Чому уві сні ми проявляємо активність?

Коли спиш, уявляти себе у вертикальному положенні, лежачи на ліжку, важко. Коли засинаєш, так само важко подумки поставити себе на ноги, посадити на стільчик, зробити оберт навколо себе або через голову тощо. Виникає питання: чому під час сну ми бачимо себе не в лежачому положенні? При тому, що в реальному житті у нас працює вестибулярний апарат, уві сні він не задіюється, але пам'ять про нього використовується? Так само, можливо, сон застосувує й іншу пам'ять: до кінця нами не усвідомлювану? Відповідь має критися в інших оболонках тіла, які має людина, не до кінця вивчених традиційною наукою але широко висвітленою східними філософіями: ефірне тіло, астральне (емоційне тіло), казуальне (мисленнєве тіло) тощо. Коли говориться про сон, це означає, що працює тіло емоцій. Тому й сни головно лишають у нашій пам'яті емоційні враження. Якщо ж сон є переважно інформативним, тоді задіяно тіло думок (ми ж уміємо уявляти своє тіло? - отож!). Людина досягає повної гармонії, якщо є органічною в усьому: тіло, емоція, думка. Тоді сни приходять глибинні й для них слова стають настільки мізерними, що важко ними описати побачене-відчуте-усвідомлене, вагаючись не схибити у висловлюваннях.