З якоюсь дівчиною складаю танцювальну пару. У неї є талант неймовірношвидкого сідання на шпагат і вставання з нього. Навіть її викладач питає: як ти це робиш? Я підбираю мелодії, під які ми маємо виступати. З двома вже визначився, а інші хочу узяти з урахуванням її смаків.
Хтось пропонує обійти основну дорогу короткою стежкою. Колись я нею ходив (таке переконання уві сні), і знаю, що там не найкращий шлях - з ярами, схилами, які треба щоразу долати, а ми з дітьми... Не найкраще рішення, хоча поводир настійливий і переконує, що все буде добре. Тепер маю розрахуватися при вході по 3 зл із людини у якийсь санаторний музей-лазню. Я йду останній, жінка з дитиною (наче сином) уже пішла, а я не маю грошей готівкою, бажано дрібними, тому гукаю до дружини: чи не має вона по 3 зл? Підходжу, починаю відбирати монети більшим номіналом: 2, 5.
