Сон 120323 "Неочікуваний перебіг подій"

Тривалий час їдемо автобусом. Я біля водія. Пасажири знизу. На вигляд так, що автобус має бути двоярусний, але він у моєму розумінні є певною мірою специфічним: ми веземо російських полонених. Але вони неабиякі, а мають якусь особливу цінність. На якійсь вимушеній зупинці посеред поля один з ув'язнених каже: "Одразу видно, що тут дишеться вільніше!". Якоїсь миті автобус починає котитися без водія, я застрибую в нього на ходу і сідаю за кермо. Заїжджаю по GPS-навігації за якийсь крутий поворот, після якого дорога обривається дорожніми роботами. Дивлюсь із кимось, як виїхати: такий самий крутий поворот вправо, лише трохи від'їхати назад десь на сто метрів! Та людина, з якою спілкуюсь, сідає замість мене за кермо, виїжджає тилом, в'їжджає на нову вуличку, а вона не зовсім і вуличка, а звуження простору, яку він долає, виїжджаючи по стіні якогось дому. Міркую: таке в моєму житті уперше! Озвучую вголос: я б так їхати не зміг! Далі рух лише пішки. Тримаючи на спині великий холодильник із автобуса і перелазячи через бар'єрку внутрішньої лоджії дому (важко описати побачену логіку), опиняємось на чужій кухні. (Вчора був у театрі, отож, певна асоціація з театральним балконом). Знаю, що в холодильнику знаходиться все важливе, що треба було взяти з автобуса. А сам лише здогадуюсь: "холодильник для банку чоловічої сперми"? І вкотре задаємось питанням: і що ж далі? Чи головний "орієнтатор" - GPS нас врешті-решт наблизив до цілі? 0300'

Працюю в якомусь закладі. Перебираємо та перевстановлюємо якісь механізми. Щось на зразок світла, але складніше. Коли почав складати, в одному з них забракло болтика. Попросив допомогти віднайти, а мені якась працівниця принесла шурупа. І головне на моє здивування, знизила плечима, що не бачить суттєвої різниці, і пішла. Показую директору того закладу, зокрема на "знущальний" шуруп, хоча потребую болтика, а в нього зворотня реакція: максимально проявляє інтерес, аби вирішити проблему. Вказує на більш детальний розбір і чистку механізму від бруду. Щось на зразок такого, як комахи залітають на світло у плафон і там помирають, накопичуючись з роками. Тепер з його увагою справа рушила веселіше... 0600'

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 260621 "Життя навиворіт"

Щось у стосунках з дружиною пішло не так. Розійшлись у банальних поглядах: як організувати інтер'єр у просторі однієї кімнати? (Дивна підстава). Але оце найбанальніше в житті та найдрібніше з поміж інших можливих проблем змусило подивитися на світ іншими очима. Тієї миті зустрічаю іншу жінку, яка на диво розуміє мене з пів слова. Мені це навіть трохи незвично. Окрім такої позитивної якости, спостеріг: а вона ще й по-своєму красуня! Мене такий хід подій узагалі змушує думати про неї все більше і хвилюватися за подальші з нею стосунки. Чомусь, будучи з нею, трапляю в ненайкращі життєві ситуації. Якось вирішив піднятися (підлетіти) вгору до краю даху і зняти з дерева трохи білих слив, а вони виявились наполовину виїдженими мурахами. Гуляю однією знайомою мені дорогою, а вона то виводить на недосипане мною колись болітце, а то на стежку, з якої треба зістрибувати, аби нормально потрапити до зупинки. Зустрічаю бригадира (образ із реалу), про якого не кращої думки. У іншому місці виникає потреба нагально виїхати помаранчевою вантажною машиною з якогось об'єкта, а дорогу перегородила інша спецмашина і водій на ній виявився вкрай принциповим. Десь тут зустрічаю колегу, по короткій розмові з яким, дістає зволоженні і брудні сигари та й кидає їх на землю. Я пригадую (фрагмент із забутого сну), що їх уже бачив саме в такому ж стані. Міркую: чи не взяти їх собі? Помити, просушити, адже вони непоганої якості?

Сон 030520 "Антисила. Вимішування тіста"

Якась конспірація зі вступу однієї дівчини в навчальний заклад. Всі предмети, одяг, розмови та події вказують на початок ХХ ст. Я ж наче дивлюсь на все це, як на художню кінохроніку. В сюжеті з'являється дівчина, яка має поступити в навчальний заклад, долаючи хитровидумані перешкоди (ким? і чому? - неясно було взагалі) створені спеціально для неї. Наприклад, знаючи її прізвище, хтось з чиновничої системи навчального закладу спеціально вишукував її в списках. Метою "антисили" (групи молодих людей), стала, від самого початку, нівеляція усіх можливих, негативних в майбутньому, варіантів розвитку подій. Паралельно їхнім діям, наче відсторонена ілюстрація, врізками кадрів: з'являється жіночка, яка замішує і місить вручну тісто в маленькій та глибокій ванній. (Подібний за формою та об'ємом ванну я побачив перший раз як для сну, так і реалу). Так от, поки розвивалися головні події, ця жінка місила, місила... місила, місила... те тісто, поки його не покинула. Прийшов я і чомусь вирішив, що вже зміг для того удосконалити процес вимішування, шляхом спеціальних насадок до міксера, і продовжив за нею цей процес, досипаючи борошно та докидаючи шматки тіста, що виліз до мого приходу назовні. Працюючи з ним, його стало в рази більше.
P.S. Коли прокинувся, чомусь згадалась баба Марія, яка до ІІ світової війни вчилась на технолога з вирощування та переробки льону. Згадалась її оповідь, як то було важко в матеріальному плані: невелику булочку ділила на два рази, одну з'їдала увечорі, а іншу лишала на ранок; коли лягала спати, голод провокував її з'їсти другу частинку, але казала собі "ні": "як з'їм зараз, нічого буде їсти на ранок". Можливо, завдяки тому, що її батько (мій продід) був головою колгоспу, хоча зрадив усю родину і пішов до іншої жінки, і навіть не підтримував нормальних стосунків з дитиною, формально, це посприяло її вступові в технікум і пройти до кінця це життєве випробування. (Подібні долі, хоча почуті були із перших вуст, важко переповідати однозначно). 0730'

Сон 190420 "Наче все під контролем"

Винаймаю з дружиною житло десь недалеко від моря. Помешкання на чотири кімнати і всі мають вхід із двору, об'єднані спільним ґанком. В одній з кімнат є ліжко, в другій - місце для речей. Загалом, все якось добре, але треба весь час переходити з "кімнати" в "кімнату" за сценарієм: "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось робиш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось береш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... Навіть виникає відчуття заплутаности: де і що лежить. (Пригадується відмінний фрагмент сьогоднішнього сну, який сприймається, як преамбула: я у чужому домі, в якому тривалий час мешкаю; вирішив поприбирати на підлозі, зі стін зняти дрібне павутиння, що й роблю). Так, як приїхали відпочивати, я пробую піти на море, аби пройтись берегом. Погода чудова: тихо, спокійно, гріє сонечко, хоч бери і засмагай. Прогулюючись по берегу, так і не визначився, яке місце було б для відпочинку найкраще. Цікаво, що пляж також був розділений на якісь незалежні ділянки природними перепонами. (Це усвідомлення прийшло після пробудження). Дивлюсь на море, а в глибині неба бачу чотири урагани, що вишукались красивим рядом один біля одного, і сунуть на берег, у мій бік. Люди, що були там, ще не до кінця зрозуміли, яка насувається небезпека: поводяться неспішно, наче все під контролем. Я ж вирішую мершій бігти додому. Дивлюсь ще раз на небо, а біля тих чотирьох ураганів ще чотири, трохи віддалені від попередніх. Тікаю, що є моці. Намагаюсь уявити скорочений шлях по місту, вмикаю фантазію швидкого пересування. (Чи то я уві сні моделюю події, але в пам'яті залишився спогад або ж забутий досвід швидкого переміщення іншим містом, вечірнім, відмінним від того, в якому є). Тепер я заходжу в "кімнату", де стоїть ліжко, а дружина в сусідній. Шлях до неї починає обмежуватися погодніми умовами з виходом на ґанок. Звертаю увагу, як на мене в кімнаті починає сипати дрібний сніжок. Отже, циклон наблизився! Холодом завіває з чотирьох маленьких вікон, що над дверима. Кожна з них засклена по-своєму. Тієї ж миті пробую їх полагодити, десь посунути скло, а десь запнути чимось іншим. (Тепер асоціативна зміна часу). Я лежу в тій самій "кімнаті" на ліжку і міркую: як би я замінив на нове не лише вікна, але й двері? Подумки уявляю ремонт. Лише прикро, що це тимчасове житло, як кажуть: "горе часові та грошам", - рано чи пізно доведеться з'їжджати. 0730'

P.S. Уві сні кілька різів підряд фігурують образи, пов'язані з числом "чотири": помешкання на чотири кімнати, чотири цунамі (з подвоєнням), чотири "пляжі", чотири вікна.

Денний сон
Заходжу в автобус, аби щось комусь (можливо, рідним) важливе переказати, можливо, передати. Знаю точно, що мав зайти і вийти з важливою місією. Затримуючись на мить, помічаю, як зачиняються задні двері, якими заходив, і автобус рушає. Вирішую одразу підійти до водія, аби він зупинився, а він робить круті повороти, так, що доводиться затриматися. Після того наміру якось дивно "випадаю" з логіки подій. Тепер я відчуваю, що надто сильно сплю. Маю намір проснутися, а сила сну просто полонить свідомість. Якось надсилу пригадую де я. Розумію, що мав намір вийти і повернутися до колег, аби ми вже їхали на новий об'єкт, а тут я затримався випадково і надовго. Міркую, що варто дістати телефон, аби подивитися в google-maps куди я хоч заїхав. Цієї миті помічаю, як, частково влігшись, на моєму животі та грудях спить син, так само міцно, як я. Пробую акуратно відкласти в сторону, а сил проснутися й досі немає. Тепер я прагну проаналізувати дану ситуацію. Тут на очі трапляє записаний мною текст про перебіг сну. Прагну на ньому зосередитися, але не можу, відчуваю, що сплю далі. (Текст мав візуальну недописаність напочатку та вкінці.) Силую себе, аби проснутися, і просинаюсь остаточно, вже не вві сні. 1630'

Сон 290320 "Долучитися до підготовки: три дні, як три тижні"

За однією рекомендацією звернувся до мене незнайомий чоловік, аби я йому видав книжку. Виконання замовлення пройшло успішно і він запропонував мені ще одну співпрацю: долучитися до підготовки весілля його сина. Чоловік виявився багатим і міг дозволити собі різні забаганки, зокрема, замовлення спеціалістів з різних галузей. Вирішував серйозні справи, але, разом із тим, якось незвично "впав мені на хвіст": проявив до мене підвищений інтерес, дивним чином вирішивши, що я буду для нього цінним спеціалістом. Тепер спілкуємось у нього вдома з колом людей, які організовуватимуть це весілля. Серед них є знайомі мені люди, що мають відношення до роботи в телерадіокомпанії. Люди висловлюють свої міркування і побажання. Замовник (згаданий чоловік) сидить за листочком і записує всі заходи, які маємо провести. Підвівши підсумки, констатує, що на все піде три дні. Для мене це прозвучало, як "три тижні". Навіть щось на цю тему й прокоментував. На якомусь етапі мені захотілось внести пропозицію, аби початок застілля не прив'язували до молодят: за попередньою домовленістю починали б уже тоді, коли їх ще не буде. І навів приклад зі свого весілля, коли я з нареченою ще їздив на фотосесії різними привабливими локаціями, а батько підганяв нас телефонними дзвінками, маніпулюючи, що "гості вже зачекались, стіл накритий і ми почнемо без вас!" Вислухавши моє міркування, послідувала реакція тиші: сподобалось чи ні така ідея, було неясно. Хоча у той момент виникло відчуття сорому за батька: я казав собі, що не варто було наводити людям приклади з негативним досвідом. Малознайомі нам люди, яких доводиться бачити раз-два в житті, запам'ятовують тебе лише за подібною історією... Тепер я їду з замовником у його машині і ми вже говоримо за дату весілля. Я ж подумки ловлю себе на тому, що подав документи на вступ у технічний ліцей, аби отримати ще один робітничий фах, а це весілля може накластися на початок сесії. Вирішую, що вже доведеться прогуляти. Тепер ми всі в автобусі, який розвозить нас по кількох визначених зупинках. Більшість людей зійшло. Автобус набирає швидкість і їде до центральної площі. Я міркую, аби запитати у водія, чи їхатиме він у сторону автовокзалу? Мені ж додому! 0645'

Лежу з дружиною в ліжку, спілкуємось на різні теми, зокрема про дорогу додому - до дітей. Так, наче я з нею в Польщі, хоча, за візуальними ознаками, я приїхав додому. За вікном падає густий дощ, хоча проснувся і сильно хочеться спати далі. Можна було б зайнятися ще чимось, але в голову не приходять ідеї: вихідні розслабляють по-своєму. Жінка натяками каже, чого хоче. Я жвавішаю... Окремим фрагментом пригадується двоєрідна сестра, яка доволі рано вийшла заміж, і тепер у неї вже доволі дорослі діти. Вона розповідає історію, як колись неоднозначно дивилися на неї, коли вона своєрідно напівприсідала-напівнахилялась бочком, щоб прати, і показує як: коли домашня спідниця трохи підгарбується. Тієї миті до нас заходить якийсь очікуваний чоловік і починає розповідати про щось своє. 0840'

Сон 031218 "Тролейбусна з/х-у(п/ст)инка"

Їду з дружиною в тролейбусі від автовокзалу в центр міста, стоїмо біля вікна, біля неї подруга, з якою вона про щось спорадично говорить. Я опускаю руку з верхнього поручня на нижній і частково натрапляю на жінчину руку. Одразу відвожу в сторону, аби нормально себе тримати під час руху. Ситуація миттєва. Дивлюсь уважніше, а то була рука її подруги, яка, хоч і стояла за нею, але мало не всією нею "лежала" на перилі. Тому вийшла така дивна "сценка", яку, скоріш за все, тільки я й відрефлектував. Тепер та подруга, яка не асоціюється в мене з жодною знайомою людиною, пробує сама, "невимушено", зачепити мене за руку. Я вбачаю у тому її нездоровий до мене інтерес і всім видом даю зрозуміти, що вона мені не цікава. Прихиляюсь ближче до вікна і дивлюсь у вікно. Але вона виявилась "впертою": перейшла з лівої сторони від дружини на праву, аби стати ближче до мене, розташувавшись за моєю спиною. Такого нахабства я не очікував: що за стурбована особа? (Зміна кадрів). Я їду з дружиною в зворотньому напрямку: від міста до автовокзалу. Ми вдвох. На під'їзді помічаю за вікном будинок з пошкодженим фундаментом в основі кількох сполучених колон у формі арочної конструкції. (В реальному такого будинку не існує). Зупиняється тролейбус. Треба сходити. Люди зійшли, дружина ще не встала до виходу - сидить. Дивлюсь на підлогу і бачу свого носовичка, якого начебто згубив минулого разу, як їхали в місто. Піднімаю і виникає відчуття, що він не мій: схожий, але не мій. Кажу дружині, що пора виходити, тролейбус стоїть, а ми ще не зійшли. Біля дверей помічаю, що вихід перегородив якийсь бортовий транспортний засіб, але з усього всього перешкодою був борт, який треба було переступити, аби зійти на асфальт. Сходжу, подаю руку дружині. Тепер ми разом, поза тролейбусом. Цікаво, що зупинка, від якої ми від'їхали і зупинка, на якій ми зійшли, були по одну й ту ж сторону дороги, отже, однією й тією ж.

P.S. Слово "носовичок" уві сні фігурувало як "хустинка". Відпочатку, коли записував цей сон, зрозумів, що воно для більшості людей не вичерпується значенням "носовичок", тому довилось змінити одне на друге й переправити всі подальші посилання на нього з жіночого роду на чоловічий. За час-другий зрозумів, наскільки важливим є первинне значення, виражене у формі жіночого роду, адже воно напряму впливає на тлумачення. В образі цієї хустинки могла бути подруга дружини? Щодо зупинок, від якої ми від'їхали і на якій зійшли, то тут також прочитується мовна гра, пов'язана з уживанням слова в однині або множині: зупинка чи зупинки? Разом із тим виникло питання, незалежне від мого сну: люди, які спілкуються невпорядкованою мовою, наприклад, суржиком, чи мають змогу правильно тлумачити свої сни, адже в кожному слові лежить корінь із певною етимологічною прив'язкою не лише до рідної мови, але й до особистісного досвіду набутого від народження?