Сон 190821 "Витвір кулінарного мистецтва"

Приснився щойно відрізаний шматок сала у формі пластини, товщиною до 5 мм, подібного до зрізаного стовбура дерева. Щось на зразок сувеніра (з реальности), зробленого з ялівця, на якому мальований образ Криму. Цей шматок сала я для когось презентую, наче окремий витвір кулінарного мистецтва. Називаю його щось на зразок "селянічка". На цьому пробудившись, почав приміряти це слово "на смак" і міркувати над самою ідеєю сну. Після чого зробив такий запис: "Салінички - тонко нарізане сало, обов'язково з м'ясним, бажано солоним прошарком, у тематичній формі: сердечка, зірочки, місяця, літерок, знаків бренду тощо".

Сон 160319 "Практичні можливості"

Їду красивою весняною дорогою до незнайомого мені гуртожитку. Я знаю, що там маю отримати безцінну інформацію, яка заповнить брак у моєму досвіді. Заходжу в доволі пристойну квартиру, знаю, що вона моя, а в ній - перший раз. Туди ж уперше прийшла для репетиторства знайома мені вчителька (у реальному житті вчитель української мови та літератури, ще й класний керівник моєї доньки. Згадуючи сон, не можу уяснити до кінця її зв'язок з тією квартирою). Отримавши певні знання, я б це назвав осяяня, йду на роботу, аби поділитися з чоловіками новою інформацією. (Разом із тим розумію, що ті знання не пов'язані зі згаданою людиною, хоча мають якусь прив'язку). З одного боку вони (хлопці) знають, про що йде мова, хоча не відають про ті нові практичні можливості. Дорога від згаданого дому пролягає тими ж гарними вулицями, якими йшов до нього. Навіть здивувався, як зумів одразу запам'ятати маршрут за чудернацькими поворотами. Отже, отримана мною інформація вигладає так: треба носити "мімікріючі кільця", які входять з гармонію з магнітним полем людини. Уявив їхню дію, як вони рухаються вздовж прямостоячої людини. 0024'

Мати готує святкову страву. Я допомагаю, але маю на те своє бачення. Виявив, що до столу не маємо хліба, а для якоїсь солодкої страви - желатину. Вирішую піти й купити. Іду в магазин. По дорозі зустрічаю батька, який іде з солодкою паличкою в роті ("соломкою") (подібний образ вже виникав з ним у снах, коли йшов із "Чупа-чупсом"). Наблизившись, побачив, що він її якось хитромудро підпалив, наче цигарку. В руках тримає якийсь великий подарунок і раптом: він не сам, а з якоюсь молодою особою. (Дивне "домальовування" під час сну). Зустрічаємось, вітаємось, батько з певною веселістю виказує якусь приємність і підкреслює, що йде до нас не сам. Я в шоці, але думки залишаю при собі.
Заходжу в магазин. До хлібного відділу стоїть велика черга, але рухається швидко, адже двоє продавців на одну касу. Разом із тим черга роздвоюється: існує ще одна точка продажу хлібу, посеред черги (справа), в якій можна купити хліб за дрібні монети. Розумію, що в мене їх немає, лише купюри. Треба стояти далі. Наблизившись, помічаю, що в цьому відділі більший асортимент товару, але якийсь він дивний: разом з хлібом продається буряк, капуста, морква... Більш за все вразили на хлібних корзинах великі головки червоного буряка. Купую дві буханки хліба: даю купюру, а продавець - решту, дріб'язком. Йду в інший відділ, аби дізнатися за желатин. Відзначаю: як суттєво і вкотре все змінилося в цьому магазині! Підходжу до "молочного", питаю. Кажуть, що не в них. Звісно, колишній відділ, який мав багато місця, чомусь змалів і асортименту там: "хоч і не питай". Йду до кондитерського. Стоїть черга, але менша, як за хлібом. Аби не тратити час, вирішую запитати за желатин напряму у продавця. На моє питання відповідають з черги, що все "ок", він тут є! Якась жіночка продовжує тему про мій желатин, міркуванням уголос про власний піст і певні страви. Підсумовуючи, що такий обов'язковий продукт, як желатин, мав би символізувати неймовірне дотримання посту, до якого вона ще не дійшла. І в той же момент спробувала висловити захват моїм пісним вибором. Сказане нею відкидаю і кажу, що я купую не заради згаданого посту, адже маю свої гастрономічні міркування. 0430'

Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'

Сон 300119 "Коли уві сні зустрічаються далекі родичі"

Лазня, вода, ставок і його обшир. Можливо, в льоді робив лунки.
P.S. Фрагменти розрізнені та малопригадувані. Нагадує нещодавній сон про річку Тетерів.

Двоюрідна сестра Жанна і вся їхня родина.

До нас приїхали родичі з Донецька. Я знаходжусь недалеко від столу, до якого вони підходять і сідають. Я їх бачу, а вони мене ні. Останнім до столу підійшов і сів двоюрідний брат Олексій. Я підходжу до них, вітаюсь. Десь кажу, що "тебе, брате, я не бачив років двадцять!" Він вносить уточнення і каже, що я забувся, як він було приїжджав пізніше. Підтверджую сказане: "Так, точно! Тоді візит був на один день: відвідати могилу діда. Тільки про це ніхто не мав знати."
P.S. Двоюрідного брата назвали на честь діда, отже, до них двох тут фігурує аналогія віддаленості в часі.

Я біля столу, до якого підійшли їсти баба Марія, баба Ліза й ще хтось їхнього віку - це "подружки". Цього разу вони пробуватимуть нову страву. Їдять, обговорюють та сміються. Я присів біля баби Лізи і спробував те, що вони їдять: якесь зелене, закручене чи то викладене, як голубець, але маленьке й однорідне, як васабі.
P.S. Цікаво, що за столом сиділи ті, хто ще не так давно відійшов на той світ. Заразом доповнює згадка про померлого діда з попереднього сну.

Завод. Всіх робітників зібрали в одному місці. Хтось жартує і каже: "От побачите, пару слів і нас всіх розпустять!" А я бачу, що не зовсім так: тут присутні такі працівники, які працюють на інших (своїх) ділянках так віддалено, що ми з ними не перетинаємося. Всіх можна розрізнити по кольорах робочих костюмів: синій, червоний, сірий тощо. Отже, фраза могла стосуватися тільки нас. 0334'

P.S. По пробудженню більша частина з написаного не зринала з пам'яті. Фрагментами, від останнього до перших нотаток, сюжети відтворились. Цікаве виникло відчуття пригадування давніх снів, чи то як підказка для проведення паралелей, поки важко судити. Але під час згадування, давні сюжети більше заважають, ніж сприяють осягнути нове.

P.S.P.S. Цікавим є той факт, що більшість фрагментів сьогоднішнього сновидіння об'єднують віддалені родичі, не лише в земному вимірі. Баба Ліза померла 25 днів тому, хоча вона належить до сім'ї, із якою зродичались через тітку. До попередніх фрагментів, можна віднести слова з останнього: "працюють... віддалено", "різнити по кольорах", а так, наче сходимось за одним столом. Також, можу провести паралель з думкою, яку мав напередодні, що наступного дня треба привітати сестру з днем народження.

Сон 181118 "Шляхи пізнання"

Елемент "змагання" у формі очікування. Моя в тому участь разом із дружиною, але більше як спостережників, а не учасників. На нахилену рівну поверхню спочатку ставлять залізну каструлю зі стравою, а за нею качатницю, і починають дивитися. Першою по поверхні сковзить залізна, а за нею качатниця. З'являється вболівання: аби друга "добігла" до першої. Так і сталося. Вони стикнулися.

Велике місто, одна з центральних вулиць. Я з дружиною шукаємо вхід у аптеку і розуміємо, що залишається єдине рішення - зайти через вікно, адже це справді просто. Стоїть черга. І тут ми уже біля каси. За нами подібна черга. Дружина питає за документ для якогось поляка про відшкодування витрат. Їй видають відповідний листок. Питаю: і яка ж це сума? Виявляється, всього 250 грн. З'ясовую: і за що саме? Дружина: за пральний порошок!
Кажу: що за гроші 250 грн? За мить: за порошок - нормально! Хай знає, що тут дешевше! У черзі стоїть сусід і чує нашу розмову, але не реагує на коментарі. Виходимо так само через те ж вікно, викликаючи в людей подив. Чомусь із підвіконня довелось зістрибувати: виникло відчуття певної висоти (десь з 1,5 м), якого не було від початку. Я виходив першим. Будучи знизу, допоміг дружині зійти на землю.