Сон 070226 "У чожому сні"

Опиняюсь залученим у спостереження якогось слідства. (Схоже на враження після перегляду фільму). З кимось шукаємо якісь докази в печері, що має незвичну архітектуру: спочатку завертає вліво, потім переходить у розлогіший простір вправо, а за ущелиною іде прямою кам'янистою дорогою, що деякі пошукачі пригод долають, аби потрапити в те саме місце, куди веде нормальна дорога назовні гори. Нас цікавить пошук якихось доказів перед самою ущелиною. Більше збираються факти про зовнішній вигляд, адже вже було видно, що до цього доклалась рука людини. (Тепер відбувається якби повтор сну). Я знову з кимось в тій самій печері. Першим зауважую кардинальні зміни, що відбулися в проході через ущелину. З одного боку каміння було переставлене так, що прохід вже був до не впізнавання з першим нашим візитом, з іншого - по праву сторону було наставлено дуже багато незвично округлого каміння коричневого кольору, що більше нагадували величезні горіхи з поодинокими чорними крапочками. Ділюсь враженями та йдемо далі. За ущелиною раптом обок себе зауважую дружину і аби не забути сон, пробую записати ногою по старій зеленій фарбі побачене. (Деякі деталі побаченого забулися). Виходить так, що фарба злущувалась і лише міняла форму. В якомусь моменті у візерунках нерівних форм побачив натяк на якогось коня чи оленя. Чомусь мені виявилось цього достатньо, аби не забути побачене. (Вже тут я розумів, що це - сон). Раптом дружина просить мене проснутися, і в той момент я пробуджуюсь у її свідомості. Це мене незрівнянно дивує. Чомусь роблю висновок, що так ми опиняємось у чожому сні, коли хтось (у цьому випадку - моя половина) перебуває в нашому. Тепер роблю інший висновок (на прикладі, що права півкуля мозку контролює ліву часнину тіла і навпаки): те саме відбувається в реальному житті (скоріше, ця теза більше стосується сімейних пар): ми дивимось на світ чужими очима, але зрідка нам вдається проснутися і не забути побачене, коли насправді можемо дивитися на нього власними.

P.S. Сон перед моєю поїздкою в Голандію.

Сни 14-151225 "Неочікуване поряд"

Маю якусь роботу на іншому кінці вулиці. (Чомусь нагадує таку, яка є в спогадах з юности, якою не ходив до школи, але яка була для інших учнів головною). Їду туди своєю машиною (такою, як в реалі). Ставлю авто на якомусь промисловому майданчику та виходжу на дорогу. Там зустрічаю якогось відомого політика/актора/керівника (так уві сні та згодом після пробудження не зміг пригадати: хто це?) з сім'єю: дружиною та донькою. Я його знаю, а також, що він має мене пригадати. Підходжу, про щось починаємо розмовляти. Раптом моя увага перемикається на щось інше, а він із сім'єю кудись пропадають. Вертаюсь до свого авта, а його немає. Майже на його місці стоїть трактор. Озираюсь і далі шукаю машину. Когось питаю, даю опис, як виглядала. Хтось мені ствердно каже, що практично з усього мого авта зробили трактор. Навіть дещо впізнаю в ньому зі своєї машини. Я не просто в шоці...

14.12.25

Має відбутися конкурс на планетах, до яких треба буде долетіти. Для цього вирушає місія з 4 дорослих людей (без конкретики, але начебто 2 чоловіка та 2 жінки). Тепер міжзоряний політ. Хоча учасників визначена кількість, я бачу їх і все, що там відбувається, як частина команди (хоча, за логікою, до неї не належу). Усе, що відбувається на міжзоряному кораблі та зовні: планети, світлові явища абощо (важко описати), які бачу за ілюмінаторами, викликають незвичні для мене відчуття. Раптом приходить розуміння, що політ, який виграли учасники на конкурсі, насправді є в одну сторону: кожен має лишитися на обраній ним/нею планеті назавжди. Це дещо мене спантеличує та засмучує, хоча в перемішку з приємними переживаннями, надихає, що так добре буде й надалі.

P.S. Хоча космічна тематика рідко, але з'являється в моїх снах, сьогоднішнє - це щось із неочікуваного. Навіть не знаю, що могло б надихнути мене на такий сон.

15.12.25

Сон 091025 "Викриття ущербного"

Так наче повертаюсь з якогось металургійного підприємства (схоже, що ця тема повториться пізніше в сьогоднішньому сні, але конкретика цього сюжету відсутня). Йду вулицею. Темна ніч. Тримаю в руках якогось худого, майже мертвого кота та ще якусь річ. Проходжу мимо продовольчого магазину. 

Вирішую викинути його на якусь полянку навпроти багаповерхового будинку, чиї вікна поодиноко світяться у глупу ніч, і зауважую, що "полетів" він акурат там, де світяться на землі ліхтарики. Подумалось, що це "кладовище" для домашніх улюбленців, де кожен з них має на могилі свого штучного блимарика: явно мешканці дому ховали своїх чотириногих улюбленців. Якийсь чоловік біля магазину зауважує на моєму різкому рухові, але схоже для нього не було ясно, що я зробив. Тому я повівся так, ніби нічого й не сталося. Минув того чоловіка і пішов далі, тримаючи у руках іншу річ. І тут я зауважую, що тримаю на шнурку "іншого" кота... Так, наче й сам не зрозумів, що я викинув...

Просинається той "мертвий кіт", якого міг оцінити лише на дотик, а він мені каже:

- Ти вчора обіцяв, але так і не нагодував мене.

Знову відчуваю в руках який він худий. І тут я пригадую (забутий від учора сон), що я дісно його не годував.

Тепер трапляю десь на світло і дивлюсь на його чорну приплюснуту морду, а вона якась не натуральна: схожа на жаб'ячу чи іграшкову, яку одягають на руку. Проситься до мого обличчя, аби щось сказати ближче, але в мене виникають сумніви.

Колишній металургійний завод (не раз снився уві сні, але забутий, навіть схоще, що й сьогодні). Великі приміщення, мало не секретна програма, адже все знаходиться (за відчуттями) не на поверхні, а десь глибше під землю, якби переходами в печери, що обладнали на промислові цехи. Офісні - з наївним зовні життям на поверхні. Довго рухаюсь (більше не йду, а перелітаю) коридорами цього закладу. Тепер виранаю в простір великої печери. При вході якісь робітники збирають жужель по відпрацьованому вугіллю. Відчувається, як все тут завмерло. Йде якийсь демонтаж. Бачу, що в глибині печери вже не стоїть піч, але від неї ще йде тепло. (Як казав: я тут вже був, і пам'ятаю, як все це працювало, вирувало життя, а з печі лилась розпечена лава (схоже, на давній мій досвід з реалу)). (Можливо, відображення власних спостережень, як переорієнтовується європейська економіка, зокрема в Польщі). Бачу, як робітники переносять демонтоване обладнання, та щось, що нагадує роботів. Пливу в повітрі далі, виранаючи на верхні поверхи цього підприємства. По дорозі зустрічаю якогось свого директора з паперовим, мало не мультиплікаційним обличчям, схожим на портрет Едгара Аллана По. Пропливаю біля нього, а він мене навіть не коментує: що я тут роблю в робочий час? Допливаю (махаючи в повітрі руками) до офісного приміщення. Якраз біля секретаря зібралось багато народу. Плюс це співпало з чаюванням і пригощенням відвідувачів. Пропоную секретарці занести до мийки уживані тарілки. Вона розказує де це, але в результаті гублюсь в коридорах. Зупиняюсь на перехресті якихось коридорів. Якась прачка уточнює мені: де це. Потім знову пливу в повітрі по інших коридорах і припливаю до знайомого бюра (таке переконання уві сні), а там сидить манікюрниця. Якраз підійшов до неї новий клієнт. Я дивлюсь на свій палець (без конкретики який), а він має проблемний ніготь. Починаю його розбирати. Зауважую, що складається з трьох частин, так, наче я маю в собі щось від робота. Дві частини зняв, а де третій - гній. Окунаю палець у воду в стаканчику, а спробувати змити. Дівчина на цьому не зауважує і миє там свої руки перед працею. Пропоную поміняти їй воду, але вона мене не чує, настільки зайнята своїм клієнтом.

P.S.

Чому сни по своїй природі є сюрреалістичні. По-перше, у них немає тіней; по-друге, образи можуть змінювати форму і зміст; по-третє, завджи присутній перший план. Практично, все так, як на картинах Сальвадора Далі та інших, навіть пізніших сюрреалістів.

-//-

Схоже, що блікі, плями, потоки хаотичних фігур у процесі засинання при закритих очах, що відображають нейронне життя в нашому мозку, мають прямий вплив на формування снів.

Сон 110925 "Неочікувані сцени"

Прогулююсь містом, виходжу на парк, потім на якийсь урядовий квартал, двір і будинок. Минаю охорону, яка на мене навіть не звертає уваги. Заходжу в урядовий будинок, йду на верхній поверх вузькими сходами, один поверх - одні двері, заходжу на останньому поверсі в кабінет чиновниці, виходжу на її стіл, поправляю якусь картинку на стіні, сходжу і замикаю за собою двері. У кабінеті були ще дехто присутній, але до них не звертав уваги. Розумію, як всі там офіґіли, разом із начальницею. Знову відчиняю двері, чемно вибачаюсь та йду. Виходжу на вулицю, минаю охорону. На виході - той самий парк. У кількох кроках від охорони до мене підходить незнайомий чоловік і починає розмову. Представляється пілотом літака якоїсь країни. Аби викликати до себе довіру знаходить своє резюме і зачитує свої заслуги разом із зарплатою, яку отримує - 40000. (Припускаю, що в злотих, адже останні роки доходи і витрати оцінюю саме так). Рапом, так просто прогулюючись, ми виходимо на майданчик, який я впізнаю, але не можу добрати для себе чому? Ми якби просто стоїмо, але тут розумію, що опинились на якійсь великій "сцені" простонеба, яка крутиться разом із архітектурою і пам'ятником на ній. Дивлюсь на обрій по колу і розумію, що заради такого огляду набудували в одному місці Житомира дужо відомих копій пам'ятників і храмів із усієї України, навіть Києва. Десь тут же знаходиться якби "діючий" фонтан цілком виконаний з бетону, навіть імітуючи воду. Якийсь чоловік показує якусь сцену, потім сідає навпочіпки, хоче зійти з цього "подіуму", вдаряється об край коліном, сильно кричить від болю... Я дивлюсь на рану і бачу в коліні пустий отвір. Хтось пробує ужити засіб дезінфекції, але за мить з того коліна починає густо текти прозора рідина.

Сон 040825 "П'ятиголова жінка"

Наче в своєму домі (насправді образ дому батьків у майстерні на першому поверсі, де стоїть газовий котел). Бачу в заглибленні (де мав би бути котел) жабу, равлика і кота. Всі вони якісь однакові за розмірами і значенням. Знаю, що дружина в відрядженні і полишила на мене це господарство, за яким маю доглядати. Минає якийсь час. Дивлюсь на ці створіння знову, а жаба і равлик якісь змарнілі та нещасні. Кіт десь втік і зрозуміти його стан не можу. Невже не догодував, недогледів?..

Гуляю містом і бачу п'ятиголову жінку. Образ настільни незвичний і вражаючий, що сам би не придумав. Якби знаю, що є двоголові і чомусь переконаний, що бачив триголових людей, а тут - п'ятиголова. Хоча це мене дивує, але не лякає і дещо з того, що таке можливо, розумію. Образ приблизно такий: якби звичайна жінка, але зі східними рисами обличчя, але над головою від плеча до плеча великий ореол (не кокошник, а наче східна вирізьблена округла арка) з інших живих та привітних голів. (Нічого подібного не бачив у реалі, навіть у формі мистецького образу чи метафори, але вбачаю максимально спільне з індуїзмом, зокрема образом Шіви: якщо чотири руки можливо, то чому б не більше голів? Чогось спільного зі слов'янською мітологією: образом Змія Горирича, не вбачаю). Намагаюсь придивитися уважніше і бачу, що всі обличчя жіночі (більш усвідомлене після сну), а між собою їх об'єднують спільні риси індійської зовнішности. Найбільш красивою голова була справа зверху (зі сторони мого погляду). Раптом приходить якась однозначна думка: це ж їх всіх мали колись відділити від тіла, аби зробити таку "красу"? І ці жінки мали би на це погодитись?.. Наскільки уві сні все сприймалося більш логічно та природньо, після сну почали почала діяти інша конкретика: як це узагалі функціонує?..

P S. Чомусь останній сон нагадав мою нещодавню думку, яку до речі і перечитував серед інших перед сном: "Для того і живемо в цьому світі, аби відчути та навчитися контрастам. Можливо, саме так душа готується до чогось більш багатогранного, але вже в іншому світі". Так, наче познайомився з ймовірним життям на іншій планеті.

Сон 301024 "Подолати перешкоду"

Похід через ліс. Двоє незнайомих людей. Між деревами з'являється рись. Тепер я лечу над лісом. Приходить усвідомлення, що він казковий. Бачу автотрасу, а на ній машини. Мовчазне зависання в повітрі. Знайома Ш. Німецька мова. Хочу приміряти одяг і комусь показати особисто. Продовжую політ далі.

231024

День народження сина. Я готую м'ясо до випікання (очікуване, з реалу). Поїздка на закупи в магазин (з повторами).

291024

Тимчасово, десь в часи переїзду, живу в якомусь гуртожитку. (Період проживання з повторами). Якоїсь миті зловив себе на тому, що ліг спати в одному приміщенні, а прокинувся в іншому. В гуртожитку присутні як хлопці, так і дівчата. Якась із ними присутня комунікація. Тепер іду по вулиці й повертаюсь до цього гуртожитку. За поворотом, при вході на зактиру територію закладу, бачу, як якась дівчина стоїть на сходах другого поверху і в місці досмотру речей, які спускаються дивним металевим серпантином до охорони, кидає якісь монети, які трапляють до "херувимів порядку". Таким чином розумію, що вона дає їм хабар. Їм щось не подобається, але й не виходять назовні. Кличу її до себе і впускаю на територію за власним пропуском. Тепер знову йду до того гуртожитку, минаючи згаданий ріг вулиці, але вже з кимось, та вже не вулицею, а через базар, який знаходиться поряд (жодних асоціацій із реальністю). На території ринку бачу дивну картину: стоять навколішки, сумирно, низько нахиливши голови, наче люди на вигляд рееволюціоновані до поведінки тварин. Більше, ніж з двадцять постатей. Перед кожною з них лежить напіврозкритий мішок. Всі по чиїйсь одній команді накидаються на свій мішок і починають з нього щось їсти (подумалось, що хліб, капуста). Звернув увагу на одну з них якби напівлюдину-напівтварину, яка була більш подібна до темно-рожевого майже фіолетового тюленя. Для мене було видно лише голу гладку від тлусту спину. Над цією істотою стояла нормальна людина, що очікувала того моменту, як та почне їсти, аби зідрати з неї шкіру. Що й почав робити, мало не живодерським методом. Склалось враження, що ця "вистава" свідомо була зроблена заради цього. Цікаво було те, що ця істота настільки була голодною, що муки болю, які почали їй дошкуляти, справляли на неї менше враження, аніж відчуття голоду. Як не сичав і обурливо не крутився, але їжа мала колосальну силу переконання. На тому й проснувся.

301024

P.S. 1111 допис на цьому блозі.

Сон 131024 "Емоції та відчуття"

Мій син із друзями-однолітками бере участь у якомусь студентському спортивному заході, після якого їх окремо запрошують на "музичний фестиваль", але як зрозуміло з контексту - виключно для спортсменів. Події відбуваються в Польщі, тому окремо в мові звучать польські слова, зокрема - "sportowców".

Тепер міняється сюжет, якби вставка в кінофільмі. Показується пряма виробнича лінія - конвеєр, на якому однотипно мають вироблятися рибні консерви. (Згодом ідея з рибною консервою повториться). Я проходжу вздовж лінії і роблю якусь однотипну дію. (Певні асоціації з працею, зокрема монтажними роботами. Запам'ятався більше рух, якби опасковування білого плаского кабеля).

Тепер події знову розгортаються навколо сина з його друзями. (Така ж зміна сюжету, як у кіно). Запрошені на спортивно-музичний захід, мало не фестиваль, йдуть довгими високими коридорами якогось адміністративного будинку і шукають: де він має відбутися? Приходять до місця, про який начебто йшла мова, а там "глухо". Зайшли у приміщення, подібне до лекційної зали, нікого не побачили та вийшли. Тепер зауважують, що тут мали б зустрітися зі знайомою, яка чомусь не прийшла. Вирішують піти до неї додому. (Асоціація з реалу, коли син часто гуляє по місту з друзями). Тепер вони стоять біля огородженого сучасного приватного будинку і намагаються її видзвонити, натискаючи на кнопку вуличного дзвоника. Стоять довго, але так ніхто й не виходить. Знову "глухо". Вже вирішують піти, як раптом сину приходить світла і смілива думка запитати за неї у сусідки, яку вже бачив у городі поряд цього дому, коли підходили. (Цікаво, що протягом сну син наче володіє моїми знаннями, а зокрема ідеями до дій. Які ж сумніви? - мій же сон!). Підходять до тієї жіночки, яка стоїть на невисокій драбині, приставленій до дерева, наче яблуні, та зриває плоди. Син гукає до неї, аби вона підійшла. (Асоціація з моєї реальности, коли приїхав на нове місце проживання у Франції, де не могли одразу знайти адресу для поселення). У цей момент з'являється переконання, що та дівчина не просто їх знайома, а "кохання всього серця" його друга та однокурсника - А.. Жіночка з радістю відгукується на пропозицію поговорити. Підходить ближче, вислуховує і раптом щедро ділиться історією, як батьки тієї дівчини контролюють її життя та спілкування з однолітками.

Знову змінюється сюжет, наче в кінофільмі. Тепер я бачу старого чоловіка, який сидить на стільчику, а навколо нього багато малих дітей, як у садочку. Діти бігають та галасують, а на тому тлі він чомусь виглядає смутним і невеселим, не так, щоб "кислим", а більш нейтральним до всього того, що діється навколо. Тепер знову, наче в кіно, уявна камера наближається до нього, увиразнюючи обличчя. (Образ без конкретики). Нарешті старий каже, якби на камеру: "У мене є мрія, і вона так ніколи й не здійсниться!" Виникає підозра, що сьогодні в нього свято, можливо, день народження. Раптом сюжет розвивається неочікувано: в кімнату (наче кур'єри) привозять велику круглу консерву висотою з півтора метра, десь у зріст дітей, які бігають і починають ще більше галасувати, побачивши справді щось незвичне. Спочатку помічаю на нижній частині синьої етикетки велику намальовану рибу, схожу на шпрот, хоча про себе артикулюю слово "сардина". (Цікаво, що напередодні снилося, як допомагав іншим ловити рибу. Можливо, враження від попереднього дня, коли мав поїздку з колегами у місто Діп (Ла-Манш, Франція), і бачив, як чоловік ловив з берега рибу). Поки завозять, консерва обертається і вже на верхній частині етикетки прочитую довгу назву, надруковану великими жирними літерами, але чомусь російською: "Волиньрибконсерв. Сделано в Украине". (За логікою сну, я начебто опинився у своєму дитинстві, зокрема в Радянському союзі). Подумалось: яка "Волинь", коли там немає моря? Дивлюсь на діда, а від появи такої несподіванки, в нього виникає якась дивна розгубленість, що вже й розділяє емоції дітей, але не страчує появу запитального виразу обличчя, навіть коли довелось встати зі стільчика і якось на це відреагувати.

P.S. Цікава конструкція сну, коли сюжети традиційно міняються, але тематика не просто повторюється (як правило, забувається), а має своє логічне продовження.

Приходжу до якогось столу, за яким готують страви, аби згодом його накрити. Начебто бачу знайомих мені людей, тому вирішую долучитися у підготовці столу. Мені кажуть, що зробити, але для цього треба опинитися по другій стороні, де стоять ті люди. Для цього вирішую обійти той стіл, але тут зауважую, що знаходимось у якомусь цеху, подібну до машиновні або котельні. Починаю пролазити крізь діюче обладнання, що повністю складається з труб різних діаметрів, датчиків тиску тощо. Таке устаткування стоїть у три-чотири ряди, і з ним, скільки я намаюсь його обійти, розумю, що змонтовано воно максимально незручно, принаймні для його обслуговування. Доходжу до стіни, аби вже понад нею обійти це все, а насправді, перелізти. І раптом мені здалеку хтось гукає з пропозицією: чи не міг би я там підварити?.. Підбігають двоє (як? - наче свідомість уві сні програє наперед можливість мого виходу, яким начебто користуються інші) і приносять мені зварювальний апарат. (Ніколи не займався зварювальними роботами, хоча допомагав іншим). Я ж навідріз: ніколи не варив і не варитиму! Тим більш, що немає спеціального одягу та маски! Якийсь світленький хлопець, ініціатор такої ідеї, фиркає і "на зло" показує мені, як це "просто". Стає на якесь узвищення і над головою починає варити, щось подібне до вентиляційної системи. Іскри падають на нього так густо, що запалюється його пишна кучерява шевелюра, і він так само, як кинувся робити, так само все кидає і йде туди, звідки "винирнув". Проходячи повз мене, вирішую скинути помахом руки вогонь, який так і продовжував горіти на його голові, але чомусь не звернув на це уваги. Збентежила думка про його відчуття. (Цікавий момент: ці відчуття переніс на себе). Зробивши помах над його головою, зрозумів, що так просто не загасити, але в той же час відчув опік в основі мізинця. Він же, так само не зважаючи на вогонь, як і на мене попрямував у нікуди. Збагнувши відчуття болю, притулив край руки до своїх вуст, подивився на рану і оцінив, що опік є невеликим, хоча виявиться глибоким. На тому проснувся.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 160924 "Здійснення надзвичайного"

Я з ще одним колегою (без конкретики) маємо здійснити місію на Марс (якщо логічніше за візуальними ознаками, не зовсім схоже на "Червону планету", навіть без обтяжливих скафандрів, але однозначно поза межами нашої планети). Попередня місія багато що зробила, але дещо забула, що і має зробити наша. Висаджуємось на твердій місцині, де лежать дві замерзлі купи снігу, які маємо розчистити. Під ними ховається те, що замурували попередники. Розгрібаємо твердий сніг кавалок за кавалком, поки не доходимо до свіжого асфальту, в якому був замурований отвір, з якого дістаю дві невеликі коробочки. Можливо, там під землею щось в рази більше, але ми маємо забрати лише їх. Колега каже, що іде розігрівати мотор, а я маю йти за ним. Ще трохи і починає сипати густий сніг, мить і утворюється хуртовина. Варто не зволікати, небо міняється на очах. Гелікоптер уже розкручує крила. Полишаю на місце праці останній погляд і біжу до нього крізь мухи снігу.

Заходжу до клієнта, а він мене просить організувати курс лекцій для продавців і менеджерів. У мені на такі слова прокидається певний ентузіазм, адже завжди є чим корисним поділитися з досвіду, хоча й не настільки в матеріальних здобутках. (Схоже, що це певна реакція з реалу на поверхневе знайомство з філософією орієнталізму від Айн Ренд).

Йду вулицею, бачу попереду двох людей старшого віку. Коли з ними вирівнявся і ми перейшли дорогу, якимось чином їм стало погано: чоловік схопився за серце, жіночка теж якось змарніла і впала. Допомагаю спочатку жіночці, узявши з калюжі до долоні зимної води і привівши до тями, пробуджуючим ляскотом долоні по щоках. Дивлюсь на неї, а вона якби від цього помолодшала (уві сні нагадує знайомий мені образ людини, яку міг би десь бачити: худорляве обличчя, однорідний колір шкіри, вузький ніс), жодної зморшки, яка б мала вказувати на вік. Побачивши в її очах стан свідомости, ставлю незручне (як для жінки) питання:

- Боюсь спитати: скільки вам років?

- Отож, не питай!..

Далі допомагаємо стати на ноги сивому чоловіку, з яким вона йшла попід руку...

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 020924 "Набуття нового досвіду"

Таке враження, що я перебуваю у Франції (переконання - з реалу, так само було, коли протягом трьох тижнів перебував у Румунії). Донька має свій дім, з якого зробила мистецьку майстерню. Час від часу я приїжджаю до неї, аби забрати (можливо, додому - конкретика відсутня). Поряд з її домом, якби в одному дворі, знаходиться ще один дім. Він завжди був непримітним, адже його хазяїн ніколи не з'являвся ззовні і життя проводив так, що його не було видно. Так і сьогодні я приїхав до доньки, аби її забрати, але тепер я знаю, що сусід виїхав десь в Америку і там помер, а в заповіті написав, що залишає свій дім моїй доньці. За своє життя накопив стільки, що такий подарунок можна розглядати як добрий жест, адже його рідні дістали в рази більше. Після такої інформації починається активне пригадування: що я знаю про цей дім? Від таких "заглибин" у себе, навіть згадав, що один раз бачив цього сусіда. (Яскравий образ, схоже, що з забутого сну. Можливо й так, що це пов'язано з повторами). Він тоді просто стояв у вікні і дивився у двір, а я якраз проходив повз і, повернувши голову вправо, вперше і востаннє побачив його обличчя. Він лише зараз мені нагадав якогось знайомого американського письменника, так, що доведеться пошукати в Ґуґлі (що дійсно зроблю в реалі - див. P.S.), адже імен якби не асоціювалось і не звучало від когось зовсім. Я вже сприймаю цей дім, як нездійснений музей, у якому вже є довірена особа (жіночка), яка має передати в спадок те, що залишиться в ньому. Тепер я з донькою виходимо з двору, але бачу відкриті ворота зі сторони згаданого сусіда. Знаю, що завжди вони були закриті. Підходжу до них, аби зрозуміти, як вони зачиняються. (Асоціації з реалу, коли вдень пробував відкрити незнайомі ще досі ворота, що відкривались і замикались автоматично). В цей момент виходить та жіночка з дому (конкретика образу відсутня) і просить доглянути за однією з кімнат, у якій є піч. Мені щось уявляється, наче я вже щось про таку кімнату чув і дещо знаю. Погоджуюсь і заходжу до будинку. Мені там нічого не знайоме. Після першої кімнати проходжу вліво і зазираю у наступну, а там раптово починає рости прямо на очах гора білих камінчиків, кожна розміром з квасолину, так, що частково посипались до першої і на тому процес росту зупинився. Я наче підозрював, що цей письменник є фантастом, але так, щоб магом і чародієм, навіть після смерті, ще ні. Скільки ще сюрпризів готує для мене цей дім? - подумки запитую себе. Іду в кімнату, що знаходиться по праву сторону, аби знайти далі ту, в якій має бути піч. Знаходжу цю кімнату, а вона якби вся зроблена так, що вся вона - це піч-лазня. Я такого ще не бачив! Таке переконання, що відвідувачі-шанувальники творчости цього письменника мали б приходити до неї на відпочинок. Також довірена особа нагадує, щоб я не забув, що за цією є друга кімната, яка називається "Кімнатою чотирьох царів". Заходжу туди і бачу не чотирьох, а п'ять чи шість дивних чоловіків, що сидять навпочіпки на своїх ліжках і щось старанно пишуть і пишуть. Зауваживши мене, навіть не бажають відволікатися на мою присутність. Серед них помічаю жіночку, яка так само була "в образі". Схоже, що спочатку сприйняв її за особу чоловічої статі. Кажу до них слова привітання, але чомусь російською, але одразу повторююсь українською:

- Добрий день!

- Жига! (наче саме так і почув) - лише відповідає мені одна вона й усміхається.

Я ж розумію, що тут щось не так, або гумор, гра слів, або іншомовне товариство. Так само відповідаю з гумором:

- Салам! (Асоціація з реалу, коли перед сном мав можливість поспілкуватися із майбутніми колегами з Туркменістану).

- Пернесса! - так само усміхнено відповідає жіночка.

Я з таких слів трохи "прифіґіваю".

Чоловіки ж від здивування лише піднімають від роботи голови і дивуються кожному такому слову. Я помічаю їхні обличчя, вони не типові, а дещо нагадують, хоча не буквально, коней. (Раптом мені здається, що я ці образи людей конкретно десь бачив, можливо, у якомусь забутому сні, адже більше тижня мені якби щось снилось, але з того нічого не запам'ятовувалось).

Розумію, що діалог у мене з ними наразі не складеться і на цьому просинаюсь. Записую першим ділом наш дивний діалог, а згодом і решту тексту.

P.S. Подивився в Ґуґл-перкладач. "Жига" з сербської означає "товарний знак". Якщо далі з сербської мови, якої не знаю, слово "перне" - перекладається, як пір'я. "Пернесса" в кириличному варіанті нічого не тлумачить. Цікаво, що латинкою слово "jyga" (джиґа) - перекладається вже з туркменської - "це важко" (якщо Ґуґл-перкладач дійсно тлумачить правильно). Хоча наче почув слово через український звук "h" - "jyha", який знову ж таки ніяк не тлумачиться. Можливо, почув не "Жига", а "Шига" - це якби "Şeyha" - Шейх у жіночому роді. (Не дарма ж "кімната чотирьох царів"!?). Якщо з мов, які я знаю, то з польської "rzyga" (od słowa "rzygać": on co robi? - rzyga) - це "ригати", але до настрою уві сні - це б не пасувало, хоча з сарказмом, цілком можливо. Загалом, фантазувати можна скільки завгодно. Слово "Пернесса" - узагалі не тлумачиться, але існує таке прізвище. Хоча я останні два місяці опинився у французськомовному оточенні, це слово могло б читатися й по складах, як окремі слова, але вони знову ж таки не перекладаються, отже, сон просто-напросто міг запропонувати звичайну гру слів.

Також спробував знайти портрет, на якого письменника був схожий герой сну, якого побачив у вікні. Обличчя було доволі статичним і зануреним у себе. Ясно, що сон оперує певними знайомими нам образами, які бачимо в реальному житті, можливо, навіть і не запам'ятовуємо. Так от, більшою мірою пригадав мішаний образ між Стівеном Кінґом і Террі Пратчеттом, але зі сивою борідкою невеликої густини - це так, якби перший був більш худішим, а другий менш бородатим. 

Руан (Korny - Frenelles-en-Vexin, Rouen), Франція 

Сон 300724 "Вбивство чорного павука"

Наче я у домі батьків. Місце впізнав лише за кімнатою, де стоїть газовий котел. Дивлюсь у сторону котла. Зліва від мене по підлозі біжить павук і хоче пірнути в невелике бетоноване заглиблення, в якому стоїть котел. Павук незвично великий, чорний, з цупкими лапками та білими крапочками, що нагадують очі. Такого ще ніколи не бачив. Хапаю якийсь садовий інструмент, подібний до сапки (в реалі там можуть стояти лише віник, швабра і савок) і починаю його миттєво наздоганяти, щоб прибити. З першого разу не вдалося, лише трохи відтягнув до себе. Він не змінив траєкторію руху і знову почав бігти в сторону котла. З другої спроби: траск! - і розрубив його навпіл. Страху, як такого не було, лише переляк на несподівану появу жахливого самозванця. Побачивши дві його половинки, сильно втішився. Враження від побаченого уві сні настільки було яскравим, що "свіжим" виглядав аж до ранку. (Записав удень).

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 060724 "Реальність уві сні"

Приснився якийсь сон, який вирішив посеред ночі записати, але, відчувши в тілі денну втому, перекинувся на другий бік, аби осмислити його, після чого й наважитися на пробудження. В результаті наснився повтор. Тепер можна! Зібрався з волею і врешті просинаюсь... Та раптом відзначаю, що сплю не на тому боці, на якому мав переконання прокинутися. Дивне відчуття. Отже, побачив якби сон уві сні, або ж сон з уявним пробудженням. Незнайомий мені досвід. Хоча було неодноразово, що сни записував уві сні, якби в реалі, але на ранок - жодного рядка. (Повторення із записом). 

Ці враження записав зранку.

Щось подібне, на межі усвідомлення себе в реалі. Наснилося, що вирішив сходити в туалет. Таке часто трапляється уві сні, коли фізіологія дає сигнали і це бажання відображається в тематичних сюжетах. (Такі нецікаві сни, як правило, не записую). В результаті, коли проснувся, усвідомив, що в реалі такого бажання не мав. Сюжет полягав у тому, що був у якомусь незнайомому будинку з двома симетричними туалетами з дивною архітектурою стін: увійшовши в праві двері з двох подібних, ближче до унітазу, стіни звужувались, потім різко повертали вліво, де й стояла омріяна ціль візиту. 

Я залучений у роботу банку. Сьогодні моя місія буде доволі незвичною: маю зі свідками відкрити два сейфа, тих клієнтів, що з невідомих причин перестали оплачувати їх утримання. Метою є не вилучення, а огляд і опис наявного. Моя задача і є однією з найголовніших: відкрити в білих рукавицях вказані мені шафки, аби описати вміст для протоколу: те, що я бачу ззовні і, по можливості, те, що всередині. У першому сейфі виявились якісь традиційні речі: гроші та коштовності, а в другому дещо незвичне: біла каністра з якоюсь прозорою рідиною. Спочатку не мав наміру відкривати, але згодом, аби описати вміст, вирішив розкрутити кришечку і понюхати: що то є? Запах виявився різким і характерно хімічним. Разом з білою каністрою лежали якісь неважливі на вигляд папірці. Здивувало й те, що сама каністра з рідиною була на дотик холодною. Навіть вирішив уточнити у працівника банку і одного з комісії опису: чому? Виявилось, що та частина сейфів, в якій знаходилась ця поличка, мала для них холодильник, аби, на прохання клієнта, забезпечити певний температурний режим. По завершенню огляду, пригадуючи той характерний запах, відчув певну нудоту, мало не до реального рефлексу, але з думкою про інше, стримав відчуття.

Сон 160722 "Незвичний театр"

Сон 150722
Готував і смажив деруни.
P.S. Наступного дня так у реальності і зробив: підготував, а донька їх зготувала.

Сон 160722
Разом із дружиною опиняємось у доволі незвичному театрі. Основний склад працівників - це молоді творчі люди, мало не любителі-аматори. Все відбувається доволі невимушено, у часопросторі сну стирається розуміння початку дійства. Представлення межує з театром ляльок, для показу використовуються якісь прозорі контейнери-шафи під склом, обличчям до глядача. Несподівано приходить усвідомлення, що реальність невимушеної розмови плавно перейшла в театральне дійство. (Складність опису цього сну така, що в самій реальності такого ще ніколи не зустрічав).

Сон 121220 ''Випадковості бувають різними''

Як попередньо домовились, зустрічаюсь у справах,  прямо в центрі рідного міста, з давньою знайомою, опосередковано завдяки дружині, по творчих та літературно-видавничих справах - О.Р. (нині вона мешкає в Ізраїлі). Маємо щось спільно купити,  видається, щось із сувенірної продукції. Підбираємо разом, а я оплачую. Перед самою зустріччю відзначаю, що забув удома гаманець. За якийсь час навіть змирився із такою ситуацією. Маємо зустріч у конкретному місці. Чомусь це недалеко від входу в будинок облдержадміністрації, окремий вхід з лівого боку. (Це місце не вперше з'являється в снах). Випадково шарпаю себе по кишенях, можливо, у пошуках хустинки і натрапляю на добрий кавалок складених купюр у гривнях. Як чудово! - подумав і зрадів випадку: ситуацію врятовано (і без зайвих слів на тему). Тепер розговорилися про різне. Виявилось, що вона не одружена. Як?.. Але ж до останнього, за її давніми дописами в фейсбук, відзначав для себе протилежне? Ділюсь своїми хибними переконаннями. У підтвердження навіть перепитую за її зміну свого прізвища на подвійне: ''Що це означає?''.  Тепер, по ходу нашої розмови та подорожі, проїжджає недалеко від нас одна жіночка, потім друга, на якихось дивних візках, з натяком на сноуборд. Спочатку це видається смішно, але виявилось, що надійно і впевнено. Тепер я вдома. Лягаю спати, а просинаюсь від того, що хтось лізе до мене в ліжко та лягає поряд з правого боку. (Спальна кімната нагадує дитячу з дитинства). Навпроти мого ліжка друге, на якому спить донька. Що за приколи? - дивуюсь я. Незнайома жіночка перебиває сон і хоче від мене конкретики... Від шуму прокадається донька, розплющує очі та ''фіґіє''. Без слів показую і своє здивування. А та жіночка виявилась без комплексів. Як одразу встав на підлогу, вона ще залишилась у ліжку. По ходу відчув у ногах ще гарячу праску. Так, вона в цьому домі щось на зразок покоївки, має доглядати за одягом: прати, прасувати. Жартую, але лише з інтонацією в голосі: ''То ти небезпечна дівчина, любиш гострих відчуттів''. Виходжу з кімнати, по дорозі вирішую взяти зі шафи труси. Примітив, що на поличці вони свіжі, видно нещодавно відпрасовані, разом - дитячі смугасті шкарпетки біло-помаранчево-зеленого кольору. Одразу зрозуміло, що людина, яка клала, не знайома з організацією речей у шафі.  Виходжу з кімнати, за мить і вона за мною. Дивлюсь при світлі на неї і намагаюсь пригадати обличчя, але бачу, як вперше. Певною мірою симпатичне: засмагла шкіра, фарбоване волосся в контрасті чорного з червоним. По якійсь паузі кажу до неї: ''Якби я був ''самотній чоловік'', може щось і було б,  але не в цьому випадку!''. 

Сон 260820 "Висічене з каменю"

Проходжу парком, а на рівні з землею лежать якісь давні кам'яні брили. Зауважую комусь, що можливо, тут були могили, а ми, незважаючи на них, просто йдемо. Підходимо до великої кам'яної альтанки. І тут зауважую, що мало хто звертає увагу, що вона зроблена зі суцільного каменю, принаймні ця її частина. Вкотре зупинившись аби розгледіти унікальну, як на мій погляд, різьбу, виконану в незвично великому масштабі, як для нашого реґіону. Комусь розповідаю, що це місце було придумане спеціально, для проведення урочистих церемоній, таких, як весілля. Проходимо далі і бачимо, як ця альтанка в центральній частині виконана вже з каменю та ґрунту. Від часу вже почала осипатися. Біля відкритих ділянок зруйнованого від часу стін стоять люди і активно дезинфікують їх від мурах, які тут оселилися віддавна. Я про це місце знаю і проходив тут не раз. (Таке переконання уві сні. Можливо, що навіть ця споруда снилася раніше). Мурахи тут були завжди, а нині, від тої дезинфекції їх повилазило назовні чисельна кількість... Тепер готуюсь їхати на якусь виставку, а в мене замариноване м'ясо для шашлика, яке лежить у пластиковій пляшці. Вид не товарний. Берусь цу пляшку мити, а від миючого (наче бензин) хоча і вимиваються з поверхні ледь помітні жовті плями, в результаті темніють у взаємодії з пластиком і стають коричневими. Хтось приходить зі своїми коментами, що такий товар краще не показувати. У сказаному відчуваю намір витіснити конкурента ще до початку конкурсу. Відходжу в сторону і бачу двох бородатих чоловіків, які стоять і грайливо цілуються, посмикуючи губами за вуса і рослинність на підборідді. Що за смаки? - подумав я. - Такі дорослі дядьки, що навіть і не подумаєш на них. 0455'

Сон 121019 "Отвори для гасіння"

Звернув увагу, що колега В. збільшив отвір проколотого уха. Замість звичної сережки одягнув болтик. Дивлюсь на друге вухо, а там також якийсь експеримент, але з надрізом хрящової частини. Коментую: навіщо це тобі? Відповідає невиразним відчепленням.

Фрагменти: розмови з дружиною, волоські горіхи.

Камера гасіння пожежі відокремлена від транспортної конвеєрної стрічки. Спрацьовує захист, закривається внутрішня камера, а у зовнішню надходить вода, аби погасити вогонь. Зауважую на датчик, який прикріплений до основної камери. Розбираюсь у принципі роботи сам, а потім пояснюю комусь.

Сон 111019 "Політ у паралельну реальність"

Щоб значно змінити хід розвитку подій, скорегувати час, долю, або виправити історичну помилку, яка наближається в очікуваному майбутньому, є можливість технічно пройти "політ" у позачасся. (Взагалі важко описати таку місію). Виникає нагальна потреба, аби я з ще трьома людьми здійснив цю подорож, до перебігу якої доводиться підійти доволі відповідально, зокрема, щодо самобезпеки. Перед підготовкою, таке виникає враження, маємо опинитися в "пеклі", де треба пройти певну ділянку дороги в умовах неймовірної спеки. Сама процедура досягнення точки призначення нагадує поїздку в дивному потязі, потім політ, наче на морському кораблі. Головне, не загубити контакт із тими, з ким пішов у цю подорож, і повернутися звідти живим і здоровим. Ось сідаємо в потяг, з нами є людина, яка проходила подібну місію ("інструктор"), наостанок роздає рекомендації, відповідає на питання. Обговорюємо деталі вже на початку подорожі. Як сіли на свої місця, "інструктор" співставляє певні зміни, які відбулися від часу його останньої подорожі. Окрім нас у таку поїздку відправляються й інші люди. Виникає відчуття відповідальности не лише за людей своєї "команди", але й за тих, з ким опинився у такій подорожі. 0105'

Сон 010719 "Пісенний ансамбль пухнастих"

Тварини, які витворюють власний пісенний ансамбль, де у прикольному поєднанні звуків між ними, виходить цікава пісня.
Під час проведення такого виконання, кенгуру підходить до білочки, бере в долоньки хвоста і проводить складеним з пальців кілечком від початку до кінця її пухнастість. Після чого довиконавши свою партію, відходить у сторону. Цікаво, що хода в нього не стрибками, а перевалкою: з лапи на лапу, що надавало йому поважного вигдяду. Білочка ж в шоці, що таке можна зробити з власним хвостом і вже сама бере його в маленькі долоньки і проводить від початку до кінця, додатково випростовуючи пухнастість. Хтось мені каже: "А ти уявляєш, що такий наївний жест закріпиться в цього виду тварин і за пару поколінь ми будемо спостерігати це, як норму?" 0453'