Повертаючись додому, вирішив пройтись околицями свого мікрорайону. Від моменту, як купили квартиру, я так і не скористався нагодою сходити всі вулиці (таке переконання уві сні). Навпроти мого дому мене цікавив один старий самотній багатоквартирний будинок на десяток сімей, що знаходився вглибині просторої вулиці (узагалі нічого спільного з реальністю). (Виникає пригадування, якби забутий сон, що частково я проходив цю вулицю, але не заходив у неї так далеко). Мою увагу одразу привертають городи, що простягаються від головної дороги, аж до того будинку. Доходячи вже до місця мого зацікавлення, звертаю увагу також на сади з низькорослими деревами, а на них дивні плоди, що схожі на кучеряві перці з хвостиками, як певна пародія на болгарські. Що за дивина? - питаю себе: візуально - перці, а ростуть не на однорічних кущах, а на деревах? Я проявляю інтерес, тому помічаю біля згаданого дому одну людину і прошу розказати, що то є? (Усі розмови ведуться виключно польською мовою). Вона перенаправляє мене до іншої, який почав розповідати так, наче і не пробував ділитися своїм досвідом. Зриває з дерева один із дивоперців і розрізає навпіл, а там - десятки менших перців, що більше схожі на чілі. Щось розповідає про це дерево та пояснює чому. Заходимо в хату і тут він мене підводить якби до холодильника, але не зовсім: апарат, який тримає стабільну температуру, а в ньому він вирощує зерно. Бере одну з коробок і її відкриває, де я спочатку бачу, як ростуть в ньому маленькі кукурудзки. Він зрізає ножем з однієї з них молоді зернятка, а вони починають жити якби самостійне життя: мало не в живу бачу, як прокльовуються пагони з кожної бубочки. Бере другу коробку, а там інше зерно, що також росте просто на очах. Питаю: чи це пшениця? - але й тут він не розкриває всі секрети, а лише пояснює те, що хоче сам. Тут підходить до нього дружина й каже, що пора їхати. Він вибачається, після чого мало не ігнорить мою присутність. За поведінкою розумію, що мені пора йти. Відходить так, що мені не вдається навіть формально попрощатися. Виходжу з їхнього двору та розумію, що для них тема моєї присутности закрита. На зовнішньому дворі звертаю увагу, як граються діти. Розумію, що в цього мікрорайону є майбутнє. (Така ж думка мене відвідувала у Франції, там, де я жив). Помічаю хлопця, який був удягнений, наче для середньовічних дворів. Він пішов, але в ту мить помітив його погляд і погляд дівчини, що сиділа в зграйці дітей на тому дворі. Трохи затримавшись, вдруге зустрів його, вже працюючого на городі, що простягаіся, як вже згадував, від головної дороги, аж до їхнього дому.
Два дерев'яних стільчика з поручнями обернутими один до одного спинками. На яких з внутрішної сторони верхньої частини спинок прикріплені великі круглі носи клоунів: на одному стільчику "ніс" - білого кольору, а на другому - фіолетовий. Це виглядає як перформанс: стільці мали б нагадувати людей, які не дивляться один на одного, і в цьому є смішними. Хтось дивиться на той спільний ракурс, аби зробити художню світлину.
Ключові слова: пісня, неологізм, мале, велике, приховане, зерно, кукурудза, пшениця, паростки, нове, перець, польська, мова, одяг, перспектива, стільчики, гумор, перформанс.
Аналіз :: Сон явно має творчий підтекст, дещо вказує на невизначеність і приховану перспективу появи нового. Кілька образів повторюють одну ідею: у чомусь великому приховується мале, а найголовніше, що як перше, так і друге сповнене життя. Найцікавіше, що я навіть бачу вживу, як проростає зерно чи кукурудзи, чи пшениці. Як незвичний за формою перець, що ховає в собі менші перчинки, так і хлопець, що вдягнений у незвичний одяг - є подібним образом-символом. Навіть "стільці", що стоять навпроти один до одного спинками, вказують на повтор. Отже, спираючись на реальність, присутнє певне очікування нового від нового об'єкту як на роботі, так і твлрчості - від себе.
