Приходжу в парк, а там, окрім нас також, як ми, збираються інші групи колишніх / не колишніх студентів (в цьому місці моє переконання уві сні було, як не колишніх). Деякі з наших підійшли й ми разом пішли до дому. (Цікаво, що дім нагадує приватний будинок біля магазину з мого дитинства, в якому був так само давно, може раз, на замовлення поремонтувати телевізор. Як для сну, доволі несподівана локація). Підходимо до дому, а всі дівчата зазирають досередини через вікно. Якась мить і ми вже в цьому домі. Лише тут я розумію, що всі підліткового віку, адже деяких дівчат навіть привели мами, які хвилюються, а їхні дівчата їх соромляться. (Тепер ця думка чи висновок творить наступний образ). Одна дівчина прийшла з мамою, що мала на обличчі якусь хворобу шкіри, а її дитина якби соромилась не так її присутности, як та виглядає. І тут я розумію, що я для всіх є тим, хто все це організував і несе моральну відповідальність. Мама цієї студентки починає мені щось говорити уривчасто та не прямо, чомусь посилаючись на себе, вік, якісь життєві труднощі. Я з повною повагою до співрозмовника вислуховую та зі співчуттям підсумовую: "Старість - не радість". (Хоча це звучить , як іронія, але вві сні воно сприймалось усе на повному серйозі та взаєморозумінням). Тепер проходжу цим будинком, і помічаю, як кімнати зроблені "вагончиком". В одному з найбільших починають "тусувати" всі, проходжу далі й в останньому зустрічаю одну студентку з дитиною, віком - до року. Хочу присісти на край дивану, а на тому місці зауважую дрібні предмети: шпилька до волосся, делікатні окуляри. Починаю спілкуватися з цією студенткою, яка вже є мамою. Показую, що такі предмети узагалі небезпечні для дитини, яка тут бігає, тому подібне варто краще роздивитися по кімнаті та від неї сховати.
Я в групі людей, які вивчають розклад авіарейсів, зокрема за принципом пошуку більших на раз вільних місць. Хтось поміж нас, голосом поважного професора, каже: "Кожний знайде місце під сонцем!"
Сниться, як подумки уявляю виготовлення певного брелка з однієї гайки, двох просверлених в ній упоперек отворів та двох оригінальних виточених зі сторони "шляпки" болтів, що нагадуватимуть уперехрест два молота.
Аналіз :: Сон виразний, наче спогад про неіснуюче минуле. Мій вік якби вказує на те, що маю бути студентом університету, хоча на початку сну відсутня конкретика, що це за студенти, навіть без упізнавання знайомих облич. Сон записаний трьома частинами. Перший - снився вночі, два наступні - вдень. Ключові слова: зустріч, парк, студенти, дім, мами, розмова, дрібні предмети, дитина, вивчати, авіарейси, брелок, творча діяльність. Одразу можна помітити, що сниться про певні нюанси ("деталі") нашого життя. Якби кожного разу вказуючи: вивчи, подивись, зосередься, проаналізуй, зроби. Знаходжу тут певний відгомін з реальним життям, зокрема - поточною роботою. Цікава також тема "дівчина - мама" - у двох сценаріях подій, коли ще за дівчину хвилюється її мама, а згодом подібна дівчина вже є нею та має хвилюватися за свою дитину. Тут можна виокремити слово: відповідальність. Ще цікавий момент у снах, коли з'являється якась конкретна фраза, а їх тут було дві: "Старість - не радість", "Кожний знайде місце під сонцем!". Тут можна виокремити питання часу та місця. Та сама тема часопростору, що виникала вві сні напередодні. Мотив двох: не так він / вона, а вона /вона (за віком). Десь тут можна побачити й тих два однакових елемента в саморобному брелку.
Понтуаз - Париж, Франція
