Сон 280524 "Нетипова повістка" + аналіз снів за місяць

Йду з дороги, де живуть мої батьки, на сусідній провулок, до дому, де живе давній друг зі школи. Маю йому віднести повістку, що він звільняється від воїнської служби. Коли доходжу до його дому, розумію, що тут щось не так: на мешканців його дому був здійснений напад невідомими силами. Тепер намагаюсь розгледіти в напівтемряві якісь силуети двох чорних голів, де одна схожа на тварину з невеликими рогами молодого оленя, а друга - чи то на людину, чи на лисицю. Нерухливі, наче маски. Вдивляюсь і ніяк не можу зрозуміти те, що бачу.

28.05.24

Сни у попередні дні:

Повільна подорож вулицями рідного міста в районі Житнього ринку. Прогулюючись, наче пригадував дещо забуте, адже цими вуличками багато ходив (із реалу) більше, аніж років п'ять тому.

Загалом, протягом місяця, дуже багато уві сні доріг і руху, переважно пішого.

Довга розмова з корейцем. 

Схоже, що видовженість розмов або подорожей, вдивлянь абощо, пов'язані з фізичною втомою і слабкістю запам'ятовування тих же снів. Які, загалом, не вражають одноманітністю та видовженістю процесу, адже запам'ятовуються більш динамічні та насичені інформаційно. Наприклад, сьогодні, запам'яталось довге "припасовування" половинок волоського горіха один до одного.

Сон 030524 "Долаючи перешкоди"

Знаходжусь із групою туристів десь на природі. Отаборилися. Дізнаюсь, що хтось з цієї групи покинув місце нашої дислокації і пішов уперед, не попередивши нікого. Я б'ю на сполох, але всі реагують якось відсторонено. Вирішую сам піти тим же маршрутом вперед, шукаючи їх слід. Розумію, що їхнє рішення узагалі непродумане, як і моє: кудись іти, починаючи з другої половини дня, коли за часом можна і не повернутися в табір. Внутрішньо треба бути готовим до того, що ночувати доведеться десь на відкритій місцині. Подумки уявляю, як було добре: знайти сіно і в нього загорнутися! - але розумію, що в дикій природі таке не передбачено: сіно має хтось наносити. На початку дороги зауважую посеред непримітних хащів кам'яну споруду - склеп, у якому похована якась шанована людина. Тубільці розповідають, що це їхній символ поклоніння, таких більше не збереглося. Вони до нього часто не ходять, тому стежки сильно не протоптані - це для того, аби зберегти місце від чужинців. На моє питання про муміфукування, вони стверджують, що подібний метод збереження тіла давно втрачено. Я ж пригадую, що тут вже якось був і про те, що вони говорять, вже знаю. Можна постаратися і пригадати багато інших подробиць. Знаю, що далі на моєму шляху буде ще один такий склеп, але тіло померлого там не збереглося в такому стані, як тут, аби виглядати майже, як живе. Моя стежка пошуку "пропавших" проходить вздовж водного потоку: весь мій маршрут - це маршрут цієї річки. Йду довго, нікого не знаходжу, але в той же час річка закінчується водоспадами і я опиняюсь перед вибором і пошуком: яким водоспадом легше зійти вниз, аби йти далі. Цієї миті я вже не сам, а з якимсь напарником, з яким раджусь у пошуку і виборі кращого рішення. (Можливо, це та людина, яку я шукав, але на цьому етапі сну - це вже не важливо). Вирішили спускатися не першим водоспадом, а пройтись трохи далі по каміннях поміж живих потоків річки і вийти до іншого, який виявився кращим: менш бурхливим, менш високим і тим самим більш безпечним. Вже настала ніч і ми приходимо, прямо недалеко за цими водоспадами, до якогось табору тубільців, а у них якесь масове свято навколо вогнів і центрового поміж них... На цьому просинаюсь.