Сон 081224 "Перейти межу страти"

Віддалений образ рідного міста з річкою, до якої я з якоюсь знайомою роблю прогулянку. (Фактично уві сні єдине, що правдоподібне - це річка). Пройшлись до греблі, постояли, подивилися. (В реалі більш красиво виглядає, якщо дивитися з долу, а тут ми дивилися з висоти рівня води, яка стікає. В реалі стежка йде по ліву сторону току річки, а уві сні ми йшли по правій). Якийсь чоловік запитав, чи бачили щось підозріле? - Що саме? - Потопельника!.. (Запитання прозвучало так, наче він пропливав і махав нам рукою). Повертаємось назад, але іншою дорогою, яка під кінець, коли мали її перейти, перетворилась у багатоколійну залізничну дорогу. І це все виглядало так, що йшли весь час понад річкою, а як вирішили її перейти, виявилась багатоколійка (уві сні ця трансформація навіть не здивувала, не виникло жодних сумнівів: щось тут не так). На прощання кажу знайомій, яка вже більш нагадує конкретний образ (можливо, виник у подібності схожої подорожі в реальності десь у парубоцькі роки): "О то можна тут прогулюватися так чи сяк!" - і за тими словами чую їх смішний повтор, наче її відповідь: "Чяк чи шак".

Наче я в домі баби Дусі та діда Григорія, який більше нагадує прохідний офіс з перевалочним складом. Я з колегою прийшов до праці, згодом він кудись відволікається і повертається дивно вдягнений з якихось підручних засобів так, що вийшло доволі смішно, особливо на голові якась химерна конструкція з двох різних пластиків, яка мала б відігравати роль каски. Чекаємо на вказівки до праці. Працівниці з офісу носять якісь речі та роблять їх переоблік. Тепер хтось приходить з робітників, а я його не знаю (таке переконання уві сні), певною мірою схожий на гопника (на тому просинаюсь).

Фрагмент :: Я пишу текст не в ел. "Блокноті", а прямо на сторінці сайту, який після якогось внутрішнього оновлення "злизує" мій текст і переді мною залишається біла сторінка. Виникає така глибока прикрість по проробленій праці... Цієї миті я згадую (забутий фрагмент сну), що так само я писав спогади про свого діда і бабу, і чому забув цей сумний досвід: два громадних текста просто зникли і все, так само - біла сторінка, а на ній - зеро спогадів. Невже знову, як по колу, маю пригадати про когось те, що навіть важче, як про себе.

Я у якомусь буддийському храмі. Бачу багато народу. Мені треба запалити вогонь і я беру якусь двокомфорну річ (без конкретики: чи то такий подвійний балончик, чи така дивна, але велика подвійна запальничка, не ясно) і запалюю на ній два вогні шоколадного кольору. Так продовжую тримати її в руках. Підходить до мене хрещена моєї сестри (сусідка і подружка матері довгі роки) і жаліється, що якось тут не було вогню, а вона разом з дітьми (її чоловік помер у цьому році) сюди приходять часто. Далі формулює завуальовано так, наче: не міг би я поділитися з нею вогнем? - а без підтексту ті ж слова можна було зрозуміти простіше: чи не міг би й мені запалити вогонь? Хоча в руках так нічого й не триймала. Ми мали б піти ближче до святині, де начебто стоїть образ Будди, і там для неї мав би запалити якусь кадильну паличку, свічку абощо, але тут я прикидаюся відстороненим, адже пригадую: скільки цілей за рахунок інших вони (їх сім'я) досягали протягом життя. І на цій хвилі мовчазного зависання підпалюю якийсь патичок, а виявилось, що це довгий тонкий і сухий корінчик червоного буряка, який принесли прихожани чи то для продажу, чи як пожертву. Звісно, він довго й не погорів, а розчаровано потух. Так і треба, подумав я, але знайома почала вже продовжувати розмову про білий борщ, який робиться з "білих карасів"... 

Сон 290724 "Незваний очікуваний гість"

Цікавий сюжет, де в якомусь попередньому забутому сні, до мене, за односторонньою домовленістю - перед фактом візиту - має прийти чоловік з рушницею. Упізнати його постать я можу лише за нею. Наче від когось іншого знаю його ім'я. Тепер звичайного вечірнього дня я помічаю в сутінках кімнаті тінь і порух штор десь поміж переходами між кімнатами (в реалі щось подібне висіло лише у моїх бабусь, така була мода). Я сиджу в кріслі, зліва від мене - син. Незнайома постать виходить обережно з тіні. Зав'язується діалог:

- Я казав, що прийду!

- То це ви?.. Ваше Ім'я Женя?

- Не так важливо.

- Я знаю, що ви хотіли відсканувати зображення!..

Бачу, як у руках він тримає якісь газетні чи журнальні вирізки із ілюстраціями та світлинами.

Тепер наче до себе (не вголос): 

- Принтер-сканер маю, жодних проблем! А разом з тим: чого б тобі не зробити це де-інде? Та знову думаю на його користь: конспірологію з рушницею і якусь передісторію знаю так, що тебе це виправдовує...

Якась химерна історія. Я знаходжусь нижче за течією швидкої річки. Якась у мене домовленість, що мені переправляють гроші в порожній пластиковій пляшці, а я їх маю зловити та прийняти. Для цього в мене виставлені спеціальні сіті. Так як це відбувається сьогодні, подібно було й у попередні пару разів.

Піднімаюсь на другий поверх навчального закладу, де працює моя дружина (образ будинку далекий від реальности, більш нагадує першу школу в якій вчився. Ця споруда мені вже снилася за інших сюжетів). Минаю групу старших учнів в процесі підготовки до лекції, яка має відбутися в коридорі. Стільці розставлені нерівним напівколом. На ногах в одного чорні підтяжки, але не такі, щоб тримати штани, а якісь інші. Саму ідею практичного застосування - не зрозумів, але для цього все й придумано! Увага більшості прикута лише до того хлопця. Вчителька зупиняється і коментує: "До чого це все? Зніми негайно!" Я ж прямую далі. Авдиторія, де працює дружина, за гором і майже наприкінці коридору.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 250624 "Купання зі золотими рибками"

Прогулююсь якось складною лісовою дорогою понад якимось невеликим водним потоком і виходжу на якусь огорожу, по якій можна йти верхи (схоже, навіяно фрагментом з фільму "Біла стрічка", дивився польською "Biała wstążka"), згодом під ногами трапляється ділянка воріт (мабуть, тут вже образ навіяно переглядом фільму "Венеційський купець", Шекспір; там пару разів повторювався образ відкривання дерев'яних воріт на каналі). Бачу, що ця ділянка є небезпечною, бо ворота саме тут мають бути щільно замкнені, аби вміти ходити по ній вільно. Це місце належить якомусь закладу культури чи бібліотеці, чи школі - такі мої здогадки. Зовні подібний до невеликого замку. Тепер я приходжу до директора, а вірніше директорки цієї "бібліотеки" аби пояснити про спостережені недоліки. Якийсь виникає намір щодо ремонту телевізора. Але з першого погляду констатую, що це безнадійно. Цікаво, що кабінет цієї директорки виглядає, як умебльована кімната в суцільно м'які стіни та двоповерховим ярусом з тих же великих м'яких конструкцій, образно нагадуючи двоярусне ліжко, але на повний зріст кожного яруса.

Тепер я знову десь в дорозі, але тепер доїжджаю машиною з головної дороги до якогось лісового повороту. Із якимось наміром їду до сестри, чи то у місто Стрий, чи польське місто Устка. Де (за переконанням уві сні), вона живе з родиною. Назва міста звучить так, що я гублюсь у конкретному визначенні. Для цього і зупиняюсь на повороті. Десь біля нього бачу якийсь знак міста, але знову без конкретики. Чомусь полишаю авто і пішо вирушаю в глиб лісу. Я не сам, а з кимось, чи то дружина, а чи донька. Там же бачу річку і вихід до великого прозорого озера, до якого не сам заходжу купатися. (Повтор уві сні). У воді бачу безліч золотистих маленьких рибок різного розміру, але більш маленьких, товстеньких і не досить. Дивлюсь удалину, аби окреслити водні обсяги і чомусь приходить думка, що це такий собі акваріум у природніх умовах. Купання зі золотими рибками - просто клас!

Сон 030524 "Долаючи перешкоди"

Знаходжусь із групою туристів десь на природі. Отаборилися. Дізнаюсь, що хтось з цієї групи покинув місце нашої дислокації і пішов уперед, не попередивши нікого. Я б'ю на сполох, але всі реагують якось відсторонено. Вирішую сам піти тим же маршрутом вперед, шукаючи їх слід. Розумію, що їхнє рішення узагалі непродумане, як і моє: кудись іти, починаючи з другої половини дня, коли за часом можна і не повернутися в табір. Внутрішньо треба бути готовим до того, що ночувати доведеться десь на відкритій місцині. Подумки уявляю, як було добре: знайти сіно і в нього загорнутися! - але розумію, що в дикій природі таке не передбачено: сіно має хтось наносити. На початку дороги зауважую посеред непримітних хащів кам'яну споруду - склеп, у якому похована якась шанована людина. Тубільці розповідають, що це їхній символ поклоніння, таких більше не збереглося. Вони до нього часто не ходять, тому стежки сильно не протоптані - це для того, аби зберегти місце від чужинців. На моє питання про муміфукування, вони стверджують, що подібний метод збереження тіла давно втрачено. Я ж пригадую, що тут вже якось був і про те, що вони говорять, вже знаю. Можна постаратися і пригадати багато інших подробиць. Знаю, що далі на моєму шляху буде ще один такий склеп, але тіло померлого там не збереглося в такому стані, як тут, аби виглядати майже, як живе. Моя стежка пошуку "пропавших" проходить вздовж водного потоку: весь мій маршрут - це маршрут цієї річки. Йду довго, нікого не знаходжу, але в той же час річка закінчується водоспадами і я опиняюсь перед вибором і пошуком: яким водоспадом легше зійти вниз, аби йти далі. Цієї миті я вже не сам, а з якимсь напарником, з яким раджусь у пошуку і виборі кращого рішення. (Можливо, це та людина, яку я шукав, але на цьому етапі сну - це вже не важливо). Вирішили спускатися не першим водоспадом, а пройтись трохи далі по каміннях поміж живих потоків річки і вийти до іншого, який виявився кращим: менш бурхливим, менш високим і тим самим більш безпечним. Вже настала ніч і ми приходимо, прямо недалеко за цими водоспадами, до якогось табору тубільців, а у них якесь масове свято навколо вогнів і центрового поміж них... На цьому просинаюсь.

Сон 231023 "Дії на уважність"

Якась незнайома мені майстерня, у якій організовую робочий стіл. Прошу в майстра потрібні інструменти та паяльник для ремонту якогось невеликого обладнання або її частини. Коли на початку довідався про проблему і потребу її вирішити, висловив претензію: як ремонтувати, коли немає необхідного робочого місця?

Так, наче знайомий мені з юности дачний будинок. Двоє чоловіків організовують стрибки з даху, який, за природою подій мав бути на висоті неба, щоб і розкрився парашут і парашутист міг приземлитися на землю. Дивлюсь, як один чоловік спускається з рельєфного даху (чого немає на тій дачі в реалі) на спині, десь навіть і сторчголов, ризиковано недозачіпаючи гострі елементи. Здивувало на краю даху декоративне оформлення з металу, виконане у формі голови дракона, як колись це робили на замках.

Тепер наче ті небесні герої приземляються і починають їздити на снігоходах по льодовій поверхні ріки. Річка не однорідна, а із завертами, островами, "лабіринтами", що утворюються разом із очеретом.

Згадую, що маю вимкнути можливо увімкнутий паяльник на згаданому вище робочому столі. Є переконання, що за звичкою роблю все правильно, отже, має бути все вимкнуто, але невід звідки виникає сумнів. 

Виходжу на краю згаданої річки до великого цегляного будинку, начебто місця, звідки вийшов. Мета: потрапити знову в майстерню. Насправді ж потрапляю в школу.

Присутнє переконання, що я вже сьогодні тут був (простіше кажучи: повернувся, де був, начебто без прив'язки до контексту). Тепер у школі шукаю розклад. (Цікаво, що вчора також снилась школа і пошук дверей із зображенням равлика). Тепер переконання, що школа мого сина (в реалі вже вчиться в технікумі). Шукаю розклад уроків і ніяк не можу його знайти. Шукаю на третьому поверсі. Хтось каже, що правильно шукаю, але безліч коридорів та переходів заплутають вказані усно орієнтири. Виникає переконання, що я його минув, не розгледівши поміж безлічи інших наочних матеріалів на стінах, що могли бути йому подібними.

Сон 080423 "Лежить в основі"

Мене запрошують на журналістське інтерв'ю. Рекомендує давній колега Б.Г. Ще від початку діалогу ведучий відзначає певні складності в нашому знайомстві. Хоча інтерв'ю перебігає активно, насамкінець, вже у приватній розмові, каже, що воно було для нього одним із найважчих. Обережно наголошує на тому, що в моїй особистості присутньо багато психологічних ускладнень, наче так, що я, вивчаючи себе, вийняв їх із себе, але так і не сховав. Увиразнює свою думку: для інтерв'ю завжди ліпше бути таким впізнаваним, як більшість людей, коли образ для багатьох є зрозумілим і ріднішим, а в мене присутньо настільки багато невпізнаваних для багатьх рис, які варто було б приховати. Про себе міркую: за його логікою виходить так, що дарма записую сни, аби зрозуміти себе? виймати із себе проблеми, аби їх зрозуміти? а вони настільки "вилазять" і "приростають" до впізнаваного для інших давнього "легкого" образу, і це дарма? Тепер я з ними опиняємось десь на природі, посеред просторої річки. Аби розвіяти такі сумніви, прошу до інтерв'ю зафільмувати новий образ: посеред води підходжу до корабля, беру його за якусь дерев'яну конструкцію, що тримає його за основу обок і починаю розкручувати навколо себе. (Образ для реальности архінеправдоподібний: стояти на водній поверхні і крутити навколо себе велику масу?). Міркую: так, саме таким веселим, несподіваним "придурашкою" був раніше. Знаю напевно: людям таке сподобається!

Тепер ситуація видозмінюється так, що я на тій же річці. Впізнаю край берега, переконання, що тут вже був (видно, спогад із забутого сну бо дещо зі снів знайоме). Височіючи над водою, споглядаю, як росте очерет, який окреслює лінію берега. Знаю, що мені минулого разу дуже сильно тут сподобалося. Комусь із родичів розповідаю про це місце. Спочатку конкретика мого слухача неоднозначна: батько, діти, дружина... В руках то один, то другий тримає фотоапарат. Робимо чудові знімки. Наче так, якби це був мій батько, - перепитує: чи вифотографуємо всі кадри? (Мова йде про те, що фотоапарат є плівочним). Це за сьогодні має бути друга касета! Насамкінець опиняємось біля дверей якогось дому. Я пропоную дружині зробити спільну світлину нашої родини у форматі селфі. Дружина витягує руку, але навряд чи їй це вдається, адже про те: чи потрапили всі нараз? - можна лише здогадуватися.

Хтось каже: "відповідні wiadomości". А інший у тому чує: "ковідні wiadomości", з думкою про те, що вони обмежені. Доводиться їм переповторити пару разів, поки не з'ясовують між собою суть сказаного.

Йду дорогою, що йде поряд з шосе до батьківського дому. Зауважую, як один сусід, а згодом другий - заливають у дворі добротні фундаменти. І з першого погляду не ясно: чи для дому, чи для огорожі? Підходжу до знайомого проїзду, а там прямо з так би мовити "перехрестя" зробили залізничну колію прямо з Києва до рідного міста і саме до "мого" проїзду, де з самого повороту зробили для колії кільце з реверсом залізничних маршрутів назад до Києва. Дивлюсь, а тут прям таки під'їжджає такий поїзд, а в ньому повно китайців та інших азіятів. Екскурсовод на цій зупинці-розвороті розповідає, що "Головна риса нашої сучасності - це експрес метод!" - тому й такий потяг і задум його появи - експрес. Також розповідає, що ідейником і архітектором такої колії є пан Лавенда. Разом із тим, слова екскурсовода перехрещуються зі словами якоїсь людини, яка стоїть поряд мене і каже: "Це не те, що в твоїй Польщі!".

Сон 060822 "Налагоджувати зв'язки"

Беру участь у будівництві через річку якогось моста або каналу. 0130' 050822

Працюю в офісі. За одним довгим столом, як і я, сидять багато працівників. Колега навпроти сидить із аркушем паперу, на якому відібрані мною потенційні клієнти. (Пригадую, як я готував на комп'ютері інформаційну табличку з ними - уривок із забутого сну). Розповідаю по ній особливості кожного клієнта. Дивуюсь своїй візуальній пам'яті: він тримає аркуш, а перед очима я знаю, як і де що написано. Проходить шеф (жодних асоціацій зі знайомими людьми із реальности) і починає роздавати упаковані солодощі, які нагадують за формою родзинки (раніше такого не зустрічав). Охарактеризував би їх, як висушені яблука, порізані невеликими квадратиками. (Видно, прив'язка до того, що в реальності я з дня в день приварюю до готовности яблучне варення). Пригадую, що раз уже їх їв - сподобались (забутий сон). Відзначаю, що шеф чомусь почав роздавати їх із мене. Міркую: видно бачить добрий потенціал у роботі: знаюсь на клієнтурі, навчаю молоді кадри. У тій ситуації мало не почуваю себе вальяжно, сиджу відкинувшись на крісло-стільчик, ноги розставлені, рукою щось доповнюю свої коменти для колеги. 0500' 060822

Сон 081221 "Переїхати річку"

Я в якомусь великому будинку з кімнатою для проживання та залою, більше схожою на порожнє складське приміщення. Ходжу і роздивляюсь у тій залі якісь речі, які "погано лежать". Фіксую щодо них ідеї на майбутнє.

Десь обговорювалась ідея з дружиною, що маю з нею поїхати на якесь важливе місце, а дорога пролягає через річку, на якій немає мосту. Трасу оцінюю на смартфоні по GPS. (Сон або з повтором забутого сну, або є преамбулою до наступного сюжету - реалізації поїздки). Отже, виїжджаємо з дому (місце не знайоме), їдемо вуличками, поворот за поворотом. Погода чудова, сонячно. Дивлюсь на дружину, а вона за кермом. Тієї миті я згадую, що в неї ще немає водійських прав, а керує доволі справно. (В реалі: за пару днів має здавати практичний екзамен на "права"). Під'їжджаємо до річки заасфальтованою дорогою, а далі треба її перепливати... по дну водойми. Дивлюсь на попередні машини, а вони всі так і їдуть. Я вже морально готовий, ознайомлений з цією перешкодою завчасно. Заходжу у воду, вода тепла, чиста. Питаю в дружини: чи брала для себе змінний одяг, як виїдемо по ту сторону річки? Явно, що ні... Кажу, що вода хороша, не холодна. До останнього залишилась стояти на березі. (Сюжет обривається або змінюється на інший).

Сон 130921 "Не допустити повтору!"

Квартира у вигляді однієї кімнати. (Певні асоціації з житловим простором у якому мешкали). Вона для нас (мене, дружини, когось ще) є лише тимчасовим пристанком. Колись ми її винаймали, щось на зразок кімнати на одну ніч - це перше сприйняття, а за кількістю речей та особистих записів на поличках, натякає на те, що ми в ній живемо, але так би мовити час од часу. Дивне сприйняття простору: кімнатка невелика, але до нас приїхало дужо китайців. Скільки не спілкуємось, я ж слухаю і намагаюсь мовчати. У розмовах присутній якийсь спогад про поїздку якоюсь річковою яхтою, пригоди під час подорожі. Пам'ятаю останній візит (пригадування забутого сну), як ця зустріч закінчилась кровопролитною бійкою. Програючи сценарії, пробую цього не допустити. Цікаво, що цього разу до нас приїхали ті ж люди, а подумки в мене до себе питання: чи пам'ятають чим закінчилась остання зустріч? (З однієї сторони - це так би мовити згадка забутого сну, з іншого - розв'язання знайомих подій у сторону з добрим завершенням). Весь час цих розмірковувань прибираю в кімнаті, зокрема біля шафи з книгами і різними записами, записками, складнями. Останнє мене приємно подивувало. Знаходжу якісь нотатки. Ось знайшов три тонких зошити, з написом на кожному "Неабищо". Пригадую, як їх заводив. (Належить до якогось іншого забутого сну). Перекладаючи, відзначив, що вони вздовж урізані, а, заглянувши всередину, збагнув, що записи почав вести у формі таблиць. В результаті розмов усі лягли спати, лише один старший (головніший) китаєць крутився з боку на бік і не міг заснути.

Сон 231220 "Тестове випробування"

Направляюсь річкою моторним човном на якийсь засекречений військовий об'єкт. Спочатку нас було троє, пізніше залишився я з якоюсь незнайомою військовою провідницею. Потім, окремим фрагментом, якийсь річковий пісочний і доволі розлогий берег, на ньому я в команді працівників як жінок, так і чоловіків. Всі одягнені по пляжному, а я в своїх трусах. (У яких сплю). Скромно, але пасує. Тепер я роблю відео про новий літак. На кожному черговому етапі здійснюється нове випробування. Моя задача: фіксувати усе на відеокамеру. Разом із тим записую коментарі одного з розробників, який відповідає за якусь частину роботи, наприклад: кліматизацію та вентиляцію. Робимо короткі відео. Раптом пропоную йому зробити повноцінне, в якому розкаже про сам літак. Він на те бере дозвіл у директора, який виявився моїм колишніім шефом (з реальности: ком.: ЕК). Він його вислуховує, ставить зустрічне питання про терміни випробування. Обурюється коротким: "по 10-15 хвилин?" - і вимагає повноцінного: на 3 години (безперервної роботи літака в тестовому режимі - на землі). 0428'

P.S. 1). Почалися снитися літаки відтоді, як почав працювати в аеропорту. 2). Видно, образ із операторством навіяний зв'язком із реального: колишньою роботою маркетологом та переглядом перед сном документального фільму про японського режисера Акіру Куросава.

Сон 191120 "П'яний корабель"

 Заводжу машиною гостей на якийсь день народження в батькових знайомих (Ков.). Приїжджаємо, а там, окрім д.н., похорони, і все за одним столом. Сиджу, спостерігаю за людьми: у одному кутку стола сумні та понурі, а в іншому (де сиджу я) - веселі та галасливі. Головне, ніхто нікому не робить зауважень. Що поробиш, так співпало: дві протилежні за настроєм події в одній родині, в один день. По якомусь часові батько каже, що "я маю відвезти людей, а вже трохи захмелілий". По паузі: "Так ти ж ще вдома пляшку вина випив?! І був за кермом...". А я розумію: до останнього взагалі не відчував у голові алкоголю.

Десь біля Тетерева складається величезний корабель. Завершальний етап: до палубної частини прикріплюються щогли, подібні до складної трубчатої конструкції, візуально подібної до слупа будівельного крана. Ось він складений і його перевозять до р. Случ, як виявилось, у подарунок В.Б., цьоці моєї дружини. Ось він уже на місці. Привезли та поставили на асфальт. Інші транспортники мають перенести його до води. Зачепили і тягнуть "по сухому". Дивлюсь як металева дольна корма гризеться по асфальту, ще трохи і падає на праву сторону, заламуючи навпіл прикріплену мачту. Роблю висновок: стільки вкладено зусиль у створення корабля, а замовити одного інженера з транспортування подібних конструкцій - дешевше його ремонту.

Сон 190320 "Вимушена зупинка зі знаком STOP"

Йду понад річкою з двома жінками, яких знаю за недавньою випадковістю познайомитися (таке у мене переконання). (Їхні образи мені не знайомі й не мають жодної асоціації з реальністю). Я відсторонений від їхнього діалогу, який заходить за Ю.П. (колишного колегу по роботі). Виявляється у нього розвилися стосунки з однією з них до такого, що вона вже готова вийти за нього заміж. Я ж втручаюсь у діалог і питаю: чи вона мала коли-небудь намір з ним піти на природу? Вона заперечує. Отже, ще не має глибини безпекової довіри! Наводжу для неї приклад зі свого досвіду, коли я присвятив свій вільний час вечірній прогулянці з ним над такою ж водоймою, якою нині прогулюємось. Тоді він пускав у воду кішку, аби подивитися, як вона плаває, що їй вдавалося вельми тяжко, або ж втоне... а на останок знайшов велику жабу і вийняв її із води (образ з жабою фігурував у забутому сні, образ із твариною (мишка) - у недавньому). На оповідане мною, виявилось, що наміру в неї, вийти за нього заміж, не поменшало. 0250'

Відрізаний хвіст у свіжої річкової риби. 03ХХ'

Ремонтую вдома телевізори. Один уже складаю, другий ще в ремонті. Чекаю батька, аби замінити плату (моношасі). Має сказати, яку взяти. Він приходить увечері трохи підвипившим, але бодрячком. Я питаю і показую одну з плат, він погоджується та пропонує докласти в середину цукерки з багатої але розпакованої упаковки. Бере сам пару цукерок і заїдає незначний перегар. 0410'

Закидаю кабеля. На якомусь етапі бачу, як у лотку стоїть пляшка горілки. 0500'

P.S. Сни метафорично нагадують дійсну реакцію суспільства на коронавірус.

Сон 151219 "Ламкі нашарування"

На річці плавають загадкові для мене предмети. Як виявилось, це свого роду помаранчеві поплавки, за якими чоловіки спостерігають, як на віддаленій відстані ловиться риба. Поплавок припнутий з обох боків тросом, принцип роботи якого так і не зрозумів до кінця. Розповідається анекдот, який певною мірою удосконалюється анекдотичністю методу такої риболовлі. Отже, жінки вирішили "підіграти" чоловікам-рибалкам. Замість того, щоб довгий кінець троса десь ловив би їм рибу, вони його одягли на силовий карабін. Чоловіки, зачувши, що риба "на гачку", починають її до себе підтягувати, а у відповідь, жінки цих чоловіків, починають накручувати карабін на себе. Чоловіки не розуміють: перший раз трапляється така сильна риба, яка тягне їх до себе! Якби вони знали, що на другому кінці "зловили" власних жінок, направду: жінки - їх.

Завод, якісь будівельні майданчики. Основну роботу завершили. Тепер стоїмо в очікуванні нового завдання. А воно не надходить. Якийсь керівник запитує в мене англійською. Пробую йому відповісти. З трьох сказаних мною слів пригадується "slow" (повільно). На що чоловік говорить далі та переходить поодинокими словами на польську. Я ж відповідаю нею й додаю, що нам легше буде спілкуватися на ній далі.

Тепер за відсутности нового завдання, вирішив допомогти одному працівникові з обробкою металу. Процес побачив уперше в житті, тому й зацікавило. Майстер тримає металеву конструкцію, віддалено схожу на відбійник, але з двома зверху ручками. Він лише торкається того металу, який лежить на землі. Метал политий якоюсь рідиною і саме в тому місці, де має бути пройдений він наскрізь. Другий інструмент, це якась маленька паличка. Як собі уявив: два описаних інструмента на металі - це анод і катод. Майстер робить сам, намагаючись тримати обома руками. Пропоную йому власну допомогу. Він не відмовляється. Тоді ж беру більший інструмент і завдяки новій позиції спостереження, ліпше оцінюю процес обробки. Метал розлущується, наче листкове тісто, перед з'явою нового шару, який має розсипатися, метал зеленіє. Так доходимо до кінця: ділянка металу провалюється. За металом бачу якусь металеву сітку. Пробую обкришити пальцями, адже ламається доволі легко. Майстер просить цього не робити: залишити так, як є. До цього майстра приходить якась його знайома й розповідає за свою дитину, яка в школі отримала 8 балів за 10-тибальною системою. Розповідає, що чимось незадоволена. Пропоную принести питну воду, адже, яка є, задавнена.

Тепер іду до навого будмайданчика. Я його добре знаю. А тут бачу нових працівників: росіян. Щось намагаються зрозуміти в тій ділянці фундаменту, від якого відкинули трохи щебеню. Коментують, що там може бути? А я ж знаю: бачив будівництво, так би мовити: "з нуля".
P.S. Обличчя одного росіянина нагадало моє вечірнє відвідання маркету, зокрема, як бачив його на касі. Доволі характерна зовнішність. Уві сні згадав цей фрагмент з реальности, з певним внутрішнім висновком: "не відпочивати вони сюди приїхали!"

Приснилось, що увечері на мене найшов дивний спогад за одну дитину, яка була сиротою. І виникло таке стійке бажання її побачити, що постановив собі з наступного дня відвідати садочок, де її бачив. Це був хлопчик, десь років п'яти. Розумів, що час минув і шансів зустріти не залишилось, але хоча б нагадати собі про нього: може, світлина яка на стіні?.. Наступного дня приходжу в той садочок, зустрічаю якусь маму, яка прийшла забирати свою дитину. Питає в мене: ви по кого? Кажу, що мені б поспілкуватися з вихователькою, або нянею. Озираюсь по сторонах і розумію, що шанси побачити цю дитину тануть: стіни без світлин, правда, навіщо? Може, альбоми?.. Виходить вихователька, а це зовсім інша жінка, яку я знаю з тих часів. Як пояснити: імені дитини не знаю, як виглядає, описати словами? - висновок напрошується наперед: повне нерозуміння моїх намірів, що й варто було б очікувати. Насамкінець вийшла з кухні няня, яку впізнав, але тут спрацювала не просто позиція нерозуміння, хоча б її спроби, а байдужість до вирішення подібного питання: яскрава соціальна роль, згідно свого статусу.

Сон 290519 "Бачити неймовірне"

Сон жахів, де світ захопила страшна сила модифікацій. Кадри ілюструють процес еволюції форм і правила: виживає сильніший, в умовах річок і великого лісу. Коротка суть викладу в наступному: зелена матерія рідкої форми потрапляє у здорове природнє середовище. Діє воно хвороботворно: всі, хто потрапив під його вплив, набувають видозміни, виражену не в ліпший спосіб для взаємоіснування із іншими; головно, це стосується зміни характеру. Гірше поглинає гірше і множить свою силу. Десь, поміж всіх сценічних перепетій, проходить скромна лінія боротьби і виживання доброї сили, на чиїй стороні знаходжусь я в ролі споглядальника і мислителя. Щоразу щукаю новітні вирішення по боротьбі з цим злом. Варто зауважити, що знаходжусь у колі тих, хто бореться за життя. Перебуваємо на великому човні, або ж кораблі, який перепливає з одного місця в інше, уникаючи ураження від поширення тої "чуми".
Все "еволюціонує" до певної межі, коли найсильніший залишається сам на сам зі своєю перемогою і безмежною силою, від якої залишаються з часом лише зредуковані фізіологічні та емоційні елементи. Ліс відновлюється, все живе дивним чином повертається на свої місця, хоча світ уже не той, який був колись.
Рештка візуалізованого фрагменту, яка виникає наприкінці: "Пішов вовк у ліс, збирати улюблені метрові колючки." Далі голос із-за кадру: "За останній час на території України почастішали зустрічі з "сейші-трелером" (так звати згаданого вовка - одного з виживших по недавньому переродженню), загадковою істотою, про яку багато говорять і мало хто бачив."
2325'
P.S. Заснув о 22:00, спав на спині, що мені не характерно, було незвично гаряче. Сон виник протягом півтори години.

Я ремонтую телевізор старого зразка в майстерні, яка знаходиться на другому поверсі батьківського дому. Біля мене син спостерігає за моєю роботою, ставить питання, зачіпає якісь предмети. Ось уже майже відремонтовано. Беру на перевірку плату СВЧ, яка відповідає за прийом сигналів, йду в іншу кімнату, повертаюсь, бачу, як змінюється сигнал. Все те чути по радіозвуку. Отже, плату можна ставити на місце, вмикати і перевіряти. При установці виявляю, що апарат стоїть непевно, ще й син поліз руками до кінескопа зі словами: а що це таке? Тієї ж миті телевізор похитнувся і впав на горловину кінескопа. Менша його частина відломилась. Трагедія! Батько спеціально підготував його для мене, аби зробити клієнту на продаж, а я з сином вгробив увесь апарат: така перша думка. Дивує те, що дід якось дивно понаставляв під нього якісь порожні і ненадійні коробочки, від яких рано чи пізно могло таке статися. Вичитувати сина? Ні! Пояснюю, розжовуючи, чому все так вийшло. Увімкнув телевізор ще раз, як виявилось: поломка кінескопа була некритичною. Міркую: як треба приклеїти відломлену частину - "хвостик", від якої залежить правильність установки плати.0122'

Я в колі трьох хлопців і двох дівчат. Сидимо за столом біля сонячного вікна. Говоримо про різне. В сусідній кімнаті - навпроти нашої - живуть дві дівчини, які раптом вирішили завітати до нас у гості. Одна (світлокоса) раптом вивисла на мені зі спини руками, коли я сидів, інша на хлопця, що сидів від мене зліва. Поведінка прочитувалась однозначна. Я ж кажу, давайте не до мене, он є Вася. - Сидить справа від мене. - От він не проти від такої уваги, тим більш молодий і однозначно для вас буде цікавішим.

Сон 260119 "Приспана мудрість"

Неодружений чоловік спілкується з кількома дівчатами і всім їм подобається. Не сказати, що залицяльник, але просто хороша і позитивна людина. Одна дівчина вже встигла переїхати до нього мешкати. Має він вийняту кімнату на чотирьох осіб. На одному ліжку спить він, на другому - та дівчина, два - вільні.  Дім знаходиться в районі парку "культури і відпочинку", біля річки Тетерів. Насправді йому більше імпонує інша дівчина. Вона трохи повнувата, має інший характер, більш близький до його. Одного разу вона побачила з вікна кафешки, як він прогулювався з іншою дівчиною (не тією, з якою мешкав). Тієї ж миті помарніла, вибігла з кав'ярні і спробувала уникнути сцени спільної зустрічі. Я кажу йому: "Дивись, он твоя пасія!" Він кинувся її доганяти, аби заспокоїти, як то є, що вона найдорожча за будь-кого. Доганяє, розповідає. Вона каже: "Тоді я переїжджаю до тебе!" Я кажу: "Все ок, але там вже мешкає дівчина! Але ми можемо домовитися, що вона буде так би мовити моя, адже ще не має такого закону, щоб чоловік мав би дві жінки". Тепер ми гуляємо вчотирьох по тому парку, він намагається подобатися усім: вигадує різні забавки, і у нього це гарно виходить. От він вже розігрався і стрибнув на лід, яким покрита річка, полетів швидко, перескочив на інший берег, зупинився біля якогось каменю. Я помітив, що вдарився об нього коліном, але не виказуючи болю, рушив назад. От ми вже підходимо до іншої частини річки, дивимось просто на воду, що біля берега. Кажу, що там побачив черепаху, залажу по коліна у літню воду і ловлю неї. (Цікава трансформація води: з зимового стану на літній). Навіть помічаю іншу живність, зокрема вужа, що сидів аналогічно зачаєно між камінням. Дістаю черапаху, передаю дівчатам, вони кладуть у банку (фігурує слово "слоїк") і закривають кришкою. Кажу, що так не можна! Вилажу з води і перекладаю в пластиковий посуд з відкритим горлечком, щоб вона дихала. Добираю річкової води з того місця, де я був. А вода вже замулена від мого ходіння. Тепер черапаху в посудіні майже не видно. 0038'
P.S. На образ чоловіка зі сну вплинув герой зі знайомого мені польського фільму, який перед сном довелось переглянути фрагментами вдруге. Щодо черепахи, можна розтлумачити так: я заходжу у життя (воду) і дістаю приспану мудрість (черепаха), перекладаю в інший посуд і заливаю тією ж замуленістю життя. Як висновок: мудрість не шукає зайвих слів!

Всією сім'єю на природі, яка плавно по сюжету обростає міськими краєвидами. Але від початку ми в доволі красивому місці: великі озера, простір, спекотне сонце. Йду дорогою й планую покупатися. По дорозі зустрічаю давню знайому батьків Наталю К. Лежить у купальнику і випікається на сонці, я подумав: це так на неї схоже! Вже і я відчуваю свою шкіру від першої засмаги. Вирішую: пора йти у воду! Заходжу в одне озеро, переходжу на інше. Вода світла і прозора. Купаємося: я, діти. Діти освоюють нові розваги. От дивна кучерява хмарка, що утворилась і пливе над землею. Кажу сину: давай сфотографую, на що звертає увагу жінка, так само коментує, яка красива хмарка і пропонує мені біля неї сфотографувати сина. Пробую кишеню й кажу: "Нажаль телефон на зарядці". Жінка: "З тобою завжди так!" А хмарка швидко міниться, ще мить і такого ефекту вже не буде. Місце, де стоїть син, преображується в міський краєвид: вже він стоїть не біля озера, а - водограю, хмарка розкрутила свої спіральки і майже зникла. Довга центральна вулиця міста. Люди грають із дітьми між зонами водограїв та лавочок, донька сама по собі прогулюється тією вулицею. Тепер спілкуємось з неграми, один сидить на огорожі. Я питаю його: "А ви боїтесь білих?" А він: "Чого вас боятися?" А у мене думка, аби він запитав: "Чи білі бояться їх?" Живуть автономно, у якійсь своїй реальності, зі своєю культурою взагалі нам незрозумілі. 0500'
P.S. На фрагмент з неграми вплинув реальний факт, переказаний донькою: якось, піднімаючись по сходах до дев'ятого поверху, побачила на підвіконні негра, що замешкав було зі своїми земляками в нашому домі, і злякалась - побігла назад.

Сон 080119 "Звукові та візуальні трансформації"

Юнацька бібліотека на другому поверсі якогось гуртожитку. (Певний мотив уже фігурував у інших снах, але не в буквальному значенні: зокрема, мені знайомі, незалежно одне від одного, як гуртожиток, так і бібліотека). Час від часу до неї приходжу і приношу не так книги, як певні речі, що зазнають своєрідної трансформації, наприклад, кришаться, набувають оновленої форми. Одного дня працівниця бібліотеки віддала мені чопики для доньки, які я поправ і вони в підошвах розкришилися. Якщо їх вигинати, то проступають отвори, з яких під час прання й випали частинки ґуми. Я прийшов до бібліотекарки й показав, що з сталося зі взуттям. Вона сказала, що забула попередити: їх не можна прати! - і вирішила відшкодувати їх фінансову вартість. Почав віднікуватися, що того робити не варто, але вона настоювала на своєму. Я не знав, який варіант розв'язання колізії їй запропонувати. (Далі у сні пролягають певні сюрреалістичні паралелі у вигляді фрагментів).
1). Кругла упаковка від закуски під впливом моїх не до кінця зрозумілих дій розсипається і складається наново.
2). Чую чиїсь слова:

Харі Кристмас.

3). Також чую: 

Я не якийсь "містер Джон"! Я - Сейм Зон!

0628'

У місті великий концерт, а я тут дивлюсь на річку, через яку пішки переходять люди і намагаються переїхати машини. В одних місцях є глибокі ями. Складається певне враження, наче люди знають кудою варто йти, а кудою ні. Дехто з водіїв-відчайдухів ризикують, і це видно із висоти. Причина їхньої тут активності - затори по всьому місту.
Я знаходжусь у будинку, який стоїть над цією річкою. Там є офісні приміщення. В одне з них, по завершенню обіду, "залітає" першою за робоче місце працівниця, аби показати свою "неймовірну" любов до праці. Зі сторони це виглядає саме "показати", бо доходить іноді до смішного: оббігає інших колег, аби першою зайти в офіс.
Я стою біля вікна і бачу біля себе прозору пташку, "розмальовану" в красиві візерунки синього і зеленого кольорів. Крізь її прозорість можна було розгледіти красу й по інший бік тіла. Я звертаю увагу однієї жіночки, яка стояла біля мене з дитиною. Дитина одразу почала висловлювати неймовірний захват. Жіночка не одразу розуміє: про що я? - спілкуючись із кимось по телефону (?). Пташка летить крізь відчинене вікно й каже:

Тільки ні кому не кажіть, що ви мене бачили!

Мій погляд на неї вдруге з-за будинку, що над річкою. Дивлюсь на те, як намагаються й надалі їхати по воді машини і перетинати її поодинокі люди. В даличині бачу, як маса води набігає й набігає. Припускаю, що все ж таки це не просто велика річка, а вулиця, на яку вилилась вода, як вийшла з берегів.

Сон 221118 "Портал для свідків невидимого"

Я йду на скелястий пагорб, що над річкою Тетерів. У мене там стоїть залізний гараж - прямо-таки на самому схилі, частково вкопаний у кам'янисту породу. Поміж каміння йдуть стежки, ростуть невеликі дерева. По сусідству від мого гаража, на тій кам'янистій кручі, є й інші "нори", куди приходять люди. З того місця доволі красивий краєвид на річку. Бачу, як біля неї, на березі, у відносній даличині від мене, збираються поодинокі люди, але в одному місці. Раптом "відкривається портал" і вода починає світитися рівною стежкою від одного берега до іншого. Розумію, що стаю свідком загадкової події, яка трапляється доволі рідко, і про яку згадують у народі, як легенду або ж байку. Вмикаю на телефоні відеозапис. Починаю спостерігати, як по тій стежці починають іти невідомі мені "сутності", ледь торкаючись кінчиками ніг поверхні води. Їхню природу я б назвав безтілесною, контакт із якою для людини небажаний. Істоти проходять і "стежка" на воді зникає. Біля мого гаража бачу самостійну дитину років десяти, яку раніше не помічав. Вона має свою "нору" і ключі до невеликої сусідньої споруди. Скільки місця в горі за тими дверима для мене, як і для кожного - невідомо. Не можу зрозуміти до кінця: видно він так само, як і я був свідком тієї події. Біля нього починають збиратися інші хлопчаки-однолітки. Озираюсь, а круча починає "оживати" тими людьми, як розумію, які були безпосередніми учасниками того "порталу" із сутностями. Маю конспірологічну поведінку. Думаю, що робити з відео, яке записав: якщо виставлю в youtube, видам себе і те місце звідки знімував загадкове явище, якщо не покажу - не повірять на слово. Краєвид міняється: я в рідному місті, йду центральною вулицею. У ста метрах від ЦУМу згадую-бачу такий самий "портал", який проходить через проїздну частину, від однієї сторони дороги до другої. "Бачу", адже це спогад-легенда, затерта в моїй пам'яті. Насправді, по дорозі звично їдуть машини, по тротуарах неспішним ходом йдуть люди. Життя як життя, нічого дивного!

Сон 161118 "Плоди пізнання"

Я на природі, підходжу до річки. По дорозі бачу дерево з дивними жовтими плодами, подібними до груш, але в формі великих витягнутих картоплин із доволі рельєфною поверхнею. Біля річки бачу чийсь одяг. Видно, хтось прийшов перший до купання.

Відчуття, що я біля цієї річки вже був і з часом повернувся.
P.S. Так звані "груші" вже зустрічав у якомусь давньому сні, адже доволі знайомі за своєю формою. Річка, до якої йшов, то певного роду заплав, образ якого часто зустрічається у моїх снах, хоча берег і місце мені незнайомі і не викликають жодних асоціацій.

Сон 230918 "Відхід і повернення"

Виїхали на лоно природи. Вирішили покупатися в річці. Вода тепла і неймовірно приємна. Дно пісчане, але не рівне. За дужим горбком відчув у воді багато риби. Навіть якусь зловив руками. Був подивований, що вона не сильно пручається, коли її ловиш. Раз, другий пропливаю те місце, а риба наче змовилась бути у виямку біля того узвищення, що під водою. Вирішую її наловити. Ті, з ким купався, вже повиходили на берег, посідали за столик. Виходжу і я з річки, кажу, що хочу наловити рибу, але хто міг би мені допомогти - потримати відро, аби туди складати вилов? Визначаємось швидко, я берк сачок й ми йдемо. Поряд біля річки інша частина водойми. Доволі приваблива, з красивим дном і водоростями. Але вирішую піти до перевіреного місця. Заходжу у воду і риболовлю в перевіреному місці. 0430'

Заходжу в якусь навчально-виховну установу до директора, пов'язану або з медициною, або з натуралістикою. При вході до її дверей якісь працівниці у білих халатах. Міні треба віддати їй якісь документи. Раптом вона питає в мене: як має бути правильно: "желамі вам..."? Я усміхаюсь і кажу, що в російській мові це слово відповідає на питання: "что делаєм" - "желаєм", також навів приклад, як буде в українській: "бажаємо", і додав: а от Ваш варіант буде, як у польській: "życzymy". Директор подивована, як і її колега, тим тлумаченням. Я подивований тею безграмотністю. Ловлю себе на тому, що мені не цікаво бути в їхньому оточенні.

Кінець робочого дня. Складаю робочий інструмент. Не вистачає контактних дротів до тестера. Хтось каже: чи не твоє он там лежить? Дивлюсь: вони! Все, чемодан укомплектований! Зустрічаю колегу, який їде вже додому. Вдруге висловлює мені комплімент. Я усміхаюсь, обігрую його прізвище, аби почув мій комплімент. У тому контексті наспівую пісню, обіграну під грузинський анекдот: "Горіла сосна, палала...". Кінець робочого дня. Всі збирають свої інструменти. Я відкидаю на стіл дві ізоленти, які валялись біля мене. У різних сторонах столу чую подвійне: "Дякую!" Це так під завершення праці люди "підгрібають" халявне, що "погано лежить". Йду сходами до виходу. Мені дають листок із прізвищами, зі словами: "підпиши!" Не зрозумівши суті, вчитуюсь у документ: ідуть з два десятка прізвищ з більшою долею підписів. Хтось проходить мимо і каже, що це ті, хто в робочий час усією групою виходив за територію. Мене там немає і бути не могло, тому передаю той листок і йду з будови. 0820'

Сон 100618 "Перетнути річку". Тлумачення

Переїжджаю кабріолетом нешироку річку. Спочатку в'їжджаю в неї спокійно, потім різко вгору, на пагорб, зупиняючись серед густої, зеленої трави.

Перед поїздкою почистили зуби.
Сіли в машину, аби завезти в Італію зразки якогось матеріалу.

Колега, з яким їду, тримає у руках маленьку коробочку, розмірами з кубик-рубик. Ми знаємо, що це дуже важлива річ.

Колега миє салон машини.

Машина-амфібія в сіро-зелених кольорах. У будинку дома гараж, але він незвичний: заїжджаючи в нього, машина пірнає у воду, наче танк, що спершу занурюється повністю, а за мить виринає на поверхню. Власник тієї машини дуже втішений нею. На дії показує і розповідає, як у ній комфортно. Я стою біля того дому і дивлюсь на все зі сторони.

P.S. Надвечір мав розмову про іпотерапію, як виявилось, окрім коней і дельфінів, лікувальні властивості має слони. Перша асоціація, яка виникає при прочитанні фрагментів сну: кінь / дельфін / слон - машина / амфібія / танк. Навіть фраза "салон машини" співзвучна зі словосполученням "слон-машина". Гараж - це пряма асоціація з минулим днем, де дім, у якому мешкав, має напівпідвальне приміщення. Того дня там працювали робітники - щось монтували і виносили будівельне сміття. Везти коробочку через річку - видно, це мої організаційні плани: наступного дня перевезти з речами скриньку з інструментами. Чому коробочка маленька і має важливе значення? - поки не ясно. Річка - то долання певного кордону, що, очікую, матиме важливе доленосне значення, хоча б, як подолання певної перешкоди.