Сон 280326 "Культурні розмови"

Я з кимось відвідуємо якусь бабку в її квартирі. Запрошує нас до столу. Не ясно звідки виникає підтекст, але ведеться між нами культурна розмова. Якимось моментом звертаю увагу, що її квартира незвично маленька. Найбільш здивувало, що прохід до кімнати, де ми сиділи та до туалету обок заміняє душову кімнату, зокрема в підлозі знаходився отвір для стоку, що на це вказувало. Хоча загалом усе видавалось акуратним та задбаним. Приходять її донька з чоловіком. Вже за столом помічаю, що в її зовнішності, щось віддалено говорить про південні народи, а її чоловік має оригінальну борідку зі закрученими вусами. Хоча я про себе зауважив ці риси спільної схожости, раптом в контексті розмови ця жінка цікавиться моїм походженням. Відзначаю, що бачу в спільних рисах: очі, баньки, ніс. (Схоже, що це - відбиток спостереження з реалу за однією жінкою, що працює у їдальні, куди я заходжу на обід, явно не нідерладської зовнішності). Далі ведеться побіжна розмова про родоводи. Я озвучую, які риси обличчя між нами є спільними. Поцікавився, звідки сама бабка родом і чи не з її сторони є щось подібне? Відповіла коротко і однозначно, що родом з Ленінграду. Подумки про себе: як опинилась в Україні та нині ведемо розмову в Польщі... Додаю, що і моя бабуся родом з росії, але з Ржева. Раптом вирішуємо разом виїхати в місто. Поїхали машиною згаданого чоловіка. Під'їжджаємо до входу якогось ресторану, а він щось коментує, з чого розумію, що долучався до ремонтно-будівельних робіт цього закладу. Поставив машину так, що до нього могли б виникнути претензії, а він дає нам зрозуміти, що йому буде дозволено. Всі раптом виходять із авта разом із ним, а я відчуваю, що машина поволі починає котитися вперед. Тільки-но вирішую схопитися за ручник і потягнути догори, як заскакує водій і робить це швидше за мене. Поки вийшов, усі вже розбіглися, а в масі народу важко було зрозуміти: хто де? Місце відпочинку: парк у центрі міста - культурний центр - з рядами торговців сувенірами. Чомусь пригадую, що в мене була коробочка з цукерками, які одразу не міг знайти. Облапую свою зимову куртку, оцінюю, що з приходом весни в ній справді стає гаряче. Врешті-решт знаходжу - у внутрішній кишені.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди