Сон 030726 "Вихід з-під контролю"

З'являється зла сила і не просто так. Вона набирає обертів політичних. Носять червоні маски зі страшними виразами на обличчі. (Доволі виразний епізод). Я в жасі. Зустрічаю когось з близьких і коментую, що це мені неодноразово снилося, а лише зараз розумію, що все це правда. Нас замкнули в будинку та контролюють виходи з нього. Я маю з нього піти, аби знайти свою дружину. Знаю, що вона знаходиться в іншому великому будинку (пізніше зрозумію, що це замок). Нишком прокрадаюсь до виходу і за рахунок неуважности наглядачів утікаю з цього великого дому. За мною, припускаю, починається погоня... Прилітаю до будинку де мала бути моя дружина... (Якби в подальшому пошуки її тут не відбуваються. Літаю весь час, коли знаходжусь поза межами споруд). Поки цей також великий будинок сприймаю не як замок, а як гуртожиток, з якого тепер маю вилетіти з вікна. Шукаю відповідне місце та вікно. Бачу ледь відкриту шибу, але поряд за напівпрозорою стіною чую голос якоїсь жінки, що розмовляє з чоловіком. Оцінюю ситуацію і розумію, що як вилітатиму, буду для них видимим. Шукаю інше місце. Бачу іншу сімейну пару і ще когось поряд, а та пара бавиться в інтим, а третій якби не при ділах. Що за дивне місце? - подумки питаю себе. Шукаю далі вікно. Знаходжу вихід на край будинку, і тільки тепер відзначаю архітектуру цієї споруди, що це замок, адже присутні характерні для того елементи. Вилажу на парапет. Темна ніч. Щось світить, але стрибаю і пробую летіли, хтось на мене дивиться з іншого вікна і вболіває, але я не набираю висоти, а поволі, машучи руками, опускаюсь на землю. Не торкаючись ґрунту "вирулюю" і далі лечу низько над поверхнею. (Часто уві сні, якщо літаю, то не так високо). 

Тепер я опиняюсь у знайомому дворі (як біля батьківського дому). Зауважую, що тут мене хтось пеленгує. Весь двір затягнутий дивними ланцюгами з круглих кілець. Думаю, що це зроблено спеціально, аби я не міг там приземлитися. Проваджу внутрішній монолог... Активно машу руками і лечу далі. Опускаюсь на землю в іншому місці - при огорожі, але тепер розмовлю з дружиною, яка сидить поряд. Дивлюсь на себе, як в кіно. В емоційній розмові з нею механічно відкидаю свій телефон. Він трапляє в пухку землю. Десь поряд зауважую в тому ж місці й телефон дружини. Зауважую, що вони якісь незвичні: корпус виконаний доволі рельєфно, якби під форму руки і притуляння до щоки, темновишневого колору. А тепер дивлюсь на них знову і подумки питаю себе: де чий?