Йде назустріч донька, одягнена у простору спідничку гофра з двух смуг: синього та червоного кольорів. Ці барви мені нагадують чомусь росію, а ще Словаччину та балканські країни, де ці кольори ужито на державних стягах. Широкий чорний пояс усе ж таки змінював сприйняття. Від верху одягнена у якусь світлу сорочку, можливо й з українським орнаментом. Подібне вбрання чомусь мені нагадало польський національний одяг. Коли подивився зразки в реалі, зрозумів суттєву віддаленість: спідниця у горизонтальні смужки зустрічається рідко, більш грубого пошиву, ніж бачив, обов'язково з фартухом, а там-таки - ні.
Опиняюсь наче в давніх часах. Це розумію за формальними ознаками. Маю намір опуститися з невисокої гори, але поки не знаю як. У тому місці, де я зараз, стоять великі білі кам'яні колони, а під ними з витесаного дерева лежать важкі сходи, десь віддалено це можна було б назвати драбиною. Міркую: навіщо ті сходи опустили на землю, коли ними ще доведеться скористатися? (Схоже, що тут криється первинне моє бажання, знайти рішення, як зійти з гори?). Дивлюсь уважніше на тесані колоди тих сходів, а вони, при тому, що неймовірно грубі, так неймовірно гладкі і рівні. Деякі колоди із цікавими завертами, якби збільшенням до підніжжя сходів. Міркую: так неможливо в ті далекі часи вручну витесати нарівно такі великі поверхні та важкі для монтування!
Пітешті, Міовені, Румунія
Немає коментарів:
Дописати коментар