Сон 250820 "Забута історія"

Я знаю родину (таке переконання уві сні), в якій мешкають двоє-троє сестер. Якось я у них, в якості ремонту, підключав і налаштовував телевізор до тюнера на нові канали. Якогось дня приходить до мене їхня мама і приносить новину, яка стосувалася й мене: "В новинах чую, що викрита оборудка, спланована однією дівчиною, в якій були виготовлені фальшиві гроші, на яких були зображені Р.З., І.С. - на одній купюрі та моє - на іншій." Цей сюжет я маю нагоду переглянути в Ютубі. Р.З., І.С. (давні знайомі по літературній ниві) на виготовлених купюрах мали вигляд у профіль, а я - на повний зріст - у цеху ливарного заводу, з якого нещодавно звільнився (таке переконання уві сні). Цікавий зміст фото: за мною, на другому плані чаша розплавленого металу, яка переливається у якусь форму. Я розумію звідки походять ці світлини. Єдине, чого не розумію: який доспуп отримано до моєї? Може, узято зі facebook? Дивно, але купюри були виготовлені на копіювальній машині, яка друкує лише чорним, так, що від її продукції мастилися пальці. Певною мірою починають складатися пазли подій: розуміти кому це було потрібно, можливі від того наслідки. У такому дивному намірі: надрукувати свідомо фальшиві та відредаговані гроші, - виникло в нашої спільної знайомої Л.С. Цим кроком вона спробувала помститися за якусь давню і всіма нами забуту історію. Тим більш, щоб компенсувати свої моральні витрати, звідти, де працювала (на копіювальному апараті), змогла якось унести (укатити?) важеньку катушку кабеля. Тепер я з кимось у дитячому садочку на кухні. Дивлюсь на різні страви, які мають подаватися дітям: доволі оригінальні солодкі та желейні вироби. (Зміна кадрів). Знову з'являється мати дівчат, згаданих напочатку оповіді, і розповідає, що незнайома їй дівчина, згадана в розмові - Л.С. спробувала підпалити двері до будинку їхньої бабусі. Зрозуміти наміри цього залякування нам не вдалося, але цим інцидентом, як і першим, продовжила займатися поліція. Я віддаю цій "мамі" якусь торбу з речами, а вона, по якомусь часові приносить її з виноградом, який, як мені пригадалося, лежав там відпочатку, але на самому дні. Усе закручується до такої логічної послідовности, що молодий грузин сватається до однієї з доньок цієї "мами" - майбутньої, в його розумінні, тещі - зі словами: "Я хотів би придбати землю для своїх дітей!" - поєднуючи сказане з масажем її плечей. Дивлячись зі сторони, виникає кілька думок: 1) її доньки такі чорняві, що мають у собі щось кавказьське, таке виразне, як і в ньому; 2) що за дивна культура: входити в довіру до тещі, масажуючи їй плечі, та ще з такими далекоглядними словами про внуків? 0420'

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"