Я приходжу в ресторан, щоб зустрітися з директором і запропонувати свої послуги з продажу товарів групи хорека, зокрема серветок. Мене попросили зачекати. Таке враження, що я був не сам, а з якимось асистентом. Заходить заступник (адміністратор), а з ним і директор цього ресторану. Вітаюсь, починаю свою розмову з віддаленої теми, щоб приступити до суті викладення пропозиції. Директор впізнає мене з першого погляду, адже свого часу я мав з ним контакт, як із багатьма іншими його статусу, з пропозиціями співпраці по установці та обслуговуванню кліматичного і вентиляційного обладнання. Розумію делікатну ситуацію, що сталась, і подумки починаю шукати варіанти грамотної розмови: колись я торгував промисловим обладнанням, а нині торгую "серветками"... Він актуалізує нашу давню розмову з приводу кліматичної техніки та його монтажу, а я все думаю, як йому надати нову пропозицію? Ув'язую давню розмову із хорекою, пояснюючи, що фірма розширила свою діяльність, і нині також цікава його думка щодо нової пропозиції. Він каже, що вже давно співпрацює з фірмою, яка виключно спеціалізується на цій темі. Пригадую директора тієї фірми, який зайняв цю нішу на ринку доволі давно і "вичавити" його з ринку буде важко і мені з пропозиціями треба постаратися. Підсумовую нашу розмову тим, що зроблю ексклюзивну пропозицію на згадані "серветки". Цієї ж миті помічаю, що стою за святковим столом цього ресторану, де хтось каже комусь тост чи промову, а я своєю розмовою їм заважаю. Дивлюсь на людей, а вони, кожен окремо, характерної зовнішності. Всі сидять за одним великим столом, разом їх десь до двадцяти осіб. Вони прості, негаласливі й терплячі в очікуваннях. Принаймні так було щодо мене. Склалося миттєве враження, що прийшли когось пом'янути, хоча сам ресторан спеціалізується на святкових темах. Я вмовкаю, тихо перепрошую і на тому прощаюсь до наступної зустрічі з директором.
Якась жінка показує на мапу України. Звідти йдуть яблука. Відбувається технологічний процес переробки їх у сік. (Сон запам'ятався доволі сюрреалістично). 0545'
