Дивлюсь якийсь фільм. Майже без слів акторів. Але сам смак гри, фантазій режисера і акторів просто вражає. За наповненням: якийсь сюрреалізм і постмодерн. Наприклад, найбільш запам'ятався останній фрагмент: троє облич акторів, сповнені незалежними рисами та характерами. До них ставлять якесь питання з гумором і підтекстом. Як реакція: кожен з них виражає незалежну емоцію і тим більше неочікувану, як емоція-відповідь. Якщо це гумор - мав би бути сміх, якщо підтекст - запитальний вираз або реакція розгадки. А тут навпаки: погляд в сторону, наче як: мене це не дотичить, надуті щоки: краще подивіться на мене. Загалом це виглядає на те, як в реальному житті дорослі ставлять питання до дитини, а вона настільки захоплена якоюсь своєю грою, що переживає цілком інші емоції і не чує дорослих. Тепер надходить момент сюрреалізму: біля кожного з'являється шматок м'яса, ніби це порівняння об'єктивних питань із їх внутрішнім світом.
P.S. Схоже, що образ з "м'ясом" навіяний свіжим переглядом фільму "Венеційський купець" (Шекспір) в головній ролі з Аль Пачіно.
Немає коментарів:
Дописати коментар