Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'