У якийсь нічний час відбувається навчання. Ось підійшла велика перерва і ми можемо кудись піти і щось перекусити. Я виходжу на вулицю і відчуваю нічну прохолоду. Йду в знайому мені ресторацію. (Переконання знайомости лише уві сні). Знаю, що там можу спокійно посидіти та попити чай. Заходжу, одразу віє теплом зігрітого приміщення, якийсь столик підготовлений до прийняття гостей: стоять тарілки та бокали, аксесорія, але без страв. Гостей немає, офіціантів так само. Підходжу до барної стійки аби замовити чай і якесь тістечко. Але мені відповідають, що нічого не мають, взагалі. Отже, я виходжу безрезультатно на вулицю, знову віє прохолодою, переді мною відкрита пуста нічна дорога, освітлена ліхтарями обабіч на проїжджу частину. Йду прямо по ній, міркую: може, прям-таки додому?! Несподівано на собі, під курткою відчуваю якусь незручність, шорхаю і раптом з-під неї випадає пас страховки для праці на висоті, і вдаряє карабіном об асфальт. Дивуюсь, що під курткою маю шельки. Тепер співставляю філософське: що краще: робота чи навчання? Краще заробляти гроші чи все-таки продовжувати вчитися? Йти зараз додому чи посеред ночі повертатися в навчальний заклад? (Проснувся. Відчув, як серце схвильовано калатає. Дружина встала і прикрила вікно, хоча буквально холодно ще не було). 0130'
