Сон 240320 "Уверх лізти - нереально!"

Йду з дружиною та дітьми ускладненою ділянкою дороги, якій характерна з правої сторони - стіна або природна перепона, а з другої - щось на зразок урвища. Весь акцент погляду спрямований вперед. Цією дорогою ми вже ходили (забутий сон), але без дітей. Я пам'ятаю ці місця, як виглядали попереднього разу, тому підказую, куди йти і що нас там очікує. От ми підійшли до урвища, який оцінювали поглядом минулого разу. На схилі, кронами вниз, лежать зрізані дерева із могутніми стовбурами. Внизу красиво окреслена, наче скелями, рівна ділянка, яка з висоти сприймається глухою ямою, без жодного виходу. Зрізаний пеньок колись могутнього дерева рівно окреслює край скелі. Щось треба було дружині здолати, аби пройти далі, тому попросила у мене спочатку лопатку (монтажку), потім зубило. Спочатку до того урвища впав один інструмент, потім другий. Так, наче без видимих перешкод, дружина вирішила спуститися тими зрізаними деревами на саме дно. Вся складність розуміння полягала в нереальній можливості піднятися згодом ними вгору. Тієї ж миті помічаємо, як унизу невідь-звідки з'являються на характерний звук від падіння металевих предметів, двоє чоловіків, підбирають інструмент і так само зникають. Я ж її спиняю і вирішую повернутися на початок, аби спитати у працівників одного гаража, зробленого під СТО, як потрапити в те місце, де знаходиться урвище. Прийшовши до них, чоловік завів мене углиб свого гаража й вивів другою стороною, де я побачив саме те "дно", що виділось зверху. Отже, чоловіки підібрали інструмент тут! Тієї ж миті бачу дружину, яка спустилась вже тими деревами донизу, опинившись біля мене. 

- Як же так, а діти? Вверх лізти - нереально!
- Я думала ти піднімешся до них!..
Інструмент повернули. Добре, що вже знаємо цю хитромудру дорогу нагору! 0255'

Засинаю з тією думкою, що маю записати призабутий фрагмент описаного сну. Зокрема пригадуються гриби. Зокрема те, що ми їх над тим урвищем засівали. Міркую, що це не випадково, адже гриби мають антисептичні властивості, і це, в період поширення вірусу. Зауважую для себе: "важливо!" Тепер для записів сну в мене біля ліжка лежить старий настінний годинник, на якому є електронний циферблат із сенсорнм екраном, як у мобільного телефона. Тепер свої сни записую саме на нього. Іншим фрагментом спостерігаю за контрастами природи: по тому, як пройшов дощ, виявляється, все навколо було нагріте до такої температури, що на очах дощова вода стрімко випаровується густою парою. Тієї миті я з дружиною на стежці до криниці біля батьківського подвір'я (місце частково видозмінене, як то є у сні). Іншим фрагментом, пригадую: поки я записував сон, лежачи на ліжку, до дому приходить дівчина "одна із сестер" (таке уві сні переконання, чиїх? - її ж обличчя не знайоме, але нагадує образ зведеної сестри головної героїні з фільму "Три горішки для Попелюшки") і каже, що в навчальному закладі спростили викладання предметів, тепер оцінки ставлять на халяву, і хвалиться ними, хоча я знаю, що вона не високого професійного рівня. 0430'

Сон 030919 "Це тобі, Україно!"

На лоні природи, над певним урвищем, двоє чоловіків і двоє жінок влаштували собі повітряний пікнік. Пристібуючись до повітроплана, кожен по черзі перелітає кручу. Свої польоти присвятили національному прапору України, яке, при спускові, звисає в повітрі долу. Один учасник знімає свої польоти на відео. Якоїсь миті дивлюсь на процес його операторським поглядом. Звертаю увагу, що стяг, обвисаючи вниз і маючи на вітрі,  перевернутий: жовто-синій. Фільмуючи на відео ці миті, спортсмен-любитель за кадром каже від щирого серця: "Це тобі, Україно!" Тепер дивлюсь на всіх учасників такого оригінального пікніка зі сторони. От бере якась дівчина і так само перелітає з одного місця на друге. Бачу, що один з чоловіків увесь у татуюваннях: торс, зокрема спина, вся замальована незвичним сюжетом, що раз за разом чіпає мій погляд: на чудово виписаних хвилях моря з чітко окресленим обрієм, в просторі "зависають" 2,5 мотоцикла. З однієї сторони море сприймається так, наче він зайшов у нього по шию, звідки видніються на обрії його голова і частково білі руки, а мотоцикли мають такий вигляд, наче зависли в невизначеному просторі між хвилями та споглядачем, іншими словами: своєю присутністю там "нікуди не впираються". Присутня одна незвична цікавинка: десь недалеко від учасників цього пікніка, в глибині урвища, стоїть велике старезне дерево, до стовбура якого прикріплений діючий електроящик. 0223'