу додому по центральній вулиці рідного міста в сторону автовокзалу. По дорозі купую щось перекусити. Зазираю то в одні, то другі торгові вікна з виходом на центральну вулицю, де можна придбати дещо смачненьке. Кожного разу беру щось цікаве, аби втішити довге бажання поїсти: якісь оригінальні крендельки з французького тіста, гарячий шоколад. У кишені грає музика. Коли проходжу біля хлопців, які сидять густо біля однієї кав'ярні довгим рядом, починає грати нова мелодія гурту "Плач Єремії", зокрема, всім впізнавану пісню з геть переробленими словами, так, що дехто, зачувши її, пробує наспівати, але розуміє, що йому це не вдається. Варто зауважити, що сама мелодія звучить неймовірно гарно. Щоб не дражнити, зменшую гучність до мінімуму. Так, що для декого, вже невідь-звідки грає мелодія. Навіть чую, як перешіптуються "звідки ця мелодія?" Вже відчуваю, що всілякими крендельками і гарячим шоколадом цілком ситий. З огляду на гарну прогулянку, почуваю себе в доброму гуморі. Муркую: прийду додому, а невідомо: чи є що їсти, а як дружина запитає: що купив?.. Вирішую зайти в магазин, аби взяти хліб, оселедець... обов'язково оселедець... Що ще? Жартую сам над собою, якщо оселедець, тоді ж, "логічно", й молоко?.. 0440'